ІІІ.Види документації із землеустрою

Територіальний землеустрій проводиться на землях всіх категорій і згідно зі статтею 184 Земельного Кодексу України передбачає виконання наступних видів документації із землеустрою:

- Загальнодержавні й регіональні програми використання та охорони земель;

- Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель АТУ;

- Проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж АТУ;

- Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- Проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

- Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

- Проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

- Проекти землеустрою що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь;

- Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

- Робочі проекти рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту від ерозії, забруднення, засолення;

- Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі;

- Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

- Спеціальні тематичні карти й атласи стану земель та їх використання.

Лекція 2. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначенння. Порядок формування землеволодінь (землекористувань) та впорядкування існуючих землеволодінь (землекористувань).

1. Особливості, порядок та принципи формування землеволодінь (землекористувань)

2. Впорядкування існуючих землеволодінь (землекористувань)

І. Формування сільськогосподарських підприємств повинно відповідати потребам розвитку галузей цих підприємств. Результатом формування сільськогосподарських підприємств повинні бути:

- підвищення ефективності с/г виробництва;

- підвищення ефективності використання земель і їх охорона;

- зниження затрат у сільськогосподарському виробництві;

- покращення соціальних умов.

Матеріали територіального землеустрою є основним документом, що визначають межі, площі, розміщення землекористувань з урахуванням діючих обмежень у використанні земель.

Територіальний землеустрій, відповідно до статті 6 Закону України «Про землеустрій» проводиться відповідно принципів:

- дотримання земельного законодавства, закріплення землеволодінь (землекористувань) і їх стійкості, визначеність границь; (Правову основу становлять Конституція України, Земельний Кодекс України, Закони України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про планування і забудову», «Про землеустрій»);

- забезпечення раціонального і ефективного використання земель, шляхом обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;

- організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля;

- створення умов для реалізації органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;

- забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;

- створення умов для наступної правильної організації території с/г об’єктів і планування не с/г територій;

- забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості грунтів.

Формування землеволодінь (землекористувань) являє собою землевпорядні дії, які включають складання, обґрунтування, затвердження і перенесення проектів в натуру, в результаті чого створюються нові земельні території для певного призначення.

Формування нових землеволодінь (землекористувань) пов’язане, зазвичай, з ліквідацією чи зміною організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, їх реорганізацією (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), виділенням зі складу земель сільськогосподарських підприємств земельних ділянок для створення селянських або фермерських господарств, розширення або організацією особистих підсобних господарств.

 Створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань проводяться у разі:

- Зміни меж об’єктів землеустрою;

- Відновлення меж об’єктів землеустрою;

- Надання земельних ділянок громадянам і юридичним особам;

- Вилучення (викупу) земельних ділянок;

- Укладання угод із власниками земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо створення нових землеволодінь і землекористувань – це сукупність правових, економічних і технічних документів, що забезпечують створення територіальної основи для ефективного функціонування землеволодінь, землекористувань з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Розміщення нових підприємств впливає як на можливі обсяги виробництва, так і на обсяги різних витрат. Тому важливим при формуванні нових підприємств є територіальна цілісність і компактність землеволодінь (землекористувань), яка впливає на управління виробництвом і на його витрати.

Під час створення нових організаційно-правових форм господарювання першим кроком є укладення установчого договору власників сертифікатів, які обєдналися і приступають до складання проекту реструктуризації господарства, уточнюють площі земель, які повинні бути закріплені, площу резервного фонду.

Вимоги до новоутворених землеволодінь і землекористувань:

- Вони мають бути добре вивченими і обстеженими;

- Не повинні спричинювати спорів у разі вилучення й надання земельних ділянок;

- Мають бути досить великими за площею, правильної конфігурації, з необхідним складом земельних угідь;

- Мають бути придатними для виробництва сільськогосподарської продукції і розміщення населених пунктів, садиб;

- Мати зручний зв'язок з населеними пунктами, садибами, дорогами загального користування.

Основні показники (параметри) всіх землеволодінь і землекористувань:

1. Загальна площа; (повинна відповідати спеціалізації, розмірам виробництва, природним умовам).

2. Місце розташування;(відповідно до економічних і соціальних інтересів сільськогосподарського товаровиробника та інших землевласників).

3. Склад, площа та якість земельних угідь різних видів;(відповідно до спеціалізації та завдань раціонального й ефективного використання землі),

4. Режим і умови користування землею;(відповідно до обмежень, природоохоронних і інших вимог).

5. Конфігурація і ступінь компактності, розчленованість і роз’єднаність земельних масивів;(відповідно до потреб організації виробництва і території з урахуванням природних умов та розміщення інженерної інфраструктури).

6. Розміщення відносно населених пунктів, виробничих центрів, доріг, водних джерел;(зручність в розміщенні і повязаність між собою і з зовнішніми економічними об’єктами).

7. Розміщення меж (зручно для наступного внутрігосподарського землеустрою).

Вибір форм власності та господарювання залишається за селянами. Ці важливі питання вирішувати їм, виходячи з місцевих умов, історичного досвіду, традицій, власних міркувань та побажань.

Новостворені господарства можуть бути спеціалізованими, обслуговуючими, переробними або полі функціональними.. напрямки спеціалізації новостворених господарств, їх потужність повинні ув’язуватися з розмірами цілісних майнових комплексів, а саме, що відносяться до сфери обслуговування сільськогосподарського виробництва, доробки, переробки продукції, її транспортування.

Складові частини проекту створення землеволодінь або землекористувань сільськогосподарського підприємства:

-встановлення площі землекористування, землеволодіння;

- розміщення і формування його масиву;

- розміщення садиби нового господарства;

- встановлення видів і площ угідь у складі землеволодіння;

-розміщення меж землеволодіння, землекористування;

-визначення режиму й умов (обмежень) у використанні земель;

- складання схеми внутрігосподарської організації території господарства;

-розроблення вихідних даних для визначення розмірів земельного податку, грошового оцінювання землі та економічних показників.

Всі ці частини розробляють одночасно, спільно і взаємозалежно, як єдине проектне завдання, яке виконують від загального до часткового.

1. ІІ Впорядкування або вдосконалення існуючих землеволодінь (землекористувань) –це землевпорядні дії з внесення цілеспрямованих змін у їх конфігурацію, площу, що поліпшують розміщення, струк­туру, межі з метою створення територіальних умов для підвищення ефективності використання й охорони земель, виробництва й усу­нення недоліків землеволодіння та землекористування.

Ціль впорядкування землеволодінь (землекористувань):

1. надати землеволодінням раціональні розміри і структуру;

2. зробити їх компактними;

2. скоротити відстані перевозок;

3. ліквідувати умови, які погіршують внутрішньогосподарську організацію території, охорону земель і пониження продуктивності угідь.

Недоліки землеволодінь і землекористувань— це незручності у конфігурації, площі, структурі, розміщенні й межах земельних ма­сивів або ділянок, закріплених за сільськогосподарськими підпри­ємствами і громадянами, що негативно впливають на використання землі, економіку й організацію виробництва.

До недоліків землеволодіння і землекористування належать:

- нераціональний розмір землеволодіння і землекористуван­ня— невідповідність структури і складу їхніх угідь спеціалізації і природоохоронним вимогам;

- черезсмужжя— розчленованість господарства на відособлені ді­лянки, розділені землями інших землевласників, що збільшує відда­леність земель і приводить до необхідності спілкування через землі інших господарств, погіршення умов керування виробництвом, зрос­тання щорічних витрат виробництва і зниження його ефективності;

- вкраплення— розташування всередині земельного масиву і меж певного землеволодіння ділянки землі іншого землевласника, що збільшує транспортні витрати, потребує зустрічних переїздів, а іноді призводить до знеособлення у використанні землі;

- ламаність меж і вклинюваннястворюють незручності для вну­трішньогосподарської організації території, спричинюють дроблен­ня ділянок, погіршують їх конфігурацію, що ускладнює викорис­тання техніки, призводить до недоорювань, недосівів, виведення земель з обігу;

- далекоземелля, що виявляється в значній віддаленості земель господарства від населених пунктів, виробничих центрів, тварин­ницьких ферм, що заважає доступу до цих земельних ділянок, по­требує додаткового будівництва доріг, збільшує транспортні витрати на перевезення продукції, робочої сили, ускладнює організацію ви­робництва.

- то­пографічне черезсмужжя, тобто розміщення в межах певного землеволодіння ділянок земель, які розділені перешкодами (за річкою, болотом, залізницею, автомагістраллю) і є важкодоступними, а та­кож ерозійно небезпечне розташування меж, не погоджене з рельє­фом місцевості, умовами стоку води, що призводить до виникнення ерозії ґрунтів.

У деяких випадках межі землеволодінь і землекористувань гос­подарств дроблять водозбірні площі, екологічно однорідні ділянки, цілісні елементи ландшафту (балки, урочища), що перешкоджає щонайкращому здійсненню протиерозійних, меліоративних і при­родоохоронних заходів. Тому роздробленість екологічно однорідних масивів також належить до недоліків землеволодіння і землекористування.

Для обґрунтованого усунення недоліків землеволодіння, вибору можливих способів його впорядкування розробляють проект міжгосподарського землеустрою. При цьому усувають недоліки і складають проект одночасно по групі взаємозалежних землеволо­дінь і землекористувань. Складаючи проект упорядкування існую­чих землеволодінь, намагаються:

- надати землеволодінню і землекористуванню раціональних розмірів і структури;

- зробити їх компактними, правильної конфігурації;

- скоротити відстань переїздів і перевезень;

- ліквідувати умови, що погіршують внутрішньогосподарську ор­ганізацію території, спричинюють зниження продуктивності угідь і погіршують охорону земель і навколишнього природного середо­вища.

Упорядкування землі щодо усунення недоліків землеволодіння і землекористування складається з підготовчих робіт, складання про­екту, розгляду, затвердження і перенесення проекту в натуру, оформлення документів.

Підготовчі роботи передбачають аналіз існуючих землеволодінь і землекористувань, виявлення недоліків і доказ їх наявності, впливу на виробництво, використання й охорону землі, встановлення можливостей усунення недоліків. Потрібно оцінити площі землеволо­дінь і землекористувань, структуру угідь, розміщення, компактність та конфігурацію, розташування меж, установити витрати і втрати, що залежать від наявності недоліків (недоодержання продукції, збільшення її собівартості, транспортні витрати, одноразові витрати тощо).

Складання проекту передбачає обґрунтування і вибір способів усунення недоліків землеволодіння і землекористування, внесення змін до розміру, структури, розміщення меж земельних масивів, за­кріплених за сільськогосподарськими підприємствами і селянськи­ми господарствами.

Усунення недоліків полягає не в ліквідації самої ділянки (вкрапленої або черезсмужної), а в припиненні або пом'якшенні їх негативного впливу на організацію виробництва і території.

Основні способи ліквідації недоліків землеволодіння і землекористування:

· обмін рівновеликих і рівноцінних ділянок землі між господарствами;

· обмін нерівновеликих і нерівноцінних ділянок (із грошовою компенсацією);

· безоплатна передача земель одного господарства іншому;

· передача земель одного господарства іншому без обміну земельними ділянками з грошовою компенсацією (викупом або продажем земельної ділянки);

· повна реорганізація землеволодінь і землекористувань.

Ці способи не завжди дають можливість цілком розв'язати кінце­ве завдання вдосконалення землеволодінь і землекористувань. їх можна доповнювати методами внутрішньогосподарського землеустрою (трансформація угідь, уведення сівозмін різної інтенсивності, переміщення господарських центрів, зміна внутрішньогосподарсь­кої спеціалізації та ін.).

Обмінюючи ділянки, потрібно використовувати дані економічного оцінювання земель. Наприклад, якщо одне господарство передає іншому ділянку ріллі площею 100 га із середнім диференціальним доходом 500 грн/га, то при доході іншого господарства з ділянки 400 грн/га воно має передати 125 га: 100*500/400 = 125 га.

Співвідношення обмінюваних ділянок при рівноцінному обміні має такий вигляд:

Р₁Б₁=Р₂Б₂, (1.)

Де Р_1,Р₂ — площі ділянок відповідно першого і другого господарств, що підлягають обміну, га;Б₁,Б₂ — оцінка земель відповід­но першого і другого господарств, бал.

Під час складання проекту обов'язково враховують побажання землевласників і землекористувачів, щоб учасники землеустрою змогли без суперечок здійснити проект.

Обмінюючи нерівноцінні ділянки (за площею, якістю земель) од­на із сторін сплачує іншій різницю в їх вартості згідно з укладеним між ними договором.

При внесенні змін в існуючі землеволодіння і землекористуван­ня з метою їх упорядкування дотримуються таких правил:

· порушення в існуючій організації території і виробництва ма­ють бути мінімальними;

· поліпшення одного землеволодіння і землекористування не повинне спричинити погіршення іншого, появу в нього недоліків;

· при реорганізації землеволодінь і землекористувань потрібно передавати від одного господарства іншому цілі організаційно-територіальні одиниці (сівозмінні масиви, підрозділи тощо);

· витрати на освоєння переданих ділянок, створення під'їздів, будівництво доріг і щорічні витрати виробництва мають бути най­меншими.

В усіх випадках при усуненні недоліків землеволодіння і земле­користування треба враховувати вимоги ландшафтного земле­устрою.

Початковим етапом організації території ландшафту в проектах землеустрою є його функціональне зонування з урахуванням еколого-господарського стану території і перспектив розвитку різних га­лузей господарського комплексу, тобто виділення ландшафтних одиниць (урочищ, підурочищ, фацій тощо).

На другому етапі аналізують розміщення меж землеволодінь і землекористувань на предмет їх збігу з межами ландшафтного зо­нування різного рівня. При землеустрої вибирають варіант, за якого межі підприємств збігаються з межами ландшафтних одиниць. Це потрібно для того, щоб у межах одного господарства можна було б запроектувати повний комплекс природоохоронних заходів на всій території виділеної ландшафтної одиниці. На практиці такі ситуації трапляються досить рідко, тому при міжгосподарському землеустрої виникає необхідність зміни меж землекористування і перерозподілу землі між господарствами.

Проект має бути економічно обґрунтованим, для чого визначають економічну ефективність пропонованих заходів, проаналізувавши і врахувавши всі існуючі і виниклі умови, що впливають на результа­ти виробництва і залежать від наявності й усунення недоліків.