Принц свободи вибору форми організації зовнішньоек зв’язків: його зміст, нормат закріпл і реалізація на нац рівні.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принципнадає можливість вільного вибору певних форм співро­бітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип знайшов чітке своє закріплення і висвітлення у Хартії 1974 р.: «При здійсненні між нар торгівлі та інших форм ек співр-ва кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоек відносин і укладає двостор та ба­гатосторугоди міжн ек співр-ва, що відповідають її міжнар зобов'язанням і потребам». Аналіз існуючих форм організації зовнішньоек від­носин дає можливість з'ясувати роль держави у цій справі. Цей принцип знайшов своє закріплення в Декларації про вста­новлення нового міжнар ек порядку, 1974 р., Хартії економічних прав та обов'язків держав 74р, Заключному акті загальноєвропейської наради. У багатьох колишніх соціалістичних країнах зовнішньоек діяльність здійснювалася здебільшого на основі державної монополії, відповідно до чого держави зосереджували у своїх ру­ках зовнішньоек торгівлю та інші види зовнішньоек діяльності. У капіталістичних країн не існує повної державної монополії на зовнішньоек діяльність. Держава лише здійснює ре­гулювання такої діяльності у межах однієї держави або в межах певної групи держав, наприклад держав Спільного ринку. Що стосується країн, які розвиваються, то в деяких з них спосте­рігається тенденція до встановлення монополії держави на зовніш­ньоек діяльність через націоналізацію зовнішньоторгов підпр-в, установл контролю за їх діяльністю.

У державах, які утворилися після розпаду СРСР, зовнішньо­ек діяльність базується не на основі їх монополії у цій галузі, а на основі її державного регулювання. Це видно, наприк­лад, із змісту Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність», 1991 р. Відповідно до цього закону одним із принципів зовнішньоек діяльності є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва. Його суть по­лягає у праві суб'єктів такої діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чинним законодавством, виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одер­жані ними результати.

Суб'єктами зовнішньоек діяльності згідно із зазна­ченим Законом є фізичні особи (громадяни Укр, іноземні громадяни, особи без громад-ва), Юр особи, які зареєс­тровані і розташовані на території Укр (підпр, органі­зації та об'єднання всіх видів, у тому числі акціонерні та інші ви­ди господтовариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, посередницькі, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації), об'єднання фіз і юридосіб, спільні підприємства та ін. Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек діяльності полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави (політика фрі-тредерства — вільної торгівлі). Найважливішим знаряддям при цьому є введення і здійснення відповідної митної політики, яка зво­диться до встановлення мита під час імпорту й експорту товарів. Держави можуть здійснювати і ліцензування ввезення або ви­везення товарів (така практика широко використовується, напри­клад, у США).

Принц сувер рівності держав та його закріпл в міжнар-правових документах.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це загаль-й! Принципвизнаний Статутом ООН і закріплений у міжнар договорах і деклараціях. Термін «суве­ренітет» означає «верховенст­во», «верховна влада». У більш широкому розумінні він означає не­залежність держави, її право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. Державний суверенітет є однією з головних ознак держави. Якщо його немає, то не може бути і самої держави. Тому багато держав офіційно проголошує свій суверенітет. Так, Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою ВРУ 1990 р., проголошено її державний суве­ренітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в Укр в межах її території та незалежність і рівноправ­ність у зовн відносинах. На важливість і значення цього принципу у міжнар від­носинах взагалі і МЕВ зокрема вказує те, що він знайшов своє юридичне закріплення насамперед у Статуті ООН.Це означає, що всі держави, незалежно від існуючої в них соціально-ек-ї системи, масштабів їх території, кількості і складу населення, ек чи військової могутності, а також інших характерних для них ознак, є рівноправними, суверенними суб'єктами міжнар відносин. Як зазначалося на Женевській конференції 1964 р., економічні відносини між країнами мають будуватися на основі поваги принципів суверенної рівності держав. У Декларації про принципи міжнародного права, прийнятій у 1970 р. -розширене тракту­вання суверенної рівності, яке зводиться до такого: 1) держави юридично рівні; 2) кожна держава здійснює права відповідно до свого повного суверенітету;

3) кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність ін­ших держав; 4) територіальна цілісність і політична незалежність держав є недоторканними, непорушними; 5) кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; 6) кожна держава зобов'язана виконувати повністю і добровільно свої міжнародні зобов'язання й жити у мирі з іншими державами.

Особливе значення принцип суверенної рівності має для кра­їн, що розвиваються. Адже він певною мірою перешкоджає здій­сненню відносно них політики неоколоніалізму, непомірної екс­плуатації їх природних багатств. Принцип закріпл у багатьох міжнародно-правових актах: Статуті Суду ООН 45р, Декларації про принципи МП 70р.