Про телебачення і радіомовлення

Із змінами і доповненнями,

внесеними Законами України

від 28 лютого 1995 року № 75/95-ВР,

від 2 червня 1995 року № 198/95-ВР,

від 14 лютого 1997 року № 70/97-ВР,

від 22 жовтня 1997 року № 595/97-ВР,

від 5 березня 1998 року № 196/98-ВР,

від 20 жовтня 1998 року № 193-ХІV,

від 16 липня 1999 року № 998-ХІV,

від 6 квітня 2000 року № 1642-ІІІ,

від 11 травня 2000 року № 1709-ІІІ

від 13 вересня 2001 року № 2680-ІІІ

(У тексті Закону слова «Державний комітет телебачення і радіомовлен­ня України» в усіх відмінках замінено словами «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення» у відповідних відмінках згідно із Законом України від 6 квітня 2000 року 1642-ІІІ)

Цей Закон відповідно до Закону України «Про інформацію» регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, еконо­мні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:

абонент— юридична або фізична особа, яка користується послугами телерадіомовлення на договірних засадах;

аудіовізуальна інформація - зорова інформація, що супроводжується звуком;

громадське телерадіомовлення -система позабюджетного неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого телерадіомов­лення, що створюється засновниками — юридичними та/або фізичними особами;

(статтю 1 доповнено новим абзацом згідно із Законом України від 22.10.97 р. № 595/97-ВР, у зв’язку з цим абзаци четвертий — двадцять четвертий вважати відповідно абзацами п’ятим — двадцять п’ятим)

загальнонаціональний канал мовлення -канал мовлення, призначений для трансляції телерадіопрограм більш як на половину областей України;

канал мовлення -сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для трансляції теле- та радіопередач на територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення;

ліцензія -письмовий дозвіл Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що дає право на створення і використання каналу мовлення та часу мовлення;

логотип (фірмовий, торговий знак) - постійний словесний, образотворчий або об’ємний знак, комбінований з літерами, цифрами, словами або без них, що є емблемою телерадіоорганізації, студії, агентства чи окремо: особи, які представляють свої телерадіопрограми чи передачі;

мовлення (телебачення і радіомовлення) -передача на відстань звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів;

Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія -державні телерадіоорганізації, що ведуть мовлення на загальнонаціональних каналах мовлення і підзвітні Верховній Раді України та Президенту України;

пряма трансляція - безпосереднє розповсюдження теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу;

радіомовлення - виробництво і розповсюдження аудіопрограм;

розклад мовлення телерадіоорганізацій - відкрита інформація телерадіоорганізацій про послідовність виходу в ефір та хронометраж телерадіопередач упродовж певного визначеного відрізку часу;

(статтю 1 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом України від 14.02.97 р. № 70/97-ВР, у зв’язку з цим абзаци дванадцятий — два­дцять третій вважати відповідно абзацами тринадцятим — двадцять четвертим)

соціальне телерадіомовлення - передачі чи програми для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом освітнього, навчального та довідкового характеру, а також програми і передачі з проблем екологічного виховання;

спонсорство -участь фізичної чи юридичної особи у прямому або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки;

суборенда каналу мовлення - юридичне оформлена або прихована поступка ліцензії на канал (час) мовлення іншій юридичній чи фізичній особі, що не є ліцензіатом, включаючи систематичну ретрансляцію сигналів інших телерадіоорганізацій, крім випадків юридичне оформленого надання телерадіопрограмам та обміну ними між телерадіоорганізаціями-виробниками, а також ретрансляції новин, спортивних чи інших видовищних за­ходів;

суспільне телерадіомовлення -система неприбуткового єдиного загальнонаціонального телебачення і радіомовлення, що має єдину програмну концепцію, утворюється та діє згідно із Законом України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення»;

(абзац сімнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.10.97 р. № 595/97-ВР)

трансляція - розповсюдження телевізійних або радіомовних програм з допомогою технічних засобів зв’язку;

телекомунікація - передача і приймання будь-яких знаків, сигналів зображення і звуку з допомогою електромагнітних засобів зв’язку (кабельного, оптичного, радіозв’язку);

телебачення -виробництво і розповсюдження аудіовізуальних передач та програм;

телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство, об’єднання, асоціація, компанія, радіостанція тощо) - юридична особа, зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку, яка має право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми;

телерадіопрацівник -штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопередач та програм;

телерадіопрограма - сукупність телерадіопередач, що транслюються безпосередньо або в запису;

телерадіоцентр (телецентр, радіоцентр, технічний центр телерадіомовлення) - підприємство, що забезпечує технічну експлуатацію обладнання, призначеного для виробництва телерадіопередач та програм;

технічні засоби мовлення -сукупність радіоелектронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми та передачі доводяться до споживачів.

(стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.06.95 р. № 198/95-ВР)

Стаття 2. Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій

Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізують принципи об’єктивності, достовірності інформації, компетентності, гарантування права кожного громадянина на доступ до інформації, вільне висловлювання своїх поглядів та думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму, дотримання телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм моралі.

Телерадіоорганізації не мають права у своїх програмах розголошувати дані, що становлять державну таємницю або іншу таємницю, яка охороняється законодавством, закликати до насильницької зміни або повалення існуючого державного і суспільного ладу, порушення територіальної цілісності України, вести пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини між суб’єктами в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від форм власності, мети створення і виду статутної діяльності телерадіоорганізацій, а також від способу розповсюдження телерадіоінформації, якщо їх передачі розраховані на масове приймання споживачами.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють створення і діяльність спеціальних телевізійних і радіомовних систем закритого типу (виробничих, технологічних, навчальних, службових тощо), радіоаматорський зв’язок, радіоспорт або інші види зв’язку, що діють на основі індивідуального виклику чи використовуються для поширення інформації спеціального призначення і не розраховані на масове приймання їх передач; на діяльність по неефірному прокату відео- та аудіопродукції в різних установах.