Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах. Форми спокою у мікроорганізмів.

Р іст - координоване відтворення бактеріальних структур і відповідно збільшення маси мікробної клітини. Розмноження - здатність мікробів до самовідтворення, при цьому збільшується кількість особин. Починається з відтворення генетичного матеріалу Днк, спочатку реплікація напівконсервативним шляхом. паралельно починається утворення поперечної перегородки яка оточується пептидогліканами. додатково в грамнегативних мікробів утворюється додаткова капсула.

Поділ клітин може відбуватися за трьома типами: випереджаючий - утворюються багатоклітинні палички і коки. синхронний - реплікація супроводжується поділом, утворюється одноклітинні організми. їз випереджаючим поділом нуклеоїду - утворююються багатонукдеоїдні форми бактерій.

Бактерії поділяються простим поділом, що відбувається в різних прощинах. швидкість поділу залежить відбагатьох факторів: віку культури,живильного середовища, рН, температури, аерації.

Крива росту - крива, яка поисує залежність логарифму числа живих клітин від часу культивування.

4 фази росту періодичної культури: початкова (лаг-)- від інокуляції бактерій до досягнення найвищої точки їз поділу, експоненціальна ( логарифмічна)- постійний поділ і його зростння у логарифмічній прогресії, стаціонарна- клітини не діляться а стає рівновага в\між числом відмирання і утворення нових, та відмирання- різке зменшення числа живих клітин.

12. Морфологія і класифікація найпростіших.

Зовнішня мембрана має типову тришарову будову, проте за рахунок додаткових утворень у деяких видів може досягати вели­кої товщини і густини. Цитоплазма підрозділяється на два шари: зовнішній і внутрішній. Зовнішній шар (ектоплазма) більш щільний, однорідний і прозорий, внутрішній (ендоплазма) — зе­рнистий, має більш рідку консистенцію. В ендоплазмі знаходять­ся органоїди загального призначення — мітохондрії, ендоплазма­тична сітка, сітчастий апарат та інші. Крім того, відповідно до функцій, властивих цілому організму, найпростіші мають органо­їди спеціального призначення, здійснюючі функції пересування, живлення, виділення, захисту тощо.Розмноження шляхом клітинного поділу.

Органоїдами руху найпростіших є: 1) псевдоподії (у амеби) або несправжні ніжки (псевдоніжки), які є тимчасовими виростами цитоплазми; 2) джгутики (у евглени) — постійні органоїди, що мають вид довгої тонкої нитки, котра починається звичайно на передньому кінці; 3) війки (у інфузорії) — постійні органоїди, що являють собою короткі нитки. Найпростішіподіляють на 4 класів:

· Ø саркодові;

· Ø джгутикові – рухаються за допомогою одного або декількох джгутиків. Мають хлорофіл, і при масовому розмноженні можуть давати цвітіння води. Представник: євглена зелена.

· Ø споровики – ендопаразит, з рисами спрощеної організації. Форма тіла не рідко амебовидна. Розмноження відбувається статевим і безстатевим шляхом. У споровиків є збірні, об’єднуючі форми, що свідчать про їх спільне походження від різних предків. Представник: коксидії – паразитує у епітеліях кишечниках і протоках печінки в основному у кролів. Малярійний плазмодій – збудник малярії, 4 види якого паразитують у людини і декілька видів у птахів. Частину життя малярійний плазмодій проводить у червоних тільцях людини, а частину у комарах.

· Ø інфузорії – відрізняються від найпростіших більш складною будовою – наявність ядерного комплексу з мікро- і макронуклеуса. Крім цього, у їхній будові тіла є спеціальні «органи травлення» – глотка. Розмножуються поперечним поділом

13. Класифікація і морфологія грибів.

Класифікація грибів заснована на способі їх розмноження:- Ascomycetes , — Basidiomycetes , — Zygomycetes — Oomycetes . Гриби мають ядро з ядерною оболонкою, цитоплазму з органелами, цитоплазматичну мембрану, яка містить фосфоліпіди і стероли і потужну клітинну стінку, що складається з глюкану, целюлози, хітину, білка, ліпідів та ін.. Гриби складаються з довгих тонких ниток гіф,сплітаються в грибницю, або міцелій. Гіфи нижчих грибів, фікоміцетів, не мають перегородок. У вищих грибів (еуміцетів) гіфи розділені перегородками; їх міцелій багатоклітинний. Гриби розмножуються спорами статевим і безстатевим способами, а також вегетативним шляхом брунькування або фрагментація гіф. За будовою гриби можна розділити на дві групи — нитчасті або плісняві, або міцеліальні і дріжджові. Дріжджі — позатаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у звязку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих органічними речовинами субстратах. Обєднує близько 1500 видів, що відносяться до аскоміцетів та базидіоміцетів. Гриби роду Candida: вони відносяться до дріжджеподібних грибів і відрізняються від справжніх дріжджів здатністю утворювати міцелій і відсутністю статевого способу відтворення, тобто відносяться до неспороутворюючих дріжджів. Можуть рости на агарових поживних середовищах. Антигени збудників володіють алергізуючими і антигенними властивостями. Гриби роду кандіда нерідко виявляються як сапрофіти в мікрофлорі порожнини рота, кишечника, піхви. Плісняві гриби — різні гриби в основному, Zygomycetes і Askomycetes утворюють розгалужені міцелії без великих, легко помітних неозброєним оком, плодових тіл. Багато нитчастих грибів виробляють вторинні метаболіти-антибіотики і мікотоксини, що гнітюче або токсично діють на інші живі організми.