УМІННЯ СИСТЕМАТИЗУВАТИ ЗІБРАНИЙ МАТЕРІАЛ

(СТРУКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ УМІННЯ)

Зібраний матеріал на основі спостережень за дійсністю, картиною і текстом — це тільки фактична основа, на якій будується зв'язне висловлювання. Щоб донести до слухача (читача) свій задум, мовцеві необхідно систематизувати зі­брані факти, думки: об'єднати їх в окремі групи (мікротеми), визначити, які з них головні, а які — другорядні, тобто пояснюючі, уточнюючі, знайти мовне вираження зв'язку між цими логічно закінченими частинами і реченнями

твору.

Навчання способам систематизації матеріалу слід здійс­нювати на основі теоретичних відомостей про семантико-композиційну структуру текстів, визначених програмою. Уже з 2 класу можна проводити цілеспрямовані спостере­ження над будовою зв'язного висловлювання. Системою вправ треба розкривати учням сутність самого процесу поєднання окремих речень і логічно закінчених частин у смислове ціле — текст. Учні доходять висновку, що будь-яке зв'язне висловлювання — це спосіб передачі думки, яка розкривається не в одному реченні, а у ланцюгу взає­мопов'язаних речень.

Перше речення-зачин стисло називає предмет (тему) висловлювання, вводить у ситуацію мовлення. Воно зро­зуміле само по собі. Наступні речення становлять основну частину тексту — розробку теми. Вони конкретизують, пояснюють, розгортають думку, намічену зачином, так, що ми зримо уявляємо зображені події, предмети, явища. Заключне речення інтонаційно завершує повідомлення, намічає дальший розвиток подій. Таким чином, думка, що цементує групу взаємопов'язаних речень, переходить із речення у речення. Кожне наступне речення повторює частку попереднього і додає щось нове про предмет вислов­лювання. Проникнення частини попереднього речення в наступне забезпечує смисловий зв'язок між ними, який виражається різними мовними засобами. Формуючи уявлення про зв'язність як принцип внут­рішньої організації тексту, великої ваги слід надавати бе­сіді з ілюстративно-текстовою опорою, поєднувати аналіти­ко-конструктивні вправи з творчими, синтетичними.

Формування уявлень про семантико-композиційну структуру тексту

Можна застосовувати різні варіанти розвитку уявлень про семантико-композиційну структуру тексту.

У процесі виконання вправ 1—4 діти спостерігають, як взаємодіють, впливають речення у тексті. Це допомагай їм осмислити закономірність втілення смислової єдності висловлювання у мовній формі. У них виробляються внут­рішні орієнтири, як саме домагатися послідовності, логічності у передачі власних вражень. Вони усвідомлюють,
що перше речення-зачин будується з урахуванням дальшо­го розвитку думки у висловлюванні, а ритмічне, послідовне розгортання думки від одного речення до другого забезпе­чується смисловою і лексичною наступністю.

Мовні засоби зв’язку речень у тексті

Дальшою сходинкою у роботі над  зв'язністю висловлювання є спостереження за мовними зв’язками речень у тексті. Ставиться мета — навчити поєднувати два сусідні речення, використовувати перехід частки попереднього речення у наступне, знаходити лексичні способи зв'язку печень з огляду на тему і основну думку висловлю­вання. Доцільними тут є такі вправи, як аналіз, редагування, лінгвістичний експеримент, відновлення деформовано­го тексту, побудова висловлювання за опорними словами.

Слова, найважливіші для вираження думки

Робота над словами, найважливішими для висловлювання у тексті,— ефективний прийом у розкритті процесу формування думки. Навчаючи дітей інто­наційно виділяти найважливіші слова й будувати власне висловлювання за даними опорними словами, слід наочно показувати, що характеристиці теми (предмета) висловлю­вання підпорядковані всі мовні засоби твору. Однак смис­ловим каркасом тексту є найважливіші слова. Саме за допо­могою їх передається нове про предмет висловлювання (су­купність його ознак), комунікативна установка автора.

Найважливіші для вираження думки слова в усному мовленні виділяються логічним наголосом та логічними паузами, а у письмовому — за допомогою порядку слів і поєднанням відповідних синтаксичних конструкцій.

Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану

Формування умінь групувати зібраний матеріал, виділяючи зв'язані між собою факти в окремі ло­гічно закінчені частини, продуму­вати послідовність викладу думок ґрунтується на усвідом­ленні структури зв'язного висловлювання і тісно пов'язу­ється із складанням плану.

План відображає основні віхи викладу будь-якого тво­ру автором. Складання плану, а також користування ним під час оформлення усного і письмового висловлювання активізують і дисциплінують думку.

Вчити складати план — значить вчити аналізувати те­му, визначати свою точку зору на предмет висловлювання і конкретизувати її. З цією метою учитель використовує прийом зіставлення двох варіантів плану — у першому відображається тільки послідовність подій, а у другому — передається водночас і ставлення автора до зображеного.

Важливо постановкою завдань зорієнтувати дітей передусім на головному у майбутньому висловлюванні, а потім роз'яснити, як будувати вступну частину, як слід робити висновки, оформити кінцівку твору.

Великі труднощі викликає у дітей побудова вступної частини твору. Тому вчитель спеціально розглядає мож­ливі варіанти оформлення початку твору. Роз'яснює, що у вступі переважно мотивується вибір теми, повідомляється про що йтиме мова, вказується точка зору автора. Харак­тер зачину залежить також від жанру твору. Оповідання і казка розпочинаються, як правило, характеристикою об­ставин, у яких відбуваються події. У тексті-описі вступна частина у більшості випадків присвячується розкриттю загального враження від предмета чи явища. У міркуванні на початку дається теза, яку слід довести, обґрунтувати.

Доцільно також ознайомити дітей із несподіваним, рап­товим початком та інтригуючим зачином.

Досвід передових учителів переконує, що план, скла­дений колективно або самостійно учнем, більшою мірою активізує мовленнєву творчість учнів, ніж готовий план, поданий учителем.

Працюючи над складанням плану, не слід випускати з поля зору відпрацювання умінь поєднувати частини тво­ру. У процесі колективної творчості учитель постійно ста­вить запитання: Як ви зв'яжете частини розповіді? Як по­єднаєте два сусідні речення? Які слова слід замінити, щоб не було повторення того самого слова у тексті? Як слід переставити слова у другому реченні, щоб краще зв'язати а першим? Як слід перебудувати речення, побудовані за одним зразком, щоб інтонаційно виділити найважливіші для вираження думки слова?

УМІННЯ ЗНАХОДИТИ ПОТРІБНІ МОВНІ ЗАСОБИ