СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ КУРСУ

А

Автор –фізична особа, творчею працею якого створено твір.

Авторство –приналежність твору особі, яка його написала, створила.

Адміністратор- працівник галузевої редакції чи об’єднання на телебаченні, який допомагає редакторові і режисерові в організації творчого процесу виконує їх різноманітні доручення.

Адресант– відправник (комунікатор) інформаційного звернення, замовник програми.

Адресат – споживач інформаційної продукції, читач, слухач, глядач, відвідувач лекцій, виставок, конкретний одержувач.

Адресна передача — передача, що має чітку спрямованість, призначена для визначеного кола глядачів, слухачів. Необхідність у передачах такого типу диктується неоднорідністю аудиторії. У теле- і радіожурналістиці термін “адресна передача” вказує на відмінність передач спеціального характеру від передач, розрахованих на широку (недиференційовану) аудиторію. Спрямованість адресної передачі визначається географічними, демографічними, професійними й іншими характеристиками аудиторії, а також особливостями, пов’язаними з інтересами і захопленнями людей (наприклад, передача для жителів Запоріжжя і Запорізької області; для дітей, молоді, жінок; для військових, для працівників промислових підприємств; для жителів села; передачі для садівників, фотолюбителів, аматорів шахів тощо).

Активний програмний час (прайм-тайм) – проміжок часу, коли активність радіослухачів є найбільшою.

Анфас (в анфас)- зйомка, зроблена спереду, в обличчя.

Апаратна— частина апаратно-студійного блоку, приміщення для техніки, що забезпечує процес створення і випуску в ефір радіопередачі.

Апаратна монтажна — приміщення з обладнанням для звукового монтажу радіопередач. Може бути частиною апаратно-студійного блоку, а також розташовуватися автономно.

Апаратно-студійний комплекс (АСК) — група апаратно-студійних блоків чи радіостудій з монтажними апаратними, що поєднані у єдину технологічну систему за допомогою комутаційного центру — центральної апаратної.

АРТУ- автомобільна репортажна телевізійна установка, що дозволяє вести репортажі, супроводжуючи об’єкт.

Асистент- працівник на телебаченні, який допомагає основному спеціалістові виконувати творчу роботу. Асистенти є, зокрема, при режисерах, звукорежисерах, операторах.

Асоціативний монтаж- паралельне компонування кадрів, що виявляє внутрішні зв’язки між ними, викликаючи у гля­дача певну асоціацію.

Аудиторія- збірна назва телеглядачів, яким адресуються програми.

Аудиторія потенційна — ймовірне коло радіослухачів, на яких розрахований радіомовний канал, програма, рубрика, а також окремі матеріали. Аудиторія потенційна містить у собі і цільову аудиторію. Аудиторія потенційна може визначатися за територіальним (наприклад, для районної радіостанції — усе населення району, що здатне приймати її програми) і іншими (демографічний, соціально-демографічним, психологічним, соціально-психологічним) принципами.

Аудиторна динаміка –1) Зміни у складі та чисельності радіоаудиторії, переключення її з однієї на іншу програми, виключення з процесу комунікації в час передачі. 2) Визначення зміни у складі і чисельності аудиторії.

Аудіовізуальна інформація – зорова інформація, що супроводжується звуком.

Аудіовізуальний твір – твір, який складається з набором пов’язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із супроводжуючим звучанням або без нього, який можна бачити, а за наявності супроводжуючого звучання – чути. До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографії, - такі, як телевізійні та інші способи фіксації зображень із супроводжуючим звучанням на магнітних плівках, платівках, дисках тощо.

Б

Багатосерійний телефільм- призначена для показу по телебаченню кіно- чи відеострічка, що складається з трьох чи більше серій.

“Бед” (англ. bed – ложе) - музична кінцівка (“хвіст пісні”) без вокального виконання, на тлі якого робиться “back-announce” (оголошується виконавець, назва пісні та інша інформація).

“Бек” – музична звукова підложка під новини, рубрики, прогноз погоди, розмови ді-джея.

Бесіда- передача на професійну тему, що має форму монологічного виступу перед телекамерою. Відзначається природністю перебігу розмови, жвавістю викладу, адресуванням певній аудиторії.

Бленди- пристрої на передній частині об’єктива, що захищають його від світлового проміння.

Блок –1) комплексна радіопередача, в ході якої за значний часовий відрізок виходятьв ефір матеріали тематично пов’язані між собою і спільної спрямованості. Практикують блоки з фіксованою періодичністю. Внутрішній зв’язок блоку здійснюється ведучим радіопрограми. Тривалість блоку коливається від однієї до чотирьох годин залежно від тематики чи соціальної орієнтації передачі на певну частину радіоаудиторії. 2) Програми, присвячені певним подіям (річницям) об’єктам тощо. Щотижневі блоки адресують великим соціальним групам (автомобілістам, пенсіонерам, домогосподаркам, воїнам тощо).

Бобіна- котушка, що використовується на телебаченні для намотування кінострічки.

Бутафорія- імітовані предмети павільйонної обстановки, що використовуються з декоративною метою.

В

Ведучий- журналіст, який веде телепередачу. Його функ­ції визначаються специфікою і різноманітністю передач. Розрізняють такі амплуа тележурналіста-ведучого: репортер, інтерв’юер, ведучий новин, оглядач, коментатор, модератор, шоу-мен.

Вибіркове (“спотове”) радіомовлення – використання рекламозамовниками компаній (загальнонаціонального чи регіонального масштабу) по радіо, що плануються з умовою вибору цими замовниками конкретних станцій мовлення. Цим даний різновид реклами різниться від реклами по радіомережі і від локальної реклами.

Вигородка- телевізійна декорація, на фоні якої відбувається дія.

Виконавець –актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою ж творчою діяльністю, в тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

Випусковий- працівник телебачення, який, керуючись програмою на день, забезпечує трансляцію, контролює мов­лення, підтримуючи тісний контакт з дикторами, режисерами, звукорежисерами, апаратними групами.

Виступ у кадрі- одна із поширених телевізійних форм, де головною особою є оповідач - безпосередній носій інфор­мації. Це, як правило, державний чи політичний діяч, вчений, письменник тощо.

Відбивка- коротка музична фраза між частинами пере­дачі. Найпоширеніша форма аудіовізуальної телеінформації, запозичена в документальному кінематографі і певним чином трансформована відповідно до специфіки телебачення.

Відеозапис- запис на феромагнітну плівку зображення і звуку. Такий спосіб широко використовується для фіксації телепередачі або матеріалу до неї з подальшим відтворенням в ефірі чи під час монтажу.

Відеокамера- електронний апарат, призначений для синхронної зйомки аудіовізуальних матеріалів.

Відеомагнітофон- широко використовуваний на телебаченні електронний апарат для записування на феромагнітну плівку і наступного відтворення з неї аудіовізуальних матеріалів.

Відеооператор- творчий працівник телебачення, який забезпечує зйомку відеоматеріалів.

Від’їзд- плавне віддалення в кадрі від об’єкта, поступове зменшення масштабу його зображення без порушення різкості; здійснюється за допомогою трансфокатора.

Вікторина – змагання, в ході якого учасникам треба дати відповідь на різноманітні запитання та завдання, щоб засвідчити свої знання у певній галузі людської діяльності чи виявити свій загальний культурний рівень.

Вузівське і шкільне і телебачення – це галузь мовлення в середніх і вищих навчальних закладах, що використовує засоби телебачення в навчально-освітніх цілях. Організовує передачі для учнів і студентів, чим прискорює і полегшує засвоєння матеріалу. До програм включає навчальні лекції, уроки, доповіді, пізнавальні програми, освітньо-виховні програми, а також програми розважального і музичного характеру. Працюючи на шкільному і вузівському телебаченні, опановують основи журналістики майбутні працівники електронних ЗМІ. Редакції цих телестудій, як правило, формуються на громадських засадах зі школярів і студентів під керівництвом викладачів. Вузівське телебачення є первісною виробничою базою для закріплення теоретичних знань і вироблення у студентів практичних фахових знань.

Г

Гачок ( англ. “hooks”) –анонсування програми з метою утримання слухача на хвилі радіо на певний період. Якщо ведучому необхідно перервати програму на певний відрізок часу (наприклад, новини, реклама), то необхідно прикласти немалі зусилля, щоб заінтригувати слухача, утримати від бажання переключитися на іншу хвилю.

Д

Джингл (диВ. В.ідбивка).

Диктор- працівник телебачення, який читає перед мікрофоном і телекамерою підготовлені до ефіру тексти.

Дикторська група- виробничо-творча ланка у структурі телебачення.

Диктофон- портативний апарат для звукозапису, призначений головним чином для фіксації людської мови. Використовується, як правило, при інтерв’ю, в окремих випадках — для ведення репортажу, якщо під час події журналіст може вільно переміщатися, щоб сконцентрувати увагу аудиторії на виступі конкретної людини чи конкретної звукової деталі. Основна відмінність від магнітофона — наявність пристроїв, що полегшують розшифровку, перенесення на папір записаної на магнітну стрічку інформації (дистанційне керування, можливість уповільнення або пришвидшення швидкості тощо).

Дикція- манера вимови звуків, складів, слів і фраз.

Діалог – форма мовленнєвої організації твору; розмова двох або декількох дійових осіб.

Документальний фільм- кінематографічний чи телевізійний твір, що відображає дійсні життєві факти, події, явища. На відміну від ігрового, в документальному фільмі не залучають до участі акторів, не використовують декорацій.

Досьє – папка з матеріалами, документами, що зібрані з певної тематики, проблеми або з питання, що цікавить журналіста.

Е

Екранізація- втілення на екрані сценічного чи літературно-художнього твору специфічними засобами телебачення.

Експромт- виступ без попередньої підготовки, якого часто вимагає специфіка тележурналістики.

Ефір- навколишнє середовище, куди електромагнітні хвилі несуть сигнали телевізійного зображення і звуку.

Ефірне мовлення - поширення радіо- і телевізійних передач через ефір за допомогою радіостанцій і приймалень пристроїв колективного чи індивідуального користування. В Україні ефірне мовлення почало розвиватися у 1924 році.

Ефірний час – час, впродовж якого певна телестудія передає свої програми самостійно або в співдружності з мережною студією.

Ефект присутності - створення за допомогою виражальних засобів телебачення зримої картини у слухача, що дозволяє йому як би знаходитися на місці події. Ефект присутності є неодмінною якістю телерепортажу.

Ж

Жаргон– штучна мова, прийнята лише в певному колі людей, що пов’язані спільністю цілей або інтересів. Жаргоном користуються , відбираючи спеціально підібрані поняття і терміни, слова і звороти мовлення. У відкритих групах (наприклад, молодь) жаргон (сленг) – це “колективна гра”. В замкнених колах жаргон є сигналом, що розпізнає “своїх” і “чужих”, а іноді - засіб конспірації. Іноді термін жаргон використовують на позначення викривленої мови.

Жаргонізми –слова або вирази, які використовуються в мові певними соціальними або професійними групами людей. На радіо можуть використовуватися як спосіб характеристики або самохарактеристики. В програмах для молоді, різноманітних шоу, розрахованих на певні кола людей. Але зловживання жаргонізмами призводить до засмічення української мови.

Живий голос –записаний репортером на плівку розповідь і включений в радіо- і телепередачу.

Жмут (“clock”) –частини (можуть бути 10-ти-, 15-ти- та 20-тихвилинними), на які розподіляється одна година на радіо, телебаченні тобто створюється звичайний розклад години.

Журавель- використовуваний у студійному павільйоні рухомий штатив, що має подібну до колодязного журавля довгу жердину з мікрофоном на кінці.

Журналіст– професійний літератор, постійний співробітник, штатний працівник періодичного видання, інформаційного органу, редакції радіомовлення або студії телебачення, організатор творчого процесу.

Журналістська майстерність – професіональне вміння автора реалістично відображати дійсність у різноманітних журналістських формах і публіцистичних жанрах.

З

Загальний план- масштабність телепоказу (зйомки), що дає в кадрі зображення великого розміру.

Задній план – у радіомовленні чи на телебаченні так називають музику, або шумові ефекти, що супроводжують передачу. Створює фон, на тлі якого діалог набирає чіткості і більшої виразності, емоційної довершеності.

Закадровий текст- текст, що супроводжує відеокадри на екрані.

Зарисовка- мала форма нарису, що використовується, зокрема, в тележурналістиці.

Заставка- показаний на екрані малюнок між передачами.

Застільна репетиція- різновид репетиції, яку проводить режисер з метою аналізу сценарного матеріалу, розробки засобів телевізійного втілення авторського задуму.

Затемнення- екранний прийом зміни зображень, який полягає в тому, що появі наступного кадру передує плавне затемнення попереднього, щоб відокремити їх.

Звукова доріжка -та ділянка рухомого носія (кіноплівки, магнітної плівки, диска, грамплатівки), на якій зафіксовані звукові коливання.

Звукове оформлення- різноманітний звуковий матеріал (шуми, акустичні звуки, музика), який у телепередачі доповнює текст, надає йому більшої виразності, емоційності.

Звуковий ефект – надання звучанню радіо- чи телепередачі своєрідних особливостей – імітації. Досягається за допомогою реверберації, відтворення звуку в зворотному порядку, регулювання швидкості, спотворення звуку, фільтрації.

Звуковирішення телепередачі — використання комплексу виражальних засобів телебачення, в якому зберігається ведуча роль слова, але музика і шуми виконують не додаткову, ілюстративну, а сюжетну функцію і можуть у структурі передачі заміняти людську мову для позначення часу і місця дії, переміщення дії в часі і просторі, вираження емоційного характеру описуваних подій і психологічного стану його учасників чи самого журналіста.

Звуковий образ — сукупність звукових (мовних, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об’єкт, явище, історичну подію, характер людини. Поняття про звуковий образ у науці про журналістику розроблене в 70-і рр. як результат осмислення особливостей функціонування різних виражальних засобів радіожурналістики. У структурі звукового образу всі елементи рівнозначні, тому що здатні нести понятійне, сюжетне і естетичне навантаження для вираження реальної дійсності. Пошук оптимального сполучення цих елементів в кожному конкретному випадку і складає суть творчості радіожурналіста, що прагне досягти найбільш дохідливої і виразної форми для передачі своїх думок і життєвих спостережень. Звуковий образ є частиною ідейно-естетичного рішення телевізійної передачі чи кінофільму. У цьому випадку він існує в структурі чи добутку як частина загального зображувального комплексу художніх засобів, чи як автономний компонент для поглиблення тієї чи іншої авторської думки, безпосередньо не пов’язаної із сюжетом, вираженим пластичними засобами.

Звукозапис — процес, за допомогою якого сигнали звукової інформації, впливаючи на теле- (магнітну плівку, платівку, диск, дискету тощо), змінюють його кількісні і якісні характеристики з метою збереження в ньому звукової інформації і наступного її відтворення. Розрізняють два види звукозапису: монофонічний, що майже не містить інформації про просторове розташування джерел звукового сигналу під час запису, і стереофонічний, який несе інформацію про просторове розташування джерел звукового сигналу під час запису.

Звукооператор- технічний працівник, який здійснює передачу в ефір музики, звуків, шумів, забезпечує необхідну якість звукозапису.

Звукорежисер- творчий працівник, який забезпечує му­зичне і звукове вирішення передачі.

Зйомка- творча робота знімальної групи над втіленням сценарію чи сценарного плану, що завершується фіксацією на плівці звуко-зорового матеріалу.

Зоровий ряд- описова частина сценарію, в якій вислов­лено зорове бачення матеріалу.

І

Ігровий фейлетон- різновид телефейлетону, що, на відміну від документально-хронікального фейлетону, розігрується акторами. До цієї форми вдаються за браком конкретних документів.

Імідж –репутація радіостанції, телеканалу, реноме, ім’я (єдність уявлень та вражень, що їх певна група осіб пов’язує з предметом, особою, програмою, радіостанцією, телеканалом). Вперше був запроваджений 1955 р. Гарднером і Леві, які твердили, що спосіб, за допомогою якого марка чи товар доведені до свідомості покупця має вирішальне значення для окремої покупки. Комунікатор намагається створити єдиний імідж у всіх споживачів (навіть у всього суспільства), хоч це практично неможливо. Сучасний маркетинг зорієнтований на створення уявлень про товари (послуги) чи марку, котрі б збігалися зі смаками перспективних цільових груп, тобто використовує багатокомпонентність іміджу і намагається спрофілювати його. Імідж може бути перебільшеним, хибним, брехливим.

Іміджева асоціація –голос людини, специфічна мелодія, шумові ефекти, що викликають у слухача асоціації з певною радіостанцією, програмою, вікториною, шоу, новинами на радіо. За допомогою іміджевих асоціацій створюється певний образ радіостанції.

Імпровізація –особливий вид творчості, який здійснюється без ґрунтовної попередньої підготовки. Імпровізація як характер дії, як спосіб розгортання авторської думки широко застосовується на радіо, телебаченні, що це надає передачам природності, внутрішньої динамічності, більшої переконливості. Імпровізаційна передачі не передбачає створення детального сценарію чи заздалегідь написаного її учасниками тексту. Проте вона, як правило, має сценарний план, вимагає своєрідної проби – ознайомлення учасників зі студійною обстановкою, в якій їм доведеться виступати. Режисер може повідомити про творчий задум, але коли передача йтиме в ефір, вона фактично творитиметься “заново”. Найчастіше імпровізація використовується в інтерактивних, прямоефірних програмах, в яких слухач або глядач приймає безпосередню участь за допомогою телефонного, пейджингового, модемного, факсимільного зв’язку.

Інсценування- переробка друкованого белетристичного (художнього) або науково-популярного твору на драматургічний, ігровий з метою показу його по телебаченню.

Інтерв’ю -записана або прямоефірна розмова журналіста з компетентною особою.

Інтерв’юер- журналіст, який бере інтерв’ю.

Інтерв’ювання- процес бесіди журналіста з особою.

Інтер’єр- складова частина декорацій, що повинна від­повідати ідеї твору, підсилювати звучання передачі.

Інтонація- ритміко-мелодійні особливості вимови. Інтонація вносить у мову різноманітні відтінки, робить її питальною, окличною або розповідною. На телебаченні вона вказує на ставлення ведучого до передаваного змісту, сприяє виразності викладу матеріалу, надає текстові своєрідного забарвлення.

Інформаційне телемовлення — система телепередач, підготовку яких здійснюють різні редакційні підрозділи з метою оперативного й об’єктивного інформування населення про найбільш важливі і цікаві події в країні і за її межами. Значну частину інформаційного телемовлення складають програми прямого ефіру — трансляції і репортажі з місця події, що синхронно відбивають його розвиток. Найважливіша умова ефективності інформаційного телемовлення — оперативність, тому що відповідно до законів соціальної психології і психології сприйняття суспільна думка з приводу того чи іншого соціально значимого факту формується насамперед на базі першого його тлумачення ЗМІ. До числа найбільш розповсюджених жанрів інформаційного мовлення відносять: репортаж, інтерв’ю, звіт, виступ, коментар тощо.

Інформаційний привід- підстава, причина передачі по телебаченню журналістського матеріалу.

Інформаційні жанри- усне повідомлення, відеосюжет, звіт, інтерв’ю, репортаж, огляд, коментар (інформаційний різ­новид).

К

Кадр- частина, знята одним “поглядом” камери, тобто за час безперервної роботи камери з моменту її ввімкнення. Поняття “кадр” охоплює і ще одна ознака - довжина в часі, тобто тривалість перебування зображення на екрані. Кадром називають також частина фільму (чи телепередачі), зняту “одним поглядом” камери, тобто під час безупинної роботи камери, іншими словами - у відрізок часу від початку до кінця руху плівки в кінокамері (чи у відрізок часу від моменту включення телекамери в ефір і до моменту її відключення від ефіру). Теоретики екранного мистецтва називають кадр найменшою одиницею образотворчого ряду.

Кадрування- спосіб створення телевізійного кадру, що дає можливість акцентувати увагу глядача на певних об’єктах та їх деталях.

Канал мовлення- сукупність технічних засобів з частотними присвоєннями, призначених для трансляції телепередач.

Касета (від франц. cassette “шухлядка”) — пристрій у виді закритого пластмасового футляра, призначений для розміщення в ньому котушки, сердечника, носія магнітного запису і деяких допоміжних пристосувань. Використовується як носій відео- і звукової інформації. Переваги касети у порівнянні з іншими пристроями для збереження і використання магнітної стрічки (котушками, рулонами тощо) — захищеність стрічки від випадкових ушкоджень, компактність, простота експлуатації і зручність збереження.

Кінескоп- застосовувана у телевізорі приймальна електронно-променева трубка.

Коментар- власна думка на телеекрані компетентної людини (журналіста або спеціаліста з іншої сфери) про події, факти, явища.

Коментатор- журналіст або фахівець в іншій галузі, який виступає по телебаченню з коментарями.

Композиція –побудова твору, система зв’язку складових частин, їх взаємозумовленості і співвіднесеності. Незалежно від обсягу, кожний словесний твір будується за законами пропорцій, діалектичного зв’язку компонентів і становить складне ціле. Структура будь-якого журналістського твору залежить від специфіки матеріалу, творчого завдання і таланту автора. Щоб композиція була справжнім засобом реалізації творчого задуму, журналіст повинен продумати початок твору і його закінчення, подбати про те, який епізод чи факт поставити в центрі уваги слухача, зважити на мовностилістичні засоби зв’язку усіх складових частин виступу.

Контражур- спосіб зйомки, коли об’єкт перебуває між камерою і джерелом світла.

Контроль ефіру –запис телепередачі з метою оцінки якості підготовки матеріалу і якості самої передачі.

Кореспондентський пункт (корпункт) -структурна ланка телеорганізації, місце перебування кореспондента телебачення.

Космобачення- система телевізійного зв’язку з космосом.

Котировка програми –показник популярності програми. Процент відбору телеглядачів, що переглядають певну програму у певний час.

“Круглий стіл”- передача дискусійного характеру, побудована на зіткненні точок зору, протилежності поглядів.

Крупний план- масштабність телепоказу (зйомки), що дає найбільше зображення в кадрі (наприклад, голова або тільки очі людини).

Л

“Лід” –ввідний абзац, яким відкривається текст публікацій. Це своєрідний зачин, що виконує функцію заспіву або зачину. На телебаченні “лідова” система подачі інформації використовується у випусках новин: на початку ведучий коротко розповідає про найважливіші події в світі, в країні або місті за останню годину. Іноді “ліди” формуються за принципом зацікавленості з метою залишити глядача у екрана протягом тривалого часу.

Літературний запис- повний виклад сценарію пере­дачі, що може здійснюватися після її відеозапису.

Літературний концерт- один із видів телеконцерту, що має вигляд художнього читання літературних творів або уривків із них.

Літературний портрет- вид передачі, що розкриває творче обличчя письменника.

Літературний ряд – права частина тексту телевізійного або кіносценарію, в якому зафіксоване те, що буде передаватися голосом. Важливими якостями літературного ряду є глибокий зміст і точна відповідність зоровому ряду: все, що відбувається на екрані повинно супроводжуватися текстом, який роз’яснює зображення або розкриває його зміст.

Літературний театр- один із видів телеспектаклю, що поєднує елементи сценічної дії та авторської розповіді, телеві­зійними засобами розкриває зміст художнього твору. Центральною дійовою особою в літературному театрі є ведучий-оповідач.

Ліцензія- письмовий дозвіл компетентного органу, що дає право на користування каналом мовлення.

Локальна програма –програма, що підготовлена місцевою програмою мовлення (без участі мережі).

М

Магнітна плівка- стрічка з тонким магніточутливим покриттям, на якому записують звук.

Магнітофільм — фонограма, отримана в результаті запису на магнітній стрічці.

Магнітофон- електронний апарат для звукозапису.

Макрозйомка- зйомка малих об’єктів у великих масштабах, що дозволяє показати на екрані дрібні, недоступні людському окові деталі.

Макроплан -те саме, що й крупний план.

Милозвучність- звукова організація тексту, гармонійне звучання певних мовних елементів.

Міжкадровий монтаж - компонування зображень, знятих з різних точок.

Мізансцена- розміщення дійових осіб перед камерою в студії або на знімальному майданчику (здебільшого у телевізійній виставі, шоу).

Мікрозйомка- зйомка дуже малих предметів за допомогою мікроскопа.

Мікрофон- пристрій для перетворення звукових коливань на електричні та передавання їх на відстань.

Мікрофонна картка- робоча програма студії телебачення, в якій занотовано порядок виходу в ефір передач, визначено черговість виголошення дикторських текстів перед мікрофоном.

Мікрофонна папка — папка, що містить технічні і творчі дані передачі, підготовленої до ефіру: мікрофонний матеріал, інформацію про учасників, хронометраж, режисерський сценарій і т.д.

Мікрофонний матеріал- текст, призначений для виголошення перед мікрофоном і передачі в ефір.

Мікшер- пристрій для регулювання рівнів звуку або зображення.

Мікшування— регулювання рівнів електричних сигналів передачі, поступове виведення звуку і наступне таке ж введення їх. Це специфічна форма переходу від однієї музичної фрази до іншої музичної фрази.

Готують

Мовлення- передача на відстань аудіовізуальної інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телеприймачів.

Модератор (лат. moderator “стримуючий”) — ведучий на телебаченні, журналіст, що повідомляє кілька окремих інформаційних матеріалів у передачі, з’єднує чи відокремлює їх, доповнює коротким коментарем; редактор, що веде передачу як диктор із вступним, перехідним чи заключним словом у програмі, розділі програми. Модератор стежить за правильним розподілом часу висловлювань гостей студії і глядачів, які телефонують. Його ціль – не “загубити” тему, не відходити учасникам від теми обговорювання. Найголовніший принцип: модератор не є учасником дискусії, не займає позицію одного з учасників. Приклад модератора – це ведучий програм, що стосуються передвиборчих дебатів.

Монітор- телеапарат, встановлений у студії для нагляду за зображенням.

Монотонність - голосова одноманітність.

Монтаж- розстановка кадрів у певній послідовності. Види монтажу: внутрікадровий, міжкадровий, технічний, конструктивний, художній, паралельний, перехресний, асоціативний.

Музична фраза- короткий фрагмент із музичного твору або спеціально підібраний ряд звуків.

Музичне оформлення- вирішення передачі засобами музики, що сприяє кращому донесенню її змісту.

Музичний супровід- музика, що супроводжує зображення і закадровий текст.

Музично-драматичний театр- один із видів телевистави, що будується на музичному матеріалі за принципами драматургії й законами телебачення.

Музкомедія - різновид музично-драматичного театру на телебаченні.

Н

Навчальне телебачення- програми, призначені для навчально-освітніх цілей.

Наголос - виділення в усній вимові якогось складу або слова за допомогою посилення голосу.

Наїзд- плавне наближення в кадрі до об'єкта, поступове збільшення масштабу його зображення без порушення різкості; здійснюється за допомогою трансфокатора.

Накладання- кадр, скомпонований із двох зображень, поєднаних способом нашарування.

Наплив- перехід від одного кадру до іншого, коли перше зображення поступово зникає, блідне, а нове дедалі яскра­віше проступає.

Нарис- жанр телевізійної публіцистики, що специфічними засобами відтворює дійсність у формі художніх образів і ґрунтується на документальній основі.

Наростання- поступове посилення звуку в телепередачі, один із засобів музичного оформлення матеріалу.

Несинхронна камера- кіно- чи відеокамера, що фіксує зображення без запису звуку.

Невербальна інформація (від лат. verbalis “словесний”) — інформація, що міститься не стільки в слові, вимовному журналістом в мікрофон, скільки в інтонації, з яким ці слова вимовляються. Може додавати тексту іронічний, а іноді і протилежний зміст. До поняття невербальної інформації часто відносять звукопис подій чи окремих фактів реального життя, зібраних разом за принципом арт-акустики, тобто таким способом, коли кожен звуковий фрагмент зберігає семантичне значення, тобто має змістовне наповнення.

“Новини одним рядком” (англ. “headlines”) –анонсування випусків новин, в яких дуже коротко розповідається про найголовніші або інтригуючі події.

О

Образність- спосіб естетичного освоєння дійсності, який полягає у специфічному відтворенні життя за допомогою художніх образів.

Огляд- жанр тележурналістики, в основі якого лежить осмислення подій і фактів у часових та просторових рамках.

Оглядач- журналіст або спеціаліст з іншої сфери, який готує огляди і виступає з ними по телебаченню.

Оголошення– передане по телебаченню повідомлення про певну подію, може бути рекламного типу.

Озвучення- нанесення на феромагнітну плівку, на якій уже зроблено відеозапис, звукового супроводу (пояснювальний текст, музика, шуми).

Оператор- див.: відеооператор, звукооператор, телеоператор.

Організований репортаж- телерепортаж, у якому виявляється активна підготовча (організуюча) роль журналіста у визначенні теми, об’єкта, в доборі учасників передачі.

Освітлення- один із важливих виражальних засобів на телебаченні, що сприяє наданню передачі відповідної тональності й настрою.

Оформлення- див.: музичне оформлення, художнє оформлення.

П

Павільйон- приміщення на телестудії, призначене для відеозапису, звукозапису або прямої передачі в ефір телевізійної програми.

Памфлет- публіцистичний твір гостро сатиричного характеру на злободенну тему, спрямований проти негативного явища в суспільстві, проти організації чи особи.

Панорамування- один із видів рухомої зйомки, під час якої знімальна камера плавно повертається вліво або вправо, вгору або вниз, відтворюючи на екрані широкі простори або високі об’єкти.

Паралельний монтаж- прийом показу кадрів, що відтворюють одночасні дії.

Партитура передачі (від іт. partitura літер, “поділ, розподіл”). Розгорнута форма режисерського сценарію, що найбільш повно відбиває послідовність епізодів передачі. Робота над партитурої передачі завершується в процесі трактових (генеральних) репетицій. За партитурої передачі режисер чи асистент режисера видають в ефір передачу чи ведуть її запис, знаходячись в апаратній за режисерським пультом.

Пауза- тимчасова зупинка голосу, невелика затримка у виступі, розмові, читанні; важливий чинник логічного членування тексту.

Передавач- електронний апарат для передачі в ефір електромагнітних сигналів, що несуть зображення чи звук.

Передача- телевізійний твір, підготовлений творчими та інженерно-технічними працівниками телебачення.

Перехідна аудиторія – аудиторія, що лишається біля телевізорів після перегляду попередньої програми тієї ж телестудії.

Переходи- прийоми зв’язку між кадрами: витіснення, затемнення, наплив, подвійна експозиція, сковзання, роз-фокусування та ін., що здійснюються електронним способом.

Перехресний монтаж- різновид паралельного монтажу, для якого характерна контрастність кадрів.

Персоніфікація- важлива специфічна риса телебачення, її суть полягає в тому, що екранне слово наділене рисами образу, який живе на телеекрані.

Перспектива(від лат.perspicere – ясно, правильно бачити) – правила і прийоми зображення на площині вилучених від спостерігача предметів. Людина, що створює зображення (картину, фотографію, комп’ютерний малюнок тощо) практично завжди прагне до передачі в ньому максимального обсягу і глибини простору. Художник уже на стадії етюдних нарисів обирає систему образотворчих засобів, за законами якої буде будуватися майбутня композиція його картини. Іншими словами, із шести відомих видів перспектив (лінійна, повітряна, динамічна, оптична, змішана і зворотна) віддається перевага будь-якій з них.

Підводка (підведення)- вступна частина телепередачі, яка вводить телеглядачів у курс теми, допомагає зорієнтуватися в обстановці, ознайомитися з учасниками передачі тощо.

Підзвучування -передача звуку з апаратної у студійний павільйон, коли присутнім там необхідно чути звукозапис.

Підложка– музично-шумове оформлення телепередачі, на фоні якого ведучий, диктор працює в ефірі. За допомогою підложки глядач може відрізнити одну передачі від іншої. Підложка додає змістове навантаження телепередачі, створює настрій і емоційно забарвлює.

План- масштаб зображення у кадрі. Поняття “план” виражає ступінь крупності зображуваної фігури чи предмета, залежить від дистанції між камерою і фігурою, що знімається, і від фокусної відстані об’єктива. Найбільш уживаний розподіл планів - на три види: загальний, середній і великий.

Подвійна експозиція- прийом, суть якого полягає у накладанні одного зображення на друге; найчастіше застосо­вується у переходах між кадрами.

Подорожній нарис- різновид теленарису, який готується під час подорожей по країні чи за кордоном.

Позастудійне мовлення- процес створення телепрограм за допомогою пересувної станції, яка забезпечує само­стійну підготовку передачі без стаціонарних технічних засобів телецентру.

Позастудійний запис- фіксація на феромагнітну плівку аудіовізуальних матеріалів за межами студії.

Позивні- звукові сигнали або уривки мелодій, що передують телепрограмам.

Політична інформація- повідомлення і роз’яснення на телеекрані фактів, подій і явищ політичного життя.

Постановочний концерт- один із видів телеконцерту, який на основі сценарію або сценарного плану укладається з музич­них, літературно-драматичних, циркових номерів.

Прес-конференція- різновид інтерв’ю багатьох учас­ників, що ведуть розмову з однією або кількома особами, добре поінформованими в певній сфері.

Прихована камера- замаскована камера, якою проводять зйомку непомітно для об’єкта.

Провокований репортаж- різновид телерепортажу, у якому репортер спонукає (“провокує”) людей до дії у створених ним обставинах.

Програма- 1) Послідовний перелік телепередач за певний період. 2) Окрема телевізійна передача. 3) Сукупність телепередач, що транслюються безпосередньо або в запису.

Програми за співучастю –телепередача зі студії, у якій бере участь студійна аудиторія.

Продюсер - особа, яка розробляє власний телевізійний проект, визначає творчі завдання щодо його реалізації і здійснює організаційне та фінансове забезпечення проекту.

Проїзд - один із видів рухомої зйомки (т.зв. тревелінг), що характеризується незмінністю кута між оптичною віссю об’єктива камери і площиною предмета. Тревелінгом називають таке пересування камери, яка знімає фігуру чи предмет, коли кут між оптичною віссю об’єктива і площиною предмета залишається під час зйомки незмінним. Сюди відносяться такі, наприклад, зйомки, як проїзд камери уздовж вулиці (горизонтальний тревелінг) від землі чи до даху будинку (вертикальний тревелінг), рух камери поруч з автомобілем, що рухається. Особливий різновид тревелінгу - від'їздінаїзд (інакше - тревелінг назад і тревелінг уперед).

Пряма трансляція- безпосереднє розповсюдження телепередач без попереднього запису і монтажу.

Прямий ефір — 1) Вид радіо- чи телевізійного мовлення, відмінна риса якого — одночасність події, трансляції її в ефір і прийому слухачами, тобто безпосередній вихід в ефір прямо з місця події і протягом її. 2) Синонім поняття “трансляція події”. Прямий ефір може бути студійним (вестися з радіостудії) і позастудійним. Специфічна якість Прямий ефір надає можливості глядачу відчути себе очевидцем події, створює ефект присутності.

Прямий репортаж- аудіовізуальна телепередача про дію в момент її перебігу.

ПТС - обладнана телекамерами пересувна телевізійна станція, що забезпечує підготовку (відеозапис або прямоефірну трансляцію) позастудійних передач.

Р

Ракорд- чиста, без чутливого покриття плівка, що приклеюється до початку і кінця кіно- або звукового ролика і запобігає псуванню відзнятої чи записаної частини плівки при її заправленні в кіноапарат або магнітофон.

Ракурс- кут, утворений оптичною віссю об’єктива ка­мери і площиною предмета, положення камери відносно об'єкта зйомки. Ракурс важливий елемент мови екрана.

Ревербератор- спеціальний пристрій, який використовують для створення акустичних ефектів.

Реверберація- процес поступового загасання звуку в приміщенні після припинення дії джерела звуку, обумовлений повторними відображеннями звукових хвиль від різних поверхонь (природна реверберація); штучна реверберація створюється за допомогою ревербератора.

Ревю- своєрідний телеогляд, що укладається з музичних, хореографічних, ексцентричних номерів, пов’язаних умовним сюжетним ходом.

Редагування- літературне опрацювання матеріалу для його передачі по телебаченню; підготовка мікрофонного матеріалу.

Редактор- тележурналіст, який готує матеріал для пе­редачі в ефір.

Редакція- 1) Приміщення, де перебувають творчі працівники. 2) Колектив творчих працівників галузевого відділу телестудії.

Режисер- творчий працівник телестудії, який готує телепередачі, забезпечуючи реалізацію на екрані авторського задуму.

Режисерська група- творчо-виробнича ланка студії телебачення.

Рейтинг програми– показник популярності програми. Визначається процентом вибірки телеглядачів, що переглядають дану програму в даний час.

Реклама- спеціальна інформація про осіб чи продукцію. Розповсюджується з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Релейна лінія- система передачі на великі відстані радіосигналів телебачення.

Ремарка- пояснення до зорового ряду в сценарії чи сценарному плані.

Репетиція- попередня творча підготовка передачі.

Репліка - виголошена дійовою особою фраза, після якої у продовження діалогу вступає інша особа.

Репортаж- оперативна, емоційно забарвлена розповідь тележурналіста про подію, що створює враження присут­ності телеглядача на місці події.

Репортер- тележурналіст, який забезпечує студію новинами, разом з оператором знімає, монтує кадри, супроводжує їх розповіддю.

Ретранслятор- проміжна станція на релейній лінії, де відбувається приймання, підсилення і дальша передача сигналів.

Ретрансляція- одночасні прийом і передача телеорганізацією програми без будь-яких її змін.

Рецензент- автор рецензії, оглядач телепродукції на студійній чи редакційній летючках.

Рецензування- критичний огляд телепродукції на летючці за певний період.

Рирпроекція- фонове зображення, що проектується на встановлений у студії екран з протилежного його боку із заздалегідь знятої відео- чи кінострічки або фотографії (слайду).

Ритм- розмірена повторюваність аудіовізуальних елементів.

Риторика – наука ораторського мистецтва, теорія, що розкриває секрети красномовства.

Риторичне звертання –використовувана у публіцистичному письмі чи в усній мові на радіо та на телебаченні мовностилістична фігура, що має форму звертання журналіста до якогось явища, щоб привернути до них більшу увагу слухачів. Від звичайного відрізняється тим, що спрямоване до відсутніх людей, до неживих предметів з метою виявити до них авторське ставлення, надати мові твору чи передачі емоційності, поетичної виразності. Звичайне звертання передбачає встановлення контакту автора з особою, до якої він адресується, риторичне ж такої мети не має: воно не потребує відповіді.

Розфокусування- специфічний операторський прийом, суть якого полягає у виведенні об’єкта зображення з фокусу, розмиванні зображення.

Рукопис - власноручно написаний автором текст.

Рухома зйомка- процес фіксації на плівці зображень різноманітних об'єктів за допомогою рухомої камери.

С

Сатиричні жанри- окрема підгрупа в системі публіцистичних жанрів, до якої належать памфлет, фейлетон, гумореска, пародія, байка, епіграма, шарж, карикатура.

Саундтрек (від англ, soundtrack “звукова доріжка”) — 1) Позначення музики чи шумового оформлення, що супроводжує зображення в кіно- і відеопродукції. Використовується як самостійна одиниця під час програмування у радіомовленні (напр., пісня з кінофільму). Термін з’явився як елемент професійного арго, але поступово затвердився в мові. 2) Звукова доріжка, що займає окремий номер на аудіодискові чи грамплатівці.

Світлові ефекти- імітація природних явищ або створення ілюзії природного освітлення за допомогою спеціального устаткування.

Середній план- масштабність телепоказу (зйомки), що дає в кадрі проміжне зображення об’єкта між загальним і крупним планом (більша кількість деталей, ніж на загальному плані, наприклад, невелика група людей).

Серіал(від лат. series “ряд”) — форма радіо- і телевізійної передачі, що складається з великої кількості окремих частин (серій), кожна з яких, як правило, має самостійний, завершений сюжет. Програми серіалу поєднуються звичайно загальними сюжетними колізіями, тими ж самими героями і звичайно єдністю місця, де відбуваються основні події.

Серія- один із складників серіалу - художньої чи документальної кіно- або відеострічки, призначеної для показу по телебаченню; один із компонентів циклу телепередач, об’єднаних спільною темою і сюжетною лінією.

Синхронна зйомка- процес фіксації зображення і звуку, що передбачає їх повну часову узгодженість.

Синхронна камера- кінокамера, що фіксує зображен­ня синхронно із записом звуку на підключеному до неї магнітофоні.

Сітка мовлення – програма телепередач на тиждень.

Скетч– невеличка п’єса жартівливого змісту, що розкриває ідею реклами побічно, у формі логічно-емоційних висновків самого слухача. Будується на грі акторів, шумових і музичних ефектах.

Сковзання (“змазування”)- операторський прийом переходу від одного кадру до іншого з метою підкреслити якусь зміну: об’єктив камери раптово залишає об’єкт, на який був спрямований, швидко панорамує, зупиняється на нейтральному фоні, після чого з’являється новий кадр.

Слоган –це спресована у формулу сутність рекламної концепції, доведена до лінгвістичної досконалості думка, яка добре запам’ятовується. Це словесний портрет фірми, корпорації, політичного діяча, політичного об’єднання, найрізноманітніших урядових, фінансових, комерційних та інших інститутів. Окрім того, слоган може бути і самодостатнім, він може виступати як самостійна форма звернення, котра може обійтися і без розгорнутого тексту, і без візуального ряду.

Соуп-опера – рекламні радіопередачі на 10-15 хвилин, що компонується на базі популярних оперних арій, опереткових сцен та пісеньок, а до тексту включають рекламні аргументи. За цими передачами стежать жінки (особливо домогосподарки). Їм властива широка запроваджуваність.

Соціальне телемовлення- програми освітнього, навчального та довідкового характеру для людей з відсутнім або послабленим слухом.

Спецефекти- виконані за допомогою спеціального електронного блоку розгортання чи згортання екранної завіси, різноманітні фігурні врізки, відбивки, інші специфічні переходи між кадрами, сюжетами.

Спеціальний випуск- випуск (часом позапрограмний) теленовин у зв'язку з важливими подіями.

Спотворення звуку- імітація перешкод з метою досягнення потрібного звукового ефекту.

Стереотелебачення- телевізійна система прийому, що створює просторову ілюзію, викликає враження об'ємності екранного зображення.

Стереофонія (від гр. stereos “просторовий” і phone “звук”) — особливість відтворених звуків, що викликає в слухача ілюзію просторового розташування їхніх джерел. Стереофонія під час запису забезпечується декількома мікрофонами, розміщеними в різних точках, а при відтворенні досягається за допомогою декількох встановлених у різних місцях динаміків. Принцип багатоканальної стереофонії використовується в радіо- і телемовленні.

СТТП- стаціонарні телевізійні трансляційні пункти із спеціальним обладнанням позастудійного мовлення, що встановлюється постійно в театрах, концертних залах, на циркових аренах і з’єднується з телецентром кабелем або лінією радіозв’язку.

Студійне мовлення – процес створення та передачі з телецентру на радіотранслятор зображення та його звукового супроводу. До студійного мовлення належать безпосередня трансляція (проводиться з телепавільйонів), комбіновані передачі, що створені в телецентрі.

Студійна репетиція- різновид репетиції на телебаченні, що відбувається у студійному павільйоні.

Студійний запис- відеозапис у студії передачі чи окремих її фрагментів.

Студія– спеціально обладнане приміщення для підготовки трансляції, запису радіо-, телепередач.

Субтитр- напис, який подається внизу кадрів способом накладання.

Сумарна аудиторія– кількість слухачів, що у своїй сукупності складають аудиторію програми мовлення у певний проміжок часу.

Супровід- закадровий пояснювальний текст до зображення.

Сценарист- автор сценарію передачі чи фільму.

Сценарій- словесно-логічний еквівалент майбутнього екранного твору, літературна основа передачі. У сценарії докладно, логічно послідовно і конкретно викладається розвиток теми, зорове її тлумачення, описується майбутнє дійство.

Сценарний план- літературний проект, робоча версія майбутньої передачі, її сценарна схема, у якій відображається бачення автором задуманого, намічається уявний хід розвитку дії, коли характер матеріалу завчасно визначити не можна.

Т

“Тег” -коротка інформація про спонсора програми напередодні її виходу в ефір або в самій програмі.

Телебачення- виробництво і розповсюдження аудіовізуальних передач та програм.

Телебесіда- див.: бесіда.

Телевистава- сценічна вистава, створена для показу по телебаченню.

Телевізійний редактор -див.: редактор.

Телевізійний режисер- див.: режисер.

Телевізійний художник- див.: художник.

Телевізійність матеріалу- врахування у сценарії якостей, характерних для телебачення.

Теледрама– п’єса, спеціально написана для телебачення з урахуванням його специфіки.

Тележурнал- вид передачі, скомпонованої з окремих матеріалів, які ведучий об’єднує в цілісну телепрограму.

Тележурналіст- журналіст, який реалізує свої творчі можливості на телебаченні.

Тележурналістика- журналістська творчість, що виявляється у відображенні дійсності телевізійними засобами.

Телеінтерв’ю- див.: інтерв’ю.

Телекамера- електронний апарат, призначений для передачі на телеекран студійних або позастудійних зображень.

Телеканал- див.: канал мовлення.

Телекоментатор- див.: коментатор.

Телекомунікація- передача і приймання будь-яких знаків, сигналів зображення і звуку за допомогою електромагнітних засобів зв’язку (кабельного-, оптичного-, радіозв’язку).

Телеконференція- одна з форм масової роботи телебачення з глядачами, які під час конференції аналізують передачі, висловлюють зауваження і пропозиції щодо їх поліпшення, отримують відповіді на різноманітні питання творчого і технічного характеру.

Теленарис- див.: нарис.

Теленовела- літературний твір у жанрі новели, написаний і реалізований на телеекрані з урахуванням специфіки телебачення.

Теленовини- частина переданих телевізійною системою матеріалів, що містять відображені через передавальний канал відомості про актуальні, суспільне значущі події, факти і процеси нашого життя.

Телеобмін– взаємний обмін матеріалами між телестудіями.

Телеогляд- див.: огляд.

Тембр- своєрідне звукове забарвлення, властиве голосу чи музичному інструментові. На телебаченні регулюється за допомогою спеціального пристрою.

Темп- швидкість подачі матеріалу на телеекрані.

Техніка мови (від гр. techne “мистецтво, майстерність”) — навчальна дисципліна, що відіграє значну роль у процесі професійної підготовки теле- і радіожурналістів, дикторів, а також усіх тих, хто за родом діяльності пов’язаний з усним мовленням, — акторів, ораторів, педагогів. Техніка мовлення. містить у собі такі розділи, як анатомія, фізіологія і гігієна мовного апарату; постановка подиху, голосу, дикції; логіко-інтонаційні основи мовлення. Призначення техніки мови — виховання умінь, що дозволяють виступаючому усвідомлено використовувати всі елементи мовного звучання і навмисно викликати потрібну розумову, емоційну і вольову реакцію аудиторії. Таким чином, володіння технікою мови допомагає знаходити оптимальну форму звукового вираження думки в конкретних умовах спілкування і для конкретних цілей.

Технічні засоби мовлення- сукупність електронних засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких телепрограми доходять до глядачів.

Титри- написи в кіно- чи відеоматеріали (фільмі, телепередачі), що містять різні пояснення.

Тонфільм- магнітні стрічки, на яких записані звукові програми з метою їх тривалого зберігання.

Траєкторна зйомка- один із видів рухомої зйомки, що здійснюється поєднанням панорамування і проїзду (переміщення камери) одночасно.

Трактова репетиція- різновид репетиції на телебаченні з увімкненням внутрішньої мережі передачі зображення і звуку, що дає можливість переглянути підготовлену програму на моніторі.

Трансляція- 1) Розповсюдження телевізійних програм за допомогою технічних засобів зв’язку. 2) Передача зображення і звуку безпосередньо з місця події.

Трансфокатор- оптичний додаток до телекамери, який дозволяє плавно змінювати масштаб зображення об’єкта без порушення різкості (наїзд чи від’їзд трансфокатором).

Тревелінг- див.: проїзд.

У

Усне повідомлення- найпростіший жанр телевізійної інформації, що дозволяє найбільш оперативно, крім прямого репортажу, повідомляти про подію. Воно може бути хронікаль­ним, розширеним (деталізованим) і коментованим.

Успадкована аудиторія – частина слухачів, що залишилася біля приймачів після прослуховування попередньої програми.

Ф

Фейлетон- жанр телевізійної публіцистики, що специфічними засобами у сатиричному тоні відтворює й оцінює життєві події і явища.

Феромагнітна стрічка- плівка зі спеціальним покриттям, на якій за допомогою магнітофона чи відеомагнітофона записують звук і зображення.

Фільмотека- спеціальне приміщення на телестудії, де зберігаються фільмокопії.

Фон - музика або шуми, на тлі яких розгортаються основні події. Фон доповнює і поглиблює зміст передачі, сприяє повнішому розкриттю теми. Але може бути фон і як небажане явище - такий знижує звукові якості передачі.

Фоновий запис- запис для передачі чи фільму різноманітних звукових шумів.

Фонотека - приміщення на телестудії, де зберігаються фонограми, які використовують у передачах.

Фон– звукова атмосфера, на якій вирізьблюються розмови і розгортається сюжет. Однотипний звуковий фон нерідко служить пов’язуючим елементом, що дозволяє розпізнати різноманітні за формою, тематикою програми.

Фонограма (від гр. phone “звук” і gramma “запис”) - запис мови, музики і т.д., нанесена на пластинку, магнітофонну стрічку, чи плівку інший носій.

Фонотека (від грец. Phone - “звук” і theke - “сховище, шухляда”) - зібрання фонограм, звукозаписів.

Х

Хронометраж- визначення часу, протягом якого триватиме передача.

Художнє оформлення- вирішення передачі образотворчими засобами, що сприяє кращому донесенню її змісту.

Художник- творчий працівник на телебаченні, який засобами образотворчого мистецтва створює образ телепередачі - за його ескізами, макетами оформляється телевізійна студія.

Художній монтаж- компонування окремих відеокадрів, унаслідок чого матеріал набирає естетичного змісту.

Художня рада- дорадчий орган для керівництва творчим процесом на телебаченні.

Ц

Центральна апаратна- головна комутаційно-розподільна та контрольна ланка телецентру, що виконує переми­кання і з’єднання різних об'єктів апаратно-студійного комплексу.

Цикл- ряд самостійних викінчених творів, що характеризується єдністю тематики, цілісністю композиції, спільністю сюжету чи дійових осіб.

Цифрове телебачення - телевізійне мовлення на основі кодованої цифрової інформації, форма одержання й обробки сигналів, які створюють і зображення, і звуковий супровід. Маючи високу перешкодозахищеність, система цифрового кодування забезпечує якість при передачі аудіовізуальної інформації на будь-які відстані, розширює творчі можливості телепрацівників.

Ч

Час домогосподарки – на телебаченні час від 10.00 до 16.00 годин, коли, так прийнято вважати, основними слухачами є жінки-домогосподарки.

Час (хронометраж) телепередачі – тривалість телепередачі або її частина (епізод) в хвилинах або секундах.

Чиста позиція –особлива значимість програми телепередач.

Ш

Шоу - показ, видовище, спектакль (музичне шоу, роз­мовне - ток-шоу).

Шуми – 1). Різні звуки, утворені рухом якихось предметів чи внаслідок злиття людських голосів. На телебаченні вони правлять за ефектні чинники, що сприяють виразності передачі, створюють відповідну специфічну атмосферу, викликають ілюзію реальності обставин, про які розповідається у передачі (гул заводського цеху, колони демонстрантів, трибуни стадіонів, дзюрчання струмка, пташиний спів, грозовий грім, паровозний свисток, гудіння літака тощо). Існують також численні прилади і інструменти, на яких імітують звуки, потрібні для телепередачі. 2) Перешкоди, що виникають під час роботи радіоелектронних засобів і проявляються на телеекрані у вигляді крупнозернистої структури (рухомого лапатого снігу).

Шумові ефекти - те саме, що й шуми в першому значенні.  

Шумотека –зібрання систематизованих і зареєстрованих у відповідній послідовності фонограм, на яких записані різні шуми, що використовуються в програмах на телебаченні. Існують також так звані комп’ютерні звукові бібліотеки, які іноді містять понад 800 000 різноманітних звуків.

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ