Охарактеризуйте мотиви і образи творів Василя Герасим'юка.

Василь Герасим'юк - сучасний український поет, співець драматичних колізій історії, автор поезій на гуцульську тематику, любовної та філософської лірики. Вірші його спрямовані викликати в читача насамперед не розуміння, а почуття, асоціації.

Для автора рідними були Карпатські гори. «Я виріс під розпач трембіт». І тому вся його поезія сповнена гуцульської символіки. Карпати відчуваються поетом як світ особливого співжиття людини й природи. Недарма перша його поетична збірка називалася «Смерека. Це дерево уособлює для поета символічне дерево життя. В вічності горах та на полонинах поет вбачає «мерехтіння космічного танцю». Стихії й сили цього простору — повітря, вітри, води-потоки. Другу збірку поезій автор назвав саме «Потоки».

Третя збірка — «Космацький узір»та наступні збірки поезій Василя Герасим’юка сповнена роздумів про муки самопізнання, шляхи своєї наці. Героїко-патріотичні теми тут осмислюються лірично («Ми на камінь поклали мечі...», «Ми все залишили в могилах предків...»).

Автор відтворює міфопоетику Карпат, багату символіку гуцульських народних обрядів. Поруч з прадавньою язичницькою міфопоетикою, гуцульськими обрядами та ворожіннями («Найлегше згадую жабу // Точніше, її очі, страшніші від очей змії // Бо то очі жаби, яка в сутінках / прийшла назавше забрати молоко у нашої корови») в творах Василя Герасим’юка дуже сильні християнські мотиви та образи. «...про стаєньку ветху і маленьку // Співали рідні мати і земля... // Забули тріє царі ту стаєньку. // Ми не забули. З нами немовля».

Образ Христа лейтмотивом проходить крізь усю творчість поета.Гори стають шляхом наближення до високого, божественного:

«Ми бережемо живу ватру.
Ми заледве не стали отарою
на високім пасовиську.
Але коли ми навіть, як отара,
пройдемо крізь неї,
тоді дамо іншим дорогу до Сінаю»
(«Жива ватра»)

У віршах Василя Герасим’юка органічно поєднуються глибинне історичне бачення світу із відчуттям присутності в ньому окремої людини. В багатьох його творах присутній образ гуцульського дідуся, що передає людям світову мудрість, надбання багатьох віків. Автор відтворює в поезіях найтонші порухи душі людини, переживання кохання (збірка «Книга Ольги») , говорить про відчуття митцем себе у безмежному світі :

«Яких ще, душе-враже, меж
ти ждеш у страсі?
В якому світі ти живеш?
В якому часі?»

Відповіді на білет № 9 ДПА-2012 9 клас

Проаналізуйте роль пісень у п'єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка».

П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» наповнена українськими народними піснями. Автор мав на меті створити народний твір для народу. Його герої говорять народною, «живою» мовою, що на час написання п’єси було видатним явищем для літератури. А також вони співають пісні, і це надає додаткової оригінальності та українського колориту твору.

Пісні в «Наталці Полтавці» не є просто орнаментом для твору, як в тогочасних комедіях. Вони стають важливим засобом творення сюжету та фактично головним способом розкриття характерів героїв. Герої в піснях дають собі характеристику, розкривають свої душу і вдачу.

П’єса навіть починається з пісні «Віють вітри, віють буйні», де Наталка виливає свою тугу за зниклим коханим. Її матір Терпелиха співає пісню про те, як вона бажає добра дочці, і як це добро виражається в матеріальному благополуччі. Співає Петро, виливаючи в піснях свою козацьку вдачу та веселий характер. Дуже полюбилося українцям його пісенне освідчення Наталці в коханні: «Сонце низенько…» Співають Микита, виборний, їхні пісні здебільшого гумористичні, веселі. Навіть возний співає – його любовні пісні виглядають смішними через претензії на «високий» слог, «ученість»:

«Несносен мнi сингклiт весь бумажний,
Противен тож i чин мой преважний.
Утiху ти подай
Душi смятенной,
Моєй письменной,
О ти, мой рай!».

Головна героїня Наталка також співає протягом всього твору. Ії пісні органічно вписуються в хід сюжету. Вона сама неначе є дівчиною-піснею. Наталка представляє себе в пісні «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», звертається до матері в пісні «Ой мати, мати! Серце не вважає, Кого раз полюбить, з тим i умирає». Вона тужить, погодившись на нещасливий брак із возним, виливає своє горе в пісні. І фіналом твору стає Ії радісний та переможний спів: «А я дівчина Наталка», що утверджує цінність коханню, вірність почуттям та жіночу гордість та гідність.

Частину пісень у творі автор взяв з українського фольклору, декілька написав спеціально для своїх героїв у фольклорному дусі. Це настільки успішно вдалося авторові, що деякі пісні, наприклад, «Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько…»,, «Віють вітри, віють буйні» досі вважаються мешканцями Україні народними.
У п'єсі 22 пісні. Це власне народні пісні та народні пісні в обробці Котляревського: «Ой під вишнею, під черешнею», «У сусіда хата біла», Також перероблені літературні твори, зокрема пісня «Всякому городу нрав і права» на вірші Григорія Сковороди та авторські пісні.

Розкрийте біблійні мотиви поезії Т.Шевченка «Ісаія. Глава 35».

Через всю творчість Тараса Григоровича Шевченка проходять біблійні сюжети, образи та мотиви. В Книзі Книг він черпав натхнення впродовж усього свого життя, знав напам’ять багато псалмів та віршів. «Єдина моя втіха тепер — це Євангеліє. Новий Завіт я читаю з благоговійним тремтінням»,— писав поет в одному зі своїх листів. Часто поет брав біблійні тексти як основу для форми, змісту своїх творів. Прикладом у повній мірі може слугувати творчість останніх літ його життя, де назви творів яскраво свідчать про біблійні мотиви: «Юродивий», «Неофіти» та, звичайно, «Ісаія. Глава 35».

В Книзі Книг тридцять п’ята глава Ісаї являє собою пророцтво про життя єврейського народу. Тарас Шевченко також пише пророцтво, взявши Книгу Ісаї як джерело, але він пророчить щасливе майбутнє українському народові. Пише він вірш, уживаючи заклики, характерні для Святого Письма:

«Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая»

Тарас Шевченко писав пророцтво, вже тяжко хворіючи після заслання, передбачаючи, що жити йому залишилось недовго. Він щиро вболіває за те, якою буде Батьківщина, коли його не стане. Тарас Григорович передбачає, що в імперії під тиском громади все-таки за кілька років скасують кріпацтво, і люди будуть вільні, вони зможуть скинути з себе гніт панів та царя. Колишні раби отримають свободу. Тоді

«І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!».

«Вас сам Бог визволяє» - каже глибоко віруючий поет. В цьому відчувається докір: але не ви самі себе визволяєте, «вбогодухі», «незрячії»...

Навіть сама природа оживе, коли люди отримають волю. Тарас Шевченко змальовує у вірші чудові картини весінньої природи, що радісно оживає після довгого гніту. А злодії отримають покару, і в новому світі їм вже не буде місця. «І пустиню опанують веселії села» - такими словами закінчується пророцтво поета.

Поет з непереборним оптимізмом бачить, як розквітає його рідна земля в майбутньому, пророкує, що «незрячі» українці прозріють і в суспільстві нарешті запанує правда.

Відповіді на білет № 10 ДПА-2012 9 клас