Технологія спеціалізованого м’ясного скотарства

Тема 14. – Механізація виробничих процесів у м’ясному скотарстві

Мета заняття. Опанувати особливості механізації виробничих процесів у м’ясному спеціалізованому скотарстві

Зміст заняття. Специфіка м’ясного скотарства зумовлює використання недорогих і відносно простих технологічних засобів з метою максимального зменшення затрат праці на всіх технологічних операціях з обслуговування тварин.

М’ясних корів і телят утримують в окремих секціях, зроблених з підручних матеріалів, некондиційних металевих труб, дерев’яних брусів і дощок.      

У секціях для телят встановлюють автонапувалки, самогодівниці для концкормів і сіна, влаштовують лази для доступу до корів.

Годують м’ясну худобу переважно кормами власного виробництва, для їх навантаження, доставки і роздавання використовують різні технічні засоби. Навантажують силос і грубі корми навантажувачем – подрібнювачем ПСК-5, фуражиром ФН-1,2 або грейферним навантажувачем ПЭ-0,8 Б. Зелені корми скошують, подрібнюють і навантажують косарками КИР-1,5, КИК- 1,4, подрібнювачем КУФ-1,8. Транспортувати і роздавати грубі, соковиті і зелені корми, а також кормосуміші найкраще кормороздавачами КТУ-10, РММ-5, РКА-8, а концентровані корми – кормороздавачами КУТ-3А.

У м’ясному скотарстві у стійловий період доцільно облаштовувати різноманітні самогодівниці (для соломи, сіна, силосу, концкормів) на вигульно-кормових майданчиках. Їх використання значною мірою сприяє економії матеріальних і трудових затрат на доставку і роздавання кормів.

У літній період найефективнішим є пасовищне утримання худоби і поїдання зелених кормів «з кореня».

Напування тварин є одним з важливих виробничих процесів, що безпосередньо впливає на здоров’я і продуктивність тварин. Для напування м’ясної худоби використовуються групові автонапувалки АГК-4А з електропідігрівом на 50-75 голів, які встановлюються на вигульно-кормовому майданчику, або АКГ-12 у яких вода не підігрівається, але не замерзає взимку за рахунок подвійного кожуха і постійної циркуляції води. На пасовища воду доставляють автомобілями або причіпними цистернами, а також пересувними напувалками ВУК-3, що агрегатуються з тракторами Т-40, МТЗ-80,МТЗ-82.

Затрати праці на прибирання гною в спеціалізованому м’ясному скотарстві хоча й не дуже великі, але становлять значну частину в загальних затратах праці на виробництво продукції. За безприв’язного утримання м’ясної худоби на глибокій незмінюваній підстилці гній з приміщень, вигульно-кормових майданчиків, з-під навісів видаляється 1-2 рази на рік трактором з бульдозерною лопатою типу БН-1 чи різними мобільними агрегатами. З цією метою поперечні перегородки в секціях роблять легкими або такими, що відчиняються.

За безприв’язно-боксового утримання тварин гній з проходів прибирають колісним трактором з бульдозерною лопатою 1 раз в день. Можливе також використання скребкових установок УС-15, УС-Ф- 170, УС-250 для прибирання поздовжніх проходів і УС-10 для видалення гною з поперечних каналів.

Завдання 1. Ознайомитись із засобами механізації на м’ясній товарній фермі та скласти перелік необхідних механізмів і агрегатів для проектованої м’ясної товарної ферми.

Контрольні запитання

1.Охарактеризувати засоби механізації доставки і роздавання кормів на м’ясних фермах.

2.Як і за допомогою яких засобів організовують напування м’ясної худоби.

3.Опишіть організацію прибирання гною за різних систем утримання м’ясної худоби.

Рекомендована література

1. Интенсификация мясного скотоводства. / Сост. Ю.П.Фомичев. – М.: Росагропромиздат, 1990.-240 с.

2.Перспективая модель спецхоза по производству говядины. /Под ред. А.А Омельяненко.-К.: Урожай, 1988.-248 с.

3.Рекомендации по технологии производства говядины. / Под.ред. А.С.Всяких. – М.: Колос, 1979.-78 с.

4.Технологічні принципи виробництва яловичини на спеціалізованій товарній м’ясній фермі: Методико-практичний посібник // Т.А.Донченко, А.М. Дубін, Т.М. Гергун. – Біла Церква, 2004. – 61 с.

5.Черекаев А.В.,Черекаева И.А. Технология специализированного мясного скотоводства. –М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с.

.

Тема 15. – Нормування та оптимізація годівлі основного стада м’ясної худоби

Мета заняття.Ознайомитись з біологічними основами живлення м’ясної худоби і навчитись використовувати їх при організації годівлі основного стада.

Зміст заняття. Корови м’ясних порід можуть у великій кількості і продуктивно використовувати дешеві корми місцевого виробництва – сіно, солому, полову. Дещо менше в раціоні має бути соковитих. Годувати їх дорогими кормами недоцільно ще й з економічної сторони.

Проте, щоб раціонально використовувати кормові ресурси і одержувати необхідну продукцію без порушення фізіологічного стану організму, корови повинні бути забезпечені необхідною кількістю поживних і мінеральних речовин та вітамінів.

Загальний рівень годівлі корів, потреба їх в основних елементах живлення й енергії залежить від живої маси; періоду тільності та лактації, пори року; вгодованості; технології утримання, породи. У зв’язку з цим у маточному стаді м’ясної худоби доцільно застосовувати роздільні норми годівлі:

- для тільних сухостійних корів в останні 2 міс. тільності;

- для лактуючих корів першої половини (до 3-4 міс.) лактації;

- для лактуючих корів другої половини ( 4-8 міс.) лактації;

- тільних після відлучення телят.

Формування таких виробничих груп дає можливість найбільш точно враховувати потребу організму в основних елементах живлення.

Залежно від зони розміщення худоби застосовують різні типи годівлі основного стада. Вони відрізняються грунтово-кліматичними умовами зони і особливостями польового кормовиробництва.

В умовах інтенсивного землеробства України доцільно застосовувати силосно-сінний або сінажно-силосний типи годівлі з мінімальними витратами концкормів.

Влітку корови повинні максимально використовувати пасовищні корми або зелені сіяних.

Таким чином, при організації годівлі м’ясної худоби необхідно максимально використовувати дешеві грубі і соковиті корми, а де є можливість, то і пасовища. Корів і бугаїв в непарувальний період годувати помірно, підтримувати їх заводські кондиції за вгодованістю. Особливо відповідальний у годівлі корів період сухостою. У цей час важливо, щоб корови зберегли свою «осінню» живу масу, забезпечили народження життєздатних телят і достатній рівень молочної продуктивності в наступну лактацію. Корови недогодовані народжують слабких дрібних телят, мають низьку молочність, не приходять в охоту. Перегодовані мають «важкі» отелення, не запліднюються.

Від стану вгодованості корови при отеленні залежить період настання тічки після отелення. Добра (заводська) вгодованість сприяє швидкому відновленню статевого циклу.

В період отелення і осіменіння потреба корів у поживних речовинах найвища. Під час родів корова втрачає близько 60 кг, які має відновити за 90-100 днів. До того ж у перші місяці лактації, як біологічна особливість – відбувається підвищення інтенсивності обмінних процесів, нормалізація відтворної системи і підготовка її до нового запліднення. Тому організм корови потребує найбільшої кількості енергії та поживних речовин. За безприв’язного утримання корови на 100 кг живої маси потребують 2,2-2,5 кг сухої речовини, 1,7 -2,1 корм. од., 95-100 г перетравного протеїну в 1 корм. од.

Особливо обережно слід годувати новотільних корів. Новонароджені телята споживають 4,5-5 кг молозива на добу. Більша кількість може призвести до розладу шлунково-кишкового тракту у телят і виникненню маститів у корів. Щоб уникнути цього коровам у перші 15-20 днів після отелення згодовують переважно сіно. У другій половині лактації критичний період для корови і теляти минає. Корови – запліднені, телята споживають і рослинні корми. Рівень годівлі корів знижується (1,4 – 1,7 корм. од. на 100 кг живої маси, 86-88 г перетравного протеїну в 1 корм. од.).

Аналогічні вимоги до годівлі корів після відлучення телят. Певний час вони ще можуть задовольнятись пасовищем, а пізніше – основою раціону можуть бути – сіно, солома, полова при відповідному забезпеченні мінеральними і біологічно-активними добавками.

Завдання 1. Вивчити принципи організації годівлі основного стаді м’ясної худоби та навести орієнтовані раціони для бугаїв-плідників (непарувальний і парувальний періоди), а корів (сухостійних, лактуючих першої та другої половини лактації).

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте біологічні особливості живлення м’ясної худоби.

2. Які фактори зумовлюють потребу в поживних речовинах м’ясної худоби?

3. Які принципи організації годівлі м’ясних корів у різні виробничі періоди?

Тема 16. – Організація і проведення отелень м’ясних корів і догляд за новонародженими телятами

Мета заняття. Вивчити особливості сезонних і цілорічних отелень м’ясної худоби і опанувати організаційні підходи до їх проведення і догляду за телятами у перші дні їх життя.

Зміст заняття.Корови і нетелі взимку утримуються в приміщенні, де відбувається їх отелення. Тому важливе значення має правильна організація їх утримання в період розтелень і прийому телят. Оптимальним рішенням може бути створення в окремому приміщенні родильного відділення з стаціонарними денниками або обладнання в загальному приміщенні тимчасових денників або боксів. Денники відгороджують за допомогою дерев’яних збірних щитів розміром 3 x 3 м, висота – 1,8–2 м. Індивідуальні станки (бокси) розміром 2,5 х 3,0 х 1,5 м виготовляються з металічних труб, і на період розтелів розкладаються. Денників або боксів обладнують 10–15 штук на 100 маток. У кожному з них влаштовують годівницю і напувалку. Корів переміщують у денники за 1–2 дні до отелу і утримують 3–4 дні з новонародженими телятами.

З метою підвищення природної резистентності організму телят і формування пасивного імунітету потрібно забезпечити перше споживання ними молозива протягом 30–40 хвилин після народження у кількості 1,5–3 кг (у середньому 5% маси новонародженого). Особливо за цим необхідно слідкувати вночі. Корови з поганими материнськими якостями, які не “приймають” телят, вибраковуються.

За нормального перебігу отелення і достатнього розвитку молодняк, що вирощується на підсосі з матерями, зберігається краще. З метою профілактики захворювань новонароджених телят слід забезпечити повноцінну годівлю сухостійних корів і нетелів (бажано сіно-сінажно-силосно-концентратний тип годівлі), а глибокотільним коровам за 15 днів до отелення виключати з раціону силос, замінивши його доброякісним сіном. Велике значення має час першого споживання телятами молозива і прояв материнського інстинкту. На період отелення обов’язково організовується цілодобове чергування доглядачів.

Завдання 1. Вивчити і описати особливості організації сезонних отелень м’ясної худоби.

Завдання 2. Дати характеристику організації відтворення стада за цілорічних отелень у м’ясному скотарстві.

Завдання 3. Розрахувати потребу в денниках для проектованої ферми і накреслити схему обладнання приміщення на період отелення корів.

Контрольні питання.

1. Охарактеризуйте біологічні особливості розмноження м’ясної худоби і вирощування телят.

2. Як організовують сезонні отелення м’ясної худоби?

3. Обґрунтуйте доцільність цілорічних отелень м’ясної худоби і умови їх організації.

Тема 17.  Використання надремонтних телиць і «разових» корів у м’ясному скотарстві

Мета заняття Вивчити технологічні вимоги при використанні надремонтних телиць як «разових» корів і як контингенту для створення товарних стад м’ясної худоби.

Зміст заняття. На першому етапі створення товарного спеціалізованого м’ясного скотарства і нарощування м’ясного контингенту худоби можуть бути використані над- ремонтні телиці і малопродуктивні корови, яких здебільшого реалізують на м’ясо при низьких забійних кондиціях. За відповідної організації від надремонтних телиць можна отримати помісний молодняк, виростити його за технологією м’ясного скотарства до живої маси 450-550 кг і реалізувати на м’ясо. Частину помісних телиць можна використати для прискорення темпів створення маточного поголів’я товарної м’ясної худоби. Крім того, за період до отелення, підсисний і відгодівлі від «разової» корови-первістки можна отримати 120-150 кг приросту живої маси.

Основними елементами технології використання надремонтних телиць є:

- формування поголів’я над ремонтних телиць;

- вирощування телиць, в залежності від породи, до живої маси 320-360 кг;

- запліднення (природно або штучно) телиць сім’ям бугаїв м’ясних порід;

- ректальне обстеження телиць на тільність через 2-2,5 місяця після запліднення, вибракування ялових телиць і постановка їх на відгодівлю;

- підготовка нетелів до отелень і проведення отелень у спеціальних секціях, обладнаних індивідуальними денниками, в яких утримують корів х телятами протягом 7-10 діб;

- режимний метод вирощування телят на підсисі;

- оцінка молочної продуктивності корів-первісток після 3 місяців підсису, вибракування низькопродуктивних тварин і постановка їх на відгодівлю;

- - вирощування під високопродуктивними коровами декількох телят;

- відлучення телят від матерів у віці 6-8 місяців;

- оцінка молочної продуктивності корів за період підсису і визначення шляхів їх подальшого використання; на повторне запліднення (при високій продуктивності); на м’ясокомбінат (при живій масі не менше 450-300 кг) та в цех відгодівлі;

- безприв’язне утримання тварин усіх груп з використанням узимку приміщень, а влітку – пасовищ;

- застосування сезонних отелень в оптимальні строки – лютий-березень-квітень;

- відгодівля вибракуваного поголів’я і корів після відлучення телят упродовж 2-2,5 місяці і реалізація їх на м’ясо живою масою 450-500 кг;

- використання для запліднення телиць бугаїв-плідників м’ясних порід з урахуванням їх крупності, що дозволить уникнути важких отелень.

Завдання 1. Описати технологічні елементи і скласти схему використання надремонтних телиць на проектованій м’ясній фермі.

Контрольні питання

1. Обґрунтуйте доцільність використання надремонтних телиць у м’ясному скотарстві.

2. Охарактеризуйте технологію використання надремонтних телиць у м’ясному скотарстві.

3. Поясніть суть «разових» корів.

Рекомендована література

1.Буркат В.П. Концептуальні підходи до формування галузі м’ясного скотарства.// Тваринництво України.-1997.-№4.-С.9-11.

2.Доротюк Е. Резерви збільшення виробництва яловичини. // Тваринництво України.-1997.-№4 С.27-28.

3.Методические рекомендации по технологии выращивания ремонтных телок мясного направления продуктивности в хозяйствах-репродукторах. /В.Е.Недава, Н.Ф. Павличенко, М.П. Чайка и др. –К., 1982.-28 с.

4.Основні технологічні напрями наукової концепції збереження ресурсів у молочному і м’ясному скотарстві.: Наук.-вип. посіб. (Є.І.Чигринов, В.М.Кандиба та ін.. – Харків, інститут тваринництва УААН, 2001. -99с.

5.Пабат В.О., Угнівенко А.М., Вінничук Д.Т. М’ясне скотарство України. – К.: Аграрна наука, 1997. – 313 с.

6.Раціональне використання великої рогатої худоби для виробництва яловичини в умовах Лісостепу України. Рекомендації / В.Г. Прудников, Е.М.Доротюк, М.В.Чорний. – Харків, 1997. – 28 с.

7.Украинская технология производства говядины и формировання специализированого мясного скотоводства. Технолог. проект. / Под. ред.. Э.М. Доротюк. – К.: Урожай, 1990. – 48 с.

8.Черекаев А.В.,Черекаева И.А. Технология специализированного мясного скотоводства. –М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с.

9. Чигринов Є.І., Прудніков В.Г., Муравйов Л.Ф. Використання надремонтних телиць молочних і комбінованих порід для виробництва яловичини по технології м’ясного скотарства. – Харків, 1998. -41 с.

Тема 18. – Технологія одержання, вирощування і використання племінної худоби спеціалізованих м’ясних порід (самостійна робота)

Мета заняття. Вивчити технологічні принципи організації виробничого процесу племінних господарств у м’ясному скотарстві.

Зміст заняття. В умовах інтенсивного м’ясного скотарства підвищуються вимоги до вирощування бугаїв-плідників і племінних телиць, бо у процесі вирощування реалізується їх генетичний потенціал.

При вирощуванні племінних бугаїв м’ясного напрямку продуктивності їх годівля має бути достатньою і повноцінною в усі періоди росту і розвитку. Оптимальні – висококонцентратні раціони. У період з 8 до 15-16 міс. віку бугайцям згодовують в середньому по 1 кг концкормів на 100 кг живої маси за збалансованого за всіма поживними і мінеральними речовинами раціону. Такий тип годівлі забезпечує прирости живої маси 1000 -1200 г щодоби і одержання плідників з добре розвиненою мускулатурою і підтягнутим черевом. Цього важко добитись за об’ємистого типу годівлі. Проте, не слід допускати перегодівлі, яка призводить до ожиріння і знижує статеву активність і спермопродукцію.

Важливе значення при вирощуванні племінних бугайців має система їх утримання, яка безпосередньо впливає як на процеси росту і розвитку, так і на формування нервової системи.

Плідників м’ясних порід вирощують з урахуванням їх подальшого використання. Для вільного парування треба мати міцних і енергійних бугаїв з помірно розвиненими м’ясними формами. Цьому сприяє групове безприв’язне утримання тварин взимку і цілодобове випасання в пасовищний сезон. Щоб здійснювати нормовану годівлю і запобігти конкуренції, бугайців слід групувати за віком.

Племінних бугайців, від яких беруть сперму для штучного осіменіння або використовують при ручному паруванні з кращими самками, одержують від видатних батьків шляхом «замовного» парування. Плідники повинні мати добре розвинену мускулатуру, велику живу масу. Вирощуються вони в умовах достатньої повноцінної годівлі та індивідуального утримання.

Основна мета вирощування племінних телиць – одержання високопродуктивних корів для відтворення телят і їх вирощування до 6-8-міс. віку. Тому корови повинні мати високу плодючість, молочність, а також міцну конституцію і добре розвинений материнський інстинкт.

Усі якості доброї м’ясної корови зумовлюються спадковістю і формуються в процесі вирощування телиць. Тому племінних теличок до відлучення вирощують на режимному підсосі, щоб вони з раннього віку привчались до поїдання рослинних кормів і при відлученні мали живу масу 200-220 кг.

Після відлучення теличок формують у групи по 50-60 голів і вирощують безприв’язно. В літній період слід максимально використовувати пасовищне утримання. Рівень і тип годівлі телиць має забезпечити набуття ними живої маси 350-380 кг у 14-15-міс. віці, щоб перше теля одержати від дворічних первісток. Оптимальними є раціони, що складаються в основному з об’ємистих кормів (сіно-сінажно-силосні) і збалансовані за перетравним протеїном, мінеральними речовинами, вітамінами.

Висококонцентратний тип годівлі телиць сприяє формуванню великих корів з добре вираженими м’ясними формами, але низькими молочністю і відтворною здатністю. До того ж таке вирощування є дуже дорогим.

Важливе місце у племінному м’ясному скотарстві посідає технологічний цикл «корова-теля». У зонах з достатньою кількістю природних кормових угідь, технологія утримання основного стада традиційна: стійлове-вигульне взимку та інтенсивно-пасовищна влітку, сезонні отелення. А в зонах інтенсивного землеробства доцільна цілорічна стійлово-вигульна система утримання, рівномірні цілорічні отелення. Проте, у обох випадках необхідне штучне осіменіння або ручне парування, щоб було відоме походження потомства.

Завдання 1. Вивчити і детально описати технологію вирощування і експлуатації племінних бугаїв-плідників.

Завдання 2. Вивчити і детально описати технологію вирощування племінних телиць і умови введення їх в основне стадо.

Завдання 3. Опанувати технологію утримання, годівлі та використання основного стада м’ясної худоби у племінних господарствах.

Контрольні питання

1. Які вимоги ставляться при організації вирощування племінних бугаїв?

2. Як перевіряється статева активність бугаїв-плідників?

3. Охарактеризуйте тип годівлі племінних телиць.

4. Охарактеризуйте основні технологічні елементи використання маточного стада племгоспів.

Тема 19. – Генетичні основи удосконалення м’ясної худоби

Мета заняття. Опанувати способи оцінки племінних якостей м’ясної худоби.

Зміст завдання. Поліпшують генетичну якість стада в основному, шляхом селекції, успіх якої визначається спадковістю, генетичним зв’язком між ознаками, умовами утримання та годівлі.

До ознак, що зумовлені генетичними факторами, належать: форма і об’єм мускулів, розподіл в організмі жиру, здатність до утворення мармуровості мускулів, товщина мускульних волокон.

Частина ознак залежить одночасно від генетичних факторів і умов навколишнього середовища: швидкість росту, ваговий і лінійний ріст, колір м’яса й жиру, відношення маси задньої третини до маси туші, ніжність м’яса.

Деякі ознаки залежать від зовнішніх факторів: вміст жиру в туші, вихід пісного м’яса, температура плавлення жиру, аромат, смак м’яса та жиру.

Контроль селекційно-генетичних досягнень проводять шляхом визначення деяких показників, до яких відносяться середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт кореляції, коефіцієнт спадковості, селекційний диференціал, селекційний ефект тощо.

Кінцевим результатом оцінки селекційних досягнень у м’ясному скотарстві є облік матеріально-грошових витрат і затрат праці на одержання додаткової продукції. Одним із статистичних показників такої оцінки є собівартість приросту, яку використовують у випадку врахування всього циклу вирощування тварин до одержання кінцевої продукції. З віком тварин змінюються функціональна направленість організму і його вимоги до умов годівлі, що в свою чергу, впливає на продуктивність м’ясної худоби і якість м’яса.

Вивчення і застосування генетичних основ формування продуктивних і племінних якостей м’ясної худоби дає можливість глибоко пізнати особливості розвитку тварин і цілеспрямовано управляти процесами росту і формуванням м’ясної продуктивності, особливо у перші 1,5 року життя; створювати умови для максимального прояву генетичної інформації, закладеної в організмі, і визначення строків забою тварин.

Завдання 1. Вивчити і описати показники, за якими проводиться оцінка генетичної якості стада м’ясної худоби.

Контрольні запитання

1. Назвіть ознаки м’ясної худоби, що зумовлюються генетичними і паратиповими факторами.

2. За якими показниками проводиться контроль селекційно-генетичних досягнень у м’ясному скотарстві?

3. Охарактеризуйте значення знання генетичних основ формування продуктивних і племінних якостей м’ясної худоби у організації цілеспрямованого її вирощування і ефективного використання.

Тема 20. – Ознаки відбору м’ясних корів

Мета заняття.Опанувати селекційні ознаки м’ясних корів і набути практичних навичок їх оцінки.

Зміст заняття. Визначити перспективу селекції м’ясних корів важко, бо у них має місце проблема біологічних зв’язків, за яких протиставляється поліпшення м’ясних і племінних властивостей, а також неможливість надання переваги селекції якоїсь одної вирішальної ознаки.

Залежно від системи утримання м’ясних корів і того, що єдиною їх продукцією є теля, відбір проводиться за такими ознаками: добра пристосованість до екстремальних умов, невибагливість, здатність оптимально використовувати власні жирові відкладення, легкість отелень, плодючість, молочність, крупність, тип будови тіла, жива маса новонароджених телят, материнські якості, довголіття і строки господарського використання.

Завдання 1. Вивчити і описати ознаки відбору м’ясних корів.

Контрольні питання

1. Назвіть ознаки відбору м’ясних корів.

2. Охарактеризуйте особливості відбору м’ясних корів за плодючістю.

3. Яке значення в селекції має відбір корів за їх молочністю і крупністю?

4. Поясність значення і суть тривалості продуктивного життя м’ясних корів для рентабельного ведення галузі.

Тема 21. – Фенотиповий відбір бугаїв-плідників

Мета заняття. Опанувати принципи фенотипового відбору бугаїв-плідників за однією і кількома ознаками та набути практичних умінь його проведення.

Зміст заняття. При відборі племінних бугаїв м’ясного типу звертають увагу на такі ознаки, як:

- власна продуктивність бугая якого оцінюють (плодючість, ефективність відгодівлі, середньодобові прирости, м’ясна продуктивність, м’ясні форми, вихід м’яса доброї якості);

- маса, тип будови тіла телят при народженні;

- частка отелень без надання допомоги;

-  відносні показники коригованої живої маси теляти у 6-12 –міс. віці;

- ефективність відгодівлі нащадків чоловічої статі.

Також при відборі бугая слід враховувати тип нервової діяльності і його поведінку в стаді, щоб був врівноважений, мав спокійний норов та статеву активність (лібідо).

Оцінка запліднювальної здатності сперми бугаїв і запліднюваності їх дочок ґрунтується на перевірці якості нащадків. Оцінка буде точною, коли зібрані дані не менше як по 200 осіменіннях. Якщо даних недостатньо, то враховують запліднюваність та індекс осіменіння дочок. Обов’язково контролюють тільність покритих ними корів.

При відборі плідників за крупністю і типом будови тіла слід віддавати перевагу бугаям великого типу з широким, глибоким і довгим тулубом з добре вираженими м’ясними формами, підтягнутим черевом, з добре розвиненими ознаками зору, здоровими і міцними ногами і ратицями, мошонкою правильної форми з добре вираженою шийкою і добре розвиненими однорідними сім’яниками.

М’ясну худобу важко селекціонувати за однією ознакою, бо економічна цінність окремої тварини залежить від кількох ознак. Тому відбір, як правило доводиться проводити за кількома ознаками. Чим більше оцінюється ознак, тим менша селекційна ефективність кожної з них.

При відборі тварин для племінного використання за кількома ознаками застосовують в основному три методи:

- послідовного (тандемного) відбору;

- відбору за незалежними рівнями;

- відбору з допомогою селекційних індексів.

Суть послідовного відбору полягає в тому, що протягом кількох поколінь проводиться селекція за однією ознакою, а потім переключаються на іншу. Це найменш ефективний метод. його результати значною мірою залежать від генетичних зв’язків між селекційними ознаками.

Відбір за незалежними рівнями проводять одночасно за кількома ознаками, для кожної з яких встановлюються мінімальні вимоги, керуючись економічною значимістю і спадковістю. Так, проводили підвищення молочності та плодючості корів української м’ясної породи.

Метод селекційного індексу найефективніший, бо дає змогу відбирати тварин, які переважають інших за кількома ознаками і одержувати більший селекційний ефект за визначений період часу. При селекції за індексами ставиться завдання створити такі генотипи, які поєднували у собі найважливіші ознаки (плодючість, збереження молодняку, енергія його росту) в економічно ефективній комбінації.

Завдання 1. Вивчити принципи фенотипового відбору бугаїв-плідників і описати процес оцінки окремих ознак.

Контрольні запитання

1. За якими ознаками проводиться оцінка бугаїв при їх відборі?

2. Як оцінюється власна продуктивність бугаїв-плідників?

3. Охарактеризуйте бажаний тип будови тіла і тип поведінки племінного бугая.

4. Які методи застосовуються при відборі тварини за кількома ознаками?

Тема 22. – Фенотиповий відбір молодняку м’ясної худоби

Мета заняття. Опанувати принципи фенотипового відбору молодняку м’ясної худоби і набути практичних умінь його проведення.

Зміст заняття. Відбір тварин, які ростуть, проводять на основі її живої маси та екстер’єрних особливостей у різному віці у кілька етапів: при народженні, відлученні, у 12- , 15 – і 21-міс. віці.

Інтенсивність росту бугайців після відлучення оцінюється за середньодобовими приростами живої маси, які позитивно корелюють зі скороспілістю тварин і негативно – з їх живою масою. Тому, віддаючи перевагу тваринам з найвищою енергією росту, ми сприяємо підвищенню скороспілості худобі, що зумовлює зменшення її довгорослості та живої маси у дорослому віці.

Оплата корму приростами тісно пов’язана з інтенсивністю росту худоби. Цю закономірність доцільно використовувати у племінній роботі при організації випробовувань бугаїв за власною продуктивністю. Це дозволяє проводити селекцію лише за однією ознакою: енергією росту і виключити з технологічної операції такий трудомісткий процес, як облік спожитих кормів.

При селекції м’ясної худоби за екстер’єром та конституцією звертають увагу на ширину, глибину і компактність тулуба молодих племінних тварин.

Бугайці компактного типу будови тіла скороспіліші, у 15-16-міс. віці мають вищу живу масу і кращу якість м’яса, але в подальшому інтенсивність їх росту значно знижується і відбувається їх інтенсивне ожиріння.

Великорослі тварини довгорослі мають високу енергію росту до 20-24 міс. поїдають більше грубих кормів, краще перетравлюють протеїн корму і синтезують з нього білок м’язової тканини. Жива маса їх більша, м’ясо з вищим вмістом вологи, інтенсивність жировідкладення значно нижча і більше проявляється у дорослих тварин.

Жива маса і середньодобові прирости тварин м’ясного напрямку продуктивності найтісніше корелюють з промірами, які свідчать про їх крупність і великорослість (висота в холці та крижах, довжина тулуба). Ці зв’язки свідчать про необхідність віддавати перевагу тваринам м’ясних порід з більш подовженим і високим тулубом, бо вони крупні, з високою енергією росту, економніші і забезпечують зростання виробництва м’яса в розрахунку на одну голову. Від них можна одержати більш пісну яловичину, яка користується великим попитом.

Завдання 1. Вивчити і описати принципи та ознаки відбору молодняка м’ясного напрямку продуктивності.

Контрольні питання

1. За якими ознаками проводяться відбір молодняку м’ясних порід?

2. Охарактеризуйте ознаки тварин компактного типу будови тіла.

3. Охарактеризуйте ознаки тварин великорослого типу.

Тема 23 – Особливості м’ясного скотарства у зонах, забруднених продуктами радіоактивного розпаду

Мета заняття. Опанувати особливості розвитку м’ясного скотарства у радіоактивно забруднених зонах і набути практичних навичок в організації технологічного циклу вирощування молодняку великої рогатої худоби на м’ясо.

Зміст заняття. На Поліссі, що займає п’яту частину території України, має значну кількість природних кормових угідь, після аварії на ЧАЕС склалась складна ситуація, знизилось виробництво усіх видів сільськогосподарської продукції, в тому числі й кормів, утворилось багато перелогових земель, у зоні підвищеної радіації опинилось 1,5 млн. га пасовищ і сіножатей.

За цих умов доцільно розвивати м’ясне скотарство, основною перевагою якого є можливість використання забруднених радіонуклідами пасовищ і сіножатей протягом основного циклу вирощування. Допустимий вміст радіоізотопів в раціоні м’ясної худоби – 5,0 х 10 ^-7 Ки/кг (у молочної корови – 1,0 х 10 ^-6 Ки/кг). За таких доз яловичина вважається чистою від стронцію-90. Цей елемент за своїми властивостями близький до кальцію, добре всмоктується в кишечнику, міцно фіксується кістками, включається в процес обміну речовин і потрапляє в продукти тваринництва. У молодих тварин всмоктування стронцію-90 становить 75%, у дорослих – 6-15%. Основна його маса (75-89%) виділяється з калом, що слід враховувати при використанні гною, одержаного при утриманні тварин на глибокій підстилці, як добрива. Вважають, що при виробництві придатної до споживання яловичини можна використовувати корми, що містять в 10 разів більше стронцію-90, ніж корми при одержанні молока.

Крім стронцію-90, з раціону в яловичину переходить 4% ізотопів цезію, який в обмінних процесах веде себе подібно калію, але небезпечний для тварин як джерело внутрішнього опромінення окремих органів і тканин. Цезій легко всмоктується в кишечнику (до 50%), рівномірно розподіляється в організмі, біологічний період напіввиведення його з організму м’ясної худоби триває від 10 до 60 діб.

Ефективним засобом одержання екологічно чистої яловичини є диференційована годівля худоби кормами за рівнем забруднення їх радіонуклідами. Найбільш забруднені корми можна використовувати протягом усього циклу вирощування великої рогатої худоби на м’ясо і лише заключний етап відгодівлі (як мінімум 2 місяці) проводити на чистих кормах (жом, барда, силос) з іншої зони.

Тварини менш сприятливі до ураження радіонуклідами через корми при підвищенні загального рівня їх годівлі і збалансованості раціонів за деталізованими нормами, особливо при насиченості раціонів кальцієм і фосфором.

Для зменшення забруднення яловичини доцільно використовувати сорбуючі домішки штучного і синтетичного походження. Додавання до раціону худоби препаратів на основі цеолітів знижує забруднення яловичини у 2-2,5 рази, фероціанідів (особливо, біфежу) - у 1,8-8,3 рази.

Розвиток м’ясного скотарства на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, доцільний з точки зору пониженої трудомісткості процесів обслуговування худоби, що зумовлює якомога меншу загрозу впливу радіації на працівників тваринництва.

Завдання 1. Опанувати особливості ведення галузі м’ясного скотарства на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, і на підставі індивідуального завдання скласти план-графік використання кормів власного виробництва з урахуванням їх забрудненості радіонуклідами.

Контрольні питання

1.Поясніть принципи впливу радіонуклідів, що надходять з кормами, на організм великої рогатої худоби.

2.Обґрунтуйте доцільність розвитку м’ясного скотарства на територіях , забруднених продуктами розпаду радіонуклідів.

3.Охарактеризуйте технологію виробництва яловичини при радіоактивному забрудненні сільськогосподарських угідь.

Рекомендована література

1. Довідник по м’ясному скотарству./М.В.Зубець, О.Г.Тимченко, В.С. Козир. – К.: Урожай, 1994. – 208 с.

2. Интенсификация мясного скотоводства./Сост. Ю.П.Фомичов. – М.: Росагропромиздат,1990.-240 с.

3. Рекомендации по организации и технологи специализированного мясного скотоводства. / Отв. за вып. Г.Ф.Бондарев. –М., 1985. – 49 с.

4. Переверзєв Д.Б. Интенсивная технология производства говядины.- Л.: Агропромиздат. - 1989.-223 с.

5.Прістер В., Лазарєв М., Романов Л. Радіоекологічна ситуація в зоні розведення худоби.//Тваринництво України. – 1997. - № 4 – С.14-15.

6.Рунок Б.А. Основы промышленного откорма скота в США и Канаде. – М.: Колос, 1975.- 392 с.

7. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. / В.І. Костенко, Й.З. Сірацький, М.І. Шевченко та ін.. – К.: Урожай, 1995. – 472 с.

8. Технологія м’ясного скотарства на Поліссі України. Рекомендації. / Відп. за вип.. Ю.М. Карасик. – К., 1992. – 23 с.

9. Фомичев Ю.П. Краткий справочник по производству говядины .- М.: Моск.рабочий., 1987. – 158 с.

10. Черекаев А.В., Черекаєва И.А. Технология специализированого мясного скотоводства. – М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с.

11. Швед М., Людьченко Л., Вейко Л. та ін.. Технологія годівлі корів м’ясних порід у зоні підвищеної радіації.// Тваринництво України.- 2004. - № 10 – С. 29-30.