УКРАЇНСЬКА МОВА СЕРЕД ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ. ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МОВА

(ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Кіровоград

2011

УДК 811.161.2 

ББК 81.2 Укр - 923

«Українська мова (за професійним спрямуванням)». Навчально-методичний посібник. Автори-укладачі: Л.В. Калініченко, Т.Є. Мельниченко - Кіровоград, ДЛАУ, 2011. - 97с.

Навчально-методичний посібник містить стислу характеристику всіх форм національної мови, аналіз функціональних стилів сучасної української літера-турної мови. У ньому розглянуто особливості культури ділового мовлення, лексичні, граматичні, синтаксичні та стилістичні норми у професійному мовленні, мовний етикет у діловому спілкуванні, а також теоретичні питання сучасної орфоепії, орфографії і документознавства. Матеріал організовано за темами, кожна з яких містить короткий виклад основних теоретичних положень, зразки, запитання для самоконтролю і практичні завдання. У кінці посібника є вправи та завдання для самостійної роботи.

Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів та всіх, хто прагне грамотно й правильно укладати ділові папери, збагатити й вдосконалити свою мовленнєву культуру.

Рекомендовано для викладачів, курсантів ДЛАУ при вивченні курсу навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

Рецензент:

А.М. Вітряк, к.пед.н., доцент, завідувач кафедри іноземних мов ДЛАУ.

Розглянуто та рекомендовано для видання та використання у навчальному процесі рішенням кафедри іноземних мов ДЛАУ від 24.06.11 протокол № 10.

© Калініченко Л.В.,

Мельниченко Т.Є., 2011.

Навчально-методичний посібник - ДЛАУ

© Вид-во ДЛАУ, 2011

З М І С Т

ТЕМА 1

ВСТУП

ПРЕДМЕТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСУ

«УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Важливою складовою частиною майбутньої діяльності, іміджу та успіху будь-якого фахівця є вміння спілкуватися, адже спілкування - один з неодмінних елементів спільної діяльності людей в усіх сферах, що полягає у взаємодії як мінімум двох суб’єктів з метою передачі інформації, взаємовпливу, взаємодії. Проте мова є не лише засобом спілкування. Це також спосіб сприймання світу, відтворення його у свідомості людини.

Спілкування  - це обмін інформацією, передача певної інформації однією людиною іншій. Життя людини - це спілкування. В усі часи завжди цінувалося вміння спілкуватися. Будь-яка діяльність людей так чи інакше пов’язана з їхніми комунікативними здібностями, і чим розвиненіші ці навички в особи, тим успішніше вона досягає поставленої мети.

Українська  мова  професійного  спрямування  - це форма сучасної української літературної мови, специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у фаховій діяльності.

Мета професійного спілкування - врегулювання ділових стосунків у державно-правовій та виробничо-професійній сферах життя через організацію, стимул, контроль, реакцію.

Головна мета практичного курсу - сформувати високий рівень комуні-кативної культури в сфері професійного спілкування в його усній та писемній формах; виробити навички практичного володіння мовою у різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, зумовленої професійними потребами; формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє усіма засобами рідної мови у процесі комунікації, відзначається свідомим ставленням до мови, високою мовною компетентністю і готовністю до подальшого професійно орієнтованого навчання.

Відповідно до поставленої мети  головним завданням  курсу є:

1) здобути знання про основи професійного спілкування, його норми та правила, шляхи їх застосування;

2) оволодіти особливостями української літературної мови, засвоїти вимоги до усного і писемного мовлення, сформувати навички комунікативно виправданого користування засобами мови у різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовного етикету, формувати національно-мовну свідомість і духовність;

3) сформувати уміння і навички використання мовних знань на практиці;

4) виробити вміння сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність;

5) виховувати повагу до української літературної мови, її культури, формувати мовленнєву компетентність.

Завдання курсу  полягає у використанні лінгвістичних методів аналітичного опрацювання фахових текстів, їх дидактичних можливостей для розвитку мовленнєвої компетентності курсантів та студентів, формування комунікативних якостей культури професійного спілкування, одержання потрібної професійної інформації.

Володіння мовою професійного спілкування - це, по-перше, знання власне мови професійного спілкування (крім норм сучасної української літературної мови, це і спеціальна термінологія, й особливості побудови синтаксичних конструкцій, тексту тощо), тобто сформованість мовної компетенції; по-друге, вміння використовувати ці знання на практиці, доречно поєднувати вербальні (словесні) та невербальні (вираз обличчя, жести, пози, інтонація) засоби спілкування відповідно до ситуації, мети, тобто сформованість  комунікативних навичок.

Отже,  мова професійного спрямування  - це засіб  мовного професій-ного спілкування,  успіх якого залежить від:

1) мовця як особистості з індивідуальними якостями;

2) його знання сучасної української літературної мови як основи професійного спілкування (мовна компетентність);

3) уміння використовувати ці знання і втілювати інформацію у текст залежно від мети чи ситуації (комунікативні навички).

Запитання  для  самоконтролю:

1.Розкрийте зміст курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

2.Визначте мету вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

ТЕМА 2

УКРАЇНСЬКА МОВА СЕРЕД ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ. ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ

На планеті існує понад 2800 мов, серед яких є мови зі світовим значенням (англійська,  французька,  німецька,  іспанська,  російська,  китайська ) та мови, якими користується дуже обмежена кількість мовців  (дангинська,  кечуа,  пано  та ін.). Всі мови об’єднуються в більш ніж 20 мовних сімей:  індоєвропейську, угро-фінську,  кавказьку,  китайсько-тибетську,  монгольську,  тюркську  тощо. В кожній сім’ї виділяють групи, а в групах – підгрупи мов.

Так, українська мова належить до східнослов’янської мовної підгрупи, що утворилася на основі слов’янської мовної групи, яка, в свою чергу, належить до індоєвропейської мовної сім’ї.

Як зазначають автори багатьох підручників, усі слов’янські мови вийшли з одного джерела – праслов’янської (або індоєвропейської, за нашою класи-фікацією) мови–праоснови, що існувала у вигляді близькоспоріднених племінних діалектів та більшій території Європи та примикаючій до неї частині Азії з середини ІІІ тис. до н.е. Результатом цього є наявність у сучасних слов’янських мовах великої кількості спільних рис і явищ.

Зокрема, у лексичному складі:

Окрім слов’янської групи, до індоєвропейської сім’ї входять 11 інших мовних груп, серед яких:

- індійська група;

- іранська група;

- балтійська група;

- романська група;

- германська група;

- грецька група;

- вірменська група;

- анатолійська група;

- кельтська група;

- албанська група;

- тохарська група.

У складі слов’янської мовної групи виділяють три підгрупи:

східнослов’янську –  українська,  російська та  білоруська мови;

західнослов’янську – польська,  чеська,  словацька,  верхньолужицька і нижньолужицька та нині мертва  полабська мови;

південнослов’янську – болгарська,  сербська, хорватська,  словенська,  македонська мови та мертва  старослов’янська мова.

Мови різних слов’янських підгруп мають багато спільних рис, але є і відмінні. Наприклад, східнослов’янським мовам властива така фонетична риса, як повноголосся, якого немає ні в західнослов’янських, ні в південнослов’янських мовах.

Порівняймо:

Найбільш близькі до української мови у лексиці, граматиці, фонетиці – російська та білоруська мови. Це зумовлено тим, що вони сформувалися на базі споріднених територіальних діалектів Київської Русі (давньоруської мови), а пізніше, з Х століття, зазнали значного впливу старослов’янської мови.

В рамках усіх розвинутих мов світу виділяють таке поняття, як національна мова.

Національна мова поряд із територіальною, культурно-історичною, економіко-політичною ознаками постає однією із найважливіших ознак визначення народу.

Національна мова – це вся сукупність мовних засобів певної нації. Тобто, все, що використовує хоча б один носій даної мови і адекватно розуміє хоча б один інший носій цієї ж мови.

Українська національна мова існує у вищій (сучасна українська літературна мова)  і нижчій (територіальні, соціальні, професійні діалекти та просторічна форма)  формах загальнонародної мови.

Запитання  для  самоконтролю:

1.До якої мовної сім ї, групи та підгрупи належить українська мова?

2.Що є свідченням спорідненості слов’янських мов? З якими з них українська мова має найбільше спільних рис?

3.Що означає поняття «національна мова»?

4.Які форми національної мови ви знаєте? Коротко охарактеризуйте кожну з них.

Практичні  завдання:

1.Спробуйте самостійно відтворити генеалогічне дерево української національної мови. Визначте за ним рівень спорідненості української мови з іншими відомими європейськими мовами.

2.Порівняйте лексичну, морфологічну та синтаксичну системи сучасних української й російської мов та доведіть, що вони є близькоспорідненими мовами.

ТЕМА 3