Форми суспільного відтворення, його показники.

Спершу згадаємо те, що вже відомо: процес суспільного виробництва включає фази безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. Після споживання процес не зупиняється, а відроджується, відновлюється, знову настає В-Р-О-С

Суспільне відтворення – це постійне і безперервне відновлення результату суспільного виробництва.

В процесі відтворення відновлюються (компонентами відтворення виступають):

1) відтворення робочої сили – відновлення фізичних і духовних здібностей людини, з відповідним рівнем освіти, кваліфікації, культури, яке наштовхується на об’єктивні процеси руху народонасленення, демографічну ситуацію в країні;

2) відтворення виробничих відносин, а саме – відносин власності на засоби виробництва, відносин кооперації, техніко-організаційних відносин, методів організації та управління; виробничі відносини формують згідно рівня і ступеня розвитку продуктивних сил, тому на сьогодні вони є надзвичайно динамічними в Україні;

3) відтворення природних ресурсів, передовсім – збереження довкілля, оскільки техногенний вплив людини на природу дедалі посилюється, а більшість використовуваних сьогодні у виробничих процесах ресурсів – невідновлювальні, навіть якості відновлювальних (повітря, води) змінюються настільки, що в недалекому майбутньому буде неможливе їхнє використання;

4) відтворення створених матеріальних благ та послуг, уособленням якого є показники системи національних рахунків (СНР) – валовий національний продукт, національний дохід, чистий продукт, кінцевий продукт, у відповідних пропорціях, обсягах, кількісних та якісних показниках.

В умовах переходу розвинутих країн до постіндустріального суспільства велику увагу приділяють відтворенню інформації, передовсім – досягнень НТП, в т.ч. Інтернету.

Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють такі його форми: просте, звужене, розширене. Просте – національний продукт відновлюється у незмінних масштабах; звужене – зменшуються обсяги національного продукту з кожним періодом; розширене - обсяги національного продукту зростають з кожним наступним періодом.

Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість створених на території певної країни протягом певного періоду (одного року) товарів і послуг. Для розрахунку ВНП використовуються два основні методи: доходів і витрат. Наприклад, костюм від “Грегорі Арбер”, проданий за 500 грн., є доходом для мережі магазинів чоловічого одягу, а для бізнесмена, що купив цей костюм, 500 грн. є витратами.

a) метод доходів - ґрунтується на тому, що для купівлі всіх товарів і послуг, що вироблені і продані в певний період, необхідно було заробити гроші, тобто отримати доходи: ВНП=A+W+P+i+r+Tn, де A – амортизаційні відрахування; W – заробітна плата з усіма додатковими виплатами (найбільша частина в розвинутих економіках); P – прибутки підприємців; і – проценти, що отримують власники позичкового капіталу (доходи по депозитах); r – рентні доходи (від усіх видів нерухомого майна); Tn – напрямі податки (наприклад, ПДВ, акцизи).

b) метод витрат – полягає в додаванні витрат усіх економічних суб’єктів – домогосподарств, держави, підприємців, іноземних підприємств і громадян: ВНП=C+I+G+NE, де C – витрати домогосподарств на придбання споживчих товарів і послуг; I – валові (сукупні) приватні (недержавні) інвестиції (тобто вкладення в основний капітал); G – державні закупки (витрати держави); NE – чистий експорт (різниця між експортом і імпортом, якщо експорт більший за імпорт, то нетто-експорт, і навпаки).

ВНП є найбільш узагальненим показником відтворення. Хоч і має певні недоліки. По-перше, динаміка номінального ВНП не показує впливу інфляції. Щоб позбутися цього, ВНП номінальний коригують на індекс інфляції і отримують реальний ВНП. По-друге, ВНП не показує нерівномірності в розподілі доходів; по-третє, він підлягає впливу тіньової економіки, тому іноді ВНП за доходами і за витратами можуть не збігатися; ВНП не враховує тривалості життя, рівня освіти, екологічної обстановки в країні, обсяг вільного часу, якість споживаних товарів і послуг.

Окрім ВНП, використовуються інші показники СНР:

Чистий національний продукт ЧНП=ВНП-А, показує реальне зростання економіки (додану вартість, без повторного рахунку); відрізняється від ВНП тим, що в ньому враховуються не валові, а чисті інвестиції: якщо валові інвестиції більші амортизації, то економіка зростає, якщо валові інвестиції менші амортизації, то це означає звужене відтворення (проїдання, характерне для України); якщо валові інвестиції дорівнюють амортизації, то в економіку нічого не вкладається.

Національний дохід НД=ЧНП-Тn, не містить непрямих податків, які викривляють реальний обсяг виробництва. Фактично – зароблений дохід усіх членів суспільства, тобто V+M в масштабах суспільства, або сума заробітної плати, відсотків, рентних платежів, прибутку підприємців.

Національний дохід необхідно відрізняти від національного багатства - це сукупність створених і нагромаджених в певній країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти, духовних і культурних цінностей. Від ефективного використання національного багатства залежить економічний і соціальний прогрес людства. 

10.2. Економічне зростання, його типи і фактори впливу.

Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення сукупного продукту, що означає його зростання за обсягом, поліпшення структури та якості. Суспільне відтворення, що відбувається у розширеному масштабі, називається економічним зростанням. Найчастіше економічне зростання проявляється через збільшення абсолютних розмірів ВНП або як зростання ВНП на душу населення. Кожен із цих показників характеризує можливості країни з певного боку. Абсолютні розміри ВНП свідчать про військово-промисловий потенціал країни і її роль у міжнародних відносинах. З іншого боку, ВНП на душу населення свідчить про рівень добробуту населення окремої країни, про рівень життя в країні.

Найпоширенішим показником економічного зростання виступає темп росту ВНП. Розраховується наступним чином: якщо в 2005 році абсолютний розмір ВНП складав 86 млрд. євро, а в 2004 – 80 млрд. євро, то темп росту ВНП буде дорівнювати: (86 млрд. – 80 млрд. )/80 млрд. = 7,5%.

Тип економічного зростання визначають у відповідності до того, які фактори його викликають: екстенсивні чи інтенсивні, і, відповідно, розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.

Екстенсивний тип економічного зростання – це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його факторів при збереженні їх попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів. При цьому продуктивність праці та ефективність застосування факторів не змінюються.

Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його факторів при вдосконаленні економічних відносин. Зростають продуктивність праці та ефективність використання факторів виробництва.

В чистому вигляді екстенсивний чи інтенсивний типи економічного зростання не існують, як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний тип. Прийнято вважати, що якщо частка ВНП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, більше 50%, то це переважно інтенсивний тип зростання.

Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги виробництва і якість продукції. Їх можна поділити на прямі та непрямі.

Прямі – це ті, що безпосередньо впливають на економічне зростання, наприклад, удосконалення технології, нові методи організації виробництва, збільшення кількості або поліпшення якості залучених у виробництво ресурсів, зростання чисельності чи підвищення кваліфікації працівників, збільшення обсягу використовуваних машин, обладнання, устаткування, технологій та покращення їх якості, розвиток підприємництва як головної рушійної сили економічної системи.

Непрямі фактори - ті, що опосередковано впливають на можливість реалізації потенціалу прямих факторів. Наприклад:

- рівень цін на виробничі ресурси – якщо зростають ціни на нафту, в короткостроковому періоді це призводить до зменшення обсягів виробництва;

- рівень податків – якщо зростають податки, то підприємці не хочуть розширювати виробництво;

- норма відсотка – якщо вона зростає, то це “охолоджує економіку”;

- ступінь монополізації ринку – якщо ринок монополізований, це знижує стимули для ефективного використання ресурсів, покращення якості продукції чи зміни асортименту.

Відповідно до своїх цілей, держава має можливість впливати на процеси відтворення, спрямовуючи інвестиції у потрібному напрямі, прискорювати розвиток одних галузей та гальмувати розвиток інших. З точки зору інвестиційної політики пріоритетними галузями сьогодні виступають: галузі, які виробляють предмети споживання для населення; галузі соціальної сфери (освіта, охорона здоров’я та навколишнього середовища), галузі, які здатні виробляти конкурентоспроможну продукцію; наукоємні галузі (наприклад, авіакосмічна промисловість); сільське господарство, харчова і текстильна промисловість, суднобудування.