Тема 4. Конституційні основи державного устрою та народовладдя в Україні

(2 год.)

1.  Держава як суб’єкт конституційного права.

2.  Сутність та юридична природа державної влади.

3.  Конституційні характеристики України як держави:

3.1. Незалежна і суверенна;

3.2. Республіка;

3.3. Унітарна;

3.4. Правова;

3.5. Соціальна;

3.6. Демократична.

Методичні рекомендації:

Відповідаючи на питання № 1, розкрийте поняття держави, охарактеризуйте особливості держави серед інших суб’єктів конституційного права.

У відповіді на питання № 2 визначте, що таке влада, які її характеристики, якою буває влада. Дайте дефініцію державної влади та покажіть її природу, а також суттєві юридичні ознаки.

Питання № 3 повністю присвячене характеристиці ознак Української держави, закріплених в статті 1 Конституції України. Кожна ознака потребує детального розкриття на основі аналізу положень чинного законодавства та наукових досліджень.

Відповідаючи на питання 3.1, поясніть зміст понять “незалежна держава” і “суверенна держава”, відмінність між ними, зазначте юридичні властивості незалежної і суверенної держави. Вкажіть, яким чином забезпечується незалежність і суверенітет.

В ході підготовки до відповідей на питання 3.2., 3.3 і 3.6 пригадайте з курсу теорії держави і права поняття форми держави, форми правління, форми державного устрою та форми державного режиму. Виходячи з положень Конституції України, доведіть, що наша держава є республікою, а також визначте якою саме (президентською, змішаною чи парламентарною). Покажіть, що Україна є унітарною державою (зверніть увагу на наявність в її складі автономії, що не суперечить поняттю та ознакам унітарної держави). Висловіть свою думку щодо ідеї федералізації України.

У відповіді на питання 3.4 дайте визначення поняття “правова держава”. Розкрийте її ознаки. Поміркуйте, чи закріплені вони в Конституції та законодавстві України, чи дотримуються конституційних приписів на практиці.

Аналогічні рекомендації можна дати й до питання 3.5. Зверніть увагу на те, що в юридичній літературі існують різні погляди на соціальну державу. Розкрийте найбільш поширені з них. Висловіть також свою думку щодо того, чи може держава одночасно бути правовою та соціальною.

Розкриваючи питання № 3.6, дайте визначення демократії, демократичної держави. Покажіть, які демократичні інститути та механізми закріплені в Конституції та законах України. Поміркуйте над можливими шляхами вдосконалення демократії в нашій державі.

Обов’язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про правонаступництво України” від 12.09.1991 р., ВВР, 1991, № 46, ст. 617.

Рекомендована література:

1. Веніславський С. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу // Право України. – 1998. – № 1. – С. 34 – 38.

2. Вовк Ю. Ідея федералізму в Україні у контексті посилення впливу регіонів // Право України. – 2004. – № 10. – С. 19-21.

3. Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права // Віче. – 2000. – № 2. – С. 49 – 65.

4. Іваненко Т.В. Основні принципи правової держави // Митна справа. – 2002. – № 4. – С. 92 – 94.

5. Линецький С. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України // Право України. – 2000. – № 6. – С. 19 – 23.

6. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право. – 2001. – № 7. – С.5 – 14.

7. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. – 2000. – № 12. – С. 16 – 18, 31.

8. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження демократії // Право України. – 2001. – № 8. – С. 41– 44.

9. Селіванов В. Парадокси свободи і демократії // Віче. – 2000. – № 12. – С. 67 – 85.

10. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – К..: Видавн. дім “Ін Юре”, 2002. – Ч. І. – Гл. VI, VII, IX.

11. Сербін Р. Діалектика державного суверенітету в епоху глобалізму // Право України. – 2002. - № 12. – С. 37 –42.

12. Скоблик Н. Відповідальність влади і контроль над нею // Віче. - 2000.– № 7. – С. 146-152.

13. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 600 с.

14. Скрипнюк О. Проблема соціальної держави в контексті концепції “державного мінімалізму” // Право України. – 2000. – №11. – С. 17-20.

15. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави // Право України. – 2000. – №11. – С. 21-23.

16. Строган А. Взаємозалежність і взаємообумовленість громадянського суспільства та правової держави // Право України. – 2007. – № 10. – С. 14 – 17.

17. Телятник К. Логіко-методологічне тлумачення ознак загального поняття держава // Право України. – 2002. - № 9. – С. 14-18.

18. Шаповал В. Конституційна категорія соціальної держави // Право України. – 2004. – № 5. – С. 14 – 19.

19. Шипілов Л. До юридичного розуміння легітимізації влади // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 291 – 299.

20. Яковюк І. Про обсяг понять “соціальна держава” (на основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) // Право України. – 1998. – №11.

Тема 5. Народовладдя в Україні(2 год.)

1. Поняття народовладдя. Форми народовладдя в Україні.

2. Безпосередня демократія: поняття, функції, механізм.

3. Референдум як форма безпосередньої демократії.

4. Конституційно-правове регулювання референдумів в Україні.

Методичні рекомендації:

У відповіді на питання № 1 потрібно дати визначення народовладдя (демократії), показати його місце в сучасній теорії та практиці конституціоналізму, а також вказати основні форми народовладдя, закріпленні в Конституції України та чинному законодавстві.

Відповідаючи на питання № 2, необхідно розкрити особливості безпосередньої (прямої) демократії через аналіз її принципів, функцій та нормативно-правової й організаційно-правової складових її механізму. Розглядаючи форми безпосередньої демократії, не слід обмежуватись лише виборами та референдумом, а пояснити зміст інших форм (ст. 69 Конституції України).

Питання № 3 потребує загальної характеристики референдуму як конституційно-правового інституту, класифікації референдумів за різними ознаками.

У відповіді на питання № 4 необхідно охарактеризувати нормативно-правову базу, якою врегульовано проведення в Україні референдумів. Визначте предмет всеукраїнського, Автономної Республіки Крим та місцевого референдумів, а також питання, які не можуть виноситись на референдум. Окресліть коло суб’єктів, наділених правом призначення, проголошення та ініціювання референдумів різного рівня. Зазначте змістовні та часові обмеження щодо проведення даної форми безпосередньої демократії. Зверніть увагу на проблемні моменти, пов’язані з проведенням референдумів у нашій державі.

Обов’язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” № 1286-XII від 03.07.1991 р. // ВВР. – 1991. – № 33. – Ст. 443 (із змінами).

3. Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. // ВВР. – 1996. – № 47. – Ст. 256 (із змінами).

Рекомендована література:

1. Грабильников А. Участь громадян України у виборчому і референдумному процесах як форма управління державними справами // Держава і право. – 2001. – № 13. – С. 118 – 121.

2. Дячок О. Безпосередня участь народу в державотворенні: проблеми практики // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні (Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції 3-4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 153 – 155.

3. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. Погорілка В.Ф. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 356 с.

4. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя // Право України. – 2001. – № 11.

5. Книгін К. Реалізація народного волевиявлення вираженого в рішеннях всеукраїнського референдуму: окремі проблеми // Право України. – 2003. – № 8. – С. 44 – 47.

6. Кривенко Л. Конституційні основи референдуму. Проблема демократизації // Віче. – 2001. – №2. – С. 78 – 95.

7. Кривенко Л. Референдум. Наближення до горизонту // Віче. – 2004. – № 11. – С. 8 – 11.

8. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення // Право України. – 2003. – № 8. – С. 30 – 35.

9. Лавринович О. Конституційне забезпечення народовладдя в Україні // Віче. – 2000. – №2. – С. 3 – 11.

10. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – №8. – С. 26 – 32.

11. Тодика О. Конституційна реформа в Україні в аспекті народовладдя і розвитку правової системи // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1 (36). – С. 27 – 37.

12. Тодика О. Категорія народовладдя в системі інших категорій конституційного права: співвідношення і взаємозв’язок // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 2 (37). – С. 35 – 46.

13. Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів // Віче. – 2000. – №8. – С. 57 – 69.

14. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про “стабільність” Конституції // Право України. – 2000. – № 2.

15. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – №8. – С. 8 –12.

16. Федоренко В., Гузенець І. Всеукраїнський референдум. Уроки на завтра? // Віче. – 1999. – № 10.

Тема 6. Виборче право України(2 год.)

1. Представницька демократія.

2. Поняття виборчого права. Його місце в системі конституційного права України.

3. Принципи виборчого права України.

4. Виборчі системи в Україні.

5. Виборчий процес в Україні.

Методичні рекомендації:

Відповідаючи на питання № 1 потрібно пояснити причини появи представницької демократії, окреслити її принципи, функції та механізм.

Відповідь на питання № 2 потребує визначення понять об’єктивного та суб’єктивного, активного та пасивного виборчого права, виборця, виборчого корпусу тощо. Охарактеризуйте яке місце займає інститут виборчого права в системі конституційного права України, як він пов’язаний з іншими конституційно-правовими інститутами. Вкажіть, якими нормативно-правовими актами регулюється виборче право.

У відповіді на питання № 3 на основі положень Конституції України та виборчого законодавства потрібно розкрити принципи виборчого права, а також виборчі цензи, які застосовуються в Україні.

Відповідаючи на питання № 4, необхідно не тільки визначити, які виборчі системи зараз застосовуються в Україні, а й зробити їх порівняння, з’ясувати, яка з виборчих систем і для яких виборів є більш ефективна і чому.

Даючи відповідь на питання № 5, необхідно проаналізувати стадії виборчого процесу в Україні, визначити коло суб’єктів та їх роль на кожній стадії виборчого процесу. На прикладі виборів останнього часу окресліть коло проблемних питань, пов’язаних з їх проведенням, і запропонуйте шляхи їх вирішення.

Обов`язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” № 1286-XII від 03.07.1991 р. // ВВР. – 1991. – № 33. – Ст. 443 (із змінами).

3. Закон України “Про вибори народних депутатів України” № 4061-VI від 17.11.2011 р. // ВВР. – 2012. – № 10–11. – Ст. 73.

4. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” № 2487-VI від 10.07.2010 р. // ВВР. – 2010. – № 35–36. – Ст. 491 (із змінами).

5. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” № 1932- IV від 30.06.2004 р. // ВВР. – 2004. – № 36. – Ст. 448.

6. Закон України “Про вибори Президента України” в редакції Закону № 474-ХIV від 05.03.1999 р. // ВВР. – 1999. – № 14. – Ст. 81 (із змінами).

7. Рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2003 р. № 13-рп/2003 (справа про строки оскарження порушень під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування).

8. Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 р. № 22-рп/2004 (справа про особливості застосування Закону України “Про вибори Президента України”).

9. Рішення Конституційного Суду від 30 січня 2002 р. № 2-рп/2002 (справа про виборчу заставу).

10. Рішення Конституційного Суду від 17 квітня 2003 р. № 9-рп/2003 (справа про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

11. Рішення Конституційного Суду від 23 жовтня 2003 р. № 17-рп/2003 (справа про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів).

Рекомендована література:

1. Адашис Л. Деякі аспекти процедурної складової в механізмі виборчого процесу в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні (Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції 3-4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 150-152.

2. Вибори і референдуми в Україні: Проблеми теорії і практики. – К, 2001.

3. Ганжуров Ю. Політична реклама чи політична пропаганда? // Віче. – 2004. – № 9. – С. 16 – 18.

4. Долежан В., Василюк С. Оновлення виборчого законодавства: на користь чи на шкоду // Право України. – 2001. – № 3.

5. Дячок О. Безпосередня участь народу в державотворенні: проблеми практики // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні (Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції 3-4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 153 – 155.

6. Ковальчук О. Виборчий процес в Україні: конституційно-правовий аспект // Вісник Львівського університету. – 2002. – Вип. 37. – С. 217 – 221.

7. Примуш М., Нагорняк Т. Купити виборця – дорого це чи дешево? // Віче. – 2004. – № 11. – С. 15 – 18.

8. Ставнійчук М. До сучасного розуміння принципів виборчого права України// Держава і право. – 2001. – № 13. – С. 111 – 118.

9. Ставнійчук М. Строки у виборчому процесі: правові проблеми визначення поняття, класифікації та обрахунків // Право України. – 2003. – № 10. – С. 21 – 28.

10. Ставнійчук М. Вдосконалення законодавства про вибори Президента України // Право України. – 2003. – № 12. – С. 11 – 19.

11. Ставнійчук М. Окремі питання новизни правового регулювання процедури висування та реєстрації на пост Президента України // Право України. – 2004. – № 9. – С. 17 – 23.

12. Федоренко В. Система виборчого права України: проблеми теорії і практики // Держава і право. – 2003. – Вип. 19. – С. 178 – 181.

13. Reformy prawa wyborczego w Polsce i na Ukrainie / pod red. Petro Steciuka i Jerzego Buczkowskiego. - Przemyśl. 2004. – 345 s.

Тема 7. Конституційно-правовий статус особи і громадянина. Громадянство України(2 год.)

1. Поняття правового статусу особи.

2. Конституційні принципи громадянства України.

3. Підстави набуття і припинення громадянства України.

4. Національні меншини в Україні: проблеми правового статусу.

Методичні рекомендації:

Відповідь на питання № 1 передбачає визначення поняття правового статусу особи, його структури, а також характеристики існуючих видів (форм) правового статусу.

Відповідаючи на питання № 2 потрібно визначити поняття “громадянство”, розкрити кожен з принципів громадянства України. Також потрібно висвітлити, яким чином визначається належність до громадянства України, які документи підтверджують громадянство України та якими законодавчими актами регулюється питання громадянства в Україні.

У відповіді на питання № 3, потрібно здійснити дефініцію понять “філіація” та “натуралізація”, розкрити усі підстави набуття і припинення громадянства України. Також необхідно визначити державні органи, які беруть участь у вирішенні питань громадянства в Україні та їх повноваження.

Відповідь на питання № 4 передбачає розкриття суті і змісту Рамкової конвенція про захист національних меншин, статті 11 Конституції України, Закону України “Про національні меншини в Україні”. Необхідно визначити сучасний стан забезпечення інтересів та потреб національних меншин в Україні, коло пов’язаних з цим проблем та перспективи їх розв’язання. Можна навести приклади вирішення даного питання в інших державах світу.

Обов’язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про громадянство України” № 2235-III вiд 18.01.2001 р. // ВВР. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

3. Закон України “Про національні меншини в Україні” № 2494-XII від 25.06.1992 р. // ВВР. – 1992. – № 36. – Ст. 529.

4. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 01.02.1995 р. Ратифікована Україною згідно з Законом від 9.12.1997 р. № 703/97-ВР.

Рекомендована література:

1. Антонович Н. Права національних меншин в Україні: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти // Право України. – 2004. – № 6. – С. 9 –12.

2. Биков О.М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.

3. Кагадій М. Поняття конституційності юридичних обов’язків людини і громадянина // Держава і право. – 2002. – № 15. – С. 167 – 173.

4. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с.

5. Колісник В. Про визначення поняття правового статусу національних меншин та його головних елементів // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 2 (29). – С. 28 – 34.

6. Крижанівський С. Про деякі концептуальні положення конституційної регламентації прав і свобод людини і громадянина // Право України. – 1998. – №7. – С.30 – 32.

7. Лотюк О. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України // Право України. –1998. – №7. – С.9 –11, 14.

Тема 8. Поняття та види конституційних права, свободи та обов’язків людини і громадянина в Україні(2 год.)

1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх класифікація.

2. Конституційні права та свободи людини і громадянина в Україні, їх співвіднесення з міжнародно визнаними правами людини:

2.1. Особисті права та свободи;

2.2. Політичні права та свободи;

2.3. Соціально-економічні та культурні права та свободи.

3. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні.

Методичні рекомендації:

Відповідаючи на питання № 1 необхідно визначити поняття “права” і “свободи” людини і громадянина, пригадати з історії як еволюціонували дані поняття, яке значення вкладається в ці поняття у різних країнах світу. Потрібно навести критерії класифікації прав і свобод людини і громадянина, їх співвідношення. Визначити національні та міжнародні законодавчі акти, які регулюють дане питання.

Даючи відповідь на питання № 2 необхідно визначити права та свободи людини і громадянина за Конституцією України та їх співвідношення з міжнародно визнаними правами людини.

Відповідь на питання № 2.1 передбачає розкриття особистих прав та свобод людини і громадянина, визначення вітчизняної нормативно-правової бази, що їх регулює, а також співвіднесення закріплених в Конституції та законах України прав і свобод даної групи із закріпленими в Загальній декларації прав людини та інших міжнародних актах..

Розкриваючи питання № 2.2, необхідно показати зміст політичних прав і свобод, закріплених в законодавстві України, проаналізувати їх відповідність основним (загальним) положенням Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Курсанти мають опиратися також на положення Законів України “Про політичні партії в Україні”, “Про об’єднання громадян”, “Про звернення громадян”.

Відповідь на питання № 2.3 передбачає визначення нормативно-правової бази, яка регулює соціально-економічні та культурні права і свободи особи в Україні, розкриття їх суті та відповідність змісту Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права

Відповідаючи на питання № 3, слід розкрити зміст конституційних обов’язків людини і громадянина в Україні, закріплених в Конституції України, а також відповідальність за їх порушення.

Обов’язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-XII вiд 23.04.1991 р. // ВВР. – 1991. – № 25. – Ст. 283 (із змінами).

3. Закон України “Про політичні партії в Україні” № 2365-III від 05.04.2001 р. // ВВР. – 2001. – № 23. – Ст. 118 (із змінами).

4. Закон України “Про об’єднання громадян” № 2460-XII від 16.06.1992 р. // ВВР. – 1992. – № 34. – Ст. 504 (із змінами).

5. Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. // ВВР. – 1996. – № 47. – Ст. 256 (із змінами).

6. Закон України “Про ратифікацію “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції”// Голос України. – 24.07.1997.

7. Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 2-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання)

8. Загальна декларація прав людини. Резолюція 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948.

9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Резолюція 2200 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1966. Ратифікований Українською РСР згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 № 2148.

10. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Резолюція 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16.12.1966. Ратифікований Українською РСР згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 № 2148.

Рекомендована література:

1. Адашис Л. Політичні права і свободи людини і громадянина як віддзеркалення інтеграційних процесів України в конституційній сфері // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції. (Матеріали наукової конференції 26 березня 2004 р.). – Дніпропетровськ: АМСУ, 2004. – С. 170 – 171.

2. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. – 2001. – №4. – С. 8 – 11.

3. Антонович М. Імплементація Міжнародного пакту про громадські та політичні права в Україні: крізь призму Комітету ООН з прав людини // Право України. – 2004. – № 8. – С. 33 – 36.

4. Білоскурська О. Історія становлення конституційних обов’язків в Україні // Держава і право. – 2003. – Вип. 19. – С. 242 – 247.

5. Гончаренко О. Співвідношення економічних прав з іншими правами людини і громадянина в Україні // Право України. – 2004. – № 9. – С. 55 – 58.

6. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав // Право України. – 2001. – №8. – С. 32 – 35.

7. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 404 с.

8. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч.посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с.

9. Кузьменко П. Поняття, основні риси та класифікація обмежень особистих конституційних прав і свобод людини // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 6. – С. 40 – 43.

10. Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: сучасний підхід // Право України. – 2002. – № 12. – С. 51 – 55.

11. Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недоторканність: поняття та характерні риси // Право України. – 2000. – №12. – С. 33 – 36.

12. Права людини в Україні. – К., 1995.

13. Права людини. Міжнародні договори людини. Декларації, документи. – К., 1992.

14. Селіванов А., Євграфов П. Конституційна скарга громадян в реаліях сучасності // Право України. – 2003. – № 4. – С. 80 – 85.

15. Соколенко Ю. Гарантії культурних прав і свобод громадян України // Право України. – 2004. – № 2. – С. 34 – 38.

16. Черкашина М. Поняття та класифікація юридичних гарантій екологічних прав громадян // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. – № 11. – С. 82 – 84.

17. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. – №8. – С. 13 – 15.

18. Шумський П., Табалюк Г. Права людини. Знати, щоб захищати // Віче. – 2001. – №3. – С. 39 – 46.

19. Фролов Ю. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: проблеми класифікації // Право України. – 2003 – № 10. – С. 111 – 114.

Тема 9. Захист та забезпечення конституційних права та свободи людини і громадянина в Україні(2 год.)

1. Право людина на ефективний захист своїх прав і свобод.

2. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Україні.

3. Міжнародний досвід: статус і роль омбудсмана за кордоном. Європейський Суд з прав людини.

4. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Методичні рекомендації.

Готуючись до семінарського заняття з даної теми, курсанти повинні, перш за все, опрацювати закони. Відповідь на питання № 1 вимагає порівняння положень законодавства України з відповідними положеннями міжнародно-правових актів. Необхідно прокоментувати статті 55, 59, 61, 62, 63 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України № 6-зп/1997; 9-зп/1997; 13-рп/2000 та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”. Також потрібно окреслити проблему зловживання громадянами своїми правами та свободами.

Відповідь на питання № 2 передбачає ознайомлення курсанта із досвідом роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Опрацювавши Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, потрібно визначити правовий статус Уповноваженого, порядок його призначення і звільнення з посади, його права та обов’язки. Слід показати процедуру звернення громадян до Уповноваженого та акти його реагування, а також гарантії захисту прав людини і громадянина при зверненні до нього.

Відповідь на питання № 3 передбачає опрацювання додаткової літератури і матеріалів періодичних видань, які визначають статус і роль омбудсмана в інших країнах. Порівняйте вітчизняний досвід із зарубіжним. Також потрібно визначити статус Європейського Суду з прав людини, умови і вимоги щодо подання скарги та юридичну силу його рішень.

Відповідь на питання № 4 передбачає розкриття видів і міри юридичної відповідальності за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні. Прокоментуйте статті 56 і 60 Конституції України.

Обов’язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про ратифікацію “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // Голос України. – 24.07.1997.

3. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” № 776/97-ВР від 23.12.1997 р. // ВВР. – 1998. – № 20.

4. Конвенція про захист прав та основних свобод людини 1050 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Ратифіковані Україною згідно з Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

5. Права людини при здійсненні правосуддя. Резолюція 2542 (XXVI) Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.1971.

6. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. № 6-зп (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи).

7. Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 р. № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовти Води).

8. Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника).

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”.

Рекомендована література:

1. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. – 2001. – №4. – С. 8 – 11.

2. Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии // Государство и право. – 2004. – № 5. – С. 63 – 73.

3. Довбиш В., Кравченко Н. Шляхи вдосконалення політико-правового статусу вітчизняного омбудсмана: застосування західноєвропейського досвіду // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9 (141). – С. 62 – 65.

4. Заворотченко Т. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право. – 2002. – Вип. 16. – С. 123 – 129.

5. Калініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав і свобод людини і громадянина // Право України. – 2003. – № 5. – С. 36 – 40.

6. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч.посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с.

7. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсманів // Право України. – 2003. – № 4. – С. 123 – 127.

8. Марцеляк О. Омбудсман з прав дитини: проблеми формування і розвитку у світі і в Україні // Право України. – 2003. – № 10. – С. 44 – 48.

9. Марцеляк О. Основні елементи конституційно-правового статусу омбудсмана // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 11. – С. 85 – 88.

10. Марцеляк О. Гарантії діяльності омбудсмана: національна практика та зарубіжний досвід // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 12. – С. 68 – 71.

11. Марцеляк О. Статус і функціонування регіональних представницьких омбудсманів: світовий досвід// Право України. – 2004. – № 1. – С. 149 – 153.

12. Марцеляк О. Колегіальні омбудсманівські служби // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. – № 3. – С. 18 – 21.

13. Права людини в Україні. – К., 1995.

14. Права людини. Міжнародні договори з прав людини. Декларації, документи. – К., 1992.

15. Соколенко Ю. Гарантії культурних прав і свобод громадян України // Право України. – 2004. – № 2. – С. 34 – 38.

16. Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. – 2003. – № 5. – С. 47 – 51.

17. Тодика О. Проблеми зловживання громадянами своїми правами та свободами в аспекті становлення народовладдя // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. – № 6. – С. 87 – 90.

18. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. – №8. – С. 13 – 15.

19. Філих Н. Громадянське суспільство та проблема захисту прав людини // Підприємництво. Господарство. Право. – 2003. – № 8. – С. 61 – 64.

Тема 10. Конституційно-правовий статус осіб, які не є громадянами України(2 год.)

1. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні.

2. Правовий статус біженців в Україні.

Методичні рекомендації:

Відповідаючи на питання даної теми необхідно опрацювати Закони України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про біженців”, “Про імміграцію”.

Відповідаючи на питання № 1, необхідно визначити поняття “іноземець” та “апатрид”, “біпатрид”, основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні. Визначте особливості і відмінності їх правового статусу від правового статусу громадян України. Розкрийте порядок в’їзду в Україну, виїзду з України та юридичну відповідальність іноземців та осіб без громадянства.

У цьому ж питанні потрібно дати визначення понять: “іммігрант”, “квота імміграції”, перерахувати категорії іммігрантів, визначити порядок надання дозволу на імміграцію в Україну, підстави для відмови у цьому, порядок скасування дозволу на імміграцію і видворення за межі України.

Відповідь на питання № 2 передбачає визначення понять “біженець” і “політичний біженець”, з’ясування повноважень органів влади щодо вирішення питання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця в Україні. Розкрийте права та обов’язки особи, якій надано статус біженця в Україні, їх правовий захист.

Обов`язкова література:

1. Конституція України № 254к/96-вр від 28.06.1996 // ВВР. – 1996. – № 30. – Cт. 141 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 (ВВР. – 2011. – № 10. – Ст. 68)).

2. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929-XII вiд 04.02.1994 // ВВР. – 1994. – № 23. – Ст.161 (із змінами).

3. Закон України “Про біженців” № 2557-III вiд 21.06.2001 // ВВР. – 2001. – № 47. – Ст. 250 (із змінами).

4. Закон України “Про імміграцію” № 2491-III від 7.06.2001 // ВВР. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

Рекомендована література:

1. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с.

2. Москаль Г. Правовий статус закордонного українця – особливий (спеціальний) вид правового статусу іноземця // Право України. – 2004. – № 10. – С. 35 – 37.

3. Мосьондз С. Проблема біженців: історія виникнення, сучасний стан та шляхи розв’язання // Підприємництво. Господарство. Право. – 2004. – № 12. – С. 135 – 139.

4. Тимчик Г. Деякі аспекти правового статусу політичних біженців в Україні // Юридичний журнал. – 2004. – № 5 (23). – С. 63 – 66.