Тема 2. Персонал аграрних підприємств і його класифікація

- середньооблікова кількість працівників за місяць – це сума облікових працівників за всі дні місяця, поділена на кількість календарних днів у місяці;

- середньооблікова кількість працівників за рік – це середньоарифметична величина від суми показників середньооблікової кількості працівників за всі місяці року, поділена на 12

- працезабезпеченість визначають шляхом ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільськогосподарських угідь. Розраховують працезабеспеченість на 100 га.

Специфічною особливістю сільського господарства виступає сезонний характер аграрного виробництва. Однією з конкретних форм його прояву у сфері використання трудових ресурсів виступає нерівномірна потреба підприємств у робочій силі протягом року. Головною її причиною є наявність у сільському господарстві значних розбіжностей між періодом виробництва та робочим періодом. У першу чергу, нерівномірність використання трудових ресурсів визначається сезонністю рослинництва, де після закінчення всього циклу польових робіт процес праці практично припиняється. В тваринництві - затрати праці впродовж року розподіляються практично рівномірно. Для оцінки рівня сезонності використання трудових ресурсів використовуються такі показники:

 2. Показники сезонності:

- розмах сезонності визначається як частка від ділення відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних витрат на відпрацьовані людино-години в місяці мінімальних витрат;

- сезонне навантаження розраховують діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних витрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин.

Розглянуті показники певною мірою характеризують раціональність використання трудових ресурсів. Це пов’язано з тим, що сезонність, як правило, призводить до негативних економічних і соціальних наслідків. Названі причини зумовлюють необхідність пом’якшення сезонності сільськогосподарського виробництва, що можна здійснити за рахунок ефективної комбінації низки факторів. Насамперед, підприємство може вдосконалювати галузеву структуру сільськогосподарського виробництва за рахунок розширення тваринницьких галузей, що вимагають рівномірних затрат робочого часу протягом року. Не менш важливе значення має добір сортів і культур з різним періодом вегетації, а отже, і різними строками догляду за посівами та збиранням врожаю. Особливу роль у пом’якшенні сезонності відіграє впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва. Адже цей процес супроводжується вивільненням працівників ручної праці, що кінець-кінцем, зменшує потребу підприємства в найманих тимчасових працівниках, насамперед, у періоди збігу сільськогосподарських робіт. Значно пом’якшити сезонність можна завдяки шляховому будівництву, розвитку підсобних промислів і переробних виробництв.

Виробництво здійснюється тільки з участю живої праці. При цьому завжди вагомим є завдання щодо його ефективності одержувати максимум продукції з одночасним скороченням матеріальних і трудових витрат. Ця вимога реалізується при раціональному використанні трудових ресурсів. Абсолютне і відносне скорочення чисельності сільського населення вимагає найбільш повного залучення трудових ресурсів у сферу виробництва та ефективного використання робочої сили. До основних показників, що характеризують ці процеси, належать:

3. Показники ефективного використання робочої сили:

5. Повні (прямі та зворотні) показники продуктивності праці – визначають за наявностіданих про обсяг виробленої продукції й витрати живої праці шляхом ділення продукції на витрати праці та навпаки.

У тваринницьких галузях, де виробничий цикл займає тривалий період з метою контролю за витраченням живої праці обчислюють її витрати на 1 голову тварини за певний календарний період – місяць, квартал, рік.

Важливими неповними абсолютними показниками є норма закріплення певного виду тварин за 1 працівником і норма обслуговування ним певних засобів праці (машин, верстатів, обладнання);

- до неповних відносних показниках відносять норму вироблення при механізованих роботах.       

5. Натуральні показники продуктивності праці  визначають, коли валова продукція наведена у фізичних одиницях виміру (ц, тис. шт. яєць):

6. Вартісні показники продуктивності праці  визначають, коли валова продукція дана в грошовому виразі:

Завдання 1

Досягнення збільшення виробництва продукції і зниження її собівартості, а також забезпечення економію матеріальних витрат можна лише за умови раціонального використання трудових ресурсів.

На ефективність використання трудових ресурсів впливає сезонність виробництва у сільському господарстві. Адже значне недовикористання робочої сили спричиняє зниження рівня оплати праці постійних працівників, що є одним з головних чинників плинності кадрів. З цієї ж причини підприємства недоодержують значні обсяги продукції. І нарешті, сезонність породжує специфічні труднощі, пов’язані з наймом тимчасових працівників, які нерідко не мають необхідної кваліфікації і досвіду роботи в сільському господарстві.

На сільськогосподарському підприємстві СТОВ «Нива», передбачається здійснити заходи спрямовані на ефективне використання трудових ресурсів.          Тому на підставі вихідних даних (табл. 2.1) необхідно розрахувати та проаналізувати:

1. Показники ефективного використання трудових ресурсів.

2. Показники динаміки робочої сили.

3. Показники сезонності.

4. Спираючись на розрахунки показників рівня використання трудових ресурсів зробити висновки, щодо раціонального використання трудових ресурсів на підприємстві.

                                                                                                     Таблиця 2.1

                                             Вихідні дані:

Завдання 2

Кожне підприємство зацікавлено в підвищенні продуктивності праці, тому що меншою кількістю працівників можна виробляти більше продукції, забезпечувати більш високий рівень оплати праці, зменшувати (при інших однакових умовах) собівартість продукції, а отже і збільшувати суму прибутків. Оцінка продуктивності праці при виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції може проводиться виходячи із рівня їх трудомісткості за прямими витратами праці.

У сільськогосподарському виробничому кооперативі «Колос», що займається виробництвом сільськогосподарської продукції площа сільськогосподарських угідь складає 6400 га. Рівень розораності складає 80 %, а рівень використання ріллі під посівом 90 %.    В табл. 2.2 наведені дані за звітний період відносно структури посівів, урожайності окремих сільськогосподарських культур та прямі витрати праці витрачені на виробництво цих культур.

                                                                                                                                   Таблиця 2.2 

Вихідні дані

Необхідно визначити:

1. Натуральні показники продуктивності праці (технологічну трудомісткість 1 ц  

продукції та трудомісткість виробництва на 1 га посіву).

2. Провести оцінку рівня продуктивності праці за окремими культурами. 

3. Зробіть висновки та запропонуйте напрями та резерви підвищення

продуктивності праці Ви можете запропонувати підприємству.

Завдання 3

Досягнутий рівень продуктивності праці в кожному господарстві характеризує ефективність затрат робочого часу конкретних працівників сільськогосподарського виробництва, а разом з тим і ефективність використання трудових ресурсів.

   У табл. 2.3 надані показники сільськогосподарського підприємства СТОВ «Світанок», що характеризують динаміку вартості валової продукції, середньорічної кількості сільськогосподарських робітників та річного фонду заробітної плати.

                                                                                                                     Таблиця 2.3

Вихідні дані:

Необхідно визначити:

1) Показники річної, денної і погодинної продуктивності праці.

2) Середньомісячну заробітну плату 1 працівника на сільськогосподарському підприємстві  СТОВ «Світанок» за період, що аналізується.

3) Порівняти темпи росту продуктивності праці і заробітної плати та зробити висновки і пропозиції.

Завдання 4

Підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Адже чим менше потрібно часу для виробництва якогось виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із скороченням робочого часу на виробництво одиниці продукції знижується (за інших однакових умов) її собівартість, отже, зростає дохідність підприємств, підвищується їх конкурентоспроможність.

По агрофірмах «Маяк» і «Нива» за звітний період в табл. 2.4 приведені показники, які характеризують середньорічну чисельність робітників, вартість валової продукції, затрат праці, виробництва молока і зерна.

Таблиця 2.4

Вихідні дані:

Необхідно розрахувати і проаналізувати:

1) Показник працезабезпечення по агрофірмах.

2)  Систему вартісних показників продуктивності праці: (показники річної, денної і погодинної продуктивності праці в цілому по сільському господарству і по окремих галузях).

3)  Натуральні показники продуктивності праці при виробництві конкретних видів продукції – зерна і молока, а також неповні показники продуктивності праці.

4)  Провести порівняльний аналіз рівня продуктивності праці в двох агрофірмах та зробити висновки.

Завдання 5

Рівень продуктивності праці в аграрних формуваннях базується на характеристиках трудомісткості виробництва конкретних видів сільськогосподарської продукції. Оцінка продуктивності праці при виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції проводиться виходячи із рівня їх трудомісткості за прямими затратами праці.

По сільськогосподарському підприємству СТОВ «Ніка» наведені дані відносно виробництва продукції рослинництва та тваринництва, а також прямі витрати праці на вироблення певного виду продукції (табл. 2.5)

Необхідно розрахувати та проаналізувати:

1)  Натуральні показники продуктивності (технологічна трудомісткість   1 ц продукції та трудомісткість виробництва певного виду продукції) в динаміці за період, що аналізується

2) Зробити певні висновки і пропозиці.            

Таблиця 2.5

Вихідні дані:

*Поголів’я корів молочного стада

Тести до теми 2

1. Персонал підприємства - це:

а) сукупнiсть постiйних працiвникiв, що володiють певними фiзичними здiбностями, мають профеciйну пiдготовку, знання та досвiд практичної дiяльностi;

б) частина працездатного населення, що за своїми фiзичними та освiтнiми даними вiдповiдають певнiй сферi дiяльностi;

в) сукупнiсть працiвникiв, що виконують спецiальнi функцiї;

г) засновники підприємств та сукупнiсть працiвникiв, що виконують керiвнi функцiї.

2. Вид трудової дiяльностi, що вимагає для її здiйcнення вiдповiдної суми спецiальних знань -  це:

а) професiя;

б) спецiальнiсть;

в) квалiфiкацiя;

г) cпецiалiзацiя.

3. Рiзновид професiї з вужчим характером трудової дiяльностi - це:

а) спецiальнiсть;

б) квалiфiкацiя;

в) cпецiалiзацiя;

г) категорiя.

4. Поняття ступеня пiдготовленостi кожного працiвника до виконання ним професiйних обов'язкiв (функцiй) вiдповiдної складностi - це:

а) квалiфiкацiя;

б) професiя;

в) спецiальнiсть;

г) категорiя

5. Класифікація категорій персоналу підприємства залежно від умов найму - це:

а) постійні, тимчасові, сезонні працівники;

б) адміністративно-управлінський персонал та робітники основного виробництва;

в) персонал основної діяльності; персонал, зайнятий у підсобних і обслуговуючих виробництвах;

    г) робітники штатного складу, спискового складу та персонал в еквіваленті повної зайнятості.

6. Загальна кількість працівників, що є в списках підприємства має назву:

а) обліковий (списковий) склад;

б) середньооблікова кількість працівників;

в) середньооблікова чисельність робітників в еквіваленті повної зайнятості;

г) наймані працівники.

7. Обліковий (списковий) склад працівників включає:

а) всi категорiї постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на 1 та бiльше днiв;

б) працівників в еквіваленті повної зайнятості;

в) працівникiв штатного, спискового складу та асоційованих членів;

г) персонал основної діяльності.

8. Тимчасових працівників зараховують на термiн:

а) від двох до шести місяців;

б) до двох місяців;

в) до 1 мiсяця;

г) до 6 мiсяцiв.

9. Сезонних працівників зараховують на термiн:

а) від двох до шести місяців;

б) до двох місяців;

в) до 1 мiсяця;

г) до 6 мiсяцiв.

10. На термін від двох до шести місяців зараховують:

а) тимчасових працівників;

б) сезонних працівників;

в) працівників в еквіваленті повної зайнятості;

г) найманих працівників.

11. На термін до двох місяців зараховують:

а) тимчасових працівників;

б) сезонних працівників;

в) працівників в еквіваленті повної зайнятості;

г) найманих працівників.

12. Показник плинності робочої сили характеризує:

а) рух робочої сили;

б) продуктивність праці;

в) використання запасу праці;

г) загальну кількість звільнених робітників за рік.

13. Середньоблiкова чисельнiсть робiтникiв за мiсяць розраховується як:

а) вiдношення суми робiтникiв за кожен день мiсяця( в т.ч. за вихiднi та святковi днi) до кiлькостi календарних днiв у мiсяцi;

б) вiдношення суми робiтникiв за робочi днi мiсяця до кiлькостi календарних днiв у мiсяцi;

в) вiдношення суми робiтникiв за робочi днi мiсяця до кiлькостi робочих днiв у мiсяцi;

г) вiдношення кiлькостi вiдпрацьованих людино-годин до кiлькостi робочих днiв у мiсяцi.

14. Показник працезабезпеченостi по аграрному підприємству визначають як:

а) вiдношення середньоблiкової чисельностi робiтникiв до площi с.г. угiдь підприємства та помножене на 100 га;

б) вiдношення суми робiтникiв за кожен день мiсяця( в т.ч. за вихiднi та святковi днi) до кiлькостi календарних днiв у мiсяцi;

в) вiдношення кiлькостi вiдпрацьованих людино-годин за рiк до кiлькостi робочих днiв у роцi;

г) дiлення cуми середньоблiкової чисельностi робiтникiв за всi мicяцi року на 12 мicяцiв.

15. Показник, який розраховують діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин, має назву:

а) розмах сезонності;

б) продуктивність праці;

в) трудомісткість праці;

г) сезонне навантаження.