Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Розвиток сприймання, мислення і мовлення у їх взаємозв’язку
Навчити дітей способами добору потрібного для висловлювання матеріалу (будь-то життєві враження, книга чи картина) учителеві вдасться лише тоді, коли він зуміє збудити пізнавальний інтерес, прагнення все бачити, слухати, сприймати світ довкола. «Вся справа у тому,— зауважує відомий методист М. О. Рибникова,— щоб відкрити очі, здивуватися знайомому, показати давно відоме і бачене з потрібної і важливої точки зору» . Щоб навчити мистецтву бачити, необхідно організувати систему цілеспрямованих спостережень, які б стали для дітей школою сприймання, засобом оволодіння мислительними прийомами, виробляли у них уміння помічати у предметі яскраве, характерне і зображувати його словом. Виховуючи культуру зору, учитель обирає найбільш плідний шлях — єдність аналізу і синтезу. Вчить у процесі спостережень схоплювати найістотніше у предметах, явищах, виділяючи їх ознаки у певній послідовності, та зображувати ціле через подачу найхарактерніших ознак, властивостей. У хід спостережень включає систему завдань, які орієнтують на певні форми мислительної роботи: виділення суттєвих ознак, зіставлення і протиставлення, конкретизацію і узагальнення, виявлення причинно-наслідкових зв'язків. Такі вправи спонукають дітей вдивлятися у навколишнє, організовують чуттєвий досвід їх, виробляють уміння проникати у сутність явищ. Зразки деяких завдань розкриють їх. 1. Зіставте малюнок снігурів і текст-опис «Хто це?». Невеличкий співучий птах із червоним оперенням у самців і бурувато-сірим у самок. Покажіть на малюнку ознаки снігурів, за якими можна легко розпізнати цих птахів. 2. Розгляньте гілочку сосни і ялини. Порівняйте голки у сосни і ялини. Чим відрізняються шишки у ялини і сосни: за формою, за розміром? 3. Вугілля, нафта, залізна руда, торф. Як можна одним словом назвати ці предмети? 4. Доповніть речення: Тварини — це комахи, риби, ... 5. Уявіть, що вперше приїхав із міста у село семирічний Петрик. Він дуже допитливий. Його все цікавить. Поясніть йому: для чого осушують болота, для чого садять лісосмуги у полі. Джерелом для розвитку думки, як бачимо, є наочні образи, сприймання навколишнього, враження, здобуті під час спостережень. Із наочного образу думка дитини переключається на відпрацювання інформації про цей образ. Забезпечується, таким чином, основа для розвитку сприймання, мислення і мовлення учнів у їх взаємозв'язку і органічній єдності. Для своїх спостережень діти черпають матеріал із навколишньої дійсності, книг, картин. Тому, формуючи уміння бачити, слід навчати спостерігати за явищами природи і суспільства, працювати з книгою, дивитися картину. Збирання матеріалу на основі спостережень за дійсністю Прищеплення навичок і умінь збирати факти для висловлювань розпочинаємо із розгляду предметів, спостережень за явищами навколишнього світу. Великий інтерес викликає у дітей ігровий метод. Учитель у «чарівне віконце» поміщає щотижня різні предмети: гілочку клена, гроно горобини, опеньки, айстри — для їх розгляду, виділення їх характерних ознак. Особлива роль у вихованні культури зору належить екскурсії. Добре продумана і організована екскурсія примусить говорити і писати кожного. Найголовніше — розробка екскурсійного плану. Плануючи хід спостережень, учитель має так організувати показ об'єктів, щоб наступні сприймання зумовлювалися попередніми, враження дітей контрастували, відтінювали одні одних і самі собою вели до висновку. Така цілеспрямована організація чуттєвого досвіду виробляє у дітей чітку установку на виділення істотного, підказує ідею, план, послідовність, композицію викладу. Відомо три екскурсійні плани, що передбачають три основні шляхи розгортання теми. Перший шлях — контраст, зміна протилежних вражень: старе (нове) селище, наш парк (гай, озеро, річка) погожої і похмурої днини, година занять у школі і перерва. Чіткість сприймань, виявлених силою протиставлення, розташування матеріалу за контрастом, виразність сусідства протилежностей — все це орієнтує на вибір точних деталей, визначає структуру майбутнього висловлювання. Другий шлях — сходинки вражень, градація їх: від закладки фундамента до закінченого будиночка, від льону до сорочки, від паростка зернятка до колоска, як до нас прийшла книжка, Іграшка. Ряд вражень, які логічно змінюють одні одних, диктують чітку послідовність у викладі матеріалу. Такі спостереження можуть вестися тривалий час, У цьому разі слід занотовувати зібрані факти у щоденнику спостережень. Орієнтиром у оволодінні цим способом розгортання теми можуть бути твори «Як у полі сорочка виросла?» (К. Ушинського), «Кінь-огонь» (В. Маяковського), «Звідки стіл прийшов?» (С. Маршака). Третій екскурсійний план передбачає складання розповіді з послідовним розгортанням подій (у ній чітко виділяються зав'язка, кульмінація, розв'язка). Цей план найбільш доступний і цікавий для дітей (прихід поїзда чи пароплава як кульмінація дії). Для спостережень доцільно обирати небагато предметів або подію, яка триває недовго, інакше увага у дітей буде розпорошуватися, і твір, побудований за такими спостереженнями, може перетворитися на нагромадження фактів і ознак. Учитель визначає також, з якого пункту краще вести спостереження, оскільки сприймання залежить від відстані, з якої ми розглядаємо об'єкт, та його освітлення (наприклад, пропонуємо розглянути озеро здалеку чи зблизька, освітлене сонцем чи оповите туманом). План спостережень має бути сформульований у вигляді завдань, щоб діти відчули потребу пильно придивитися до навколишнього, помітили поруч дивне і загадкове, яке ховається від лінивого ока; як пробуджується від зимового сну ліс, про що дзвенять дощові крапельки, як перемовляються між собою мурашки і умудряються підняти тягар набагато більший за себе. Важливо націлювати не стільки на повноту ознак, скільки на передачу найхарактерніших із них та загального враження від предмета. Керуючись планом, учитель веде з дітьми бесіду, спрямовуючи пошуки найбільш чіткого, виразного слова для передачі вражень. Учні роблять у блокнотах стислі замітки або малюють невеличкі ескізи. Відразу після екскурсії колективно складають робочі матеріали, добираючи до кожного пункту плану найважливіші для вираження думки слова, словосполучення. Продумують, як об'єднати одну частину з іншою, підшукують варіанти зачину, кінцівки оповідання. Учитель намагається застерегти дітей від засвоєння штампів. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 246. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |