Законодавство та література.

Конституція України. Розділ IV (ст.75-101). – Київ, 1996.

Закон України “Про постійні комісії Верховної Ради України” // ВВР. – 1995. - №19. - Ст.134.

Закон України “Про назву, структуру і кількісний склад парламенту України” // ВВР. – 1993. - №12. - Ст.396.

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.97 р.// ВВР. – 1998. - №20. – Ст.99.

Закон України “Про Рахункову палату Верховної Ради України” від 11.07.1996 р. // ВВР. – 1996. - №43. – Ст. 212.

Постанова Верховної Ради України “Про Регламент Верховної Ради України” від 27 липня 1994 року // ВВР. – 1994. - №35. – Ст.339; №40. – Ст.371.

Анохін О. Постійні комісії (комітети) Верховної Ради України: правові питання організації і діяльності / Автореферат кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Харків, 1997.

Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України // Віче. - 2000. - №7.

Гавриш С. Парламентаризм на чолі суспільного прогресу // Віче. – 2001. - №7. – С.3

Горьовий Л. Парламент України: проблеми управління // Віче. - 1997. - №4.

Денисов В. Методологія сучасного парламентаризму // Віче. – 2000. - №8. – С.3.

Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи // Віче. – 2001. - №1. – С.65.

Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.

Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі (теоретико-правовий аспект). – К., 2001.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.

Котелевская И.В. Современный парламент // Государство и право. - 1997. - №3.

Кривенко Л. Парламент без парламентаризму ? // Віче. - 1997. - №4.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Кушніренко О., Мельничук А. Комітети Верховної Ради України: проблеми формування і статусу // Право України. – 1998. - №11. – С.38.

Мельничук В. Норма нашого життя – марнотратство // Голос України. – 2001. - №159. – 6 вересня.

Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С.29.

Підопригора О. Постанови Верховної Ради України про обрання Голови, Першого заступника Голови та заступника Голови Верховної Ради України. // Право України. – 2000. - №3. - с.22-24.

Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 536 с.

Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 368 с.

Як написати закон, ніде не вчать // Голос України. – 1999. - №147. - 11 серпня.

Методичні рекомендації.

Необхідно розглянути історію становлення та розвитку парламентаризму у світі, при цьому особливу увагу слід приділити історії українського парламентаризму.

На основі аналізу Конституції України, законодавчих актів та наукової літератури показати роль та місце Верховної Ради України в системі поділу влад, проаналізувати взаємовідносини Верховної Ради України з іншими владними структурами, провести порівняльний аналіз з практикою діяльності парламенту зарубіжних держав.

На основі нормативного матеріалу та на прикладах з практики розглянути проблеми формування законодавчої влади, випадки припинення її діяльності.

Особливу увагу слід приділити важливій проблемі, яка стосується законодавства про вибори, запропонувати шляхи його вдосконалення.

Необхідно розкрити установчу, законодавчу, контрольну та представницьку функції Верховної Ради, проаналізувати їх значення.

Вказати на акти, які приймає парламент України, дати їх характеристику.

ТЕМА №18. Законодавчий процес в Україні.

План.

Вступ.

1. Законодавча процедура. Розробка проектів законів.

2. Внесення і відкликання законодавчих пропозицій‚ законопроектів ‚ поправок .

3. Розгляд і прийняття законодавчих пропозицій‚ законопроектів‚ поправок.

4. Тлумачення законів.

5. Підписання та оприлюднення закону.

6. Аналіз результатів законодавчої процедури в Україні в 1990 – 2002 р.р.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Закон України “Про статус народного депутата” // ВВР. – 1993. - №3. - Ст.17; 1994. – №34. - Ст.315; 1995. - №34. – Ст.268, №35. – Ст.270;ОВУ. – 2001. – №31. - Ст.1382.

Постанова Верховної Ради України “Про Регламент Верховної Ради України” від 27 липня 1994 року // ВВР. – 1994. - №35. – Ст.339; №40. – Ст.371.

Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України. // Віче. –2000. - № 7. – с.34-38.

Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.

Колодій А., Лисенков С., Тихомаров О. Закон для законів // Віче. – 1995. - №5.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Лінецький С. Особливості законодавчого процесу : динаміка змін. // Юридичний вісник України. – 1990. - № 6.

Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2005. – №12. – С.29.

Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу – вимога часу // Віче. – 1995. - №3.

Парламент України: версія 2000 // Юридичний вісник України. – 2000. - №5.

Процюк И. Главная функция законодательной власти // Бизнес- информ. – 1999. - № 3-4.

Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 2006. - №7.

Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка..

Методичні рекомендації.

Необхідно зазначити, що головним видом парламентських процедур є законодавча.

При розгляді першого питання важливо зазначити, що головним видом парламентських процедур є законодавча, висвітити процедуру розробки проектів законів.

У другому питанні слід вказати про порядок внесення, відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів, поправок. Далі необхідно висвітити, хід розгляду, обговорення законопроекту, порядок прийняття законодавчих пропозицій, законопроектів, а також обов’язково зупинитися на тлумаченні законів.

Важливою стадією законодавчого процесу в Україні являється підписання, опублікування, ведення в дію законів, інших актів Верховної Ради України.

При викладі останнього питання для відпрацювання навиків самостійної роботи з науковою літературою, періодичною пресою слід проаналізувати результати законодавчого процесу в Україні в 1999 - 2002 р.р.

ТЕМА № 19. Організація роботи

 народного депутата України.

План.

Вступ.

Участь депутата у здійсненні державної влади, в сесіях ради та її органах.

2. Реалізація прав народним депутатом у Верховній Раді та її органах. Внесення депутатського запиту.

3. Участь депутата у перевірках, депутатському розслідуванні. Розгляд пропозицій, заяв i скарг громадян .

4. Організація роботи депутата у виборчому окрузі та використання ним засобів масової інформації, технічних засобів.

6. Аналіз діяльності депутатів за матеріалами ЗМІ (за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Закон України “Про статус народного депутата” // ВВР. – 1993. - №3. - Ст.17; 1994. – №34. - Ст.315; 1995. - №34. – Ст.268, №35. – Ст.270;ОВУ. – 2001. – №31. - Ст.1382.

Закон України “Про відкликання народного депутата України” // ВВР. – 1995. - №41. - Ст.299.

Закон України “Про порядок одержання згоди Ради народних депутатів на притягнення депутата до відповідальності” // ВВР. – 1993. - №21. - Ст.220.

Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 2 липня 2002 року // ВВР. – № 93 – IV.

Постанова Верховної Ради України “Про Регламент Верховної Ради України” від 27 липня 1994 року // ВВР. – 1994. - №35. – Ст.339; №40. – Ст.371.

Постанова Верховної Ради України Положення про помічника-консультанта народного депутата України // ВВР. – 1995. - №37.

Грушанська Н. Поняття та сутність інституту депутатської етики // Право України. – 1999. - №5. – С.79.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Полешко А. Депутатська недоторканість: український і європейський досвід // Право України. – 1999. - №4. – С.109.

Телешун С. Нові перспективи Закону про вибори народних депутатів України: версії розвитку // Право України. – 2001. - №1. – С.85.

Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. - №7.

Методичні рекомендації.

Насамперед слід зазначити, що народний депутат це виразник суверенної волі народу як у Верховній Раді, так і в місцевих радах.

Висвітлюючи дану тему необхідно акцентувати увагу на основних формах діяльності депутата: участі в роботі сесій, в організації роботи в виборчому окрузі. Слід вказати, що депутат має право брати участь у розгляді в органах державної влади з будь-яких питань, які торкаються інтересів громадян та організацій. Окремо необхідно вказати і на обов’язки, що покладаються на депутата.

Аналізуючи організацію роботи народного депутата зазначити основні гарантії його діяльності.