Методичні рекомендації до вивчення теми.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, і забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Необхідно розкрити ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди іншої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі. У господарському праві неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Необхідно зупинитись на визначенні господарських санкцій, пояснити, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції, які застосовуються з ініціативи учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські – уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування.

Потрібно розкрити підстави господарсько-правової відповідальності, зокрема, зазначити, що підставою є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Навести визначення господарського правопорушення, проаналізувати такі умови відповідальності, як факт господарського правопорушення, протиправна поведінка правопорушника, причинний зв’язок між завданими збитками та поведінкою правопорушника і вина правопорушника. Пояснити, що згідно з Господарським кодексом України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, або якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності (презумпція вини боржника).

Потрібно розкрити досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності, з’ясувати, які відомості повинні бути вказані в претензії, які документи додаються до неї, ким вона підписується і в який спосіб надсилається адресату, які строки її розгляду і значення.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Необхідно пояснити, які збитки включаються до складу тих, що підлягають відшкодуванню, які ціни враховуються при визначенні розміру збитків. Розкрити умови і порядок відшкодування збитків. Слід зупинитись також на особливостях солідарного відшкодування збитків, коли заподіяння шкоди відбулось одночасно кількома учасниками господарських відносин.

Слід дати визначення штрафних санкцій, таких як неустойка, штраф у прямому розумінні, пеня. Пояснити, в який спосіб визначається розмір штрафних санкцій, який порядок застосування штрафних санкцій і в яких випадках можливе зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначити також, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції, тобто заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. Однак необхідно зауважити, що до суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Слід проаналізувати такі види оперативно-господарських санкцій як одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це в разі порушення зобов’язання другою стороною, відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежно або достроково виконано боржником без згоди другої сторони, відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо. Назвати інші види оперативно-господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України. Розкрити підстави і порядок застосування оперативно-господарських санкцій.

Потрібно охарактеризувати адміністративно-господарські санкції, які можуть застосовуватись до суб’єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності органами державної влади або місцевого самоврядування, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До видів адміністративно-господарських санкцій належать такі, як вилучення прибутку, адміністративно-господарський штраф, стягнення зборів (обов’язкових платежів), зупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання, застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій, застосування індивідуального режиму ліцензування, зупинення або анулювання ліцензії, обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання та ін.

Слід пояснити, що суб’єкт господарювання має право оскаржити в суді рішення будь-якого органу державної влади або місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, а в разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб’єкта господарювання, останній має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним і відшкодування йому збитків.

Крім господарсько-правової відповідальності суб’єкти господарювання можуть нести адміністративну та кримінальну відповідальність за певні правопорушення (проступки та злочини). Необхідно пригадати основні засади адміністративної та кримінальної відповідальності, потрібно знати основні склади адміністративних правопорушень та злочинів у сфері господарювання, заходи відповідальності, які застосовуються у вразі вчинення відповідних діянь.

Рекомендована література

Основна

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 (23.07.96). – Ст. 141. (Зі змінами і доповненнями від 8.12.2004 р.).

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №11 (28.03.2003). – Ст. 462. (Остання редакція – 09.01.2007 р.).

3. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №11 (28.03.2003). – Ст. 461. (Остання редакція – 31.05.2007 р.).

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 12 липня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – №51 (додаток). – Ст. 1122. (Остання редакція – 16.05.2007 р.).

5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26 (29.06.2001). – Ст. 131. (Остання редакція – 31.05.2007 р.).

6. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України № 1798-XII від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6 (11.02.92). – Ст. 56. (Остання редакція – 15.12.2006 р.).

7. Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21 квітня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 101-102 (03.06.99). (Остання редакція – 20.02.2007 р.).

8. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 784-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст.440, 1995. – № 14. – Ст. 93, 1999. – № 42-43. – Ст. 378, 2001. – № 10. – Ст. 44. (Остання редакція – 28.12.2007 р.).

9. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 28. (Остання редакція – 10.01.2002 р.).

10. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411. (Остання редакція – 16.05.2007 р.).

11. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 4 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6 (05.02.91). – Ст. 37. (Остання редакція – 11.05.2007 р.).

12. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» № 236/96-ВР від 7 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164. (Остання редакція – 15.05.2003 р.).

13. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64. (Остання редакція – 23.02.2006 р.).

14. Закон України «Про захист прав споживачів» № 3682-ХІІ від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30 (23.07.91). – Ст. 379. (У редакції ЗУ № 3161-IV від 01.12.2005 р.).