Господарські ризики, їх страхування.

Методичні рекомендації:

При підготовці до першого питання потрібно вказати, що суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери — українські суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які продають товари іно­земним суб'єктам господарювання з вивезенням чи без вивезення цих товарів через митний кордон України; імпортери — іноземні суб'єкти господарювання, які продають товари українським суб'єктам зовніш­ньоекономічної діяльності з ввезенням чи без ввезення їх на територію України; банки — уповноважені банки та інші фінансові установи на території України, іноземні і міжнародні банки, зареєстровані у вста­новленому порядку в Україні.

Зазначимо, що міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного пра­ва, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоеко­номічних контрактів, валютним законодавством країн — учасниць розрахунків.

Відмітимо, що основними формами розрахунків за зовнішньоекономічними догово­рами є банківський переказ, документарний акредитив та інкасо. В міжна­родній практиці використовуються також вексельна, чекова та інші форми. Уклавши контракт, експортер готує товар до відвантаження, про що сповіщає імпортера. Одержавши це повідомлення, покупець надсилає своєму банку доручення на відкриття акредитива, в яко­му зазначає всі необхідні умови (на чию користь, на який строк і на яку суму відкривається акредитив, відвантаження якого товару він покри­ває, які документи мають бути подані, строки їх подання і т. ін.).

Залежно від умов розрізняють такі види акредитивів: відзивні і безвідзивні, підтверджені і непідтверджені, переказні (трансферабільні), револьверні (відновлювані), покриті і непокриті, подільні і неподільні.

Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який момент без попереднього повідомлення бе­нефіціара. В міжнародній торгівлі в основному застосовуються безвід­зивні акредитиви, які не можуть бути анульовані чи змінені без згоди усіх зацікавлений сторін. Останні підрозділяються на підтверджені і непідтверджені.

Підтвердженим акредитивом є акредитив, що має додаткову га­рантію платежу з боку іншого банку, який не є банком-емітентом. Банк, який підтверджує акредитив, бере на себе обов'язок оплачувати доку­менти, відповідні акредитиву, якщо банк-емітент відмовиться здійсни­ти платіж.

Переказний (трансферабельний) акредитив передбачає можливість його використання повністю чи частково кількома особами, крім самого бенефіціара, — іншими бенефіціарами.

Револьверний (відновлюваний) акредитив використовується в роз­рахунках за постійні кратні поставки, що здійснюються, як правило, за графіком, який фіксується в контракті. Револьверні акредитиви перед­бачають відновлені суми акредитива в міру його використання.

Покритий акредитив — акредитив, при відкритті якого банк-емітент попередньо подає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти в сумі акредитива на строк дії своїх зобов'язань з умовою можливого використання цих коштів для виплат за акредитивом.

Подільний акредитив передбачає виплату експортеру певних узго­джених у контракті сум після кожної часткової поставки.

Неподільний акредитив передбачає, що вся належна експортеру сума буде виплачена після здійснення всіх поставок або після останньої часткової поставки.

При підготовці до другого питання потрібно вказати, що поняття ризику пов'язане насамперед із вибором і прийняттям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управ­ління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуззю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вва­жати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого під­приємства, незалежно від форми власності.

Зазначимо, що господарський ризик, слід визначити як діяль­ність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

У цілому ризики господарської діяльності підрозділяються на: ризик утрати майна в результаті стихійних лих, інших несприятли­вих природних і економічних умов; ринковий — ризик, пов'язаний із негативними чинниками при ре­алізації продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках; технічний — ризик, пов'язаний із підвищеною небезпекою при екс­плуатації технічного устаткування, проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт; комерційний — ризик, пов'язаний із не поставкою чи недопоставкою продукції, із прийманням товару покупцем і його платоспроможністю; ризик виникнення відповідальності; ризик утрати прибутку; валютний — ризик, пов'язаний із здійсненням зовнішньоеко­номічної діяльності суб'єкта, що господарює; інвестиційний — ризик, пов'язаний з його інвестиційною діяльністю; ризик, пов'язаний із здійсненням науково-технічної діяльності, в тому числі пов'язаної з вищими навчальними закладами; ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.

Звернемо увагу, на те що страхування господарських ризиків є різно­видом господарсько-правових відносин щодо захисту майнових інте­ресів суб'єктів господарювання в разі настання певних подій (страхо­вих випадків), визначених договором страхування або чинним законо­давством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів.

Підкреслимо, що економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним так і юридичним особам — суб'єктам господарювання, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Завдання для самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання:

1. Предметом кредитного договору є:

1) грошові кошти,

2) речі, визначені родовим ознаками,

3) грошові кошти та речі, визначені родовими ознаками,

4) цінні папери.

2. Чи може бути односторонньо зменшений банком встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин?

1) Може бути, якщо це передбачено договором.

2) Може бути лише за згодою сторін.

3) Може бути лише при значному зниженні рівня інфляції.

4) Не може бути, якщо інше не встановлено законом.

3. Клієнтом у договорі факторингу може бути:

1) Фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

2) Фізична особа-підприємець.

3) Органи місцевого самоврядування.

4) Будь-який учасник відносин у сфері господарювання.

Завдання:

Керуючись наведеними нижче документами, складіть один із договорів (на вибір), які регламентують відносини у сфері кредитно-розрахункової та фінансової діяльності (договір страхування, банківського вкладу, факторингу, кредитний, банківського рахунка тощо). Особливу увагу зверніть на літературу, в якій наводяться зразки договорів. Вам необхідно пристосувати такі зразки до конкретних видуманих життєвих ситуацій.

Тема 11.