Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Спостереження за зв’язком між змістом тексту і заголовком
Співвідносити заголовок і зміст за твору діти вчаться на уроках грамоти. Їм пропонуються завдання: поділити оповідання, казку на частини за поданими заголовками, придумати до серії картин заголовки; з даних заголовків дібрати найбільш вдалі; обґрунтувати, чому так названо оповідання. На уроках позакласного читання відпрацьовуються уміння знаходити потрібну книгу, орієнтуватися у її змісті; користуючись заголовком, 3 цією метою пропонуються дидактичні ігри типу «Бібліотекар і читач». Від книги слід переходити до ознайомлення із дитячими журналами, газетами. Ставляться завдання: «Розгорніть газету (журнал). Прочитайте заголовки і скажіть, про що можна довідатися із цього номера газети (журналу)». Виконання таких вправ привертає увагу дітей на зв'язок між змістом тексту і заголовком. У них складаються початкові уявлення про смислову єдність і зв'язність тексту. Здобуті знання про ознаки тексту розширюються під час колективного аналізу, відновлення, редагування текстів і складання розповідей дітей про те, що відбулося у їхньому житті. Учні починають усвідомлювати що всі речення у тексті, об'єднані темою і основною думкою, розташовані у певній послідовності. Пізнання цього. найголовнішого закону побудови тексту допомагає їм оволодіти уміннями співвідносити зміст твору із заголовком, орієнтуватися у межах теми, помічати логічні пропуски у змісті висловлювань. Основним методом роботи з учнями є бесіда, у процес якої учитель включає вступне слово; вводить ілюстративну опору, конкретизуючи уявлення дітей. Пошукова діяльність активізується складанням словесних малюнків» інтонаційним виділенням найважливіших для вираження думки слів, поданим планом, постановкою проблемних завдань. Подаємо кілька вправ, які сприяють формуванню в учнів уявлень про текст і його суттєві ознаки — смислову єдність і зв'язність. Усвідомлення теми і головної думки власного висловлювання Вправи на аналіз готових текстів(типу 1—2) поєднуються із конструктивними, творчими (типу З—5) — знайти логічні пропуски у висловлюванні, виправити помилки у змісті твору, відновити деформований текст, побудувати розповідь за даною темою. Мета цих вправ — виробити уміння усвідомлювати межі та основну думку власного висловлювання, підпорядковувати мовні засоби розкриттю свого задуму. Отже, відомості з теорії монологічного мовлення застосовуються у процесі колективного виховання вправ, а не заучуються спеціально дітьми. Вони є орієнтиром у оволодінні уміннями послідовно, виразно розповідати про побачене, пережите. Учні переконуються, що для висловлення думки часто буває недостатньо одного речення, особливо коли необхідно довести своє твердження, пояснити, підкріпити прикладами або розповісти про ряд подій чи намалювати картину, предмет. Для повноцінного спілкування необхідно навчитися об'єднувати у єдине смислове ціле групу речень, тобто будувати зв'язне висловлювання. Завдяки пізнанню суттєвих ознак монологічного мовлення — смислової єдності і зв'язності — для учнів стають зрозумілими способи усвідомлення теми і основної думки тексту. Для опанування цими способами, мовленнєвої діяльності доцільними є типи вправ, розроблені Т. О. Ладиженською. Завдання у них певним чином уточнені, конкретизовані, зорієнтовані на сприймання дітей молодшого шкільного віку. 1. Прослухайте два учнівські твори (у одному з них тема розширена, а другому — звужена). У якому творі наводяться факти, що є зайвими, не стосуються теми? А де — значно розширюють її? Чи повно розкрито тему у другому творі? Що випущено? Про що необхідно розповісти? Якими фактами слід доповнити розповідь? 2. Подумайте, яка із даних тем є ширшою, а яка вужчою. Про які факти слід розповісти, щоб розкрити першу тему, другу тему? 3. Підшукайте до даної вузької теми широку. «Якою я сьогодні побачила весну?» 4. Як би ви розчленували широку тему на підтеми? «Зимові розваги дітей». 5. Зіставте дві теми. У формулюванні якої теми підказується головна думка? Знайдіть у формулюванні тем слова, які підказують головну думку. 6. Зіставте теми творів. Під час написання якого твору слід обрати розповідь, опис, міркування? Як я відпочивала влітку. Який гарний ліс улітку! Чому влітку день довший, ніж ніч? Уміння збирати матеріал для висловлювання Усвідомлення кожного слова у формулюванні теми, встановлення її меж, визначення свого ставлення до зображуваного — це та відправна точка, що спрямовує пошук фактів, які стосуються теми і підтверджують головну думку. Збираючи необхідний матеріал для твору, автор помічає істотне, відкриває другорядне, що не відповідає задуму. Це складне уміння. Воно включає ряд мислительних дій. Потребує чуттєвого досвіду, спостережливості. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-06-01; просмотров: 258. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |