Розкрийте багатство і жанрове розмаїття українського фольклору.

Відповіді на білет № 1 з української літератури

Зробіть загальний огляд давньоукраїнської драматургії.

Давньоукраїнська драматургія бере початок у 17-му столітті зі шкільних драм. Вони називалися так, тому що виходили зі стін вищих шкіл. Їхніми авторами були викладачі, духовенство, а виконували спудеї, тобто студенти. Ці драми мали форму віршованого діалогу. Яскравий приклад – «Володимир» Феофана Прокоповича, про життя князя Володимир Великого.

У тому ж столітті з’явилися інтермедії (інша назва інтерлюдії). Це побутові гумористичні сценки. Вони базувалися на фольклорі, народних переказах та жартах, побутових анекдотах. Героями були селяни, козаки, солдати, торговці та інші постаті з народу. Інтермедії грали в антрактах між шкільними драмами, і глядячи часто йшли на виставу саме заради цих гумористичних сценок. Прикладом можуть служити інтермедії Якуба Гаватовича та Митрофана Довгалевського Саме ці сценки започаткували український театр.

У тому ж 17-му столітті мандрівні дяки створили вертепний театр. Це ляльковий театр на двоповерховий пересувній сцені, де відігравалися п’єси до різдвяних свят з колядками. Вертепник рухав на дротиках ляльок та говорив за них репліки. У нижній частині пересувної сцені йшли вистави народного характеру, «живою» українською мовою, у верхній – релігійного змісту. Вистави цього театру йшли на ярмарках, в хатах, а улюбленими героями глядачів були дяк, шинкарка, запорожець, дід та баба.

Охарактеризуйте образ повсталого народу в поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки». Прочитайте напам’ять уривок із поеми.

Український народ у поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки» показаний у момент його величного гніву. На початку поеми герої поеми важко працюють, вони по-християнські мирні та терплячі. Але у відповідь на свою працьовитість та інші високі моральні якості українці дістають тільки знущання від багатих шляхтичем та інших поневолювачів. Терпіння волелюбного українського народу має межі, і він повстає. Гнів народу страшний, він не щадить нікого, хто опиняється на його шляху.

Автор продемонстрував, якими організованими, ідейними можуть бути прості українці, як наприклад, Ярема Галайда, як сильно вони прагнуть до волі. Вони стають вірними ідеї свободи та рішуче б’ються та помирають за неї. Одне покоління передає іншому естафету священної боротьби за національне визволення.

Водночас у жорстокій боротьбі народ не втрачає моральних якостей. Герої, такі як Ярема та Гонта, і під час кривавих сутичок залишаються здатними на людські почуття: Ярема ніжно кохає Оксану, Гонта побивається за своїми дітьми, що були в католицькій вірі, і яких вбив з почуття обов’язку. Тарас Шевченко підкреслює, що народ український не гине, він безсмертний, він здатен на великі вчинки та висловлює упевненість в кращому майбутньому українців.

Уривок з твору:

Сини мої, гайдамаки!
Свiт широкий, воля, -
Iдiть, сини, погуляйте,
Пошукайте долi.
Сини мої невеликi,
Нерозумнi дiти,
Хто вас щиро без матерi
Привiтає в свiтi?
Сини мої! орли мої!
Летiть в Україну, -
Хоч i лихо зустрiнеться,
Так не на чужинi.
Там найдеться душа щира,
Не дасть погибати,
А тут... а тут... тяжко, дiти!
Коли пустять в хату,
То, зустрiвши, насмiються,
Такi, бачте, люди:
Все письменнi, друкованi,
Сонце навiть гудять:
"Не вiдтiля, каже, - сходить,
Та не так i свiтить;
Отак, - каже, - було б треба..."
Що маєш робити?
Треба слухать, може, й справдi
Не так сонце сходить,
Як письменнi начитали...
Розумнi, та й годi!

Відповіді на білет № 2 ДПА-2012 9 клас

Визначте засоби творення комічного в повісті Г.Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма».

Повість «Конотопська відьма» розповідає про козацьку старшину, сотника Микиту Уласовича Забрьоху, його писаря Пістряка та відьму Явдоху Зубиху. Повість належить до бурлескно-реалістичних творів. Її основним змістом є сатира на устрій життя козацької старшини.

Комічного ефекту автор досягає, зокрема, за рахунок гіперболізації змальовуваних явищ та яскравих протиставлень: сотник славної козацької сотні Забрьоха не вміє рахувати далі тридцяти, і тому навіть свою сотню не вміє порахувати. «Бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». Його портрет: голова нечесана, чуб непідголений, пика невмита, очі заспані, уси розкудовчені, сорочка розхристана. І «даруйте на сім слові, китаєвих штанів на ніч не знімав».

Писар в повісті також геперболізовано безтолкова людина: щоб пройти з хворостиною в сотникову хату, він пропонує «або стіну протяти, або стелю підняти». Комізм створюють в творі канцеляризми: «вже не взмогах списати сотню за дрижанієм десниці від глумленія п’янственного з молодицями».

Кожний розділ повісті починається фразою «Смутний і невеселий…» або «Смутно і невесело…». Цей прийом анафори протягом твору створює відповідний комічний настрій.
Також комічний ефект дають елементи гротескно-фантастичного в повісті. Епізоди, коли Явдоха не тоне в воді та співає, коли замість неї завзято б’ють колоду, коли сотник під хмарами «полетів, мов ворона» свататись до Олени. Також епізод, де сотник з помічником не можуть знайти дверей на стіні. Мова письменника народна, він уживає слів з насмішкувато-гумористичним забарвленням: «Зараз схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменської кабаки…»

У повісті письменник висміяв моральну і духовну деградацію козацької старшини шляхом гротескно-комічного зображення їхнього життя.

Розкрийте роль митця і мистецтва за поемою Лесі Українки «Давня казка».

Лесі Українці роль митця та мистецтва видається особливою, величною та вільною від будь-яких матеріальних інтересів. Справжній митець не прагне слави або багатства, він і так вважає себе щедро обдарованим:

Все, чого душа запрагне,
Я створю в одну хвилину,
В таємні світи надхмарні
Я на крилах думки лину.

Митцю підвладний світ слова, духовності: "Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!" Тому поет в поемі почувається багатим, навіть більше, ніж володар маєтку лицар Бертольдо.

Мистецтво служить людям, але не їхнім меркантильним інтересам – таку думку сповідує Леся Українка. «Проти діла соромного виступає слово праве» - с таким гаслом живе та помирає головний герой «Давньої казки», поет.

В поемі зображений великий конфликт світоглядів. Сильні цього світу, люди влади намагаються підкорити собі митців, поставити їх собі на службу. Але справжній митець ніколи не таке не погодиться. Не поет той, хто тягнеться за золотими лаврами, хто надів кайдани з золота собі на руки, навіть якщо він має талант складати слова. «Сам я вільний і ніколи не зламав чужої волі» - проголошує митець «Давньої казки». І що важливо, поет ніколи не живе поза своїм народом і завжди прагне допомогти людям: «Не поет, хто забуває про страшні народні рани…

Білет № 3 ДПА-2012 9 клас

Розкрийте багатство і жанрове розмаїття українського фольклору.

Український фольклор - багата скарбниця народних звичаїв, побутових обрядів, традицій, свят. До нього належать прислів’я, приказки, народна драма, обрядові та побутові пісні, думи, історичні пісні, казки, перекази та легенди.

Почесне місце в фольклорі українців займає народна драма. Це обрядові або ігрові віршовані сценки, п’єси-игрища, часто з піснями та хороводами. Наприклад, «Коза», «Явтух», «Панас» або «Весілля». Також важливе місце в українському фольклорі займають безпосередньо пісні. Вони бувають соціально-побутовими (наприклад, балади про кохання). Або обрядовими: весільні, жалібні (плачі та голосіння), колядки, щедрівки, веснянки, «русальні пісні», колискові та інші.

До коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки - короткі влучні вислови. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Фактично вони становлять звід правил, якими людина має керуватися у житті:
"Маленька праця краща за велике безділля".

Така ж мудрість, звід моральної поведінки висловлена у казках, але там згадуються фантастичні, вигадані події, пригоди та особи. Наприклад, казка «Котигорошко».

Думи, історичні пісні стосуються вже реальних історичних подій в інтерпретації народної пам’яті. Думи та історичні пісні в Україні зазвичай виконували мандрівні кобзарі, а героями їх були козаки. Головне в цих творах – не точне відтворення історичних подій, а передача духу епохи, суть доби. Прикладом може служити дума «Козак Голота». Легенди та перекази в українському фольклорі також є інтерпретацією історії народом, містять в собі елементи вигадки, фантастики та мають прозову форму. Наприклад, «Легенда про створення світу».