Відновлення економіки Європи.

План Маршала – це програма відбудови і розвитку Європи після 2 св. Війни, шляхом наданн їй економічної допомоги з боку США. Ідея створення плану висунута держ. Секретарем США Д.К.Маршалом. План здійснювався з квітня 1948 року. – 1951 р. Сама допомога надавалася з федеративного бюджету США у вигляді безплатних субсидій і позик. Основну частину допомоги отримала Великобританія, Франція, Італія, Німеччина. План Маршалла позитивно вплинув на відновлення економічного потенціалу та ринкових господарств у країнах західної Європи. Вже на поч. 50-хроків було досягнуто до воєнного рівня виробництва.

57. Побудова соціально-ринкового господарства у ФРН: причини і суть "економічного дива».

Господарська політика Л. Ерхарда.

Внаслідок Другої світової війни Німечина опинилась у надзвичайно тяжкому становищі. На тяжкий стан економіки Німечини, окрім воєної розрухи, впливав демонтаж обладнання промислових підприємств як компенсація втрат згідно з рішенням Постдамської конференції глав урядів держав-переможниць у війні 2 серпня 1945р., а також поділ країни. Фунуціонування двох систем- центрального управління і планування окупаційної влади та німецьких органів самоврядування-дезорганізувало господарське життя країни. Обидві виявилися неспроможними забезпечити раціональне ведення господарства.У цих складних умовах було проведено реформу, спрямовану на формування соціальної ринкової економіки і перетворення Німечини в могутню процвітаючу державу. Реформи, що привели пізніше до «німецького дива»,проводилися за активного сприяння США: фінансова допомога за планом Маршала, об’єднання трьох окупаційних зон і передача управління економікою до рук самих німців, допомога в розробці проектів реформи. Натхнеником і організатором здійснення екон. реформи був Л.Ерхард, який почав проводити її в 1948 р. Плани Л.Ерхардаспиралися на грошову реформу, вільні ціни та підприємництво. Реформування економіки Західної Німечини він розпочав із грошової реформи, щоб позбавитися знецінення грошей і запровадити тверду валюту.Через 3 дні після грошової почалася реформа цін, спрямована на відновлення ринкового механізму регулювання їх., ліквідовано адміністративний розподіл ресурсів, скасовано нормативні документи, які регулювали екон. життя. Було ухвалено закон проти безпідставного завищення цін, видавали каталоги прийнятих цін, які враховували купівельну спроможність споживача. Разом з тим реформа не посягнула на систему відносин приватної власності на засоби виробництва.

Основні причини динамічного економічного розвитку ФРН:

- високий рівень споживчого попиту;

- збільшення зайнятості і зароб. Плати;

- розширення німецького внутрішнього ринку за рахунок 5 нових федеральних земель;

- швидкий розвиток НТП;

- пріорететний розвиток галузей експортної орієнтації.

На кінець 60-х років Німечина вийшла в передові країни Західної Європи і посіла 2 місце після США за рівнем промислового виробництва.

Сутність теорії неолібералізму В.Ойкена, А.Мюллера-Армака,О.Рюстова.

Неолібералізм-один з основних напрямків сучасної економ. теорії та ек. політики, які грунтуються на визнані необхідності поєднання державного регулювання економіки зі здійсненням принципів економічної свободи, максимально можливим використанням ринкових механізмів і вільної конкуренції в умовах зростаючої тенденції до монополізації господарського життя суспільства.Найстарішу групу німецьких неолібералів очолювали В. Репке і А. Рюстов. Найважливіша її заслуга-розробка загальних основ і пріорітетів теорії і політики неолібералізму, аналіз його соціальних функцій і спесифіки на відміну від екон. платформи класичного лібералізму, зокрема теорії природного порядку.Друга група сформувалася навколо В. Ойкена і Ф. Бьома у Фрайбурзькому університеті. Вони розпочинали як самочтійні дослідники. Представники школи зуміли багато в чому подолати обмеженність німецької національної економіки, що характеризувалася прогмастичностью, описовістю вдослідженні конкретно-історичних форм розвитку окремих країн на шкоду теоритичним узагальненням і висновкам. Теоретики школи засвоїли і розвинули найважливіші положення історичної школи в німеччіні середини 19 ст., у межах якої, розроблялися класифікації національних господарств, було виділино спільні стадії господарського розвитку для різних країн. Заслугою В.Ойкена є трактування ним економічної науки як теоритичної основи для визначення цілей, інструментів, форм економічної політики, спрямованної на формування, підтримання і розвиток конкурентного ладу ринкового господарства. Третя группа німецьких економістів, представлена А.Мюллером-Армаком, Л.Рхардом та їх учнями, увійшла в історію як кельнська школа неолібіралізму, в межах якої було розроблено концепцію соціального ринкового господарства. А.Мюллер-Армак розпочав розробку концепції соціального ринкового господарства, використовуючи праці своїх попередників і спираючись на теоритичні підвалини ордолібералізму фрайбурзької школи. Поняття соціально ринкове господарство наповнилося новим змістом і перетворилося на концепцію нового економічного ладу для ФРН. Спільними зусиллями трьох груп було розроблено дуже прогматично й водночас ідеологічно привабливо концепцію відбудови у ФРН зруцнованого за роки фашистської диктатури і війни вільного ринкового господарства, позбавленого недоліків класичної ліберальної моделі та наділеного більш-менш надійними соціальними й антимонопольними стабілізаторами.