Реалізація економічної політики та роль Верховної Ради України в цьому процесі.

Законодавча влада : ВРУ є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. До складу Верховної Ради входять 2 органи, які мають особливий правовий статус-Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Особливий правовий статус цього органу полягає в тому, що він здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів державної влади. Специфіка статусу органу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в тому, що він є органом, який на постійній основі здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист кожного на території України в межах юрисдикції.

Верховна Рада України здійснюжє д-сть на основі сесійної роботи. Розробку законів здійснюють комітети ВРУ (14). На ВРУ покладено виконання таких ф-цій:

прийняття законів;

затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прий­няття рішення щодо звіту про його виконання;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

затвердження рішень про надання Україною позик і еко­номічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і між­народних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

Виключно законами України визначаються:

засади використання природних ресурсів, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я;

Виключно законами України встановлюються:

Державний бюджет України і бюджетна система України; сис­тема оподаткування, податки і збори; засади створення і функціо­нування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва.

регулювання ринку виражають по суті пряме управління з боку держави і включають застосування системи державних замовлень і Контрактів, державне підприємництво, застосу­вання державою санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот, встанов­лення норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо.

Так, ліцензування

Квотування - пряме встановлення державою для учасників монополістичної діяльності їх частки у виробництві, збуті або експорті продукції. Квота також відображає частку, частину, норму, яка в чомусь допускається (наприк­лад, імпортна квота). Квота встановлюється і на вивіз (експорт) деяких видів продукції.

Система санкцій — це заходи, які передбачає держава або зако­нодавство проти порушення або невиконання суб'єктами ринку встанов­лених умов діяльності.

Норма — науково .обгрунтована міра суспільне необхідних затрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції (виконання робіт, надання послуг) заданої якості. Норматив — послсмснтна складова норми, яка характеризує ступінь використання ресурсу на одиницю виміру' (продукції, роботи, поверхні, обсягу і т.ін.).

Стандартизація — це встановлення єдиних норм за типами, мар­ками, параметрами, розмірами і якістю виробів, а також за величинами вимірювань, методами випробовування, контролю і правилами упаков­ки, маркування і зберігання продукції, технології виробництва. Об'єктами стандартизації с конкретна продукція, норми і нормативи, вимога, позначення і т.ін

Особливе місце у складі адміністративних методів займає механізм державних замовлень, контрактів та управління майном, що є у загаль­нодержавній власності.

Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва.

15. Правові засади здійснення державної політики у сфері захисту економічної конкуренції.

Конкуренція–це осн регулюючий механізм в ринковій ек-ці.Досконала конкуренція передбачає існування достатньої к-сті виробників, де вплив кожного п-ва на ціноутворення не може бути визначальним.Недосконала конкуренція та наявність монополії створюють серйозні проблеми.Недосконала конкуренція виникає тоді,коли будь-який конкурент має змогу одноосібно впливати на ціни.Якщо монополія замінює конкуренцію,то продавці впливають на ринок і маніпулюють цінами на власну користь,завдаючи шкоду суспільству загалом.Зважаючи на особливості монополізованих товарних ринків в Україні, тут доцільно впроваджувати такий комплекс заходів щодо захисту конкуренції:- децентралізація упр-ня(передбачає розмежування ф-цій між органами державної виконавчої влади; позбавлення зазначених органів невластивих їм ф-цій;надання права втручатись у госп-ку д-сть п-ств;зменшення к-сті галузевих органів державної виконавчої влади);-зменшення к-сті чи зняття бар’єрів,що обмежують вихід суб’єктів господарювання на існуючі ринки (це можна зробити шляхом скорочення переліку товарів, які в процесі зовнішньоекономічної діяльності підлягають квотуванню та ліцензуванню);-стимулювання виходу на монополізовані ринки нових суб’єктів господарювання (це надання їм додаткових пільг в отриманні кредитів, державних замовлень);-поділ існуючих держ монопольних утворень(передбачає розукрупнення підприємств із метою зниження рівнів монополізації ринку державними монопольними утвореннями та створення кількох самостійно діючих п-ств або об’єднань на місці монополістів);-ліквідація держ-х орг-ційних структур монопольного типу.