ДИПЛОМНОЇ (МАГІСТЕРСЬКОЇ) РОБОТИ

Загальна схема та етапи психологічного дослідження

Серед основних видів психологічного дослідження можна визначити теоретичне, емпіричне та прикладне. Прикладні дослідження спрямовані на вирішення певної проблеми організації, установи юридичної або фізичної особи і, як правило, проводяться на замовлення. Розділяти дослідження на теоретичні та емпіричні можна лише умовно. Якщо в дослідженні виділити процедурну сторону, то визначити його як емпіричне, або теоретичне легше по критерію наявності або відсутності такої складової як добір емпіричних даних в процесі взаємодії з об’єктом дослідження. Якщо така взаємодія в ході науково-дослідницької діяльності здійснювалось, то можна говорити про емпіричний характер роботи.

       Напрямки дослідження – теоретичне, емпіричне, прикладне – не є взаємовиключними. Більш того, їх поєднання дозволяє дійти більш надійних висновків, що сприяє їх визнанню в більш широких колах вчених та практиків.

Основні етапи психологічного дослідження.

Найчастіше психологічне дослідження включає наступні кроки:

1) Вивчення стану проблеми. Постановка проблеми, вибір об’єкту та предмету дослідження. Огляд публікацій з обраної теми.

2) Розробка та уточнення вихідної дослідницької концепції. Побудова в узагальненому вигляді моделі явища, що нас цікавить. Висування гіпотез.

3) Планування дослідження. Визначення мети та завдань. Добір методів та методик.

4) Добір емпіричної інформації. В теоретичному дослідженні пошук та відбір фактів, їх систематизація, описування під новим кутом зору.

5) Обробка даних.

6) Оцінка результатів перевірки гіпотез, інтерпретація результатів в рамках вихідної дослідницької концепції.

7) Співвідношення результатів з існуючими концепціями та теоріями. Уточнення моделі досліджуваного явища. Формулювання загальних висновків. Оцінка перспектив подальшої розробки проблеми.

Послідовне проходження по перерахованим етапам досить умовне в реальному дослідженні, оскільки часто виникає необхідність корегувати рішення, що були прийняті на попередніх етапах з урахуванням можливостей та обмежень наступних етапів.

Вивчення стану проблеми, літературний огляд

При вивченні стану проблеми доцільна наступна послідовність роботи.

1) Ознайомитись з визначеннями основних понять, що стосуються розглянутої теми, використовуючи словники й енциклопедії. У них часто можна знайти посилання на найбільш відомі роботи в даній галузі та на вчених, які мають вагомий внесок у науковій розробці досліджуваного явища.

2) Скласти бібліографію по темі, що цікавить вас, за допомогою доступного для вас систематичного каталогу. У систематичному каталозі бібліографічні посилання згруповані по темах. Чим більша бібліотека, тим ефективніше буде ваша робота з каталогом.

3) Здійснити попереднє знайомство із предметом дослідження, ознайомившись із каталогами фахових періодичних видань. Роботу з журналами краще почати з останніх випусків. Більшість видань в останньому номері за рік публікують повний перелік статей за рік.

4) Ознайомитись з довідковими й бібліографічними виданнями по психології, суспільним наукам.

Після правильної бібліографічної підготовки, ви будете мати уявлення про кількість публікацій по темі, що цікавить вас, про часові рамки публікацій, про інтерес учених до даної проблеми, зможете виділити найбільш плідних авторів. Краще починати читання з найбільш відомих та найбільш цитованих авторів і тих, хто вніс найбільший вклад у початковий період вивчення проблеми - так легше буде розуміти зміст багатьох інших робіт.

Доцільно спочатку переглянути відібрані книги, а не читати першу від кірки до кірки. Якщо ви читаєте бібліотечну книгу, що заслуговує уваги, краще її конспектувати при читанні. У конспекті роботи, що описує експериментальне дослідження, треба відзначити такі його характеристики: перелік використаних методик, опис оригінальних (авторських) методик, опис процедури експерименту, обсяг вибірки випробуваних, соціально-демографічні й інші значимі параметри вибірки (завжди важливі дані про вік, стать, рівень освіти, професію, приналежність до певної соціальної групи, здоров'я, наявність психічних або соматичних розладів).Будь який конспект треба починати із запису повних вихідних даних друкованої праці. Навіть якщо прочитана робота не зробила на вас сприятливого враження, досить імовірно, що може придатися її бібліографічний опис і ваш короткий коментар до неї.

Зібрані матеріали можуть бути скомпоновані по хронологічному принципу, тобто ваш виклад буде описувати етапи дослідження проблеми вітчизняними й закордонними вченими. Однак логічна структура переважніша хоча б з тієї причини, що спроби відшукати внутрішню логіку викладу матеріалу можуть багато дати самому дослідникові для поглиблення розуміння природи досліджуваного явища. Структура може бути наступною.

1) Феноменологічний опис, тобто опис проявів. Сфера проявів, частота проявів, часові, просторові, інтенсивнісні, модальнісні (якщо вони є в досліджуваних явищах) характеристики.

2) Місце даного явища серед інших психічних явищ, тобто: його взаємозв'язки та взаємовпливи. Фактори, що його зумовлюють. Явища, на які воно впливає.

3) Розгляд з опорою на схему, що відповідає обраному вами підходу: системному, цілісному, комплексному, ситуаційному тощо. Цей вибір повинен бути зроблений у ході попереднього методологічного аналізу. При будь-якому підході необхідно приділити увагу компонентному складу досліджуваного явища, його структурі. Структура явища - це стійкі зв'язки між його компонентами, елементами. У психології під структурою, найчастіше, розуміється функціональна структура, тобто стійкі взаємозв'язки між окремими функціями. Часто окремі функції поєднують у функціональні блоки й розглядають взаємозв'язки між блоками.

4) Сутність, природа явища. Наявні визначення даного явища. Характеристика ступеня розмаїтості в його розумінні різними авторами.

5) Закономірності, яким підкоряється явище.

6) Прикладне, практичне використання психічного явища (властивості, функції) або врахування його характеристик.

Зрозуміло, побудова літературного огляду залежить від специфіки розглянутого психічного явища, його вивченості й багатьох інших факторів. Тому запропоновану схему не завжди можна й потрібно витримувати. У літературному огляді обов'язково повинні бути названі прізвища авторів, ідеї або експериментальні результати яких ви переказуєте або узагальнюєте. Посилатися треба на конкретні публікації авторів. Якщо вам не вдалося знайти публікації автора, ідеї якого вас зацікавили треба вказувати автора (і його публікацію), завдяки якому вам стала доступна потрібна інформація. Якщо ви використали цитату не з першоджерела, а наявну в роботі іншого автора, то наприкінці цитати в дужках треба вказати джерело, з яким працювали

Приклад: (цит. по Іванову І.І., 1996).