Інформаційна інфраструктура. Логістичні інформаційні системи

В основній ланці (на рівні підприємства) логістична система розпадається на ряд структур, які можна представити у вигляді горизонтальних функціональних підсистем в області закупівель, виробництва й збуту. У свою чергу в рамках кожної з підсистем перебувають структури функціонального характеру - складське господарство, транспортування, виробництво, послуги, забезпечення й обробка інформації. Кожний із цих елементів присутній на виробництві, а логістика поєднує їх у систему з єдиними цілями й завданнями, які лежать в області мінімізації витрат усього виробництва, а не його окремо взятого елемента.

Інструментом подібного об'їдання є інформаційне забезпечення процесу виробництва, починаючи із процесу закупівлі й кінчаючи збутому продукції. На підприємствах повинні бути впроваджені в практику логічні інформаційні системи, які дозволили б органічно об'єднати в належне ціле всі логістичні підсистеми (логістику постачання, виробничу логістику, логістику розподілу та ін.). Інформацію варто розглядати як самостійний виробничий фактор, потенційні можливості якого відкривають широкі перспективи для зміцнення конкурентоспроможності підприємств.

Щоб аналіз інформаційної діяльності в логістиці був плідним, необхідно розглядати логістичну систему як сукупність функціонально органічних логістичних підсистем, функціонування яких як єдиної системи (цілого) забезпечується інформаційною логістикою на рівні її власних інформаційних підсистем.

Одним з підходів до створення моделі інформаційної системи на виробництві є аналіз існуючої системи керування. Він припускає відомість конкретних ділянок виробництва до окремих компонентів, комбіную які, можна одержати структурну модель для аналізу варіантів структури підприємства.

Структурна модель повинна містити обоє основних елемента, а саме: виробничі потужності й кошти організації матеріального потоку. Комбінуючи ці елементи, організатори системи ділять всю структуру підприємства на буферну й технологічну частину. При цьому охоплюються всі види діяльності - від одержання сировини до передачі готової продукції покупцеві. Основний критерій, що відрізняє буферні й технологічні зони зосереджені в питанні: чи перебуває предмет праці в стаціонарному стані або він наведений у рух? Відповідь на це питання дозволяє розділити, які конкретні дані повинні бути зібрані, оброблені й передані для забезпечення оптимального керування матеріальним потоком. Певні в такий спосіб групи переданих даних повинні містити в собі наступні дев'ять інформаційних елементів, які, як уважається, створюють базу для інформаційного контролю над всією структурою матеріально-технічного постачання:

· тип предмета постачання;

· кількість і його обсяг;

· походження предмета постачання;

· його місце розташування (розміщення);

· час прибуття в пункт розміщення;

· час відправлення з пункту розміщення

· система транспортування;

· час транспортування;

· резервування.

Перераховані групи даних складаються для всіх місць розміщення й для кожного перевезеного об'єкта.

Із цією метою встановлюються пункти зчитування й передачі інформації у всіх місцях розміщення. Як правило, такі пункти рекомендується організовувати на границях між буферними й технологічними цілями виробництва.

Найбільш типова інформаційна система логістики функціонуюча на окремо взятому виробництві має ряд особливостей (малюнок).

По-перше, вона всепроникаюча - для неї немає закритих зон; її каналами зв'язку й датчиками пронизані всі рівні по горизонталі й вертикалі. По-друге, вона строго ієрархична, що управляють рівні точно обкреслені й відповідають за довірені їм функції. По-третє, функції зовнішніх зв'язків додані лише певному рівню ієрархії.

Таким чином, інформація сама по собі представляє один з найважливіших елементів виробництва, а для систем матеріально-технічного постачання відіграє вирішальну роль у підвищенні їхньої ефективності. Цей процес інтенсифікації виробництва обумовлений як більше короткими строками обробки матеріалів при більше низькому рівні запасів і зростаючої гнучкості виробництва, так і високою «прозорістю» кожної ділянки на підприємстві. У зв'язку із цим послідовне застосування інформаційних, мікроелектронних, сенсорних технологій приведе до підвищення ефективності інформаційних локальних мереж підприємств, які, будучи розширеними до рівня міжфірмової логістики, що охоплює цілий ряд підприємств, відкриють можливість прямого доступу на ринки постачання й розподілу.

                   Рівень автономних підсистем