Тема 25. – Організація виробництва яловичини у фермерських (селянських) господарствах

Мета заняття. Вивчити технологічні принципи створення фермерського (селянського) господарства з виробництва яловичини за технологією м’ясного скотарства.

Зміст заняття. Одним із шляхів збільшення виробництва яловичини є розведення м’ясної худоби в селянських (фермерських) господарствах. В Україні аналіз стану фермерських господарств свідчить про те, що більшість з них віддає перевагу рослинництву. Підсобні селянські господарства в ринкових економічних умовах виживають шляхом виробництва і реалізації молока. Проте, зарубіжний досвід показує, що вирішальне значення у забезпеченні населення високоякісною яловичиною має спеціалізоване м’ясне скотарство. Причому, воно може успішно розвиватись в усіх типах господарств з різними формами власності і господарювання. З огляду на це, співробітниками Інституту тваринництва УААН доктором с.-г. наук Є.І.Чигриновим та кандидатом економічних наук С.Є.Ковтуном у співавторстві з головним технологом інституту “Харківагропроект” Т.М.Белоусовою і провідним співробітником Харківського облсільгоспуправління С.Б.Ковтуном розроблені технологічні проекти селянських (фермерських) господарств з виробництва яловичини трьох типо-розмірів (на 25, 50 і 70 м’ясних корів).

Розробки цих авторів показали, що фермерські господарства доцільно створювати на 50 м’ясних корів із шлейфом, тобто всього 140 голів, з них бугаїв – 1, нетелів – 10, молодняку поточного року – 37, молодняку минулих років – 42 голови. Виробництво м’яса за рік – 330 ц у живій масі або по 660 кг на корову, з яких 324 ц реалізується, а 6 ц – споживається в сім’ї ( табл. 51). Від 50 корів необхідно одержати щорічно 48 телят, крім цього 10 телят від нетелів, всього 58 телят. Щорічне введення первісток у стадо – 20% від поголів’я корів. З 58 голів щорічно реалізується на м’ясо 54 голови живою масою 324 ц, в тому числі 10 корів по 580 кг, 28 бичків по 675 кг, 16 телиць по 480 кг; одна тварина вагою 600 кг використовується в господарстві для споживання в сім’ї; три голови становлять відхід молодняку. М’ясні стада у фермерських господарствах створюються на основі маточного поголів’я симентальської та чорно-рябої порід шляхом схрещування їх з бугаями української м’ясної породи, а червоної степової – з бугаями герефордської та знам’янської порід.

Таблиця 10. – Основні параметри м’ясного скотарства у фермерському господарстві

У селянських (фермерських) господарствах усе поголів’я м’ясної худоби розташовується в одному, максимум у двох тваринницьких приміщеннях, але обов’язково розділяється на визначені статево-вікові групи, які утримуються окремо.

Автори пропонують декілька конструктивних варіантів приміщень для утримання м’ясної худоби на 50 корів із закінченим циклом виробництва.

І варіант. Безприв’язне утримання на глибокій підстилці в тристінних навісах із азбоцементних листів, або дощок з руберойдом і розташуванням в один ряд. Тристінний навіс повинен бути шириною 6, довжиною 86 м, вигульно-кормові майданчики –23 х 90 м.

II варіант. Безприв’язне утримання на глибокій підстилці в тристінних навісах, розташованих у два ряди. У одному ряду навіс для підсисних корів 6 х 46 м, у другому – навіс для сухостійних корів, телиць, нетелів і молодняку на м’ясо, розміром 6 х 40 м. Поміж двох навісів – один кормовий проїзд.

Для 50 м’ясних корів із шлейфом фермерському господарству необхідно 50 га сільгоспугідь в лісостеповій зоні, 65 га – на Поліссі та 75 га у степовій зоні. З розрахунку на м’ясну корову зі шлейфом потрібно 65 ц корм. од., а з урахуванням страхових фондів – 72 ц корм. од. При такій структурі за поживністю: в степовій зоні: концкорми – 33 %, силос – 33%, сіно – 5%, солома – 6%, коренеплоди – 3%, зелені – 20%; у лісостеповій відповідно: 30; 41; 6; 5; 3; 15 %; поліській: 27; 32; 7; 4; 5; 25 %.

У структурі посівних площ господарств степової зони пшениця озима становитиме 16% до ріллі, кукурудза – 16, ячмінь – 4, горох – 4, кормові коренеплоди –2,7, кукурудза на силос – 26,7, багаторічні трави на сіно – 9,3, на зелений корм – 21,3%; у лісостеповій відповідно: 12; 10; 6; 8; 2; 30; 14; 18; поліській: 16,9; 4,6; 6,2; 6,2; 3,1; 21,5; 13,8; 27,7%, зернова група по зонах становитиме 34–40%, кормова – 60–66%.

Фермерському господарству на 140 голів худоби, в тому числі 50 м’ясних корів, необхідно мати трьох робітників, які спроможні обслуговувати всю худобу і вирощувати для неї необхідні корми власними силами.

Завдання 1. Опанувати шляхи організації товарних м’ясних ферм у фермерських господарствах (самостійна робота)

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте стан розвитку фермерських господарств з виробництва яловичини в Україні та за кордоном.

2. Які типо-розміри фермерських господарств найбільш доцільні у м’ясному скотарстві

3. Охарактеризуйте технологію виробництва яловичини у фермерських господарствах.

4. Як розраховуються орієнтовні кормові угіддя фермерського господарства з виробництва яловичини?

Рекомендована література

1. Доротюк Е.М. Резерви збільшення виробництва яловичини. // Тваринництво України. – 1997.- № 4. – с.27-28.

2.Мельник Ю., Лукаш В., Шевченко В. Форми організації і розвитку м’ясного скотарства. // тваринництво України. – 2002. - № 2. – С.7-8.

3. Основні технологічні напрями наукової концепції збереження ресурсів у молочному м’ясному скотарстві: Наук.-виробн. посібник. – Х.: ІТУААН, 2001. – 99 с.

4. Перепрофілювання господарств і ферм на м’ясне скотарство: Рекомендації:- К., 1995. – 31 с.

5. Спека С., Микитин І., Бойко А. М’ясне скотарство – перспективна галузь Львівського малого Полісся. // Тваринництво України. -2005. - № 8. –С.3-5.

6. Технологічні рішення селянських (фермерських) господарств по виробництву яловичини: Метод. і практ. посібник. –Х.: інститут УААН, 1998. – 60 с.

7. Шевченко В. Збільшимо обсяги виробництва яловичини. // Пропозиція. – 2000. - № 7. – С. 13-14.