Назвіть основні риси українських народних балад та визначте їхні провідні мотиви.

Українська народна балада — це ліро-епічний твір, де якому формі розповідається про казково-фантастичні або героїчні події. Народна балада входила до репертуару кобзарів, бандуристів, лірників. Зазвичай в баладі йдеться про незвичайні, драматичні, сповнені трагізму події в різних сферах життя. Для балад характерна метафоричність. Наприклад, смерть героїні описується як одруження та перехід до нової «темної» хати.

Балади поділяються на історичні та міфологічні, а також (за сюжетом) на балади з історичним сюжетом, соціально-побутовим та родинно-побутовим.

Родинно-побутові балади розкривають сферу сімейних стосунків та драматичні події в цій сфері. Це кохання, помста, втрата коханого, зрада, побутове знущання. Приклад: балада «Ой, чиє ж то жито копитами збито». Окремі балади звертаються до соціальних сторін життя народу.

Історичні балади не мають на меті точне відтворення історичних подій, але фактично вони є збереженням народної пам’яті про історію України, патріотичним оспівуванням подвигів народних героїв. Історичним тлом балад стали заснування Запорозької Січі, козачі битви з загарбниками, захоплення турками бранців в Україні та їхня тяжка доля в полоні, боротьба українців з чужоземним панством, руйнування Запорозької Січі, кріпаччина тощо. Серед народних історичних балад відомі «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш», «Поле ж моє широкеє», «Бондарівна».

Міфологічні балади застосовують прийом метаморфози. До таких балад можна віднести «Ой чиє то жито, чиї то покоси». Там нелюба невістка перетворюється на тополю. Або «Чом ти не прийшов», де дівчина, не в силах терпіти нелюба, стає зозулею.

2. Визначити жанрову своєрідність та ідейно-тематичну спрямованість роману
Івана Багряного «Тигролови».

«Тигролови» — роман-протест проти знущання над людською гідністю, втручання в особисте життя людей та поневолення народів. Він побудований за принципом пригодницького роману.

В романі висвітлено історію романтичного героя – бранця сталінського терору, втікача з концтабору, молодого талановитого українського інженера-авіатора Григорія Многогрішного, нащадка гетьмана Многогрішного. В творі піднята тема злочину тоталітарної системи проти народу та окремих людей. Також у творі розкриваються тема кохання «тигроловки» Наталки Сірко та Григорія.

Роман містить у собі ідею переваги простих трудящих людей над мізерними, егоїстичними боягузливими стражами тоталітарного режиму. Він, утверджує перевагу людського, морального та традиційного над «новим» тоталітарним порядком.

С особливою любов’ю змальовує Іван Багряний побут українців на Далекому Сході, які в нових умовах не просто вижили, а побудували забезпечене матеріально та духовно багате життя, беруться за найскладніший труд – ловити тигрів живцем, зберегли вікові українські традиції та свята.

Головна ідея «Тигроловів» в тому, що українцям притаманні могутня воля до життя й цілеспрямованість. Що в будь-яких умовах та в будь-якому краї, стикнувшись з жорстокістю та знущанням, вони здобудуть перемогу фізично, і що важливо – духовно та морально. Роман утверджує добро і правду, оптимізм майбутнього українського народу та незборимість людей високих моральних якостей

Білет № 7 ДПА-2012 9 клас

Охарактеризуйте ліричні твори Григорія Сковороди.

Григорій Сковорода - автор ліричної поетичної збірки «Сад божественних пісень», в яку ввійшли його авторські пісні та романси. Ліричний герой збірки знаходиться у пошуках правди, добра, щастя. Він великий народолюбець, гуманіст, чутлива та благородна людина. Він відверто розкриває перед читачем свої почуття, тривоги та філософські роздуми. Герой оспівує чистоту людського серця та душі.

Збірка поезій «Сад божественних пісень» містить в собі різні жанри: панегірики («На день народження Василя Томари»), оди («Похвала бідності»), ліричні пісні («Про свободу»). Є в збірці навіть пейзажні вірші, де автор в простій поетичній формі висловлює любов до рідної природи («Гей, поля, поля зелені»). В пейзажній поезії Сковороди відчувається вплив народнопісенної творчості, він вдається до фольклорних приказок та порівнянь.

У вірші «Всякому місту звичай і права», поет підносить людський розум, протиставляє чистоту совісті та мудрість загальноприйнятій розхожий моралі багатіїв, бюрократів, підлабузників, ледарів, пияків. Навкруги, на жаль, поет бачить антинародний, антилюдяний суспільний устрій, і тому його мучать «нудьга проклята» і «докучлива печаль». Але він відмовляється приєднуватись до тих, хто живе з комфортом, але бездуховно. Поет обирає свободу, гуманність та розум. Ліричний герой передбачає часи, коли настане «царство любові... без ворожнечі і чвар».

У поезії «Чистим можеш буть собою» мріє про те, щоб у кожної людини в душі був «сад високих помислів, сподіванок та мрій». Поет бажає кожній людині суспільної та духовної волі, він вважає її найбільшою цінністю для людини (пісня «Про свободу»). Ліричний герой також славить бідність, тому що вважає її «святою», вільною від земної суєти та жадності. Вона гонить геть пияцтво, зажерливість та розкоші та інші пороки людські.