Лекція 5. Встановлення та зміна границь міст, селищ міського типу та сільських населених пунктів.

1. Загальні положення про границі населених пунктів

2. Встановлення і зміна границь міст і сіл місцевого типу (смт), сільських населених пунктів

Міська, сільська, селищна границі – зовнішні границі земель, які відділяють їх від земель іншого використання, це границі адміністративно-територіального статусу. Дані границі не є границями землеволодінь, землекористувань, хоча можуть співпадати з ними.землі, які включені в границі населеногог пункту знаходяться в веденні місцевих органів влади, тобто в управлінні місцевої адміністрації, але не у власності і не в користуванні.

Проекти встановлення і зміни меж сільських населених пунктів складаються з метою створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов та територіального розвитку, забезпечення та використання потенціальних територій із забезпеченням їх історико-культурної цінності, затвердженням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, а також забезпечення реалізації прав територіальних громад з регулювання земельних відносин на своїй території.

При формуванні меж території населеного пункту слід керуватись: Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій», «Про генеральну схему планування території України», «Про місцеве самоврядування», «Про плату за землю», «Про основи містобудування», «Про курорти», «Про планування і забудову території».

В статті 175 Земельного кодексу України визначено, що межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та відповідно до закону, але відповідний закон не розроблений, а також не розроблена форма державного акту, що буде посвідчувати ці межі.тому до прийняття відповідного закону необхідно керуватися положенням «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР» від 1981р.

Межі району, села, селища, міста,району в місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель населених пунктів розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обгрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреб сільського, лісового, водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду.

Економічне обгрунтування формування території полягає в оцінці економічних переваг включення землекористувань в межах населеного пункту та втрат інших галузей народного господарства за умови зміни цільового призначення земельних ділянок.

Соціально-правове обгрунтування формування території і встановлення меж адміністративно-територіального утворення включає аналіз містобудівної, земельно-кадастрової документації, вивчення складу і використання прилеглих земель, за рахунок яких можлива зміна меж населеного пункту і полягає в оцінці потенціальних наслідків прийняття проектних рішень.

Проекти формування території і встановлення меж окремого адміністративного утворення складаються з таких основних видів робіт:

- опис місцерозташування території, на якій встановлюються відповідні межі;

- склад та аналіз використання угідь адміністративного утворення;

- аналіз техніко-економічного обгрунтування чи генеральної схеми, якою передбачено зміну меж населеного пункту;

- обгрунтування формування території та встановлення межі адміністраивно-територіального утворення;

- проведення узгодження щодо зміни меж населеного пункту із суміжними територіальними громадами і оформлення досягнутих угод у вигляді договорів або проекту відведення земель.

В проекті встановлення меж сільських населених пунктів визначаються функціонально взаємоповязані земельні ділянки, що використовуються для розміщення всього житлового та культурно-побутового будівництва, а також обєктів виробничого призначення, створення систем інженерного обладнання і благоустрою, забезпечення санітарно-гігієнічних та рекреаційних умов, ведення особистого підсобного господарства.

В межі населених пунктів включають:

- зони житлової забудови;

- території загального користування з громадськими будівлями, зеленими насадженнями, водоймищами, майданами, вулицями;

- зони для розміщення обєктів комунального призначення (очисних споруд, водозборів);

- виробничі зони, що знаходяться в межах села;

 - рекреаційні зони, що знаходяться в межах села або безпосередньо прилягають до нього;

- землі надані в установленому порядку організаціям, установам для цільового призначення в межах населеного пункту;

- сільськогосподарські угіддя, які розташовані в межах населеного пункту;

 - резервні території, необхідні для розширення забудови сільських населених пунктів у відповідності з перспективою їх розвитку і архітектурно-планіровочною структурою.

Сельбищна територія населених пунктів – це територія призначена для розміщення житлової забудови, підприємств та центрів обслуговування, громадських центрів, зелених насаджень загального користування, навчальних закладів, спортивних комплексів, підприємств, які не мають шкідливого впливу на гігієнічний стан міського середовища, вулиць і доріг, автостоянок і гаражів.

В межах сельбищної території формуються основні системні елементи житлової забудови: сельбищ ний район, житловий район, житловий квартал.

Сельбищний район (житловий масив) – структурний елемент сельбищної території площею понад 400 га, у межах якого формуються житлові райони. Межами його є вулиці і дороги, що і для житлових районів та магістралі безперервного руху. Ця структурна одиниця характерна для значних та найзначніших міст і формується як цілісний структурний організм з розміщенням установ обслуговування районного та міського значення.

Житловий район – структурний елемент сельбищної території, площею 80 – 400 га в межах якого формуються житлові квартали, розміщуються установи і підприємства з радіусом обслуговування не більше 1500 м, а також обєкти міського значення. Межами житлового району є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природні, штучні межі.

Житловий квартал (житловий комплекс) – первинний структурний елемент, обмежений магістральними або житловими вулицями, природними межами, площею до 50 га - з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20 га – з неповним комплексом. Квартали з неповним комплексом установ і підприємств обслуговування формуються в зонах історичної забудови, яка реконструюється, у малих селищах, в умовах складного рельєфу.

2. Проект встановлення меж сільських населених пунктів розробляється на основі та з урахуванням: вимог еколого-ландшафтної організації території сільськогосподарських підприємств; обгрунтованих даних проектів планування та забудови сіл; змін в межах населеного пункту, викликаних перерозподілом земель між землевласниками та землекористувачами згідно з Земельним кодексом; даних інвентаризації земель.

Територія снп є динамічним утворенням, і як правило, їх границі утворюються стихійно, що накладає свій відбиток на управління цією територією. Встановлення границь снп. Проводиться в випадках:

- неясності або відсутності закріплених границь;

- зміни проекту планування і забудови снп.;

- надання додаткової площі для розвитку снп.

Для уточнення площ, а також використання земель снп. проводиться інвентаризація земель, під час якої:

1. виявляються всі землі землевласників, землекористувачів, а також землі громадського використання і землі, що не використовуються;

2. використання громадських земель;

3. встановлення границь землеволодінь, землекористувань в межах н.п.;

4. уточнюються або складаються матеріали якісного та кількісного обліку земель.

Землеволодіння, землекористування виявляються на основі існуючих матеріалів, які ведуться на території н.п. (кадастр н.п., земельно-шнурові книги, по господарські книги).

Проект встановлення меж сільських населених пунктів погоджується з суміжними землевласниками або землекористувачами, районними (міськими) землевпорядними, природоохоронними, санітарними організаціями та органом архітектури і подається на розгляд до управління земельних ресурсів та проведення державної землевпорядної експертизи, після цього подається на розгляд до сільської, селищної ради. Сільська, селищна рада розглядає проект і зі своїм висновком подає на розгляд до районної ради, яка зі своїм висновком подає на затвердження обласної ради. Межі міст загально-державного значення затверджує Верховна Рада України, межі міст обласного підпорядкування – Кабінет Міністрів України.