Вимірювання концентрації ринку.

Існують два головних параметри для визначення рівня ринкової концентрації галузевих ринків:

§ чисельність продавців на ринку ( виробників галузі);

§ розподіл ринкових часток фірм, що реалізують товар на ринку.

Рівень концентрації буде вище, якщо на ринку функціонує менша кількість фірм. За однакової їх кількості рівень концентрації тим вище, чим більша нерівномірність у розподілі ринкових часток.

Для виміру ринкової концентрації використовують індекси (показники) концентрації. Вимоги до індексів (першого порядку):

ـ індекс концентрації не повинен змінюватися залежно від розміру ринку;

ـ краще, якщо індекс легко розрахувати та інтерпретувати;

ـ значення індексу повинно змінюватися від 0 до 1, де 0 – випадок досконалої конкуренції, 1 – монополії.

Вимоги другого порядку розроблені на основі кривих концентрації (рис.1.). По осі ОХ – кумулятивне число фірм, які розташовані за розміром від більшої до меншої, по осі ОУ – % випуску (реалізації) продукції, який можна розглядати як показник розміру.фірми, що функціонує на ринку.

Рис. 1. Криві концентрації

Якщо крива концентрації пряма, то всі фірми, що функціонують на ринку, однакового розміру (крива ОА на рис. 2.3). Варіації розмірів фірм відображаються за допомогою характеру опуклості кривої концентрації. Абсциси точок А, В, С показують кількість фірм, що забезпечують 100% випуску.

Для обчислення показників концентрації спочатку визначають ємність ринку, як суму обсягу продажу (реалізації) за певний період функціонування ринку групи взаємозамінних товарів, що розглядаються, всіма продавцями (постачальниками), у тому числі імпортерами.

Сума обсягу всього продажу взаємозамінних товарів, що розглядаються, дорівнює:

,

де Q – загальний обсяг продажу групи взаємозамінних товарів;

q_i – обсяг продажу товару з групи взаємозамінних товарів i-м постачальником;

і = 1,…, n – кількість продавців, що діють на даному товарному ринку в його продуктових і географічних межах.

Показниками концентрації галузевих ринків є:

ـ коефіцієнт концентрації,

ـ індекс Херфіндаля-Хіршмана (ННІ),

ـ коефіцієнт Лінда,

ـ коефіцієнт відносної концентрації,

ـ коефіцієнт ентропії,

ـ дисперсія логарифмів ринкових часток

ـ коефіцієнт Джині.

Будь-який показник концентрації можна розглядати як деяку узагальнену характеристику кривої концентрації.

 Коефіцієнт концентрації(concentration ratio) розраховують як процентне відношення реалізації (поставки) продукції певною кількістю великих продавців до загального обсягу реалізації (постачання) на даному товарному ринку. Ринкову частку можна розраховувати як відношення не тільки обсягу продажу, а й чисельності зайнятих, розміру активів або доданої вартості підприємства до сумарного значення показника для ринку в цілому.

Коефіцієнт концентрації втрачається як сума ринкових часток п найбільших продавців ринку:

де СR_n – індекс концентрації n продавців, %; S_i –частка продажу i-го продавця в обсязі реалізації ринку, %; п – кількість господарюючих суб'єктів на ринку, взятих для розрахунку коефіцієнта.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана (ННІ) розраховується як сума квадратів часток усіх підприємств, що діють на ринку, і може вимірюватися у частках або відсотках:

,

де si – частка продажу i-продавця в обсязі реалізації ринку; п – кількість господарюючих суб'єктів на ринку для розрахунку коефіцієнта.

У світовій практиці за індексами концентрації СR і Херфіндаля-Хіршмана визначають рівень концентрації на ринку (табл. 2.7).

Таблиця 2.7