Методичні вказівки до розв’язування завдань

    Світова практика показує, що в розвитку сільськогосподарських підприємств переважає тенденція до концентрації виробництва. Об'єктивною її основою є техніко-економічні переваги великого виробництва перед малим, а саме: більш високий рівень продуктивності праці; менші витрати на одиницю продукції; економія капітальних і експлуатаційних витрат на одиницю площі; більші можливості для раціональної організації виробництва, використання техніки, досягнень науки і прогресивної практики; більші можливості для зберігання та реалізації продукції в кращі строки і вищої якості тощо. Проте збільшення розмірів підприємств та їх підрозділів не може бути безмежним. Тому треба поєднувати великі, середні та малі виробництва і мати раціональні за розмірами підприємства залежно від природних умов, спеціалізації, рівня інтенсивності виробництва.

    Концентрація  виражається у формуванні сільськогосподарського підприємства, великого за розмірами, яка проявляється в збільшенні обсягу продукції, основних виробничих фондів, прибутку та чисельності працюючих на кожному підприємстві.

    Шляхи концентрації виробництва можна визначати через :

· застосування більш продуктивного виробництва;

· застосування прогресивних технологічних процесів;

· розширення діючих підприємств;

· об’єднання існуючих підприємств і виробничих підрозділів.

Слід виділити два види концентрації виробництва:

· абсолютна;

· відносна.

    Абсолютна концентрація має місце в тому випадку, коли відбувається збільшення розмірів усіх або більшості підприємств, що виражається у збільшенні середнього розміру підприємства в сільському господарстві, галузі, групи підприємств. Відносна концентрація виражається в зростанні питомої ваги великих підприємств за основними показниками господарської діяльності сільського господарства, галузі, організаційно сформованої групи підприємств.

    Абсолютна концентрація виробництва вимірюється показниками середнього розміру підприємств, відносна – показником частки великих підприємств у масштабі даної групи підприємств. Кожен із цих показників розраховується за чотирма різновидностями:

· за об’ємом продукції;

· за вартістю основних виробничих фондів;

· за обсягом прибутку;

· за чисельністю працюючих.

       Економічний стан підприємств і регіонів значною, а інколи вирішальною мірою залежить від вибору галузей сільського господарства та їх поєднання, тобто від спеціалізації виробництва. Спеціалізація — це не місцеве явище, притаманне лише окремим підприємствам, регіонам чи країнам. Уже багато років у світовому сільському господарстві простежується тенденція до поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на всіх рівнях його організації.

Спеціалі­зація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, ви­робництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це – ефективна форма організації сільського госпо­дарства, яка надає можливість зосередити виробництво певних ви­дів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.

Спеціалізація, за своєю сутністю взаємопов’язана з концентрацією. Спеціалізація – це концентрація виробництва однорідної продукції.

Спеціалізація визначається на підставі головної галузі підприємства, яка і формує його виробничий напрямок. Уся діяльність підприємства спрямовується, передусім, на створення необхідних умов для успішного розвитку саме цих головних, провідних галузей, оскільки від рівня ефективності їх функціонування залежить загальний економічний стан господарства. Завдяки поглибленню спеціалі­зації підприємства на виробництві певного виду продукції зни­жується собівартість і поліпшується її якість.

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними можуть бути лише ті підприємства, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки.

Інтенсивність стосовно сільського господарства трактується як концентрація капіта­лу на одній і тій самій земельній площі, замість розподілу його між ділянками, розташованими одна від одної. Кількісний вираз інтенсивності виражався через показники вартості всього майна: зем­лі, будівель, знарядь і машин, худоби в розрахунку на одиницю земельної площі. 

Іншими словами, під інтенсивністю слід розу­міти концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшен­ня виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів. Завдання полягає в тому, щоб визначити ступінь впливу авансованого капіталу й ефективності його використання на приріст валової продукції. Значення резуль­татів такого аналізу важко переоцінити, оскільки йдеться про ви­значення економічного типу розвитку підприємства (типу відтво­рення).

Напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенси­фікації виробництва в сільському господарстві. Поняття інтенсив­ності й інтенсифікації мають різний економічний зміст. Інтенсив­ність характеризує якісний і кількісний стан виробництва.

Інтенсифікація— це багатогранний процес формування інтен­сивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та авто­матизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впрова­дження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та ма­теріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробницт­ва і досягнення його раціональної концентрації.

Основними показниками, які характеризуються спеціалізацію, концентрацію та інтенсифікацію є:

1. Структура то­варної продукції (С_тп):

                  ,   

де В_ij - виручка від реалізації і-того виду продукції за j-тим каналом продажу

- загальну суму грошових надходжень підприємства.

За допомогою показника структури товарної продукції роблять висновок про рівень розвитку окремих галузей і ступінь спеціалізації господарства при виробництві сільськогосподарської продукції.

2. Коефіцієнт зосередження товарного виробництва (Кз):

    де ПВ_і - питома вага і –ї галузі в структурі товарної продукції, %;

    N_і - порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудо­ваному за спадаючою ознакою: перше місце присвоюють галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє — з найменшою.

    Даний коефіцієнт дозволяє судити про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням усіх його товарних галузей.  

    Прийнято вважати, що коли коефіцієнт зосередження товарного виробництва:

    не переви­щує 0,20 - підприємство є багатогалузевим;

    0,21—0,30 - зі слабким рівнем спеціалізації;

    0,31—0,40 - із серед­нім рівнем спеціалізації;

    0,41—0,50 - із рівнем спеціалізації вищим середнього;

    0,51—0,60 високим рівнем спеціалізації;

понад 0,60 - і з глибоким рівнем спеціалізації.

3. Для надання висновку про значення го­ловної галузі в економіці підприємства доцільно розрахувати ін­тегральний показник (Кр) за формулою:

                     ,                     

    де  - сума питомої ваги і-х видів ефекту (грошової вируч­ки і прибутку) від головної галузі в їх загальній сумі по підпри­ємству; 

     - сума питомої ваги j-х факторів (виробничих витрат і трудових затрат) в їх загальному обсязі по підприємству.

    Значення головної галузі в економіці підприємства зростає за Кр > 1. Якщо ж Кр < 1, то це свідчить про те, що головна галузь розвивається недостатньо ефективно.

    4. Розрахунковий (умов­ний) річний обсяг прибутку:

          ,                       

    де S_oj - площа посіву j-їкультури в базовий період;

    Р_1j - вихід прибутку з 1 га посіву j-ї культури у звітний період;

    П_ожi — середньорічне поголів'я тварин і-говиду в базовий період;

    Ж_1і — ви­хід прибутку на одну середньорічну голову тварин і-го виду в звітний період;

    п і т — відповідно кількість вирощуваних у гос­подарстві товарних культур і видів тварин.

    Даний показник дає можливість проаналізувати залежність прибутку від структури виробленої продукції.

Практичні завдання

Завдання 1

    В умовах ринкової економіки і насиченого ринку сільськогосподарською продукцією проблема вдосконалення галузевої структури не повинна випадати з поля зору аграрних підприємств. Під впливом внутрішньої і зовнішньої конкуренції, зміни кон’юнктури ринку часто виникає необхідність у прискореному розвитку одних галузей і скороченні виробництва продукції інших. Проте за будь-яких обставин підприємство, як правило, має певні альтернативи у виборі галузей, а отже, і в формуванні галузевої структури виробництва.

   СВК «Бессарабський» здійснює свою виробничо-господарську діяльність на підставі даних, наведених в табл. 7.1.

Таблиця 7.1.

Вихідні дані

На підставі наведених даних необхідно:

1)  визначити рівень рентабельності;

2)  визначити ефективність виробництва молока в СВК «Бессарабський» через зміну в галузевій структурі виробництва;

3)  зробити висновки та спрогнозувати можливі зміни в структурі виробництва, які підвищать рівень рентабельності;

На підставі наведеної вище інформації необхідно визначити показники рівня інтенсивності і економічну ефективність інтенсифікації тваринництва (табл. 7.2).

    Таблиця 7.2

Вихідні дані

    Проаналізувати результати отриманих розрахунків та надати обґрунтовані висновки.

Завдання 2

    Діяльність підприємства спрямовується, насамперед, на створення необхідних умов для успішного розвитку провідних галузей, оскільки від рівня ефективності їх функціонування залежить загальний економічний стан господарства. Основна їх функція полягає в тому, щоб підвищити прибутковість підприємства, створити необхідні умови для успішного розвитку головної галузі (галузей спеціалізації), забезпечити найповніше використання матеріальних ресурсів і робочої сили, пом’якшити сезонність виробництва.

       ТОВ «Роздільнянське» здійснює свою виробничо-господарську діяльність на підставі даних, наведених у  табл. 7.3

Таблиця 7.3

Вихідні дані

На підставі наведених даних необхідно:

1) Визначити структуру виручки від реалізації;

2) визначити коефіцієнт спеціалізації підприємства;

3) установити виробничий напрямок підприємства та зробити висновки щодо нього;

4) проаналізувати динаміку зміни структури та фактори, які спонукали підприємство до цих змін;

5) надати оцінку рівня спеціалізації;

6) проаналізувати результати отриманих розрахунків та надати обґрунтовані висновки.

Завдання 3

Концентрація виробництва справляє істотний вплив на його ефективність. З її підвищенням зростають важливіші економічні показники господарської діяльності підприємств за рахунок позитивної дії фактора масштабів виробництва. Зокрема, досягається економія на постійних витратах, зменшуються питомі капіталовкладення, досягається вища маневреність матеріальних ресурсів. Завдяки цьому зростає ефективність їх використання, підвищується продуктивність праці і прибутковість виробництва.

    Показники виробничо-господарської діяльності ТОВ «Прогрес» та ФГ«Плахтіївське» наведено в табл. 7.4

Таблиця 7.4 

Вихідні дані

На підставі наведених даних необхідно:

1) визначити показники розміру підприємства та рівня концентрації виробництва. Результати розрахунків внести до таблиці;

2) установити виробничий напрямок підприємств та зробити висновки;

3) дати оцінку рівня спеціалізації по кожному підприємству;

4) порівняти показники по підприємствах та проаналізувати отримані результати.

Таблиця 7.5

Рівень концентрації виробництва в ТОВ «Прогрес» та ФГ«Плахтіївське»

Завдання 4

    В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними можуть бути лише ті підприємства, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку економіки.

    У ТОВ «Вікторія» займається вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями. Виробничо-господарську діяльність підприємство здійснює на підставі таких даних (табл. 7.6.).

Таблиця 7.6

Вихідні дані

         У стратегії розвитку  ТОВ «Вікторія» надає перевагу інтенсивному типу. Впровадження інтенсивних технологій, які в даному випадку представлено через внесення мінеральних та органічних добрив і засобів захисту рослин призвели до збільшення урожайності на 35% і 28% та виробничих витрат на 40% і 34% відповідно. Спостерігається покращення якості продукції, що призвело до можливості збільшення ціни реалізації на 25%.

    На підставі наведених даних необхідно:

1) визначити показник окупності додаткових вкладень через упровадження інтенсивних технологій на вирощування цукрових буряків;

2) визначити кінцевий результат та ефективність упровадження;

3) зробити висновок про доцільність даного впровадження;

4) проаналізувати результати отриманих розрахунків та надати обґрунтовані висновки.

Завдання 5

    Внаслідок змін у галузевій структурі виробництва спостерігаються коливання в розмірі прибутку. Збільшення приросту прибутку внаслідок таких змін свідчить про її доцільність і дає підстави для розробки необхідних заходів щодо подальшого поглиблення спеціалізації і підвищення концентрації виробництва до оптимального рівня.

    СВК «Мрія» здійснює свою виробничо-господарську діяльність на підставі таких даних (табл. 7.7).

Таблиця 7.7

Вихідні дані

    *Реалізовано пшениці - 80% від валового збору, ріпаку – 90% соняшнику – 65%, гороху- 95%.

На підставі наведених даних необхідно:

1) визначити річний обсяг прибутку;

2) визначити загальний приріст прибутку та прибутку з розрахунку на 1 га кожної культури;

3) визначити приріст прибутку за рахунок змін у галузевій структурі виробництва та зробити висновки;

4) проаналізувати результати отриманих розрахунків та дати обґрунтовані висновки.

Завдання 6

    Добір конкуруючих галузей і оцінка альтернатив при формуванні галузевої структури підприємства полягає в необхідності підбору таких культур, на продукцію яких існує попит і які забезпечують у даних умовах найвищу прибутковість виробництва.

    У ТОВ «Слободянське» займається вирощуванням сільськогосподарських культур. 

Таблиця 7.8

Вихідні дані

На підставі наведених даних необхідно:

1) визначити економічний результат від виробництва та реалізації кожного виду культур;

2) визначити коефіцієнт заміни та коефіцієнт цінового співвідношення;

3) зробити висновок щодо доцільності зміни площі культури – замінника;

4) проаналізувати результати отриманих розрахунків та дати обґрунтовані висновки.

Тести до теми 7

    1.Розміщення сільськогосподарського виробництва як форма суспільного поділу праці характеризує:

    а) види продукції, які переважають на певній території;

    б) види продукції, які виробляються на тій або іншій території (в зоні, області, районі, підприємстві), їх розміри та площа;

    в) виробничий напрям зони, мікрозони, області, підприємства;

    г) обсяг пропозиції сільськогосподарської продукції, наявнiсть ринкiв збуту на певнiй території.

    2. Групи факторів, які впливають на розміщення і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва:

    а) організаційні, технологічні, технічні, державне регулювання;

    б) забезпеченість земельними ресурсами, фінансово-кредитними ресурсами, концентрація авансованого капіталу;

    в) природно - кліматичні, економічні, біологічні, соціальні, економічні переваги, конкуренція, наявність ринків збуту і відстань до них, забезпеченість трудовими ресурсами та їх кваліфікація;

    г) екологiчнi, зовнiшнi та внутрiшньогосподарськi.

3. Форми спеціалізації залежно від об’єкта спеціалізації:

    а) внутрішньогосподарська, зональна, внутрішньогалузева;

    б) галузева, постадійна, якісно багаторівнева;

    в)територіальна, спеціалізація аграрних підприємств, внутрішньо-господарська спеціалізація;

    г) галузева, внутрішньогалузева, постадійна.

    4. Види територіальної спеціалізації:

    а) зональна, мікрозональна, обласна, района;

    б) внутрішньогосподарська, постадійна, міжгалузева;

    в) галузева, внутрішньогалузева, постадійна;

    г) внутрішньогосподарська, міжгалузева.

    5. Параметри, які визначають коефiцiєнт зосередження товарного виробництва:

    а) частка кожної галузi в структурi виручки вiд реалiзацiї, порядковий номер галузi у ранжированому ряду за часткою у виручцi;

    б) загальна сума виручки та виручка вiд реалiзацiї продукцiї окремих галузей;

    в) обсяг реалiзацiї продукцiї окремих галузей, цiна реалізації;

    г) структура валового прибутку, обсяг реалiзацiї продукцiї та поточнi цiни.

    6. Види спеціалізації за технологічним принципом виробництва:

    а) зональна, мікрозональна, обласна, района;

    б) внутрішньогосподарська, міжгалузева;

    в) галузева, внутрішньогалузева, постадійна;

    г) регіональна, зональна, обласна.

    7. Основний показник для визначення територіальної спеціалізації та спеціалізації підприємства:

    а) структура валової продукції і прибутку;

    б) структура товарної продукції;

    в) структура валової продукції, структура виробничих витрат, структура витрат праці;

    г) структура посівної площі.

    8. Види галузей за їх роллю в економіці підприємства:

    1) компліментарні, некомпліментарні, взаємодоповнюючі;

    2) головні, додаткові, підсобні;

    3) взаємодоповнюючі, товарні, підсобні;

    4) рентабельні, збиткові.

9. Основний показник, що використовують для оцінки галузевої структури підприємства:

    а) структура товарної продукції;

    б) структура виробничих витрат;

    в) структура валової продукції;

    г) структура посiвних площ та поголiв"я тварин.

    10. Показники, які дозволяють оцiнити ефективність галузевої структури підприємства:

    а) показники економічної ефективності виробництва в товарних галузях підприємства;

    б) показники структури товарної та валової продукції;

    в) показники структури матеріально-грошових витрат та валової продукції;

    г) показники рiвня абсолютної та вiдносної товарності.

    11. Суть агропромислової інтеграції:

    а) урізноманітнення видів діяльності підприємства з метою уникнення фінансових ризиків і збільшення економічної вигоди;

    б) певне організаційне поєднання сільського господарства і технологічно пов’язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини і більшої економічної вигоди всіх учасників;

    в) зосередження зусиль підприємства на виробництві економічно вигідних видів продукції з метою одержання додаткового прибутку;

    г) зосередження засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах.

    12. Вертикальна агропромислова інтеграція охоплює:

    1) всі або основні стадії агропромислового виробництва: виробництво сільськогосподарської сировини, транспортування, зберігання, переробку, і реалізацію кінцевого продукту;

    2) організаційно-економічні зв’язки між окремими підприємствами, що виробляють сільськогосподарську сировину;

    3) переробку сільськогосподарської сировини і реалізацію кінцевого продукту;

    4) зосередження та пiдвищення обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах.

    13. Сутність концентрації сільськогосподарського виробництва:

    а) пiдвищення рiвня зосередження виробничих ресурсів з розрахунку на 1 га земельних угідь;

    б) зосередження землі і засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах;

    в) збільшення обсягів виробництва продукції в одних і тих же підприємствах, що обумовлює збільшення їх розмірів;

    г) придбання або набуття у власність у інших суб’єктів господарювання цілісних земельних комплексів.

    14. Основні показники концентрації сільськогосподарського виробництва:   

    а) авансований капітал, виробничі витрати на 1 га с.г. угідь;

    б) виробництво і реалізація продукції з розрахунку на 1 га с. г. угідь;

    в) площа с.г. угідь, авансований капітал, середньооблікова чисельність робітників в еквіваленті повної зайнятості, обсяг виробництва і реалізації продукції;

    г) рівень товарності, рівень рентабельності.

    15. Шляхи здійснення економічної концентрації:

    а) придбання часток акцій (паїв), придбання або набуття у власність у інших суб’єктів господарювання цілісних майнових комплексів, одержання в управління, оренду, лізинг, права користування активами;

    б) одержання в оренду земельних угідь і майна;

    в) одержання короткострокових і довгострокових кредитів;

    г) урізноманітнення на підприємстві видів виробництв.