Переваги багатостор. Ек. співроб. і його інституц. форми

Аналіз ек-ки будь-якої країни світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьо- годні немає країни, яка б була не  пов'язана в межах спів роб. з іншими країнами. Адже за нинішніх умов між нар. поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток ек-ки без використ. переваг між нар. спів­роб. Багатостор. економ. співроб. це таке, до якого залучені більше ніж дві держави.

Переваги -вир-цтво технолог. складної і неможливої в одній державі (через нестачу ресурсів, напр.) продукції, -участь у МПП, -розв. нац. ек-ки, -НТП

-виходи на нові ринки,-подолання проблеми нестачі ресурсів,-усун перепон для руху ф-рів вир-цтва

Форми багатостор. спів роб:

—У галузі промисловості (Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва у Європі 1975, ЮНІДО, Лімська декларація і План дій 1975)

— У галузі с/г (ФАО, ІФАД, Всесв. Прод. рада)

—У галузі н/т співроб. (Центр з питань науки і техн 1981;Консультант комітет з науки і техн з метою розв; Конвец ООН з морьск. Права 1982; Досягн. науки і техн. та їх вплив на міжнар. безпеку 1996)

ИЛИ ЖЕ

Форми багатостор співроб

Зона преферен. торгівлі - початкова стадія регі. інтеграц. процесу. Країни такого угрупов. лібералізують торгов. відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими тов. та посл. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткув. при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для ІМ товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху ф-рів вир-цтва. (СНД)                                                       

У вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Простір інколи ство­р. для певного класу тов. і посл.Кожна країна - член вільного торг. про­стору - вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання. ЄАВТ,НАФ­ТА. Митний союз усуває бар'єри в торг. тов. серед країн-учасниць, передб. спільну торг. політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовн. тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим ми­том при продажу товарів будь-якій країні - учасниці митного со­юзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.

"Спільний ринок" ЄЕС, МЕРКОСУР, Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. Спільний ринок не має торг. бар'єрів і х-зується спільною зовнішньо торг. політикою. Крім того, у сп. ринку мобільними є чинники вир-цтва між країнами-учасницями. Обмеження на імміграц., еміграц. та перели­вання к-лу через кордони усунені. Чинник мобільності дозво­ляє більш ефективно використовувати працю, капітал і техно­логіюю Але підвищ. продуктивності праці країн - учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньо торг. і вир-чої діяльн., але й інтеграції ек політики. Країни-учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення тов., пос.г, чинників вир-цтва повинні гармонізувати гр.-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники ек. союзу повинні використ. спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету.

Поняття і осн. правові форми співроб. держав в сфері міжнар. кредитних відносин.

Ек. розвиток багатьох країн нерідко гальмує­ться через відсутність коштів. У такому разі виникає потреба у кредитах, які можуть надаватись іншими країнами в межах ек. спів роб. Правовою основою відносин, що виникають при цьому, є між нар кредитні угоди(дог) —угоди між держ.-кредитором і держ.-боржником, на підставі яких держ.-кредитор надає держ.-боржнику певну сумму грошей або поставляє їй товари, а держ.-боржник повинна в певний строк погасити сумму боргу на передбачених умовах і виплатити %

Практика міжнародного ек. спів роб. виро­била ряд видів організації валютно-кредитних відносин. Най­більш типовими на сьогодні є чотири:

1) за торговельн. і платіжними угодами, які передбач. здійсн. кредитних операцій на основі двостороннього клірингу;

2) за угодами про ек. і промис.-техн. спів роб.;

3) за міждерж. угодами про поставки товарів на ком­пенсаційних засадах;

4) за спеціальними кредитними угодами.

Особливості двостороннього клірингу під час регулювання кредитних відносин за торговельними і платіжними угодами: ця

 форма вал.-кред. зв'язків базується на відповідних умовах міждерж. угод. Відповідно до цих угод банки, які уповноважені державами здій­сн. клірингові розрахунки, зобов'язані у разі відсутності у держав коштів на клірингових рахунках здійснювати платежі в кредит. Перехід більшості західних країн на міжнародні розрахун­ки вільно конвертованою валютою звужує необхідність клірин­гових розрахунків.

Угоди про економічне і промислово-технічне співробітництво використ. у разі поставок устаткування, машин і техно­логії для спорудження великих об'єктів. В них беруть участь не лише держави-учасниці, а й банки або інші партнери. У зв'язку з цим підписують два види між нар. угод. Одна з них — це угода або програма співробіт­ництва, в якій обумовлюються питання кредитування (загальна сума кредиту, його призначення, процентна ставка тощо). На основі цих угод уповноважені країнами банки підписують між собою відповідні кредитні угоди.

Угоди про поставки товарів на компенсаційних засадах (ком­пенсаційно-кредитні угоди) укл. на великомасштабні, міжгалузеві роботи й послуги. За отримані в кредит устаткування, машини, технічні послуги тощо кредиторам поставляється на відповідну суму продукція, яка ви­готовляється підприємством — об'єктом кредитування.

Спеціальні міждержавні кредитні угоди (позика в іноземній валюті) передбач. надання країною-кредитором (позикодав­цем) країні-позичальникові певної грошової суми в кредит. У цих угодах визначається сума позики, відсоткова ставка, строк повер­нення позики та інші умови.

У ряді випадків країни-кредитори вимагають визначити гаран­та щодо іноземних кредитів.