Інформаційна функція упаковки

Невід'ємною складовою упаковки є маркування і друкована інформація (опис товару), нанесені на саму упаковку чи вкладені в неї. Етикетка (ярлик, маркування), позначає назву продукції, її склад, містить рекламні матеріали, інструкції про зберігання та використання. Вкладиші докладніше знайомлять покупців з тим, як визначитися з конструкцією чи використанням товару. Упаковка інформує всіх учасників логістичного ланцюга про товар, що в ній знаходиться. Як правило, це інформація про:

· дані виробника;

· найменування тари;

· кількість продуктів;

· номер за універсальним кодом продукції (Universal Ргоduсt Соdе — UРС).

Оскільки застосування комп'ютерної техніки в усіх галузях діяльності, втому числі і торгівлі, постійно зростає, необхідно передбачити нанесення на упаковку машиночитаного штрихового коду (bаг-соdе). Це певна комбінація темних і світлих смужок (штрихів і пробілів), яка дає можливість кодувати, зчитувати і розшифровувати інформацію про товар (вантаж) із застосуванням комп'ютерної технології. Товар, який отримав штриховий код, стає «легальним», входить у Світову інформаційну систему. Крім інших переваг, це різко знижує ризик піратських підробок чи порушення прав промислового власника.

Найбільш поширеними є наступні системи ідентифікаційних номерів: ЕАN-13, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128, ЕАN-13. ЕАN-13 є стандартним номером і використовується на всіх видах споживчих товарів. Коди ЕАN-14 і UСС/ЕАN-128 застосовуються при кодуванні транспортних упаковок (одиниць транспортованих вантажів).

Перша частина етикетки містить інформацію довільної форми. Вона використовується вантажовідправником для розміщення будь-якої графічної чи текстової інформації.

Малюнок 9.2 - Схема стандартної транспортної етикетки UСС/ЕАN-128

Другу частину етикетки відведено для нанесення даних у традиційній формі з використанням цифр і букв. Уведення інформації здійснюється ручним способом. Тут розміщуються дані про номер партії, дату упакування, розміри, вагу і т. ін.

Третя частина етикетки містить інформацію у вигляді штрих-кодів із символікою UСС/ЕАN-128.

Міжнародні аспекти організації транспортних перевезень

Міжнародне правове регулювання транспортних перевезень

Особливістю правового регулювання транспортних перевезень у міжнародній торгівлі є те, що основні питання доставки товарів вирішуються в міжнародних угодах і конвенціях, які містять уніфіковані норми, що однаково визначають умови транспортування товарів та інші умови, з ним пов'язані.

Міжнародне регулювання автомобільних перевезень

Існує близько 40 міжнародних організацій, що займаються питаннями автомобільного транспорту. Розглянемо найвідоміші з них.

Комітет із внутрішнього транспорту (КВТ) Європейської економічної Комісії (ЄЕК) ООН. У діяльності КВТ відображені питання, без вирішення яких неможливо було б організувати міжнародний автомобільний рух і перевезення вантажів. На підставі нормативних документів, розроблених КВТ, укладено велику кількість двосторонніх угод про міжнародне автомобільне сполучення та перевезення вантажів.

Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ). Створений у 1948 р. за ініціативою європейських автомобільних і автотранспортних асоціацій. Налічує понад 150 асоціацій та союзів із 45 країн світу.

До основних найважливіших конвенцій, розроблених цими організаціями, відносяться:

· Конвенція про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень вантажів (1950р.);

· Конвенція про договір дорожнього перевезення вантажів (1956р.);

· Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (1957р.);

· Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (1973р.);

· Європейська угода про міжнародні автомагістралі (1975р.);

· Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки Міжнародного дорожнього перевезення (МДП) (Конвенція ТІR) (1975р.).

Міжнародне регулювання на морському транспорті

Це найбільш врегульований у міжнародних економічних відносинах вид транспорту.

Основними угодами в сфері міжнародних морських перевезень, що мають комерційно-організаційний характер, є:

· Міжнародна конвенція з морського права (Брюссель, 1922р.);

· Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила);

· Конвенція ООН про морське перевезення вантажів (1978 р.).

Міжнародне регулювання річкових перевезень

Важливою угодою в сфері організації та здійснення міжнародних річкових перевезень є Конвенція про режим судноплавства на Дунаї. На підставі даної Конвенції створено Дунайську комісію як орган міжнародного співробітництва.

Ця комісія прийняла Основні положення плавання по Дунаю, створила єдину систему навігаційного руху, Правила річного нагляду, уніфікувала суднові документи.

Комерційно-правове регулювання перевезень вантажів по Дунаю здійснюється на підставі трьох Братиславських угод:

· Угоди про загальні умови перевезення вантажів;

· Угоди про єдині тарифи;

· Угоди про буксирування в наданні допомоги при аваріях і агентуванні.

Міжнародне регулювання у сфері залізничного транспорту

Найстарішою організацією у сфері міжнародних залізничних перевезень є Міжнародний союз залізничних шляхів, який був створений у 1922р. Метою цього союзу є поліпшення умов будівництва та функціонування залізничного транспорту в міжнародному і внутрішньому сполученні країн-учасниць.

До основних конвенцій, які регламентують комерційно-організаційні питання здійснення міжнародних залізничних перевезень, відносяться:

· Міжнародна конвенція про перевезення вантажів по залізницях (Берн, 1890р.), а також її нова редакція — Конвенція про міжнародні перевезення залізницею (1980 р.);

· Угода про міжнародне вантажне сполучення.