Система органів та методів державного управління економікою.

Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.

    Об”єктом ДРЕ є ек.с-ма д., тбт об”кти ДРЕ і макроек-ки є тими ж самими. Об”єктами ДРЕ є також: ек.підс-ми; соц-ек процеси; відносини(кредитні, фін, зовн-ек тощо); ринки. Безпосереднім об”єктом ДР є діял-ть підп-в(установ, закладів, орг-цій), держ органів, дом.господ-в. З практ.погляду ДРЕ –це сфера діял-ті д.для цілеспрямованого впливу на поведінку учасників ринк.відносин з метою забезпечення пріоритетів держ ек політики. Вважається, що первинним суб”єктом ДР є людина(громадянин)….Суб”єктом ДРЕ стає д.в особі держ органів (президента, парламенту, уряду, місц.адмін-й)

Негативи державного впливу на економіку.

на сучасному етапі розвитку товарного вироб-ва держава об'єктивно змушена виконувати ряд ф-цій, спрямованих на регул-ння екон-ки. До головних її ф-цій можна віднести такі: 1. Розробка політики соціал/економ розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки. Це означає, що держава розробляє стратегію соціально-економ-го розвитку: визначає ресурси та передбачає певні заходи, які необхідні для її реалізації; прогнозує економічні, соціальні та міжнародні наслідки від її впровадження в життя. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин носять орієнтувальний та рекомендаційний хар-р. 2. Формування правових засад функц-ння економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окремими суб'єктами ринку, тобто встановлює «правила гри» на ринку. Спираючись на ек-не закон-во, вона виконує роль арбітра в сфері госп-х відносин, виявляє випадки незаконної діял-сті та застосовує відпов.заходи до порушників. 3. Захист конкуренції як головного “двигуна” ринкового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику. 4. Перерозподіл доходів та ресурсів. Необх-ть в перерозподілі доходів обумовл-ся природою ринку, якщо первинні доходи окремих домогосп-в жорстко пов'язані з рез-ми їх індивідуальної трудової діял-ті. Це неминуче породжує надмірні коливання в особистих доходах, а також відсутність доходів у непрацездатних членів сус-ва. Для зменш-ня нерівності в доходах держава здійснює їх перерозподіл у формі трансфертних платежів, отримання яких не вимагає у відповідь будь-яких товарів та послуг. Крім цього, держава може регулювати індивід-ні доходи шляхом втручання в процеси формування первинних доходів (встановлення мінімальної заробітної плати, застосування прогресивної форми оподаткування первинних доходів). Вона може впливати на реальні доходи через регул-ня цін на товари та послуги першої необхідності тощо. 5. Стабілізація економіки. Ринок не завжди може самостійно протистояти ек-ній нестабільності. Тому виникає необхідність держ. виливу на економічний цикл. В основі стабіліз-ної функції держ. лежить та обставина, що витрати приват. сектора економіки можуть бути недостатніми для досягнення повної зайнятості або надмірними. В першому випадку держава може застос. стимулюючу політику, в іншому – стримувальну. Осн. методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна політика, за доп. яких вона впливає на сукупний попит. Держ. втручання в економіку може бути ефективним за умов, якщо воно є зваженим, тобто враховує «розподіл праці» між державою і ринком. Тому в теорії і на практиці завжди існує проблема співвідношення між державним регулюванням ек-ки і ринковим саморегулюванням. Значною мірою вирішення цієї проблеми залежить від того, як розуміється сутність державного регулювання економіки. Держава може втручатися в ринковий механізм лише в одному випадку – коли цей механізм ще не досяг необхідного потенціалу і тому не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці. Показовим прикладом для цього є перехідна економіка, яка знаходиться в стані зміни економічних відн-н, коли адмін-командні механізми вже не діють, а ринкові – ще знаходяться в стадії становлення. Знайти раціональне співвідн-ня між державним втручанням в економіку і її ринковим саморегулюванням – актуальна проблема органів державного управління.

Система органів та методів державного управління економікою.

Законодавча влада : ВРУ є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. До складу Верховної Ради входять 2 органи, які мають особливий правовий статус-Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Особливий правовий статус цього органу полягає в тому, що він здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів державної влади. Специфіка статусу органу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в тому, що він є органом, який на постійній основі здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист кожного на території України в межах юрисдикції.

Виконавча влада; Президент України; ОМС міст республ-го АРК і міст обласного значення; ОМС районного значення; Представницька і виконавча влада АРК; Обласні ради

Державне управління-одна із головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. У широкому значенні-це діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових, контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного життя. Суб'єктами адміністративно-правового регулювання у сфері економіки є: ПУ; КМУ; профільні міністерства, державні комітети (державні служ­би); інші ЦОВВ зі спеціальним ста­тусом; урядові органи держ-го упр-ння; МДА та їхні структурні підрозділи; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.Кожний з перелічених суб'єктів здійснює адміністр/прав регулювання у сфері економіки в межах своєї компетен­ції, що встановлюється Конституцією України, законами та Іншими нормативними актами.

Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру рин­ку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики. Кожний метод грунтується на використан­ні сукупності інструментів (регуляторів, важелів тощо).

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу (прямі та непрямі (опосередковані) та засобами впливу(правові, адміністративні, економічні, пропагандистські).

Методи непрямого регулювання — це методи, які регламен­тують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти у потрібному державі напрямі. Опосередковане регулю­вання — це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в жит­тя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті моти­вація — це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.