ТЕМА №5. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.

План.

Вступ.

Поняття і зміст механізму забезпечення конституційних прав і свобод громадян України.

Юридичний механізм як головна ланка в системі засобів забезпечення конституційних прав і свобод громадян України.

Юридичні, політичні, економічні, ідеологічні, міжнародно-правові засоби та способи забезпечення, закріплені в конституційному законодавстві України.

Нормативна база - первинний елемент юридичного механізму.

Зміст, реалізація та охорона конституційних прав і свобод громадян України.

Висновок.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.97 р. // ВВР. – 1998. - №20. – Ст.99.

Закон України “Про звернення громадян” // ВВР. – 1996. - №47. - Ст.256.

Всеобщая декларация прав человека. Принята Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948. // Международное право в документах. – М., ИНФРА – М., 1997.

Конвенція про захист прав людини та основних свобод (із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11) // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2. – С.15-32.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Права людини: збірник документів. – Харків: УНІВД, 1997.

Міжнародний пакт про економічні, соціальна та культурні права // Права людини: збірник документів. – Харків: УНІВД, 1997.

Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №1. -С.47.

Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. – 1999. - №9. – С.26.

Мельник О. Діяльність судів України по забезпеченню прав і свобод людини // Право України. – 1999. – С.25-32.

Негодченко А.В., Порощук С.Д. Социальная защита личности как функция современного государства // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття” (тези п’ятої конференції 22-25 травня 1997 р.). Частина II. – Київ - Чернівці, КВГІ М.О. України, Чернівецький держуніверситет, 1997. – С. 73.

Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 2002.

Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. - №9. – с. 22 – 25.

Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. - 1999. - №2. -С.3-9.

Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним судом України в контексті і практики Європейського суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №2. – С.40.

Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю ради Європи // Право України. – 2001. - №7. – С.28.

Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. // Право України. – 2000. - № 3. - С. 31 – 33.

Черней В., Стронов І. Конституційне забезпечення прав людини в Україні // Право України. – 2006. – №10. – С.93.

Методичні рекомендації.

Слід розглянути “механізм забезпечення” як складну регулятивну категорію, яка містить в собі комплекс державних, недержавних, міжнародно-правових засобів і способів переміщення встановлених конституційних прав і свобод громадян України у сферу суспільно-правової практики.

Необхідно проаналізувати юридичні, політичні, ідеологічні, міжнародно-правові гарантії /засоби забезпечення/ з позицій інтегративного та диференційного підходу. Вказати на ієрархічність системи гарантій.

Важливо виділити юридичний механізм, як такий що є головною ланкою загального механізму забезпечення конституційних прав і свобод. Показати його структуру та співвідношення складових компонентів.

При дослідженні нормативної основи слід чітко визначити політико-правові та нормативні акти України, регулюючи питання прав і свобод громадян, їх співвідношення з міжнародно-правовими актами з прав людини.

Доцільно розглянути перелік міжнародних актів з прав людини до яких Україна приєдналась і які мають на її території обов’язкову силу /міжнародні пакти та конвенції / .

Реалізація конституційних прав і свобод повинна бути вивчена з точки зору процесуальної форми: суб’єктний склад; конституційно – процесуальні приписи; стадії процесу; принципи. Показати види реалізації: додержання, виконання, застосування.

Провести чітку різницю понять “охорона” та “захист” конституційних прав та свобод громадян України, оскільки захист виступає тільки з моменту порушення конкретних прав і свобод громадянина, а охорона носить характер режиму законності. Відзначити, які внутрідержавні органи покликані забезпечувати охорону та захист конституційних прав та свобод громадян, в тому числі Президента України /як гаранта Конституції України/, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органи правосуддя та ін.

ТЕМА №6. Конституційне право на звернення людини та громадянина до європейського суду з прав людини.

План.

Вступ.

1. Поняття та зміст конституційного права на звернення до Європейського Суду з прав людини.

2. Організація. та процедура діяльності Європейського Суду з прав людини.

3. Процедура звернення та умови прийнятності скарги до Європейського Суду з прав людини.

4. Діяльність Європейського Суду з прав людини по вирішенню скарг стосовно порушення конвенційних прав людини.

5. Шляхи вдосконалення національного законодавства щодо механізму забезпечення конституційного права на звернення до Європейського Суду з прав людини.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р. – Агентство “Книга Пам’яті України”, 1996.

Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт.-упоряд. М.І.Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во: 1999.

Закон України “Про судоустрій України” від 7.02.2002 року // ВВРУ. – 2002. – № 27-28. – Ст.180.

Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України” // ВВРУ. – 1992. – № 10. – Ст.137.

Закон України «Про міжнародні договори України» // ВВРУ. – 1994. – № 10. – Ст.45.

Закон України “Про звернення громадян” // ВВРУ. – 1996. – № 47. – Ст.256.

Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // ВВРУ. – 1997. – № 40. – Ст.263.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” № 7 від 30.05.1997 / Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. норм. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

Регламент Європейського Суду з прав людини // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 1.

Указ Президента України від 19 березня 1997р. “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” // Уряд. кур¢єр. – 1997. – № 54. – 25 берез.

Аль-Сулайбі Муса. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини // Право України. – 2000. – № 9.

Андріанов К. Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2002. – №3. – С.37.

Бачун О. Розгляд судами справ за скаргами громадян // Право України. – 2001. – № 4. – С.44-47.

Бернхардт Р. Европейский Суд по правам человека в Страсбурге: новый этап, новые проблемы // Государство и право. – 1999. – № 7. – С.57-62.

Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. – 2000. – № 8. – С.65-67.

Буроменский М.В. Международная защита прав человека (Документы и комментарии). – Харьков; ООО «Синтекс, ЛТД». – 1998.

Буроменський М.В. Звернення до Європейського Суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства. – Харків: Фоліо, 2000.

Головатий С. Нові можливості щодо захисту прав людини в Україні // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 1.

Гусейнов Л.Г. Просторові межі дії Європейської Конвенції з прав людини // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 4. – С.101-108.

Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Пер. з англ. – К.: ”АртЕк”, 1997.

Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. Т.2 / Председатель редакционной коллегии – д-р. юрид. н., проф. В.А.Туманов. – М.: Издательство НОРМА, 2000.

Зайцев Ю. Вичерпання національних засобів правового захисту: критерії кваліфікації // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. – № 2. – С.199-203.

Зайцев Ю. Вопросы правоприменительной деятельности на Украине в контексте практики Европейского Суда по правам человека // Юридическая практика. – 1999. – № 20 (102).

Інформаційні матеріали щодо України // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. – № 1. – С.8-9.

Карташкин В.А. Как подать жалобу в Европейский Суд по правам человека. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА × М, 1998.

Карташкин В.А. Механизм защиты прав человека // Журнал российского права. – 1999. – № 3-4. – С.3-7.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. – № 1. – С.34-36.

Коваль М.В., Липачова Л.М. Поняття та умови реалізації в Україні права на звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип.13. – С.125-131.

Круїс К. Процесуальні гарантії в Європейській Конвенції з прав людини (стаття 6) та Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С.48-53.

Липачова Л.М. Зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.1. – С.133-142.

Липачова Л.М. Імплементація норм міжнародного права з міжнародного судового захисту прав і свобод людини у національне законодавство України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. статей. – Донецьк, 1999. – № 1. – С.220-228.

Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: Автореф. дис. на здоб. на здоб. н. ст. к . юрид. н. – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2002. – 20 с.

Ліщина І. Регулювання реалізації рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2001. – № 5. – С.42-43.

Международное право в документах: Учебное пособие / Сост.: Н.Т.Блатова, Г.М.Мелков – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2000.

Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА × М, 1999.

Первомайський О. Європейський Суд з прав людини: захист прав людини чи втручання у справи держави // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 2. – С.242-245.

Права человека: Учебник для вузов / Ответ. ред. – член-корр. РАН, д.ю.н. Е.А.Лукашева. – М.: Изд. НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА М), 2000.

Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав // Право України. – 2001. – № 6. – С.32-37.

Присяжнюк Т. Стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини (підходи до розуміння основних положень) // Право України. – 2001. – №12. – С.28.

Рабінович П. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави – членів Ради Європи // Право України. – 2000. – № 11. – С.34-36.

Рабінович П., Раданович Н. Імплементація міжнародних договорів в Україні та гармонізація з ними національного законодавства (деякі загальнотеоретичні аспекти) // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С.80-85.

Рабінович П.М. Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на національну юридичну практику (спроба порівняльної характеристики) // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. – № 1. – С.197-204.

Раданович Н.М. До питання про відповідність законодавства України Європейській Конвенції про захист прав та основних свобод людини // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – Вип. 35. – Львів. – 2000. – С.5-9.

Раданович Н.Н. Проблеми забезпечення відповідності законодавства України Конвенції про захист прав людини та основних свобод (загальнотеоретична характеристика) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1. – С.34-41.

Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999.

Шевченко Є. Реалізація конституційних прав громадян на звернення потребує удосконалення // Право України. – 2002. – №3. – С.106.

Шевчук С. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного українського праворозуміння // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 2. – С.221-238.

Эрделевский А.М. Обращение в Европейский Суд. – М.: Юристь, 1999.

Методичні рекомендації.

При розгляді першого питання потрібно розкрити зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини. Автору, котрий виконує дану необхідно сформулювати дефініцію поняття “право на звернення до Європейського Суду з прав людини”, а також його суттєві ознаки.

Розкриваючи друге питання курсової роботи, автору необхідно проаналізувати регламент діяльності Європейського Суду з прав людини, а також провести порівняльний аналіз механізмів міжнародного судового захисту прав і свобод людини в редакції Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. і в редакції протоколу № 11 “Про реорганізацію контрольного механізму 1998 р., створеного у відповідності з Конвенцією”.

Висвітлюючи третє питання, автору доречно детально проаналізувати статті Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також факультативних протоколів до неї, що були ратифіковані Україною. Логічним завершенням цього питання є визначення умов прийнятності скарги людини та громадянина до Європейського Суду з прав людини, що випливають із положень Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішень цієї впливової міжнародної інституції.

Для з’ясування четвертого питання необхідно опрацювати рішення, прийняті Європейським Судом з прав людини, де мало місце порушення конвенційних прав, як в західних державах, так і в нашій державі безпосередньо.

Аналізуючи п’яте питання, автору дослідження потрібно вказати конкретні шляхи вдосконалення національного законодавства щодо забезпечення конституційного права на звернення до вищезгаданої міжнародної правозахисної інстанції. Особливу увагу приділити проблеми дотримання державними, правоохоронними органами та судами конституційних вимог щодо реалізації права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини.