Конституція – основа правової держави

КП як галузь права

КП, як галузь права - це: 1) система внутрішньо-узгоджених норм, які закріплюють і регулюють основи правового статусу особи, суспільних об'єднань, економічних, політичних та соціальних систем та духовного життя суспільства.

Сукупність юридичних норм, які закріплюють певні посади економічної та політичної організації суспільства, порядок формування, організацію, компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також визначає взаємовідносини держави і особи.

Предмет КП, як галузі:

1. відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі зв'язків "держава -особа", "особа - держава", тобто в самій сфері державного володарювання.

2. частина суспільних відносин, які визначаються як соціально-політичні відносини володарювання. Вони виникають у структурі зв'язків "суспільство - держава - особа'' і відображають загальну природу політики та лінію взаємозв'язків з економічною організацією суспільства.

КП як наука та навч. дисципліна

Конституційне право України як наука - це система науково обґрунтованих знань, ідей, теорій, концепцій про конституційно-правові відносини та конституційно-правову практику.

Формально наука конституційного права представлена не законами, а великою кількістю монографій, статей, книг, збірників, трактатів, доповідей. Наука конституційного права вивчає дію конституційного права, реалізацію його норм і принципів, знаходить закономірності його розвитку, формулює практичні поради з метою вдосконалення норм конституційного права та конституційно-правових відносин.

Наука конституційного права України вивчає:

1) сучасний досвід та досвід, що накопичувався впродовж не одного століття, щодо конституційно-правової теорії і практики;

2) конституційно-правові відносини, норми та інститути;

3) публічні політико-правові відносини;

4) практику реалізації конституційно-правових норм;

5) джерела конституційного права.

3. К-П відносини та суб*єкти

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, хоча це зовсім не значить, що такі відносини виникають безпосередньо з цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб’єктів конституційного права.

Конституційно-правовим відносинам властивий цілий ряд специфічних ознак, які відрізняють їх від відносин інших галузей права.

особливості:

1. Це найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення влади народом країни.

2. Це різновид політико-правових відносин, 3. особливе коло суб’єктів

4. особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин.

5. виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої.

Класифікація конституційно-правових відносин має і теоретичне, і практичне значення.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:Український народ;Громадяни України, особи без громадянства та іноземці; Українська держави; Органи державної влади України; Народні депутати та посадові і службові особи; Політичні партії і громадські організації; Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування; Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами;.Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й інші державні, комунальні і приватні заклади.

К-П відповідальність

Конституційно-правова відповідальність – передбачений нормами конституційного права специфічний обов’язок суб’єктів конституційного права переносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб’єктів через спеціальний механізм реалізації та втілення в життя; має цілу низку санкцій

За формою реалізації конституційно-правова відповідальність поділяється на: пряму (безпосередню) – передбачену безпосередньо нормами конституційного права, та непряму (опосередковану) – передбачену нормами інших галузей права.

Особливістю конституційної відповідальності є й те, що вона буває двох видів:

- ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле;

- позитивною: це відповідальна поведінка, відповідальне ставлення особи (органу) до своїх обов'язків, належне виконання своїх обов'язків, підзвітність, юридична компетентність.

Особливості КП норми та інститутів

КП норми – це встановлені чи санкціановані державою правила, які визначають поведінку учасніків конституційно-правових відносин. Вони становлять особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси притманні всім нормам. Вони встановлюються державою. Мають державно-владний характер, є формально визначеними, загальнообо”язковими правилами поведінки, закріплюються в правових актах що видаються компетентними державними органами. Мають двосторонній характер, тобто втсановлюють не тільки права, але й обов”язки учасників правовідносин, передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники, визначають можливість багатоваріативної поведінки, мають ситуаційний характер, є цілеспрямованими і гарантованими. Норми КП, як і вся галузь права, виконують інтеграційні функції в правовій системі країни: вони з”єднують її в одне цілісне утворення, визначають найсуттєвіші її структурні та функціональні характеристики, напрями вдосконалення і розвитку.Особлива юридична природа, зміст, найвища юридична сила, найбільша стабільність у порівняння з іншими галузями права, підвищенний рівень охорони з боку держави, прямий характер їх дії, особливий механізм реалізації та специфіка їх структури – найважливіші ознаки конституційно-правових норм.

Джерела КПУ

Джерелами конституційного права України є:

Конституція України і Конституція Автономної Республіки Крим;

Закони України, що приймаються Верховною Радою України;

нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми;

нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми;

рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів;

міжнародні договори;

акти органів місцевого самоврядування та інше.

Конституція – основа правової держави

Система конституційного права – конструкція суб’єктивна, результат певної розумної діяльності людей. Система Конституції є менш суб’єктивним явищем, її основи об’єктивно зумовлені історією, досвідом.

Неоднаковий характер розміщення інститутів Конституції та галузі права. Так, інститути конституційно-правової відповідальності виконавчої влади, “розкидані” по всьому тексту Конституції, є ні чим іншим, як інститутами галузі права.

Конституція України на найвищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України. І це закономірно, оскільки Конституція має абсолютну вищу юридичну силу, а всі інші акти повинні беззастережно їй відповідати.

Конституція – це акт установчого характеру, акт установчої влади, який започатковує підвалини, основи конституційного ладу, на ґрунті якого будуються і функціонують усі інші відгалуження влади.

З одного боку, Конституція – це надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, про що свідчить, зокрема, порядок зміни її положень. Державознавці з цього приводу кажуть про “жорсткість” Конституції.

З іншого – Конституція не може враховувати розвиток суспільних відносин. Консерватизм Конституції – явище небажане, оскільки перетворює її в гальмо соціального прогресу. Життя владно вимагає вчасного внесення змін і доповнень до Конституції. Завдання полягає в дотриманні раціонального співвідношення між стабільністю і динамізмом Конституції.