Особливості французької школи неолібералізму: М. Алле, Ж. Рюеф.

Неолібералізм-один з основних напрямків сучасної економ. теорії та ек. політики, які грунтуються на визнані необхідності поєднання державного регулювання економіки зі здійсненням принципів економічної свободи, максимально можливим використанням ринкових механізмів і вільної конкуренції в умовах зростаючої тенденції до монополізації господарського життя суспільства.Виникнення французького неолібералізму пов язане передусім їз іменем видатного вченого Ж. Рюефа, єдиного з економістів, хто став дійсним членом Французької Академії.Вихідні положення своєї економічної концепції Ж. Рюеф викликав у першій своїй праці – «Від природних до соціальних наук»(1922), де він виявив велику прихильність до математичних методів економічного аналізу. Вважав, що політична економія повина виходити із небагатьох фундаментальних постулатів, які називаються законами, принципами, аксіомами. Тому основним методом пізнання ек. дійсності вважав статистичний метод, велику увагу приділяючи математичному і статистичному моделюванню економ. Процесів.Ж. Рюеф був переконаним прихильником мінової концепції, зводячи усі екон. процеси до обміну.Предметом ек. теорії він вважав «поведінку господарюючих суб єктів в процесі створення суспільного багатства», тобто продовжував традиції неокласичної школи.У працях 20-30-х років французький теоретик виявив себе прихильником ортодоксального класичного лібералізму, послідовником ідей Буагільбера, Сея, Курно, Вальраса. Виходячи з цих позицій, будь-яке втручання держави в ек. життя він називав «джерелом всіх мерзот нашого часу», Будь-який різновид ек. дирижизму в економіці вважав «вульгарним мультузіамством» і «несвідомим комунізмом».Свої ліберальні погляди Рюеф обгрунтував у теорії «соціального порядку» і теорії «регулюючого механізму», згідно з якими вільна конкуренція і взаємодія вільних ринкових цін завжди і всюди веде до автоматичного встановлення ек. рівноваги.Неоліберальні погляди Рюеф виклав у праці «Соціальний порядок». В ній він відмовляється від безумовног лібералізму в ек. розвитку, допускаючи певне поєднання лібералізму і дирижизму в якості рівноправних екон. режимів для підтримування «соціального порядку».Вважав, що оптимальний «соціальний порядк» знаходиться на межі лібералізму і авторитаризму.Однак держава все ж повина надавати перевагу неоліберальній «раціональній екон. політиці». Він допускав як вимушену необхідність здійснення державою індикативного планування для забезпечення економ. Рівноваги.АЛЛЕ М. – Його основні праці: “У пошуках економічної дисципліни”, “Економіка і процент”, “Податок на капітал і грошова реформа”, “Загальна теорія надлишків”, категорія “економіка ринків”, “теорема еквівалентності”.Для Алле соціальним ідеалом є конкурентне планування для забезпечення економ. Рівноваги.У цілому неолібералізм став основою офіційної екон. політики сучасної Франції.

60. Провідні школи неолібералізму: "фрайбурзька", "чиказька", «паризька»,«лондонська» та їх основні представники та проблематика досліджень.

Основоположником неолібералістського напрям-ку нім. ек-ної теорії вважають В.Ойкена, який у повоєнні рр. заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліб. ідей. Вона отрим. назву фрейбурзької. Фрейбурзька школа сформована на базі критики деяких тео-ретичних положень нім. істор. школи, яка зали-шала поза увагою домінуючу роль ек-ки. Представники фрейб. шк. вваж., що втручання держави в ек-ку має бути обмеженним, а мето-дом запобігання диктатурі має бути встановлен-ня конкурентного ладу.

На підставі свого переконання, що цикли мають грошовий хар-р, неокласики пропонували обме-жити державне регулювання ек-ки контро-люванням грошової маси, емісії грошей, к-ті грошей, що перебувають в обігу і в запасах, а та-кож забезпечити збалансування державного бюджету та встановити високий бан­ківський про-цент. На думку представників неоліберальної оп-озиції кейнсіанству, контроль за грошовою масою має підпорядковуватись основному з-ну грошо-вого обігу. В основі його дії лежить к-сна теорія грошей, започаткована А. Смітом і остаточно сформу­льована Д. Рікардо. Поєднання неокла-сичних підходів і монетарної концепції держав-ного регулювання характеризувало особливий напрям неолібе­ральної школи, що згодом отримав назву монетаризму. Значний вплив на формування монетаризму справили теорії аме­риканських ек-стів 20—40-х рр. Г. Саймонса, І. Фішера, Ф. Найта. Та особливого поширення монетаризм як варіант нео­лібералізму набув у США наприкінці 40-х—початку 50-х рр. Він став реакцією на тривале ігнорування ек-ною наукою грошових факторів і їхнього впливу на розв-к ін-фляційних процесів. Цей період хар-ся виник-ненням низки монетарних те­орій, що пояснювали природу циклічного розв-ку та пропонували мо-нетарні рецепти стабілізації. Але найбільш обгрунтованою та пе­реконливою була теорія чиказької («нової монетаристської») школи М. Фрідмена. Позитивний внесок монетаризму в ек-ну теорію, і передов­сім в теорію грошей, полягав у ретельному досл-ні механізму зворотного впли-ву грошового світу на товарний світ, монетарних інструментів і монетарної (грошової, валютної) політики на розви­ток ек-ки. Монетарні концепції стали основою грошово-кредитної політики, яка нині є найважливішим важелем державного регу-лювання.

Фрідмен (1912). Метод теоретичних досл-нь Фрідмена можна назвати суб'єктивно-позитивіст-ським, заснованим на емпіричних та статистич-них узагальненнях. Багато положень його теорії було викладено у вигляді гіпотез, які доводяться на базі припущень, порівнянь та аналізу статич-ного в ек-них явищах. Він використовує абстракт-тні визн-ня, дані ще класичною ПЕ. Його моне-таризм — це сукупність кількох неокласикних те-орій, які мають самостійне значення, але об'єд-нуються к-сною теорією грошей, яку Фрід­мен розглядав не як теорію, а як загальний принцип аналізу. Свою концепцію він характеризує як «теоретичний підхід, що стверджує важливість грошей». Важливим принциповим підходом до досл-ня механізмів розв-ку сучасного кап-зму, за Фрідменом, є визнання необхід­ності ек-ної свобо-ди, що зумовлює всі інші свободи в сус-ві. Ек-на свобода, завдяки якій реалізується ідея сус-ної рівноваги, є невід'ємною від ринкової сис-ми, що перебуває в про­цесі постійного розв-ку. Основ-ною та визначальною рисою ринкової сис-ми за-лишається вільна конкуренція, яка має прони-зувати всі сфери сус-ого життя, щоб забезпе-

чувати умови автоматичного саморегулювання ек-ки. Ідея ек-ної свободи реалізується невтру-чанням держави в ек-ку та зменшенням тієї час-тки нац-ого продукту, що становить доходи дер-жави і є мат основою державних «вмонтованих стабілізаторів». Державне втручання в ек-ку, під-креслює Фрідмен, блокує дію стихійних регуля-торів, що сприяють встановленню рівноваги, во-но орієнтоване на короткострокову перспективу: будь-які неперед­бачені зовнішні чинники можуть спричинити відхилення від вибра­ного напрямку.

Отже, основний принцип монетаризму полягає в тім, що аль­тернативи ринковому механізму не існує.