Принципи та етапи кредитування

Принципи кредитування - це головні правила, яких необхідно дотримуватись при наданні кредиту.

Якщо звернутись в англомовну літературу, то принципи раціонального кредитування позначаються абревіатуроюСАМРАRІ, яка утворюється з початкових букв наступних слів:

С - характеристика (основні якості) клієнта; А - здатність повернути позику; М - маржа (дохідність); А - розмір позики; Р - ціль, на яку будуть витрачені гроші; К - умови погашення позики; І - страхування позики від неповернення. Скласти уяву про клієнта можна двома шляхами: а)вивчення його минулого;

б)особиста зустріч під час якої кредитний працівник повинен звернути увагу на наступні моменти: (чи достатньо відвертий клієнт при викладенні особистих планів; чи створює він враження людини, яка здатна зібрано і цілеспрямовано вести свою справу; чи має він діловий досвід та навики для того, щоб успішно вести справи в своєму бізнесі).

Здатність повернути позику обумовлена суттю кредиту. Це значить, що грошові кошти, надані у вигляді позики є лише строковим джерелом поновлення оборотних коштів і по закінчені певного часу повинні бути повернені банку. Саме тому дотримуючись другого принципу необхідно проаналізувати знання та досвід директора підприємства у галузі фінансів, маркетингу, управління підприємством.

Слід пам'ятати, що гроші роблять гроші, тому дуже важливо обдумати величину процентної ставки, під яку банк надає кредит, розмір комісійних, які будуть нараховуватись по прострочці. В світовій банківській практиці розрізняють:

• фіксовані ставки (кредитна політика багатьох банків обумовлює конкретний розмір процентної ставки для конкретного клієнта, наприклад, для клієнта-фізичної особи ставка по незабезпеченому овердрафт на 3% більша базової);

• плаваючі ставки (в багатьох випадках банкір сам встановлює величину доходу, який він хоче отримати за цей кредит. Так позика для підприємства з високим степенем ризику, наприклад, для нового бізнесу, надається під більш високий процент; забезпечена позика для особи із стійким матеріальним положенням може бути надана під менший процент).

Один з банкірів висловив таку думку:" Горе тому банкірові, що порушив правило: ніколи не позичай грошей тому, хто немає потреби в них". Тому ще один з принципів кредитування по абревіатуріСАМРАКІ це-аналіз мети на яку береться кредит, наприклад, досить ризикованими є ті кредити, які видані банком для:

• розвитку венчурного бізнесу;

• погашення вже існуючих в позичальника боргів;

• спекулятивної мети (проведення певних операцій на біржі).

Крім цього, банк повинен бути впевнений, що сума позики не буде використана для незаконних операцій (виробництво продукції, яка забруднює навколишнє середовище, операції із зброєю, контрабанда наркотиків), а також проаналізувати потреби в кредиті відносно до здійснення і впровадження такого міроприємства, яке входить в рамки поля діяльності підприємства позичальника. Останній аспект можна проаналізувати, ознайомившись із спектром діяльності підприємства на основі статуту.

Кредитна заява точно обумовлює розмір позики, яку просить клієнт. Для аналізу потреби тієї чи іншої суми позики, банкір повинен розглянути чотири важливих аспекти цього питання: а)не варто самому прогнозувати розмір позики;

б)треба переконатись в тому, що клієнт не просить надто багато, даний чинник дуже важливий, якщо мова йде про кредит по овердрафту (в тому випадку необхідно врахувати фінансовий стан клієнта та можливість повернути борг);

в)треба переконатись в тому, що клієнт не просить менше ніж йому потрібно. В іншому випадку, внаслідок цього, банку можливо'прийдеться виділяти додаткові кошти;

г)доля власних коштів клієнта повинна переважно бути досить значною в порівнянні з банківською позикою.

Основною умовою надання позики є висока ймовірність її погашення разом з відповідними відсотками. Щоб перевірити здатність клієнта розрахуватись з банком, банкір повинен:

а)підрахувати розмір платежів з врахуванням відсотків по позиці; б)отримати підтвердження того, що джерела для погашення позики є достатніми. Ці джерела повинні бути проаналізовані до надання кредиту (це . може бути прибуток компанії, дохід від продажу активів і т.д.);

в) проаналізувати доходи і витрати клієнта.

Забезпечення є ще одним важливим аспектом для обговорення при розгляді заявки клієнта на кредит. Банкір повинен передбачити ситуацію, в якій опиниться банк, якщо клієнт не зможе повернути борг. Банкір не повинен надавати кредит, якщо в нього є передчуття того, що прийдеться реалізовувати забезпечення, яке є для банку страховкою на той випадок якщо справи підуть погано і він не зможе повернути борг.

При проведені кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення^ поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та з врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання кредитного потенціалу, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від їх розмірів, приймається колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом. При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу, комерційний банк повідомляє про кожен такий випадок НБУ. Кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством

України і з Положенням НБУ. Основну частину прибутку банки одержують від кредитних операцій, цим і визначається роль і значення кредитного банківського персоналу. Основна особа в процесі кредитування - це економіст кредитного відділу. Він бере участь у підготовці і оформленні кредитної угоди, починаючи з першого контакту з майбутнім позичальником, і до моменту кінцевого погашення кредиту. На основі особистих бесід з клієнтом, вивчення всіх необхідних матеріалів про його фінансовий стан економіст дає початкове заключення про можливість видачі позики, а потім слідкує за наданим кредитом протягом усіх етапів кредитування.

Кожний етап кредитування вносить свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і прибутковості для комерційного банку.

Початковий етап - це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заяви, в якій було обумовлено необхідну суму кредиту, ціль і його вид. Банк вимагає, щоб до заяви були додані документи та фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес - плани, декларації і обов'язково розрахунок техніко - економічного обгрунтування кредиту. Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з'ясувати не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й викреслити психологічний і професійний портрет позичальника і застрахувати кредит від ризику вже на початок угоди.

Другийетап - це визначення кредитоспроможності клієнта за його балансом іншими звітними даними і оцінка ризику кредиту. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

• забезпеченість внесеними коштами не менше як 50% всіх його видатків;

• репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника);

• оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію;

• економічна кон'юнктура.

У закордонних банках, створені окремі інформаційні відділи, які використовують для аналізу різноманітну інформацію про клієнта, одержану із промислових довідників -бюлетнів, засобів масової інформації.

Третій етап - підготовка до укладення кредитної угоди. На цьому етапі, який ще називають структуруванням кредиту, банк визначає вид кредиту, способи видачі і погашення, вид забезпечення, відсоткову ставку за користування кредитом. Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти - в сферу обігу чи у сферу виробництва. Сума кредиту також відіграє значну роль, оскільки недостатня сума не дасть змоги завершити захід, що кредитується, надмірна сума може бути непогашена позичальником. Способи погашення допоможуть позичальникові правильно розпоряджатись коштами зі свого розрахункового рахунку. Розмір відсоткової

ставки та порядок її сплати встановлюється банком в залежності від кредитного ризику, облікової ставки НБУ, строку користування кредитом. Після закінчення цього етапу приймається рішення про можливість надання кредиту.

Четвертий етап - ведуться переговори з клієнтом про умови кредитної угоди. Пропозиції кредитного інспектора банку можуть зовсім не співпадати з умовами кредиту, що містились у заявці клієнта, тому необхідно вишукувати компромісне рішення. На Кредитній раді кредитний інспектор аргументує корисність і прибутковість угоди. Рішення на видачу конкретного кредиту оформляється протоколом Кредитної Ради.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки як банку так і клієнта. Крім цього дуже важливим документом є строкове зобов'язання, за яким банк може вимагати погашення боргу і відсотків за ним, тому що в ньому позичальник вказує конкретну дату погашення. В кредитній справі повинні зберігатись ще гарантійний лист або договір застави майна, що гарантує забезпечення кредиту, та фінансове - економічна інформація (баланси, звіти).

Завершальні етапи кредитування характерні тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання позики, вирішує всі питання при несвоєчасному поверненні кредиту тощо.

2.1.3.Управління кредитним портфелем банку

Кожний комерційний банк повинен дотримуватись збалансованості між обережністю і ризикованістю в кредитній політиці, враховуючи прямо пропорційну залежність між доходами і ризиками банківських операцій.

Контроль за виконанням умов кредитного договору повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування і перші ознаки того, що кредит попадає, в небезпечну зону, такі:

• зниження нормованих витрат у позичальника;

• збільшення реалізації в кредит;

• збільшення дебіторської заборгованості;

• падіння доходів;

• низький рівень грошових статей балансу;

• збільшення складських запасів;

• падіння реалізації;

• незвично висока виплата дивідентів.

Якщо не вжити заходів з боку банку щодо погашення цього кредиту, заявляються ознаки, що вказують на дійсну небезпеку:

• порушення термінів погашення боргу і відсотків за ним, або неплатежі взагалі;

• позичальник вимагає продовження терміну погашення кредиту;

• позичальник із запізненям подає фінансову звітність або перестає

контактувати з банком.

Примусове стягнення з позичальника боргу і відсотків за ним закладені в кредитному договорі, договорах застави, поручительства, гарантії.

На кредитну політику банку впливають також зовнішні фактори, ринкова кон'юнктура.

Формуючи кредитний портфель, банк використовує такі принципи управління:

• враховує зміни ринку з моменту видачі кредиту і вплив на кредитну справу;

• виявляє вплив продукції позичальника на ринок;

• виявляє зміну ціни реалізації продукції позичальника і його конкурентів;

• виявляє, чи позичальник, не змінив власних постачальників, чи не змінилась команда менеджерів і головних спеціалістів у позичальника, його стиль управління;

• порівнює обсяг реалізації продукції позичальника, рівень

рентабельності.

Банки, для здійснення відповідного аналізу, використовують матеріали кредитного досьє позичальника, дані аудиторських перевірок, а також відвідують підприємства на місцях з метою перевірки складських запасів, кількості персоналу, оцінки заставного майна.