Cпіввідношення ринку та галузі. Визначення меж галузевих ринків. Показники розміру фірми.

Поняття “галузевий ринок” є досить поширеним, але, у науковій літературі немає чіткого визначення. Галузь – це структура підприємств, корпорацій, організацій, що виділені й узагальнені за ознакою спільності економічного призначення вироблених продукції, робіт, послуг. Вона також характеризується однорідністю сировини, що споживається, схожістю технологічної бази та технологічних процесів, однорідним професійним складом кадрів. Чим більше схожих ознак, тим «чистіше» галузь. У статистиці «чистою» називається галузь, що поєднує підприємства, які виробляють найбільш однорідну за економічним призначенням продукцію.

Ринок товару (товарний ринок) – це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція. Товарний ринок – це сфера реалізації конкретного товару (послуги) чи групи товарів, які пов’язані між собою певними ознаками виробничого чи споживчого характеру.

Поняття товарного ринку та виробничої галузі не є анало­гічними. Якщо при визначенні галузі акцент робиться на подібності технологічних процесів, то при виділенні товарного ринку вихідною є потреба, яка задовольняється. Тому два підприємства однієї галузі можуть не бути реальними конкурентами. В той же час такими конкурентами можуть бути підприємства інших галузей, які виробляють близькі замінники.

Визначення меж галузевих ринків: до галузевого ринку належать виробники та споживачі, які пропонують і купують однорідний товар та його замінники до існування розриву в ланцюгу товарів-субститутів, що можна простежити за допомогою коефіцієнта перехресної еластичності попиту, що буде заданий відповідно до необхідних масштабів галузевого ринку.

Виділяють продуктові, географічні та часові межігалузевих ринків. Продуктові межі ринку визначають сукупністю різних товарів або комплектів товарів, спроможних задовольнити однакову потребу покупців при скороченні поставок на ринок певного товару, що мають назву взаємозамінних товарів.

Ознаками взаємозамінних товарів є приблизно однакова корисність, тобто схожий набір корисних характеристик, а також можливість з боку споживача придбати один із товарів-замінників за відсутності даного товару на ринку. Причому корисність товару формується на основі :

- функціонального призначення; технічних та експлуатаційних характеристик;

- показників якості; фізичних параметрів; умов споживання (експлуатації) товару;

- комплекту постачання;

- характеристик упаковки; умов реалізації товару: оптова, дрібнооптова, роздрібна торгівля, шляхом прямих угод, у тому числі бартерних тощо;

- ціни товару та інших характеристик товару, що дозволяють споживачеві виявити його специфіку та зробити вибір.

Критеріями віднесення взаємозамінних товарів до одного ринку є наступні:

- перехресна еластичність попиту: якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту більше нуля, то товари є взаємозамінними; чим вище значення коефіцієнта, тим більша взаємозамінність товарів;

- етап товароруху: для роздрібного ринку взаємозамінність визначається з урахуванням попиту на окремийтовар; для оптових покупців, які купують товар з метою перепродажу, взаємозамінність слід оцінювати з точки зору можливостей реалізації оптової партії товару; для оптових покупців, які отримують товар з метою доробки або переробки, взаємозамінність товарів на ринку повинна оцінюватися з урахуванням вимог технологічного процесу споживання цих товарів на підприємствах даного покупця або економічної можливості оперативного переходу на нові технології;

- зіставлення попиту на окремий товар із попитом на продукцію всієї товарної групи: попит на продукцію товарної групи не повинен бути істотно нижчим за попит на кожний товар, що входить до неї;

- зіставлення продуктових та географічних меж ринків.

Важливою характеристикою структури ринку є відносна величина і кількість підприємств (фірм), які діють на ньому. При високому рівні концентрації можливості свідомого впливу підприємств (фірм) на ринок істотно збільшуються. Підприємствам у цих умовах легше усвідомлювати взаємну залежність та йти на співробітництво, обмежуючи конкуренцію.

Характеристика структури товарного ринку передбачає здійс­нен­ня ряду операцій з:

· виявлення всіх продавців, що функціонують на цьому товарному ринку (реальних та потенційних);

· оцінки обсягу ринку;

· оцінки обсягів продажу кожним продавцем на цьому товарному ринку;

· визначення всіх груп покупців, що купують товар у конкретного продавця;

· виявлення груп потенційних покупців.

Усіх продавців, що діють на цьому ринку, можна розділити на дві групи. До першої відносяться реальні конкуренти,тобто ті суб’єкти господарювання, які дійсно реалізують товар на цій території. До другої групи відносяться потенційні конкуренти, тобто ті суб’єкти господарювання, які: виробляють товар на цій території, але з певних причин не реалізують її в межах цього ринку; мають законсервовані виробничі потужності; здатні швидко змінити виробничі процеси для виготовлення товарів-замінників; планують вийти на даний ринок.

Визначення територіальних (географічних) меж ринку – це визначення меж території, на якій споживачі придбавають або можуть за необхідності придбати відповідний товар для задоволення своїх потреб. Для визначення територіальних (географічних) меж ринку слід встановити мінімальну територію, за кордонами якої придбання товару є неможливим або недоцільним.

Якщо покупці певного товару в одному регіоні у відповідь на незначне, але стале (за певний проміжок часу) підвищення цін, так звані цінові сплески, почнуть купувати такий товар в іншому регіоні, тоді ці два регіони знаходяться в межах одного географічного ринку цього товару. Якщо для покупця товар, який продається в одному регіоні, не замінює товару, який продається в іншому регіоні, то ці два регіони належать до різних географічних меж ринку цього товару.

Територіальні межі ринків послуг, як правило, є значно вужчі порівняно з межами ринків товарів. Більшість товарів можуть зберігатися, перевозитися на досить значні відстані. Виробництво і споживання послуг здебільшого збігається у часі. Хоча частина ринків певних послуг є загальнонаціональними (мобільний зв’язок, пошта, діяльність магістрального трубопроводного транспорту та ін.), переважна більшість ринків послуг є регіональними або локальними.

При визначенні територіальних (географічних) меж ринку використовується показник ступеня відкритості ринку. Ступінь відкритості ринку (СВР) – це питома вага товарів (товарних груп), що ввозяться з-за географічних (територіальних) меж ринку, в загальному обсязі ринку. Ступінь відкритості ринку оцінюється за показником, який розраховується як відсотокове відношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок із територій інших регіонів держави (інших країн) до загального обсягу ринку за формулою

СВР = %,

де Q_V –  обсяг товару, ввезеного на відповідний ринок із-за меж цього ринку (для загальнодержавного – обсяг імпорту в Україну);

 Q_PT – загальний обсяг реалізації (придбання) товару (товарної груп) на ринку в певних територіальних (географічних) межах.

При значенні ступеня відкритості ринку понад 30% доцільно проводити відповідне розширення або звуження територіальних (географічних) меж ринку.

Відкритим для міжрегіональної торгівлі вважається ринок, показник СВР якого перевищує 30%. Показник СВР для регіональних ринків понад 30% потребує перевірки правильності визначення географічних меж ринку, а при його значенні, меншому за 30%, можна припустити, що географічні межі визначено коректно і можна продовжувати дослідження.

Часові межі ринку – мінімальний час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Для визначення часових меж ринку використовується проміжок часу, протягом якого зміна показників структури ринку, за інших звичайних умов, досягає або може досягнути певного порогового значення у відповідь на зміни внутрішніх чи зовнішніх чинників, що впливають на ринкову ситуацію.

Визначення часових меж ринку – це визначення проміжку часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами (покупцями) утворює самодостатній ринок товару зі сталою структурою.