Особлив. правового режиму іноз. інвестицій на території У.

Іноз. Інвестиц. можуть здійсн. у вигляді:

•іноз. валюти, що визнається конвертов. НБУ

• валюти У-при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи будь-які інші об'єкти інвест. відповідно до законод. Ук. за умови сплати податку на прибу­ток (доходи); •будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; •акц., обліг., ін.х цін. пап., корпорат. прав

•грош. вимог та права на вимоги виконан. договірних зо­бов'язань, які гарант. першокласн. банками і мають в-ть у конверт. валюті, підтверджену згідно з законами (процеду­рами) країни-інвестора або міжнар. торговельними звичаями; •будь-яких прав інтелект. вл., в-ть яких у конверт. валюті підтверджена відповідно до законів (про­цедур) країни інвестора або міжнар. торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в У., у т. ч. легалізовані на території У. авторські права, права на вина­ходи, корисні моделі, промисл. зразки, знаки для товарів і по­слуг, «ноу-хау» •прав на здійсн. госп. діяльності, у т. ч. пра­ва на користування надрами та використання прир. ресурсів, наданих згідно із законод. або договорами, в-ть яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (проце­дур) країни-інвестора або міжнар. торговельних звичаїв.

Іноз. інвестиц. можуть здійсн. у таких формах:

•часткової участі у п-вах, які створюються спільно з укр. юр. і фіз. особами, або придбання частки діючих п-в; •ств. п-в, що повністю належать іноз. інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноз. юр. осіб або придбання у власність діючих п-в повністю; •придбання не забороненого законами У. нерух. чи рух. майна, , пря­мим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді цін. пап.; •придбання самостійно чи з участю українських юр. або фіз. осіб прав на користування землею та викорис. прир. рес. на те­рит. У.;

•придбання інших майнових прав; господ. (п-цької) діяльн. на основі угод про розподіл проду­кції;

•в ін. формах, які не заборонені законами У.

Іноз. інвестори мають право укладати договори (контрак­ти) про спільну інвест. діяльні. (виробн. кооперац., спільн. вир-цтво тощо), не пов'язану зі створ. юр. особи, згідно із законод. У. Сторони за догово­рами (контрактами) повинні вести окремий бух. облік і складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків У. для проведення розрах. за цими договорами (контрактами).

Іноз. інвестиц., використ. в спец. вільних економ. зонах. Специфіка їх регулюв. ви­знач. законод. У. про спеціальні вільні еконо­м.і зони. Правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створ. умови інвестування та здійснення госп. діяльності менш сприятливі, ніж передбачені Законом «Про режим іноз. інвестув.».

П-ва, створ. за участі іноз. інвестиц., а та­кож об'єкти (результати) спільної діяльності на територ. У. за участі іноз. інвестиц. без ств. юр. особи, в т. ч. на основі договорів про вир-чу ко­операцію, спільне вир-цтво, сумісну діяльність тощо, підля­гають валютному і митному регулюв. та оподаткув. за правилами, визначеними законод. У. з питань валют­ного і митного регулювання та оподаткування підприємств, ство­рених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, ко­ли законами У. встановлено пільговий порядок оподатку­вання п-в, створених без участі іноземних інвестицій.

72. Ох-зуйте ЄС як специф суб'єкт МЕП

Договір про створ. ЄС було підписано в 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) керівниками держав-членів Євр. Співтов. У 1993 р. договір набрав чинності. 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконал. варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди.

На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек-ї і політ-ї інтеграції. До його складу входять 27 держав. ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом складають ЄС і проводять: 1.Спільн. зовн. політику і політику у сфері між нар. безпеки. 2.Співробітн. у внутр. та правовій політиці.

Цілями ЄС стало:

-Утворення тісного союзу народів Європи;

-Сприян. збалансов. та довгострок. ек. прогресу;

-Посилення ек-го та соц-го співробітництва;

-Утворення ек-го та вал. союзу і створення єдиної валюти (вже утворена-євро); -Утвердж. власної ідентичності в міжнар. сфері, особливо шляхом проведення спільн. зовн-ї політики; -Розвит. співроб. у сфері юстиції та вн. Справ.

Неоднозначність його рис та ознак, відсутність аналогів цьому утворенню у практиці Міжнар. відносин е причиною існування різноманітних поглядів на його місце в сис-мі учаснків між нар. відносин.

Хоча варто зазначити, що це об'еднання ще й досі мае немало рис, які дають змогу розгля-дати його як МО. Напр., його основу становлять три між-народні організ.:ЄЕС, ЄOBC та  Євроатом. Правовою підвалиною існування всіх трьох організацій є міждерж. договори про іх створ.: Договір про створ. ЄOBC 1951 р., Договір про створення ЄЕС i Договір про створення Євроатому від 1957 р.

Органами управл. ЄС є Європ. рада, Європ. парламент, Рада Європ. союзу, Європ. комісія та Європ. суд.

Діяльність ЄС регулюеться т.зв. правом ЄС, яке е вели­ким за обсягом нормат. масивом, що охоплюе значну к-ть різноманітних норм, які різняться юр. силою, iepapxiчними зв'язками, сферою дії, а також іншими ознаками. Kpiм цього, праву ЄС притаманна значна специфіка, яка полягае в тому, що це право е автономною сис-мою, яка мае основу в міжнародному правопорядку i межуе за своею природою, з одно­го боку, з міжнар. правом, а з іншого — з нац.

Склад джерел права ЄС : «первинне право» і «вторинне право». «Первинне право»-три установчi договори: Паризький договір про (ЄОВС) 1951 p. i два Римські договори 1957 р-проЄЕС та Євроатом з протоколами, декларац. та іншими док-тами, які е додатками до них; док-ти, якими до них вносились зміни та доповн., зокрема Маастрих. Дог. 1992 р., Амстердам. дог. 1997 р., договори про приеднання до ЄС нових членів, а також міжнар. дого­вори співтовариств i джерела, які належать до т. зв. непи­саного права (загальновизн.принципи i норми, що належать до звичаевого міжнар. права, а також зaгaльнi принципи права, закрплені в конституціях держав-членів). Вторинне право ЄС регламент, директива, рішення, рекомендаціі та висновки.

Регламент признач. для загальн. застос. Biн e обов'язковим в ycix його частинах i підлягае прямому застосуван. в ycix державах-членах.

Директива також е обов'язковим актом, але містить положения, заходи щодо виконання яких держави встановл. самостійно.

Рішення, як i регламент, е обов'язковим у цілому для тих, ко­му воно адресоване, однак від останнього воно відрізняеться вищим ступенем конкретизації своїх положень.

Рекомендацї та висновки не е обов'язковими. Однак відповідно до Дого­вору про ЄOBC рекомендацї мають обов'язкову силу i e анало­гом директиви в рамках ЄC та Євроатому.

Останнім джерелом втор. права ЄC e рішення Суду ЄC, які мають силу прецеденту.

Право ЄC, як i будь-яка інша сис-ма права, мае у своему складі нормативні акти piзної юр.і сили. Відповідно до Амстердам. договору іерархія нормат. актів у ЄC мае 6 рівнів: 1) установчі акти; 2) заг. принципи; 3) міжнар. договори; 4) вторинне право співтовариств; 5) Міжінституційні угоди i подібні акти; 6) угоди між державами-членами.