Довідковий матеріал до практичної роботи №3

1. Баринов В.А. Экономика фирмы: стратегическое планирование: Учебное пособие. – М., КНОРУС, 2005. – 240с.

2. Маскон М., Альберт М., Хедоури Ф.Основы менеджменту: Пер с англ.. – М.: Дело, 2000. – 704с.

3. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: ДУЕП, 2004. – 293с.

4. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. – К., 2002. – 538с.

Питання для закріплення та самоконтролю:

1. Суть та роль місії для підприємства.

2. Цілі та плани організації та їх взаємозв’язок?

3. Процес управління за цілями.

4. Порядок формування цілей підприємства?

5. Правила вибору місії для організації.

Практична робота № 4 Стратегічне планування

Мета: опрацювати моделі стратегічного планування та можливості їх застосування на підприємствах.

Студент повинен знати: принципи стратегічного планування, бар’єри та способи їх подолання, моделі стратегічного планування.

Студент повинен вміти: розробляти стратегічні плани, застосовувати способи подолання бар’єрів стратегічного планування, використовувати моделі стратегічного планування.

Інформування: У стратегічному менеджменті планування змін можли­востей поєднується із плануванням стратегій. На думку відомого вченого-маркетолога Ф.Котлера, формальне планування реалізує наступні принципи: Змушує керівників постійно мислити перспективно. Дає можливість для більш чіткої координації зусиль, що здійснюються. Веде до встановлення показників діяльності для наступ­ного контролю. Змушує підприємство швидше визначатиме свої задачі та пріоритети. Робить підприємство більш підготовленим до випадкових змін. Більш наочно демонструє взаємозв'язок обов'язків усіх посадових осіб.

Стратегічне планування охоплює наступні етапи: 1) прогнозування, визначення основних рис майбутнього на основі систематичного аналізу визначеного кола факторів з метою передбачення можливостей, шансів і загроз; 2)визначення і вибір варіантів розвитку на основі порівняння і оцінки альтернатив з урахуванням потреби в ресурсах (особливо гостродефіцитних), реальності планів, ризику і, нарешті, прибутковості; 3)формування цілі і визначення строків її досягнення; 4) розробка програми дій і складання графіка (лінійного чи сіткового) поетапного здійснення робіт. Складання програми вимагає визначення завдань, черговості та орієнтовних стро­ків їх виконання; 5) формування бюджету (бюджетування) — здійснення роз­рахунків, пов'язаних з визначенням потреби у фінансових ресурсах, та їх розподіл по видах робіт і планових етапах.

Існують певні об’єктивні і суб’єктивні бар’єри застосування стратегічного планування на вітчизняних. До найбільш поширених «бар’єрів» відносять: негативний досвід, недостатній рівень розвитку теорії та методології планування, складність середовища функціонування організації, небажання або невміння керівництва встановлювати цілі та розробляти стратегії, опір змінам (на рівні особистості, групи, організації в цілому), наявність обмежень – матеріальних, часових і грошових тощо.

Планування в сучасних умовах господарювання – це про­цес, за якого збігаються інтелектуальні, інтуїтивні та раці­оналістичні прийоми, що дозволяють поєднати формаль­ний та неформальний аспекти управління, аби забезпечи­ти впорядкованість заходів щодо реалізації стратегій для досягнення поставлених цілей. Згідно з функціональним підходом до управління планування, що є основною його функцією, треба визначити змістовно та організаційно, за­лежно від умов функціонування організації та поглядів ке­рівників на місце, роль та значення цієї функції для розви­тку організації.

Розробка планів як специфічного виду діяльності – це по­слідовний інтеграційний процес, що складається з кількох взає­мопов’язаних етапів: встановлення цілей; визначення стратегій („стратегічного набору”) та захо­дів щодо їхньої реалізації; передбачення послідовності дій у межах досить трива­лого часу та закріплення її у планах, проектах і програ­мах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій; організація виконання планових завдань; облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Зміст стратегічних планів інтерпретується в системах від­повідних абсолютних і відносних показників, різноваріантні розрахунки яких дають можливість приймати рішення щодо вибору того чи іншого варіанта розвитку організації. Для кож­ного з планів (розділів стратегічного плану) характерні специ­фічні показники.

Тактичне планування – це організована послідовність дій. розроблених з метою виконання стратегічного плину. Стратегія зосереджує увагу на ресурсах, середовищі, місії, тоді як тактика стосується переважно людей та їхньої діяльності.

Організація розробляє різноманітні типи оперативних планів, які допомагають досягти оперативних цілей. Загалом є два типи планів одноразового використання та три типи постійних. Дві головні форми планів та їхні різновиди узагальнені в таблиці 1.

План одноразового використання розробляють для виконання дій, які не будуть повторюватись у майбутньому. Найвідомішими формами такого плану є програма та проект.

Таблиця 1

Типи оперативних планів

Програма – це план багатьох заходів. Вона може складатися із визна­чення процедур, потрібних для запровадження нової лінії (продукту), відкриття нової фабрики чи зміни місії фірми. Проект подібний до програми, та менший за сферою впливу та складністю. Він може бути складовою програми або ж відособленим планом.

З огляду на різноманітність характеристик підприємств існують різні підходи до організації системи стратегічного планування. Запропоновано такі моделі стратегічного планування, які зорієнтовано на визначення та заповнення «стратегічної прогалини»; врахування ринкових переваг підприємства; створення та підтримку конкурентоспроможності підприємства; використання позитивного іміджу; врахування розмірів та форми власності організації.

Завдання 1: Зобразіть взаємозв’язок між різновидами стратегічних планів схематично.