Організація та методика захисту курсової роботи.

Після перевірки викладачем курсової роботи студент повинен уважно прочитати й урахувати всі зауваження рецензента, сформулювати правильні відповіді, підготовити доповнення й уточнення до тих чи інших питань. Крім того, студентові слід ще раз уважно переглянути курсову роботу посторінково, зробити всі необхідні виписки та підготуватися до усної відповіді на питання, які можуть бути йому задані під час захисту роботи.

Курсова робота захищається на засіданні комісії, склад якої затверджується на засіданні кафедри. Захист курсової роботи здійснюється публічно, тобто запрошуються усі бажаючі, у дні і часи, зазначених в затвердженому завідуючим кафедроюграфіку, з участю наукового керівника й у присутності студентів, допущених до захисту.

Голова оголошує тему курсової роботи, прізвище наукового керівника і надає слово автору роботи. Студент протягом 10-15 хвилин стисло характеризує актуальність теми, значення й основний зміст роботи, послідовно і чітко відповідає на зауваження рецензента. Після виступу студентові можуть бути поставлені питання як членами комісії, так і присутніми, на які він повинен ясно та чітко відповісти Після цього комісія колегіально визначає оцінку роботи по п’ятибальній системі.

При оцінюванні курсової роботи враховується не тільки текст наданої роботи, але й:

рівень володіння матеріалом і уміння висловлювати свої думки в письмовій та усній формах;

рівень знання та уміння використовувати нормативні акти, наукову та навчальну літературу;

здатність пов’язувати теоретичні положення з потребою сучасної практики;

наукова та практична значимість курсової роботи.

Курсові роботи, які мають теоретичний та практичний інтерес, згідно рішення комісії можуть бути представлені на конкурси наукового товариства інституту.

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

ТЕМА №1. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

План.

Поняття і особливості конституційно-правової відповідальності.

Специфіка конституційно-правової відповідальності.

Співвідношення ретроспективного і позитивного аспектів у конституційно-правовій відповідальності.

Конституційні санкції та їх види.

Висновки.

Законодавство та література.

1. Конституція України. – К., 2006.

2. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К.: Політвидав, 1978.

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

5. Кримінально-виконавчий кодекс України від 23 січня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України від 12 січня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2.

7. Международные акты о правах человека. Сборник документов. — М., 1998.

8. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Хрестоматія з правознавства. – К., 1998.

9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К., 1992.

10. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затверджене спільним наказом міністра юстиції, Генерального прокурора і міністра фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5, 3, 41 // Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 758 – 768.

11. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. Указом Президента України від 17.10.2000 р. // Офіційний вісн. України. – 2000. – № 42. – 3 листоп.

12. Положення про порядок легалізації об’єднань громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.93 р. № 140.

13. Положення про Постійного представника Президента України у Верховній Раді України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – №8: “Президент в Україні: законодавче забезпечення діяльності”. – С.102.

14. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні” // ВВР. – 1994. – №6. – Ст.30.

15. Постанова Верховної Ради України „Положення про помічника-консультанта народного депутата України” // ВВР. – 1995. – №37.

16. Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання функціонування господарських судів” від 5 вересня 2001 року // ОВУ. – 2001. – №36. – 21 вересня.

17. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення: Указ Президента України від 13.08.2002 р. № 700/2002 //Офіційний вісник України . –2002. – №33. –Ст.1528.

18. Про затвердження Інструкції діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, об’єднання громадян на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 //Урядовий кур’єр. – 1997. – 29 трав.

19. Закон України “Про судоустрій України” від 6 лютого 2002 р.

20. Закон України від 8 грудня 2004 р. “Про внесення змін до Конституції України” // ВВР. – 2005. – № 2. – Ст. 44.

21. Закон України від 21 грудня 2006 р. “Про Кабінет Міністрів України” // www.rada.gov.ua

22. Закон України від 20 грудня 1990 р. “Про міліцію” // ВВР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

23. Статут територіальної громади м. Дніпропетровська // www.rada.dp.ua

24. Фрицький Ю.О. Конституційно-правова відповідальність органів державної влади України, Президента України та народних депутатів: проблеми і пропозиції щодо їх розв’язання на рівні органів державної влади // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006.

Методичні рекомендації.

На підставі рекомендованих джерел дати поняття конституційно–правової відповідальності. Необхідно показати її місце в системі юридичної відповідальності.

Назвати джерела і підстави конституційної відповідальності. Показати в чому полягає її значення. Проаналізувати особливості цієї відповідальності.

Вказати таку її специфіку, яка виявляється : в особливому статусі суб’єктів; в характері конституційних принципів; в особливості юридичних конституційних порушень (деліктів); у взаємозв’язку з політичною відповідальністю та інші.

Розкрити суть ретроспективних і позитивних видів відповідальності, показати їх співвідношення. Назвати і проаналізувати існуючи види санкцій конституційної відповідальності. При цьому слід пам’ятати, що санкції і сама відповідальність – це різні поняття. При виконанні курсової роботи необхідно посилатися на засоби масової інформації, що містять публікації стосовно конституційно-правової відповідальності посадових осіб в Україні.

ТЕМА №2. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ

План.

Вступ.

Основні положення вчення про Конституцію.

Поняття і класифікація конституції.

Функції та юридичні властивості Конституції.

Загальна характеристика діючої Конституції України.

Сучасні проблеми конституційного розвитку в Україні.

Висновки.