Тлумачення Конституції України.

    Термін “тлумачення” (інтерпретація) багатозначний. Поняття “інтерпретація” походить від латинського Interpretatio – роз’яснення. В гуманітарних науках тлумачен­ня розуміється як спосіб пізнання різних об'єктів людської культури або розуміння писемних джерел. Саме в останньо­му аспекті застосовується цей термін, коли йдеться про тлума­чення права. Але сам термін «тлумачення права» можна розу­міти і як процес мислення, спрямований на з'ясування змісту норм права, і як результат цього процесу мислення, котрий виражається в сукупності суджень, в яких відображається зміст норм, що є об'єктом тлумачення. Тлумачення правових норм може бути офіційним і неофіційним, розширеним і об­меженим, автентичним, доктринальним, комплексним, нор­мативним, казуальним, судовим, адміністративним тощо.

Офіційне тлумачення здійснюється уповноваженим державним органом, формулюється в спеціальному акті і фор­мально є обов'язковим для відповідного кола виконавців роз'яс­неної норми. Поняття «офіційне тлумачення Конституції і за­конів» знайшло відображення в конституційному законодавстві України. Проблема офіційного тлумачення стає однією з найбільш актуальних і складних конституційно-правових проблем сьогодення, ос­кільки йдеться про ефективність реалізації Конституції і законів, які визначають напрямки розвитку правової системи держави.

У процесі тлумачення зміст правових норм розкривається через знання мови, якою вони сформульовані, знання про си­стемні зв'язки цих норм, їх походження і функціонування. Їм відповідають способи тлумачення: граматичний, системний, телеологічний (цільовий), логічний, історико-політичний. Тлумачення, як будь-який процес мислення, відбувається за законами і правилами логіки, тобто кожне положення, що інтерпретується, має бути обґрунтованим, доведеним.

Тлумачення Конституції та законів України – особливий вид правової діяльності Конституційного Суду України, інших органів державної влади, суб’єктів права, спрямованих на з’ясування і роз’яснення правових норм з метою охорони і забезпечення стабільності конституційного ладу, гарантування прав людини і громадянина, всіх форм реалізації права, вирішення правових колізій.

Офіційне тлумачення Конституції та законів України відповідно до ст.150 Основного Закону дає тільки Конституційний Суд України. Конституційне тлумачення має офіційний характер, виходить від компетентного державного органу. Офіційне тлумачення Конституції України органом конституційної юрисдикції – це діяльність Конституційного Суду в межах законодавчо встановлених процедур з допомогою апробованих наукою і практикою прийомів і способів по подоланню неоднозначного розуміння конституційних норм. Необхідність тлумачення норм Конституції України пов’язана із потребою забезпечення їх реалізації.

Одним із головних способів тлумачення Конституції України є граматичний. У літературі його ще називають філологічним, мовним. Він базується на знанні мови, якою сформульовані юридичні нор­ми, на використанні правил синтаксису, морфології. Інтер­претатор (у нашому випадку Конституційний Суд України) при граматичному тлумаченні аналізує одночасно як лексику і синтаксичну побудову речень, так і зміст тексту конституційної норми, норми поточного закону. Паралельно вивчаються юридично-технічні засоби вираження волі законодавця в нормі, що тлумачиться. Спеціальні юридичні знання і навич­ки, високий рівень правосвідомості — необхідні умови ефек­тивності діяльності щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України. Це є одним із чинників стосовно високих вимог до претендентів на пост судді Конституційного Суду.

Юридичною наукою напрацьовано низку правил грама­тичного тлумачення, які органи конституційної юрисдикції повинні застосовувати. По-перше, словам і виразам необхід­но надавати того значення, яке вони мають у сучасній літера­турній мові. Надання словам іншого значення, відмінного від загальновживаного, повинно бути обґрунтованим, доведеним за допомогою інших способів тлумачення або випливати з ле­гальних дефініцій. По-друге, якщо законодавець за допомо­гою легальної дефініції (визначення, даного в законі) або в інший спосіб визначив термін, то саме в цьому, а не в іншому значенні його слід застосовувати. По-третє, значення терміна, встановленого законодавством для певної галузі права, недо­пустимо поширювати на інші галузі без достатніх підстав. Щоправда, ця вимога не повною мірою стосується конститу­ційної термінології, оскільки конституційне право містить багато загальних понять, дефініцій, норм-принципів тощо. По-четверте, якщо в законі не дається визначення тер­міна, то його слід розуміти так, як він застосовується в юри­дичній науці і практиці. По-п'яте, недопустимо ідентичним формулюванням одного й того ж закону надавати різного зна­чення, якщо це не випливає із закону По-шосте, забороняєть­ся без достатніх підстав надавати різним термінам одного зна­чення. По-сьоме, недопустимим є таке тлумачення, при якому окремі слова закону тлумачилися б як зайві[5]. Безумовно, слід ураховувати специфіку мови. Наприклад, в українській мові є такі специфічні терміни, як «Рада», «громада», «голо­ва», котрі можуть стати предметом як офіційного, так і не­офіційного тлумачення.

При тлумаченні Конституції і законів України Конститу­ційний Суд обов'язково застосовує системний метод тлумачення, що випливає з такої якості правових норм як системність. Він допомагає вста­новити зміст правових норм на основі використання знань про їх логічні зв'язки з іншими нормами. При системному тлу­маченні обов'язково визначається місце норми в системі пра­ва, галузі права, інституті права. Далі встановлюються норми, що логічно пов'язані з нормою, яка є об'єктом тлумачення. Знання про їх зміст використовуються для уточнення змісту; норми, що тлумачиться. З'ясувати сутність конституційної норми можливо при їх системному аналізі з іншими нормами, які є близькими за змістом або ж деталізуються в конститу­ційному тексті. Так, норми основ конституційного ладу України деталізуються і системно взаємопов'язані з іншими розді­лами Конституції України. Наприклад, щоб з'ясувати зміст ст. 6 Конституції про поділ державної влади, необхідно проаналізувати інші розділи Основного Закону; в яких встановлюється компетенція вищих органів державної влади України.

Системне тлумачення дає можливість виявити суперечності та колізії в законодавстві, норми, котрі хоча формально і не скасовані, але фактично не діють, встановити зв'язок загальних і спеціальних норм, допомагає правильно зрозуміти сферу їх дій, коло осіб, на яких поширюється їх дія, зміст того чи іншо­го конституційного терміна. При системному тлумаченні необхідно враховувати найбільш типові функціональні зв'язки правових норм, до яких належать: а) зв'язок норми, що тлумачиться, з нормою, яка у той чи інший спосіб розкриває зміст терміна, який використовується в нормі, що тлумачиться; б) зв'язок за­гальних і спеціальних норм; в) зв'язок відсильних статей; г) зв'язок близьких за змістом одновидових норм, які знаходяться у співвідношенні загальної і спеціальної норм.

Разом з тим не всі ці характеристики можуть бути поширені на конституційний текст. Наприклад, загальним правилом є те, що спеціальна норма скасовує загальну; тобто при конкуренції загальної і спеціальної правових норм застосовується остання, причому в чітко визначених межах. Цей принцип взаємодії спеціальної і загальної правових норм не діє щодо конститу­ційних норм, оскільки згідно зі ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу і є нормами прямої дії. Відповідно жоден нормативно-правовий акт, жодна норма права прямо або опосередковано не можуть обмежувати дію конституційних норм. За наявності колізій конституційних норм і норм окремих галузей права діють перші. Це основа за­безпечення конституційної законності, стабільності правової системи України.

Системний метод тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України спрямований на виявлення в процесі інтерпретаційної діяльності системотворчих зв'язків конституційних норм і права в цілому, тобто їх субор­динації, координації, походження тощо. Конституційні нор­ми і конституційні інститути становлять єдине ціле і в рам­ках цієї єдності виконують свої завдання. Тому, даючи тлумачення Конституції України Конституційний Суд інтерпретує відповідну конституційну норму в системному зв'язку з інши­ми конституційними приписами. При цьому одержані в про­цесі конкретизації окремої конституційної норми результа­ти не повинні суперечити змісту інших конституційних норм , або Конституції України в цілому, її фундаментальним основам і насамперед принципам конституційного ладу. Консти­туція України — єдиний документ, і всі її положення мають тлумачитися системно, у взаємозв'язку. Тому перед Конститу­ційним Судом при інтерпретації Конституції завжди стоїть і завдання тлумачити кожну конституційну норму в її систем­ному зв'язку з іншими нормами, оскільки всі вони тісно взаємопов'язані і тільки в системній єдності забезпечують реалізацію Конституції як нормативно-правового акта, що відіграє особливу роль в національній правовій системі України. Конституційний Суд, застосовуючи в процесі тлумачення системний метод інтерпретації конституційних норм, вихо­дить як з ієрархії норм Конституції, так і з їх системного взає­мозв'язку і взаємодії.

Телеологічний(цільовий) спосіб тлумачення конституцій­них норм має істотне значення для інтерпретації Конституції. Тлумачен­ня конституційної норми неможливе без урахування мети, закладеної в ній. Законодавець, приймаючи нормативні акти, ставить перед со­бою відповідні цілі, які з'ясовуються в процесі тлумачення, але не підлягають сумніву щодо їх доцільності. Ця обставина істот­но уточнює зміст поняття «телеологічне тлумачення».

При тлумаченні Конституційним Судом норм Конституції і законів України орган конституційної юрисдикції, безумовно, звертається до телеологічного способу тлумачення, оскільки намагається в такий спосіб з'ясувати, яку мету ставила перед собою ­ Верховна Рада України, приймаючи відповідний закон. Цей спосіб тлумачення спрямований на з'ясування мети прийняття закону. Причому при розробці законопроекту тут ставляться не лише тактичні, а й стратегічні завдання унормування відповід­ного блоку суспільних відносин, не тільки тимчасові, а й пер­спективні цілі й завдання. Все це необхідно враховувати для того, щоб у процесі офіційного тлумачення не спотворити волю законодавця. Не слід забувати, що саме парламент втілює волю народу в законодавчі приписи і тільки Верховна Рада Укра­їни є єдиним органом законодавчої влади. Завдання Конституційно­го Суду — виявити позицію парламенту; мету прийняття відпо­відного закону і дати обґрунтоване тлумачення його норм, коли в цьому виникає потреба.

Аналіз рішень Конституційного Суду України дає змогу виявити правові позиції органу конституційної юрисдикції щодо найбільш гострих проблем. Конституція закріплює багато цінностей, і якщо вони конку­рують між собою, то, природно, виникає проблема вибору, акцентування на конкретні цінності. При тлумаченні Конституції може виникнути конкуренція цінностей, наприк­лад, з одного боку між забезпеченням стабільності конститу­ційного ладу, територіальної цілісності держави, а з іншого —забезпеченням прав людини і громадянина, між правами більшості населення і правами національних меншин у мовній сфері тощо. Тлумачачи конституційні норми, Конституцій­ний Суд не може своєю правовою позицією «підправляти» правову позицію парламенту. В умовах, коли суспільство пере­буває на перехідному етапі свого розвитку, Конституційному Суду України дедалі частіше доводиться стикатися з проблемою обрання пріоритетів і цінностей при перевірці актів на конституційність, офіційному тлумаченні Конституції України і законів.

Логічнийспосіб тлумачення конституційної норми — це процес, в якому інтерпретатор за допомогою логічних прийомів оперує з матеріалом самої норми, не звертаючись до інших способів тлумачення. У результаті таких операцій загальний, абстрактний зміст конституційної норми набуває конкретного характеру, тобто наближається до реальних життєвих ситу­ацій. Тлумачення правових норм має два рівні: а) науково-те­оретичний, коли інтерпретується не тільки конкретний зміст «волі законодавця, а й її загальний зміст. При цьому юридичні поняття розглядаються у світлі загальної характеристики права як суспільного явища, його сутності, різних закономірностей розвитку. Відповідно інтерпретація закону на цьому рівні є більш ширшою і різноманітнішою, ніж правозастосовне тлумачення; б) практико-прикладне тлумачення чинного права, яке являє собою встановлення змісту закону щодо різних суб'єктів і життєвих ситуацій.

При логічному способі тлумачення правових норм застосовуються такі прийоми як: а) логічне перетворення; б) логічний аналіз понять; в) висновок за ступенем (a fortiozi); г) виснов­ки за аналогією; г) висновки від протилежного (argumentum a contrario); д) доведення до абсурду (redicto ad absurdum) тощо. Логічний аналіз понять є однією з найбільш поширених і складних операцій в тлумаченні.

Історико-політичний(іноді його називають історичним) метод в теорії права покликаний виявляти конкретно-істо­ричні умови прийняття нормативно-правового акта або умо­ви його застосування. Інтерпретатор Основного Закону (сто­совно офіційного тлумачення Конституції - це судді Консти­туційного Суду) спирається при тлумаченні на знання конкретно-історичних умов і обставин прийняття Конституції, запропонованих у ході конституційного проце­су варіантів нормативного закріплення тих чи інших блоків суспільних відносин. Процес пізнання виходить за межі чин­ної Конституції і потребує використання інших, нерідко не­нормативних джерел. У цьому проявляється одна з особливостей даного методу тлумачення конституційних норм. Знан­ня історії прийняття Конституції дає можливість доповнити і розширити відомості про зміст і спрямованість волі законодавця при її прийнятті, встановити, чому ті чи інші конституційні норми прийняті в тій чи іншій редакції. Істотне зна­чення має аналіз різних проектів Конституції України, а також законопроектів про внесення змін до Конституції України та процедури й етапів внесення змін до Основного Закону України 8 грудня 2004 р.

Цей спосіб тлумачення дає можливість виявити мету, зав­дання прийняття Конституції, обстановку, в якій відбувався цей процес. Визнаючи важливу роль історичного методу тлу­мачення Конституції і законів України, слід ураховувати й те, що цей спосіб інтерпретації є не головним, а факультативним, і може використовуватися не завжди.

Практика діяльності Конституційного Суду України свід­чить про те, що в процесі офіційного тлумачення Конституції і законів він застосовує різні способи тлумачення конститу­ційних норм і норм поточного законодавства різних галузей національної правової системи. Найчастіше використовують­ся граматичний, системний і логічний мето­ди тлумачення. Дуже важливо, щоб у процесі інтерпретаційної діяльності комплексно застосовувалися всі зазначені способи.

Тлумачать норми Конституції України не тільки Конституційний Суд України, а й інші державні органи, організації, вчені, різні суб’єкти права. Але офіційне тлумачення, результати якого мають загальнообов’язкове значення, дає тільки орган конституційної юрисдикції. Правотлумачувальна діяльність цього органу розширюється, збагачується і має суттєве значення для забезпечення стабільності конституційного ладу України, прав і свобод людини і громадянина.