Характеристика складених учнями діалогів

Початковий

1-3

Учень будує діалог, але робить довгі паузи, вислуховує лише окремі репліки співрозмовника, перебиває його, не завжди вживає слова ввічливості, припускається більше трьох помилок у мовленні, будує діалог з 1—2 реплік.

Середній

4-6

Учень достатньо швидко включається в діалог, хоч і робить паузи, добираючи потрібні слова, окремі репліки співрозмовника залишає без відповіді, не завжди вживає слова ввічливості, припускається до трьох помилок у мовленні, будує діалог із 2-3 реплік.

Достатній

7-9

Учень в міру швидко включається в діалог, швидко добирає потрібні слова, вживає їх у правильних грама­тичних формах, демонструє належну культуру спілку­вання. При цьому припускається 1-2 помилок у мовному оформленні реплік, які тут же сам виправляє.

       Високий    10-12 Учень швидко включається в діалог, демонструє високу                культуру спілкування, вміння уважно й доброзичливо слухати співрозмовника, висловлює свою думку з приводу предмета розмови. Обсяг і мовне оформлення

                               діалогу відповідає нормам.

ТЕМИ ДЛЯ ДІАЛОГІВ

1. У книжковому магазині.

2. Розмова по телефону (Виклик лікаря).

3. Краплинка і травинка.

4. Мої канікули.

5. Знайомство.

6. Новорічне свято (Колядування, Вертеп).

7. В аптеці.

8. На прогулянці в парку.

9. На лижах (ковзанах, санках).

10. Подорож весняної краплини.

11. Зустріч із Феєю.

12. Бесіда з татом.

13.Метелик і квіточка.

14. Будяк і Троянда.

Лекція № 23 (2 година)

Робота над складанням зв'язних висловлювань. Твори, їх класифікація. Етапи процесу творення тексту. Критерії і норми оцінювання творчих робіт

План лекції.

1. Значення створення власних зв'язних висловлювань учнями
початкових класів.

2. Етапи процесу творення тексту.

3. Класифікація творів.

4. Взаємопов'язане навчання розповідям, описам і міркуванням на уроках розвитку мовлення.

5. Типи помилок у зв'язних висловлюваннях.

6. Методика роботи над помилками різних типів.

7. Методика ознайомлення з прийомами запобігання помилками у зв'язних письмових висловлюваннях учнів.

8. Критерії і форми оцінювання учнівських переказів і творів.

Рекомендована література

1. Блик О.П. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. - К.: Радянська школа, 1985.

2. Богун А.М. Методика розвитку рідної мови. - К.: Вища школа, 1995.

3. Варзацька Л.О. Розвиток сприймання , уяви , мислення - основа словесної

творчості. - ж-л «Початкова школа», №2, 1995.

4. Вашуленко М.С., Дмитренко Я.І. Нетрадиційні уроки мовлення та мислення

молодших школярів, -ж-л «Початкова школа», №11,2003.

5. Головко І. Системність у роботі над текстами — міркуваннями. — ж-л «Початкова

школа», №2, 1998.

6. Квітко Г.М. Збагачення творчої уяви, опорних знань у мовленні школярів. - ж-л

«Початкова школа», №2,1991

7. Кругла Н. Урок розвитку зв'язного мовлення. - ж-л «Початкова школа», № 4,   1997.

8. Машталер О. Художні описи та оповідання школярів. - ж-л «Початкова школа», № 4, 1998.

ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ЗВ'ЯЗНИМ ВИСЛОВЛЮВАННЯМ

УМІННЯ ОРІЄНТУВАТИСЯ В УМОВАХ СПІЛКУВАННЯ

Мотивація мовлення. Типи мовленнєвих ситуацій.

Щоб сформувати у дітей уявлен­ня про способи орієнтування в об­ставинах і завданнях спілкування, треба створити на уроці навчальну ситуацію, яка б набли­жалася до природних умов спілкування. Учні, поставлені в обставини, однотипні з тими, що існують у житті, зможуть під час висловлювання мимоволі враховувати сприймання того, до кого звертаються. Спосіб викладу думки підказуватиметься їм конкретною обстановкою.

Ситуація живого спілкування на уроці може виникнути лише тоді, коли вчитель і учні пройняті взаєморозумінням, радістю спільної праці. За таких умов виконання вправи перестає бути для учня формальним завданням. Мовлення стає засобом самовираження. Захоплені спільним пошуком, радістю пізнання, діти діляться з учителем почуттями, враженнями. Обмінюючись думками, вчаться бачити нав­колишнє, відгукуватися на життя, включатися у нього.

Стійкий інтерес до мовленнєвої творчості учителеві вдасться пробудити тоді, коли він зуміє знайти матеріал спільних переживань, захопить дітей темою висловлю­вання. У такій темі клас буде відчувати себе єдиним твор­чим колективом, Для кожного стануть зрозумілими власна роль у процесі спільного пошуку, зв'язок з товаришами, спрямовуюча допомога вчителя.

Перші успіхи колективної творчості, уміння окремих учнів виразити себе словом народжують змагання. За одни­ми пробують свої сили інші. Пробуджується інтерес. Колек­тивна творчість стає школою оволодіння прийомами викла­ду думки.

Спосіб постановки завдання — найважливіший інстру­мент учителя у створенні мотиву мовленнєвої діяльності. Формулюючи те чи інше завдання, учитель бачить конкрет­ну мету даного уроку, його місце в системі інших. Виходячи з цього, він створює мовленнєву ситуацію, яка спонукає уч­нів до висловлювань, близьких до тих, що існують у дійсності.

Одні типи ситуацій мають на меті сформулювати чітке уявлення про функції мовлення, обставини та співбесідників спілкування. Інші — будять уяву, викликають асоціації, підказують свідомості способи оформлення образів, що виникають.

Прийоми активізації мовленнєвої творчості

Ефективним прийомом формуван­ня уявлень про функції мовлення е зіставлення на одну й ту саму тему текстів художніх і наукових, розповідей, описів та міркувань. Порівнюючи висловлю­вання, у яких про те саме говориться по-різному, учні усвідомлюють, що тексти бувають різні у залежності від функції мовлення. Вони одержують орієнтири, як зна­ходити спосіб викладу думки, беручи до уваги обставини і мету спілкування.

УМІННЯ РОЗКРИВАТИ ТЕМУ І ОСНОВНУ ДУМКУ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Обрана учнем тема викликає уявлення, почуття, вима­гає їх композиційного оформлення, вираження певної точ­ки зору (головної думки). Тема, таким чином, є центром кристалізації авторського задуму. Особливої ваги слід надавати усвідомленню теми і основної думки. Учні мають навчитися визначати межі теми, розуміти, про що слід розповідати, висвітлюючи ту чи іншу тему, які факти до­бирати для її розкриття. Мають пізнати, що, будуючи текст, необхідно всі його компоненти — зміст, структуру, мовні засоби — підпорядковувати темі і основній думці, оскільки найістотнішими ознаками монологічного мовлен­ня є смислова єдність і зв'язність.

Організовуючи навчання, слід іти від спостережень за співвіднесеністю заголовка із змістом твору до форму­вання уявлень про смислову єдність і зв'язність як суттєві знаки будь-якого висловлювання, вироблення із опорою на ці знання умінь визначати і розкривати тему і основну думку тексту.