ТЕМА 3. Ринкова концентрація та ринкова влада

План

1. Концентрація та ринкова влада: теоретичні та емпіричні дослідження взаємозв’язку.

2. Cпіввідношення ринку та галузі. Визначення меж галузевих ринків. Показники розміру фірми.

3. Вимірювання концентрації ринку.

4. Вимірювання ринкової влади. Проблеми визначення прибутковості фірми.

Рекомендована література

Основна: 1, 5, 6, 19, 21, 24

Додаткова: 25, 26, 30,38, 39

Міні - лексикон:

1. Концентрація та ринкова влада: теоретичні та емпіричні дослідження взаємозв’язку.

Економічна концентрація – це процес набуття контролю над дедалі зростаючою часткою ринку все меншою кількістю суб’єктів господарювання.

Серед економістів немає одностайної думки щодо причин існування різних за розміром фірм. Найбільш суттєвим поділом поглядів на дану проблему є детермінантний та стохастичний підходи (див. додаток 1).

Згідно з детермінантним підходом у кожний момент часу повинен існувати певний рівноважний рівень концентрації на ринку, що визначається умовами попиту та пропозиції, а також поведінкою фірм на ньому. Саме в напрямі досягнення цього рівноважного стану відбувається саморегулювання ринку.

Рівень концентрації можна пояснити технологічними змінами фірми. Якщо визначений мінімально ефективний обсяг випуску продукції для типової фірми галузі, наприклад q*, то за певним обсягом ринкового попиту при визначеній ціні Q^D(Р), кількість фірм на галузевому ринку з боку пропозиції буде визначатися як:

Межі фірми поділяються на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні межі безпосередньої залежать від обсягу продукції, що виробляє фірма, та її різноманітності. Вертикальні межі визначає кількість етапів обробки продукції фірмою.

Горизонтальний розмір фірм визначається додатним ефектом від масштабу, тобто субаддитивністю витрат, отже вони є меншими при спільному випуску кількох товарів, ніж при окремому їх виробництві у межах різних фірм:

∑TC (q_i) > TC (∑q_i),

де ∑ТС(q_i) – сукупні витрати при додаванні випуску кількох товарів у межах окремих виробництв; TC(∑q_i) – сукупні витрати спільного випуску тих самих товарів.

За умови виробництва одного товару є додатна віддача від масштабу – при збільшенні обсягу виробництва продукції середні витрати зменшуються; якщо ж виробляється кілька товарів, то розглядається додатний ефект різноманіття – середні витрати зменшуються за умови збільшення товарних марок, що виробляються у межах однієї фірми.

Поняття субаддативності витрат у межах технологічного підходу дає відповідь на запитання: чому економіка або галузь не може бути представлена однією фірмою. Зростання середніх загальних витрат при збільшенні обсягу виробництва формує технологічну межу фірми. Цю тенденцію можна подолати за рахунок відокремлення її підрозділів, які діятимуть відносно незалежно, тобто шляхом зміни внутрішньої організації фірми.

Субаддитивність витрат визначає також вертикальні межі фірми на основі вибору фірмою покупкою на ринку продуктів послідовних стадій переробки або власним її виробництвом. Фірма вважається вертикально інтегрованою, якщо витрати сукупного виробництва даних товарів будуть меншими, ніж за умови їх купівлі на ринку:

TC(q₁,0) + TC(0,q₂) > TC(q₁, q₂),

де q₁, і q₂ – обсяги продуктів послідовних стадій переробки.

Субаддитивність витрат сприяє зменшенню вертикального зростання фірм.

Таким чином, великий розмір фірми, високий рівень концентрації на галузевих ринках, пов'язаний з ефектом масштабу виробництва, який можна аналізувати з трьох боків:

ـ ефект масштабу від випуску одного продукту, що пов'язаний з більшим обсягом виробництва і реалізації одного продукту;

ـ ефект масштабу від випуску продукції одного заводу, тобто економія від сумарного обсягу виробництва на одному заводі або заводському комплексі;

ـ ефект масштабу від випуску продукції на кількох заводах.

Альтернативою детерміністському підходу щодо розміру фірм і причин концентрації ринку став стохастичній аналіз причин відмінностей фірм між собою.

Головна ідея стохастичного підходу полягає у тому, що на практиці зміна рівня концентрації відображає ефект множини випадкових факторів, які визначають прийняття рішень і темпи зростання на рівні окремих фірм. Стверджується, що випадок відіграє вирішальну роль при поясненні динаміки процесів концентрації, хоча динаміка сама по собі не є випадковою, оскільки на неї впливають певні загальні закономірності.

Деякі фірми стають більш успішними і випереджають інших протягом кількох років, після чого їх важко наздогнати, оскільки успішні фірми мають переваги у ринкових частках. Успішна діяльність заснована на ефективній діяльності менеджерів, при прийнятті рішень у галузі НДДКР нових продуктів; на позитивному вирішенні судових справ, що стосуються ключових патентів; вірному виборі тем рекламних кампаній тощо.

У межах стохастичного підходу розроблено моделі різного ступеня складності, проте принципи їх демонструє найпростіша з них.

Припустимо, що розвиток кожної фірми відбувається із заданим імовірним розподілом пропорційної зміни обсягу випуску продукції. Закон Жибра про пропорційний вплив (ефект) (the law of proportionate effect)передбачає, що кожна фірма розвивається відповідно до заданого імовірного розподілу пропорційної зміни обсягу випуску продукції. Причому ймовірність того, що обсяг випуску кожної фірми в межах певного проміжку часу зміниться на р%, не залежить від її розміру на поточний момент часу.

Процес Жибра, збільшуючи нерівномірність розподілу ринкових часток, визначає тенденцію до стійкого зростання рівня концентрації у часі. Таким чином, стохастичний підхід надає більше значення параметру розподілу ринкових часток і не робить висновків про зростання рівня концентрації внаслідок переваг великих фірм, на відміну від детермінантного підходу, який робить акцент на кількості та розмірі фірм і концентрації галузевих ринків.