Суть кредиту,його види та функції

І .ВСТУП

Активні операції банків - це фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, факторингові операції, операції з векселями, надання банківської гарантії та інші банківські операції.

Позичкові та інвестиційні операції комерційних банків є найбільш важливими серед активних операцій, оскільки вони являють собою банківську діяльність за допомогою якої кредитні установи запускають в оборот свої ресурси з метою отримання прибутку.

Інвестиційні та позичкові операції є найбільш прибутковими в банківській діяльності, а отже, вони займають найбільш питому вагу в складі активів комерційного банку.

В залежності від виду активних операцій, як самі активні операції, так і результати проведення активних операцій відображаються в балансі або на позабалансі. В основу балансу покладена фінансова діяльність банку і достовірне відображення його активів та зобов'язань. Згідно з принципом нарахування, активи та зобов''язання, а також доходи і видатки оцінюються і відображаються в обліку за принципом обережності, тобто повинні бути правильно визначені (оцінені) в кожному ' звітному періоді.

В даному дипломному проекті розглядається питання вдосконалення бухгалтерського обліку активних операцій, але враховуючи те, що найбільш вагому частку серед активних операцій як в АППБ''АВАЛЬ", так і у Стрийському відділенні АППБ''АВАЛЬ" займають кредитні операції та операції з цінними паперами, тому ми розглянемо ' питання вдосконалення бухгалтерського обліку кредитних операцій та операцій з цінними паперами.

В теоретичній частині дипломного проекту висвітлено кредитні та інвестиційні операції комерційних банків та новий підхід до ведення бухгалерського обліку на базі нарахування, а саме:

• суть кредиту, його види;

• принципи та етапи кредитування;

• управління кредитним портфелем банку з метою дотримання збалансованості між обережністю і ризикованістю в кредитній політиці;

• суть та мета банківських інвестицій, ліквідність цінних паперів ;

• схожість відмінність і зв'язок інвестиційних та позичкових операцій;

• види ризику інвестиційних операцій та їх характеристика ;

• бухгалтерський облік на базі нарахування, а саме - регулюючі проводки та їх характеристика, які здійснюються з метою зміни сальдо певних рахунків в кінці облікового (звітного) періоду для

реального відображення в обліку доходів та видатків, а також активів та зобов'язань.

В аналітичній частині дипломного проекту розглянуто діяльність АППБ''АВАЛЬ" на ринку України у 1999 році та кредитно-інвестиційну діяльність Стрийськомго відділення АППБ^АВАЛЬ", а саме :

• економічне обгрунтування, порядок та методику надання кредитів у Стрийському відділенні АППБ''АВАЛЬ", яка складається з п"яти етапів: 1-ий етап - попередній (попередня бесіда з потенційним "Позичальником"), 2-ий етап - підготовчий (підготовка документів для розгляду питання про надання кредиту на Кредитний Комітет банку), 3-ій етап - оформлення та видача кредиту, 4-ий етап- супроводження кредиту, 5-ий етап -погашення кредиту;

• облік кредитних операцій на поточну та інвестиційну діяльність, які обліковуються на рахунках другого класу ;

• операції з цінними паперами та їх облік у Стрийському відділенні АПП Б" АВАЛЬ", порядок надання вексельного поручительства (авалю) по векселях, порядок та облік врахування векселів, проведення та облік операції доміциляції векселів, проведення та облік купівлі-погашення ОВДП для банку та клієнтів на первинному ринку;

• -аналіз кредитно-інвестиційної діяльності у Стрийському відділенні АППБ" АВАЛЬ.

У проектній частині дипломного проекту викладено:

• принципи бухгалтерського обліку кредитів та нарахованих і отриманих процентів, а саме: облік номіналу кредиту, зміна основної суми боргу, облік нарахованих та отриманих процентів, слідкування за фактично отриманими процентами, комісійний дохід;

• принципи бухгалтерського обліку позабалансових операцій : зобов'язання з фінансування та гарантії, комісійні доходи за позабалансовими   кредитними операціями, списання з позабалансу;

• кредити та кредитні зобов'язання суб'єктам господарської діяльності, а саме: загальні принципи обліку кредитів за Планом рахунків, облік операцій зворотного репо та субординованих кредитів, та винагороди за даними операціями ;

• особливі випадки, а саме : облік кредитів з пільговою процентною ставкою, позички з поступовим погашенням номіналу та отримання процентів, консорціумний кредит, документарний акредитив;

• облік застави, наданої та отриманої ;

• облік резервів під кредитні ризики (особливості формування загального резерву, облік формування загального резерву, облік формування спеціального резерву) та облік сумнівних до повернення кредитів.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

АКТИВН1 ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ТА НОВИЙ ПІДХІД ДО ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Кредитування, як вид активних операцій банку

Суть кредиту,його види та функції

Основними специфічними рисами сучасної системи кредитування є:

•Система кредитування базується на ресурсах банку. Здається, що така схема природна, але на відміну від цієї, схема яка діяла раніше лише створювала враження того, що вона носить комерційний характер. Але вона працювала на кредитних ресурсах наданих зверху. В дійсності всі ці ресурси акумульовані низовими банками, централізовано направлялися в Правління Держбанку СРСР, звідки спускалися на місця у вигляді ліміту кредитування. В рамках цього ліміту впроваджувалось кредитування клієнтури того чи іншого району. Відділення банків не були зацікавлені в зборі коштів, тому що їх активи не залежали від пасивів. Сучасна система кредитування побудована на відмінній основі: об^єм кредитів, що видаються повністю залежать від залучених коштів. Це впливає на розміри виданих кредитів, а звідси - на розмір прибутку. На вільні кредитні кошти впливає також формування обов'язкових резервів у розмірі 17 % від суми залучених коштів не залежно від джерел та строків залучення вкладів та депозитів.

•Кредитний механізм, який склався все більше носить комерційний характер.

Важливе не тільки кредитування для задоволення тимчасової потреби юридичної особи, в додакових грошових ресурсах, це мало місце в старій системі, але також пріорітети в ньому, які дають основу для підвищення рентабельності кредитної установи. Саме тут проявляється той принцип комерції, який називається "подешевіле купити-подорожче продати".

•Особливістю сучасної системи кредитування є залежність не тільки від власних ресурсів, а і від економічних нормативів НБУ.

Ще декілька років тому єдиним економічним нормативом, який визначав межі кредитування банком його клієнтури був вищезгаданий ліміт

кредитування. Сучасні економічні нормативи НБУ роблять кредитний механізм залежним від ліквідності балансу КБ.

•Важливою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна ознака.

Всі питання, які виникають з приводу кредитування, вирішуються між банком та позичальником. Згідно договору кожна із сторін приймає на себе обов'язки, набуває прав по контролю за дотриманням умов. Кредитні договори складались і раніше, але їх економічне значення проявлялось слабо. Тільки тоді, коли з'явились комерційні стимули, коли банк і підприємства пізнали наслідки розторгнення угоди між ними, кредитний договір стає тою силою, яка закріплює відповідальність як кредитора, так і позичальника.

•Сучасна система кредитування базується на традиційних принципах, в тому числі: строковість, забезпеченість, поверненість зі сплатою відсотків. враховується також платіжний характер клієнта, та цільове використання.

Разом з цим зміст цих принципів суттєво змінився. Зміни власне такого загального принципу, як диференційований режим. Відомо, що декілька років тому існувала категорія підприємств добре та погано працюючих, до яких застосовувалася диференційованість кредитування, в основі оцінки підприємства лежала сукупність виконуваних ним своїх планових показників. В наш час система яка склалась, як зазначалось, враховує кредитоспроможність, яка знижує ризик несвоєчасного повернення кредиту. -При оголошені позичальника неплатоспроможним, банк вправі поставити питання про передачу його оперативного управління, яке призначається за участю банка кредитора, а також про його реорганізацію або ліквідацію.

•Ознакою сучасної банківської системи кредитування є перехід власне до таких форм, які в більшій степені гарантують повернення банківського кредиту.

Щодо забезпеченості повернення кредиту більш надійним, з точки зору світової практики є: заклад (іпотека, застава), поручительства та гарантії, в цілому система страхування. Кредитний механізм, який органічно поєднує дані форми, дає можливість банку укріпити свою незалежність та цим знизити кредитний ризик.

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Спершу, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками - коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Виникла потреба передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто - у кредит. Кредит-це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків. У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті гроші чи матеріальні цінності на основі яких укладається кредитна угода, є об'єктами кредиту.

       За суб'єктами кредитної угоди та її комбінацією можна виділити ряд основних типів кредитних відносин :

• перший тип - це кредитні відносини між банками - з одного боку, та підприємствами, організаціями - з другого;

• другийтип - це кредитні відносини між банками та державою. НБУ, як і центральні банки інших країн, надає кредити уряду на покриття дефіциту державного бюджету, банки купують облігації державних позик, інші цінні папери;

• третій тип - це кредитні відносини між підприємствами, організаціями та товариствами. Він набуває розповсюдження, особливо у зв'язку з введенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків;

• четвертий тип - це кредитні відносини між банками та населенням. У даному випадку банки частіше виступають як позичальники, а не як кредитори;

• п'ятий тип - кредитні відносини між фізичними особами і банками -споживчий кредит.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини виникають тоді, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми. Регулюються вони як правовими нормами держав, що в них вступають так і нормами міжнародного права.

В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин переважно є гроші, як загальний ресурс, з допомогою якого можна придбати всі інші ресурси: матеріальні, технічні, правові та інші. Матеріальні блага об'єктом кредиту виступають рідко. Розрізняють три основні форми кредиту:

• товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари з відстрочкою платежу;

• грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці;

• зобов'язання банку гарантувати платіж клієнту у випадку, коли він не зможе оплатити свої рахунки-авальнийкредит.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин кредит поділяється на такі види: національний, міжнародний, банківський, державний, комерційний, споживчий, лізинговий, консорціумний.

Кредити поділяються за: методами надання та строками погашення, за характером сплати процентів, за ступенем ризику, за кількістю кредиторів, за строками користування, за забезпеченням, за сферами спрямування.

Слід відзначити певну особливість державного кредиту. Кредиторами в цьому випадку найчастіше є фізичні та юридичні особи, позичальниками -міністерство фінансів, державні та місцеві органи влади. Державний кредит виступає у вигляді зовнішніх і внутрішніх облігаційних позик, або безоблігаційної позики - випуск зобов'язань державної скарбниці.

При визначенні функції кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті кредиту в процесі історичного розвитку змінюються і його

функції. За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже - кредит виконує перерозподільчу функцію. Наступною функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу - емісійна функція. Кредиту властива контрольна функція. Вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.

Таблиця 2.1. Класифікація коедитів