Методи прямого та непрямого регулювання.

Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру рин­ку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики. Кожний метод грунтується на використан­ні сукупності інструментів (регуляторів, важелів тощо).

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу (прямі та непрямі (опосередковані) та засобами впливу(правові, адміністративні, економічні, пропагандистські).

Методи непрямого регулювання — це методи, які регламен­тують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти у потрібному державі напрямі. Опосередковане регулю­вання — це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в жит­тя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті моти­вація — це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.

Прямі методи ДРЕ безпосередньо впливають на функціону­вання суб'єктів ринку. Такий вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламен ують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних ін­струментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання обсягів та структури економіки, обсягів вироб­ничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності су­спільного сектору економіки та ін.

Беручи загалом, можна сказати, що основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, обов'язкові для виконання завдання макроекономічних планів і державних цільових програм, державні замовлення, централізо­вано встановлені ціни, нормативи, стандарти, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фі­скальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, аморти­заційної, інноваційної та інших напрямів економічної політики, а також методи морального переконування.

5. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС» як загальний нормативний акт, що визначає зміни у державному управлінні економікою.

Поняття державної регуляторної політики.

Державна регуляторна політика — це по­стійний та послідовний курс органів виконавчої влади та місце­вого самоврядування на впровадження оптимального державного управління в економічній та соціальній сферах, на зменшення їх втручання у діяльність суб'єктів підприємництва, усунення пра­вових, адміністративних, економічних та організаційних пере­шкод у розвитку господарської діяльності. Державна регуляторна політика відкриває нові методичні та практичні підходи до оптимізації, послідовності, передбачува­ності та стабільності відносин держави із суб'єктами підприєм­ництва в ринковому середовищі. Вона охоплює всі сфери держа­вного регулювання підприємництва, тобто всі види регуляцій, які встановлюють обов'язки та зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян і суб'єктів господарської діяльності. До сфери державного регулювання, зокрема, входять:

> правила та процедури щодо входження на ринок та виходу з нього суб'єктів господарської діяльності, їх створення та лікві­дації;

- дозвільна система на провадження певного виду господар­ської діяльності;

- правила та процедури, що регламентують певні види гос­подарської діяльності, які не підпадають під ліцензування;

- контроль за безпекою та якістю продукції;

- контроль за обов'язковими платежами до бюджетів і до державних цільових фондів;

- правила щодо обсягу та процедур подачі обов'язкової звіт­ності;

^ регулювання цін;

> антимонопольне регулювання;

> контроль та обмеження щодо грошових і товарних потоків (включаючи інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність);

- регулювання зайнятості та використання трудових ресурсів.

Державна регуляторна політика впроваджується шляхом про­ведення регуляторної реформи.

Реалізація Державної регуляторної політики в Україні відповідно до запропонованої Концепції забезпечить здійснення дер­жавного регулювання на якісно новому рівні. При цьому основ­ними характеристиками державного регулювання в економічній та соціальній сферах будуть передбачуваність, послідовність і відповідальність за кінцеві результати прийнятих рішень. Удо­сконалення державного регулювання дасть змогу за умов обме­жених ресурсів уряду зменшити витрати на виконання регулятор­них актів для громадян і держави, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності продукції та поліпшенню інвестиційно­го клімату в Україні. Державне регулювання економіки України має стати максимально прозорим і передбачуваним. Удосконале­ні процедури державного регулювання сприятимуть звуженню тіньового сектору. Усі ці фактори позитивно впливатимуть на динаміку економічного зростання в Україні, соціальну та полі­тичну стабільність у державі.

Сутність державного управління економікою.

Державне управління-одна із головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. У широкому значенні-це діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових, контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного життя. держ упр-ня ек-кою” –це організуючий і регулюючий вплив держави на ек.діял-ть суб”єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Осн.ф-ціями упр-ня є: орг-ція, планув-ня, регул-ня, кадрове забезпечення, контроль.

Сутність понять: «державне управління», «державне втручання в економіку», «державне регулювання економіки».

Для визнач-ня ролі держави в ек-ці викор.такі терміни:

1.“державне втручання в ек-ку”- найменше відповідає сутності явища.Він породжує уявлення про насильницьке втручання, насправді д.є не зовн.с-мою щодо ек-ки, а її склад.частиною.

2. “ек політика держави” є елементом заг.держ.політики, яка включ соц., гуманітарний, оборонний, еколог та інші напрями. Вона має бути комплексною, охоплювати всі сфери сусп.життя. Держ.ек.політика-це є цілеспрямований вплив на ек.процеси на макро- і мікрорівні, створення й удосконалення умов ек.розв-ку відповідно до певного сусп.устрою. Ек.політика є тією основою, на якій базується держ.регул-ня ек-ки.

3. “держ упр-ня ек-кою” –це організуючий і регулюючий вплив держави на ек.діял-ть суб”єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Осн.ф-ціями упр-ня є: орг-ція, планув-ня, регул-ня, кадрове забезпечення, контроль.