Поняття конституції, її класифікації

У перекладі з англійської мови слово «конституція» означає «устрій», з латинської — «затверджую, установлюю». Цей термін відомий ще з часів Римської імперії та періоду феодалізму (наприклад, Павійська Конституція Священної Римської імперії німецької нації 1037 р.), однак у власному розумінні цього слова зазначені акти такими не були і не могли бути. З середніх віків залишились історичні пам’ятки — хартії, декларації та інші акти, які стали підґрунтям для майбутніх конституцій. Вони увійшли в історіюсаме тому, що відповідали початковим потребам суспільногожиття в конституційних формах правління, і насамперед обмежували владу монархів, закріплювали засади рівності прав особи.

У вітчизняному правознавстві під Конституцією прийнято розуміти основний закон держави, який відображає волю народу і в його інтересах закріплює найбільш важливі засади суспільного ладу і державної організації країни. Як головний закон Конституція представляє собою єдиний законодавчий акт, що встановлює принципи організації і функціонування представницькихорганів держави, основні права і свободи людини і громадянина, територіальний устрій, форму правління, місцеве самоврядування тощо. У цьомурозумінні конституція як особливий законодавчий акт в правовій системі держави з’явилася в зв’язку з приходом до влади буржуазії. Поява конституцій — це результат довготривалої боротьби між прихильниками феодалізму та буржуазією. Ухвалення конституцій започаткувало створення такого механізму державної влади, який дозволяв управляти суспільними відносинами від імені народу. Водночас, у перших конституціях були закріплені права і свободи громадян, які ще й до тепер є досить демократичними. Першою Конституцією в світі стала Конституція США 1787 р., а на європейському континенті – конституції Франції і Польщі, які були прийняті їх парламентами в 1791 р. 

Необхідність прийняття конституцій була зумовлена й тим, що в державі значно розширився комплекс суспільних відносин, які підлягали правовому регулюванню. Кількість нормативних актів постійно зростала. В цій ситуації перші конституції були «орієнтиром», без яких неможливо було забезпечити виконання законів великою кількістю людей, які не знали і не могли знати всіх законів держави. І вихід тут був знайдений у тому, що в досить зрозумілій, доступний і всім відомий Закон були зібрані основні правила і принципи суспільного життя й доведені до широкого загалу. Крім того, прийняття конституцій частково було зумовлено й тим, що буржуазні держави досить часто хотіли заручитися союзниками (наприклад у торгівлі) і продемонструвати перед ними найвигідніші сторони своєї внутрішньої та зовнішньої політики. Тому конституції виступали своєрідною «візитною карткою» держави, її «паспортом».

Таким чином, конституції з'явилися у державах буржуазного типу в зв'язку з необхідністю проголошення та гарантування прав і свобод особи, для забезпечення правових засад буржуазного правопорядку, закріплення позицій держав в міжнародних відносинах.

Термін «конституція»має матеріальне і формальне значення. В матеріальному значенні конституція являє собою писаний акт, який встановлює засади суспільного ладу, форму правління і територіального устрою, засади організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію і взаємовідносини, державну символіку, столицю, основні права і свободи людини і громадянина тощо.

В формальному значенні конституція – це закон, який має найвищу юридичну силу в порівнянні з іншими законами. Конституція — це законзаконів. Вона не може бути змінена звичайним законом і внесення змін до неї потребує відповідних змін тих законів і підзаконних актів, що діяли на той час.

Від існуючих у державі численних законів Конституція відрізняється тим, що вона є головним джерелом конституційного права, в якому в систематизованій формі закріплені найважливіші правові норми держави і який стоїть над усіма іншими законами через значення норм, правил, що в ніймістяться, і особливих гарантій їх реалізації. На відміну від інших галузевих законів, Конституція регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин, які охоплюються терміном «державний устрій».

Конституція України – це єдиний нормативно-правовий акт, який має особливий характер, і з допомогою якого український народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і держави, визначає систему і структуру державної влади і місцевого самоврядування, основи правового статусу особи, територіального устрою держави.

Соціально-політична сутність Конституції України полягає в тому, що вона являє собою суспільний договір, де знайшли закріплення політичні інтереси самих різних соціальних груп населення. Вона відображає баланс інтересів суспільства.

Конституція України регулює досить широке коло суспільно-політичних відносин. Об'єктом такого регулювання є :  засади народовладдя, конституційного ладу, принципи формування владних структур, народний і національний суверенітет; основні права і свободи, обов'язки людини і громадянина; державні символи України; засади взаємодії державних та недержавних інституцій; територіальний устрій України; засади взаємовідносин центральних і місцевих органів України, Автономної Республіки Крим; зовнішньополітичні аспекти діяльності України; форми безпосередньої демократії — вибори, референдум тощо; статус, принципи формування і діяльності, засади взаємовідносин і взаємодії Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України;  правовий статус місцевого самоврядування і його органів; статус і основи діяльності Конституційного Сулу України як єдиного органу конституційної юрисдикції в державі.

Важливе значення має форма Конституції, на яку безпосередньо впливає її зміст. Форма Конституції — це спосіб організації закріпленого в ній нормативного матеріалу. Конституція має внутрішню і зовнішню форми, тобто систему і структуру. Система Конституції — це зумовлена змістом об'єкту конституційного регулювання організація норм, яка створюється законодавцем з урахуванням вимог національних традицій і законодавчої техніки. Вона виражає послідовність розміщення преамбули, розділів, статей в тексті Конституції. Система дає уявлення про організаційну побудову Конституції України, забезпечує внутрішню зумовленість її розділів, статей.

Структура Конституції — це логічний зв'язок різних інститутів незалежно від місця розміщення норм в тексті Конституції. Так норми, які складають один інститут, можуть бути розмішені в різних розділах, але їх сукупність діє в єдності. Для внутрішньої структури не має значення, складає той чи інший інститут окремий розділ, хоч це було б і бажано. Важливим є реальний взаємозв'язок і супідрядність норм, які складають зміст конкретних конституційних інститутів.

Конституція України 1996 року має Преамбулу, 15 розділів, 161 статтю.

Преамбула — вступна частина Конституції. Вона немає заголовка. В ній містяться найбільш принципові положення, ідейні мотиви, вяких зазначена головна мета прийняття Конституції. У загальному змісті Конституції преамбула займає чільне місце як основа для тлумачення всієї системи державно-політичного ладу України. Вона складається з дев’яти абзаців і охоплює три великі, логічно пов'язані частини, які утворюють єдине ціле. По-перше,  вона констатує порядок здійснення установчої влади народу. По-друге, вказує юридичну підставу виникнення України як незалежної держави. По-трете, Преамбула визначає загальну мету прийняття Конституції: забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадської злагоди в Україні, розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави. Преамбула Конституції України порівняно з її текстом вирізняється не лише за змістом, а й стилем викладу - вона більш патетична, порівняно зі статтями Конституції несе вагоме емоційне навантаження. У зв'язку з важливим значенням вирішення принципових питань функціонування держави і суспільства першим у Конституції йде розділ “Загальні засади”, який закріплює засади конституційного ладу. Далі розміщені такі розділи: “Права, свободи та обов'язки людини та громадянина”, “Вибори, референдум”, “Верховна Рада України”, “Президент України”, “Кабінет Міністрів України”, “Інші органи виконавчої влади”, “Прокуратура”, “Правосуддя”, “Територіальний устрій України”, “Автономна Республіка Крим”, “Місцеве самоврядування”, “Конституційний Суд України”, “Внесення змін до Конституції України”, “Прикінцеві положення”, “Перехідні положення”.                   

Важливе значення для Конституції мають мова і стиль. До мови Конституції є обов'язковими вимоги: точність, ясність викладення норм, неприпустимість різного тлумачення конституційних приписів, однозначність у розумінні термінів, наявність чітких понять, неприпустимість застосування синонімів. Стиль Конституції має бути документальним.

Класифікація конституцій дає можливість орієнтуватися в їх багатоманітності, краще їх відрізняти, зіставляти одну з одною, допомагає зрозуміти природу і особливості конституцій, з’ясувати їх зміст.

Конституції можна класифікувати за різними ознаками:за часом дії — постійні і тимчасові. Тимчасові звичайно приймаються на встановлений строк або до настання якоїсь певної події. Постійні характеризуються встановленням необмеженого строку їх дії, що однак, не гарантує їх довічності, а лише вказує на цілі законодавця на момент їх прийняття; за політичним режимом — демократичні і авторитарні. Перші гарантують здійснення основних прав і свобод, періодичність виборів органів влади, вільне створення і діяльність політичних партій та ін. Авторитарні конституції (особливо тоталітарні) забороняють діяльність політичних партій, закріплюють монопольну ідеологію та ін.;за формою правління — залежно від порядку заміщення посади (поста глави держави), поділяють на монархічні і республіканські;  за формою політично-територіального устрою — унітарні й федеративні;  за способом прийняття — народні та даровані. Народними вважаються конституції, які приймаються парламентами або установчими зборами, чи виборцями шляхом голосування на всенародному референдумі. Даровані (октройовані) конституції запроваджувалися одностороннім актом глави держави (монарха), який дарував конституцію, як правило, не в силу доброї волі, а тому що боявся втратити трон в результаті народних виступів. Прикладом являється Конституція Японії 1889 р.;  за порядком зміни (формальними ознаками) — жорсткі, м'які, змішані. Жорсткі конституції мають ціль забезпечити стабільність державного ладу, яка в свою чергу допомагає зміцненню їх авторитету і відповідно стабільності конституційного ладу. Є різні способи забезпечення жорсткості конституцій (прийняття кваліфікованою більшістю, затвердження референдумом та ін). Для м'яких конституцій характерна їх зміна у тому ж порядку як і звичайних законів. Змішаних конституцій в світі дуже мало. Наприклад, Конституція Республіки Мальта. Одна частина конституційних норм таких конституцій може бути змінена кваліфікованою більшістю, а інша – простою більшістю; за зовнішньою формою — писані та неписані. Писані конституції являють собою кодифіковані акти, в яких всі питання конституційного характеру урегульовані в єдиному документі. Неписані конституції характеризуються тим, що питання конституційного характеру знаходять своє закріплення не в одному, а в кількох нормативних актах. До неписаної конституції інколи відносять окремі парламентські закони, судові прецеденти, звичаї, доктринальні тлумачення;за відповідністю реальним відносинам у суспільстві — реальні та фіктивні (формальні). Реальною визнається конституція, яка відповідає реальним відносинам у суспільстві і врегулює їх своїми нормами. Фіктивними або ж формальними вважаються такі конституції, які містять в собі такі конституційні положения, які не отримують реалізації на практиці.

Конституція України, яка вступила в дію в день її прийняття 28 червня 1996 р., є реальною, демократичною, унітарною, народною, жорсткою, писаною.