НАЗНАЧЕННЯ ПОСАДОК ДЛЯ ПІДШИПНИКІВ КОЧЕННЯ

Відповідно до заданого режиму роботи вузла назначаємо спочатку посадки для одного з підшипників за розмірами D₂= 35мм і D₃ =80 мм.

Вибір посадок кілець підшипників визначається характером їх навантаження і проводиться за стандартом [22].

Посадку обертових кілець підшипників, для виключення їх прокручування по посадочній поверхні вала або отвору корпусу в процесі роботи під навантаженням, необхідно виконувати з гарантованим натягом. Посадку одного з кілець, що не обертаються, двохопорного валу необхідно проводити з гарантованим зазором для забезпечення регулювання осьового зазору або натягу, а також для компенсації температурних розширень валів або корпусів.

При виборі посадок кілець підшипників слід враховувати види навантаження: місцеве, циркуляційне або коливальне. Крім того, необхідно враховувати режими роботи підшипникових вузлів, які поділяються на легкий, нормальний, важкий і "особливі умови". Режим роботи визначається відношенням радіального динамічного еквівалентного навантаження Р до динамічної вантажопідйомності С. Так чином, інтенсивність навантаження підшипникових вузлів виражається відношенням Р/С. Режими роботи підшипників і відповідні значення інтенсивності навантаження наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 – Режими роботи підшипників

До режиму "особливі умови" відносять умови експлуатації підшипників, що працюють при ударних і вібраційних навантаженнях (у вузлах дробарок, пресів і т.д.). Посадки підшипників при цьому режимі вибирають як для важкого режиму роботи незалежно від відношення Р/С. Розрахункові формули для визначення Р і С наводяться в [21].

Оскільки в цій роботі не ставиться завдання визначення цих параметрів, то для вибору посадок необхідно враховувати вказаний в завданні режим роботи підшипника, в даному випадку нормальний, тобто 0,07< Р/С < 0,15.

Із конструкції вузла випливає, що внутрішнє кільце підшипника обертається разом з валом, тобто воно сприймає циркуляційне навантаження, а зовнішнє кільце сприймає місцеве навантаження, так як воно нерухоме відносно радіального навантаження.

Виходячи з цих умов, тобто режиму роботи та характеру навантаження, по [22, табл.1 і 3 дод. 5] приймаємо посадку внутрішнього кільця підшипника на вал Ø35k6, а посадку зовнішнього кільця в корпус Ø80 .

Для обраних посадок знаходимо граничні відхилення розмірів кілець і сполучених з ними вала і отвору корпуса. Для посадки Ø35k6, згідно [20 або 4, табл. 4.82] верхнє граничне відхилення отвору внутрішнього кільця ES=0, а нижнє EI = -12 мкм. Граничні відхилення вала вибираємо по стандарту [6]. Вони будуть рівні: es=18 мкм і еі = +2 мкм.

Для посадки Ø80 . по [20 або 4, табл. 4.83] верхнє граничне відхилення зовнішнього кільця підшипника es = 0, а нижнє еі = -13 мкм. Згідно [6] верхнє граничне відхилення діаметра отвору корпусу ES = +15 мкм, а нижнє - EI =-I5 мкм.

Схеми розташування полів допусків розглянутих підшипникових посадок показані на рисунку 3.

Рисунок 3. - Схеми розташування полів допусків в з’єднаннях:

а - внутрішнього кільця підшипника з валом;

б-зовнішнього кільця підшипника з корпусом

Визначаємо для обраних посадок граничні зазори S_max і S_min і натяги N_mаx і N_min між поверхнями, що з’єднуються:

внутрішнього кільця і вала

N_max=es-EI=0,018-(-0,012)=0,03 мм;

N_min=ei-ES=+0,002-0=0,002 мм;

зовнішнього кільця і корпуса

N_max=es-EI=0-(-0,015)=0,015 мм;

S_max=ES-ei=0,015-(-0,013)=0,028 мм.

Оскільки у цій конструкції вузла ліва і права опори вала однакові, то посадки для другого підшипника по діаметрам D₅ і D₆ приймаємо такими ж, що і по діаметрам D₂ і D₃.

Вибрані посадки проставляємо на складальному кресленні вузла (рисунок 2).