Студенти повинні вміти: володіти сучасними прийомами розвитку своєї пам’яті, тренування свого інтелекту і упраління стрессом.

План проведення семінарського заняття:

1. Розкрийте сутність самоменеджменту.

2. Що охоплюють теоретико-методологічні засади самоменеджменту людини?

3. Визначте функції, завдання, структуру, закони і категорії теорії СМ.

4. Проаналізуйте системний зв'язок СМ з іншими дисциплінами.

5. Що є предметом і об'єктом СМ?

6. Проаналізуйте концепції СМ.

7. Проаналізуйте концепції СМ західної культури.

8. Чим відрізняються концепції СМ східної культури?

9. Визначте в загальних рисах власну модель СМ.

10. Охарактеризуйте акмеологічні та валеогічні засади самоменеджменту

Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:

Завдання:Підготувати тези на тему: «Суть і характерні ознаки компетентності сучасного фахівця»

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

            Завдання 1. Назвати основні професійні та особистісні якості випускника вищого навчального закладу, які допоможуть в майбутньому здійснювати ефективну професійну діяльність.

Завдання 2. Практична вправа: «Контрольний список»

 Із запропонованих у таблиці якостей менеджера (за інтелектуальними здібностями, рисами характеру, набутими уміннями), які характерні успішним керівникам за І.В. Андрєєвою, вкажіть наскільки ви згодні з цими твердженнями.

Інструкція: відберіть з І, ІІ та ІІІ колонок таблиці не менше 5 найвагоміших для вас інтелектуальних здібностей, 5 – рис характеру і 5 набутих умінь. Можете додати свої власні якості, які не ввійшли до списку, який наведено нижче .

 Тепер: коли Ви ідентифікували зазначену кількість якостей проранжуйте їх за ступенем важливості, починаючи з "1" для найбільш значущих і т.д. до «3») за такою формою:

Ключові терміни та поняття:самоменеджмент, особистість, самоуправління, самоконтроль, акмеологія, валеологія.

Тезисний матеріал до теми:

Самоменеджмент — це наукова дисципліна, яка вивчає теорію і практику самостійного управління людиною (як індивіда, суб’єкта, особистості, індивідуальності й універсума), процесом своїх життєдіяльності та діяльності й має переважно практичну спрямованість на життєвий успіх і на те, як стати самим собою.

Самоменеджмент —це нове поняття, яке ще не склалося, але є дуже актуальним у нинішніх умовах, що вимагають від людини перебудови, швидкої адаптації до реалій дійсності, активної життєвої позиції та цілеспрямованої діяльності.

Під самоуправлінням розуміють системну діяльність із самоорганізації людиною своїх життєвих функцій, що забезпечують реалізацію внутрішніх потенцій, спрямованих на досягнення певного результату за оптимального використання її внутрішніх ресурсів з урахуванням зовнішніх чинників.

Життєдіяльність - це буття людини, її потреби і цикл процесів, що забезпечує їх задоволення. Він охоплює активацію поведінки, пошук предмета, його пізнання, оцінку, привласнення, задоволення потреби і, отже, її «зникнення» як підстави циклу процесів.

Життєдіяльність має повністю визначені структурно-процесуальні межі, обриси «одиниці» аналізу. За виникнення утруднень у життєдіяльності з'являється вже не базова, а ситуаційна потреба разом з усіма типовими ланками. Можна говорити про яруси, ситуаційно значущі набори типових, сфокусованих на певну ланку початкового циклу життєдіяльностей. Оскільки динаміка потреб обумовлена зсередини і ззовні, вона може призвести до деформації повного і «правильного» циклу життєдіяльності.

Основним методологічним положеннямсамоменеджменту ми визначаємо сам підхід до здійснення людиною діяльності для життя, а не навпаки, як було і є в нашому суспільстві, коли людина є придатком суспільної системи, що служила державі без адекватного взаємного сприяння в досягненні цілей.

Загальні риси інтегральної моделі самоменеджменту:

1) самоуправлінська діяльність здійснюється з урахуванням націо-
нальних традицій, загальних норм, культури, але базується на знанні
законів функціонування людини як біосоціальної і духовної системи, а
також законів навколишнього середовища;

2) для ефективного самоуправління людині необхідно оцінити
ситуацію, в якій вона опинилася, свої можливості, поставити мету,
повірити у свої можливості з її досягнення і, самовизначившись, викону-
вати самоуправлінські функції.

3) самоуправління — багатоетапний процес саморозвитку, вер­шина особистості — передбачає зміну станів, людських якостей.

4) у процесі реалізації власних планів, програм, проектів людина не об­межується управлінням внутрішніми процесами в організмі, особистою життєдіяльністю і діяльністю, а активно впливає на навколишнє середовище;

5) самоуправління ситуативне, для нього характерне управління за слабкими сигналами, але здійснюється воно з орієнтацією на стратегічні цілі, стратегію життя.

Самоуправління — невід'ємний компонент усіх навчальних техно­логій управління і природної сторони життя людини.

Основні завдання теорії самоуправління:

- вивчення й узагальнення досвіду самоуправління життєдіяльністю і діяльністю людини при досягненні нею своїх цілей;

- виявлення і дослідження закономірностей, властивих самоуправлінню, визначення принципів, розроблення технологій вирішення життєво важливих завдань;

- розроблення рекомендацій в галузі самоуправління, підготовки людини до активної життєвої позиції;

- розроблення методів дослідження проблем самоуправління, виявлення нових вимог і тенденцій розвитку.

Об'єктомСМ є людина як складна біосоціальна і духовна система, інформаційно-енергетичний комплекс.

Предмет— діяльність людини із самоуправління своєю життєдіяльністю і діяльністю при досягненні по­ставлених цілей.

Необхідною умовою формування теорії СМ як складової науки управління є точне визначення її предмета, меж і напрямів вивчення, форм і методів дослідження.

Сучасні концепції самоуправління людини, а також створені нею теорія і практика є цілісною системою поглядів, де, з одного боку, до­ведено, що краще управління — це самоуправління, а з іншого — що людина є автоматизованою, само регульованою системою, яка самоорганізується. Поява особливої сфери знань — акмеології зумовлена потребою суспільства у високому професіоналізмі фахівців, у створенні умов максимального їхнього самовираження і творчої самореалізації. Акмеологія, яка вивчає механізми розвитку, фактори, що заважають і сприяють розвитку людини, досягненню нею вершин «акме», може стати базовою для СМ.

Разом з диференціацією відбувається і процес інтеграції, коли на стику раніше роз'єднаних теорій з'являються нові, відносно самостійні теорії, границі яких виявляються досить чітко. До такого комплексу теорій належить самоуправління, самоменеджмент. Стимулює процес створення цієї наукової дисципліни зміна суспільного ладу і наслідки цього для кожної людини.

У самоменеджменті можна запропонувати таку класифікацію функцій:

- функції стратегічного самоуправління(прийняття стратегічних рішень, самоуправління, саморозвитку, самовиховання тощо);

Тести

1.Самоменеджмент – це дисципліна, що:

а) поєднує у собі прикладні та теоретичні складові об’єкта і суб’єкта управління

б) зводиться до керування своїм часом діяльності

в) коригує результати якогось процесу

г) усі відповіді вірні

2. Метод „4х” полягає у послідовному аналізі:

а) переваг, недоліків, сильних та слабких сторін, можливостей

б) знань, досягнень настрою, самопочуття

в) поведінки менеджерів, працівників, конкурентів, споживачів,

г) немає вірної відповіді