Лекція 2. Фінансові інструменти і їх використання в фінансовій діяльності

1. Емісія, розміщення, обіг та погашення фінансових інструментів.

2. Розрахунок загальної інвестиційної привабливості вкладень в фінансові інструменти певного підприємства.

Характеристика майнового паю та визначення його розміру.

Емісія фінансових інструментів спеціально для розміщення за кордоном.

Емісія, розміщення, обіг та погашення фінансових інструментів.

Фінансові інструменти виникають і з'являються в обігу як результат дії певного господарюючого суб'єкта по мобілізації коштів та ресурсів інших суб'єктів для досягнення визначеної ним мети.

Основними різновидами підприємств, що взаємодіють в процесі утворення і функціонування фінансів є емітент і утримувач.

Емітентом вважається підприємство, яке шляхом випуску фінансового інструменту взяло на себе певні фінансові зобов'язання або збільшило власний капітал.

Утримувачем є підприємство, яке поповнило фінансовим інструментом свої активи.

Суттеву роль у підготовці до обороту та розміщенні емісійних фінансових інструментів (основного масиву цінних паперів) відіграє організатор розміщення – лицензований торговець цінними паперами (андерайтер), який обирається емітентом для підготовки та проведення випуску. Андерайтером в Україні може бути лише професійний учасник ринку, що має ліцензію на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів.Дуже важливим фактором, який впливає на підтримку ліквідності вторинного ринку є форма андерайтингу . Існують три основні форми ринкового андерайтингу: 1. Реалізація максимального (бажано – всього) обсягу випуску серійного фінансового інструмента серед максимальної кількості інвесторів на основі проведення активного маркетингу без будь-яких зобов”язань щодо нерозпроданої частини їх випуску (у цьому випадку андерайтер намагається витрачати мінімальну кількість власних коштів). 2. Придбання в емітента недорозміщеної частини випуску цінних паперів. 3. Викуп всього випуску андерайтером і подальше розміщення серійного фінансового інструмента на вторинному ринку. Перша форма припускає ризик нерозміщення емітентом усього чи частини випуску на встановлених умовах, однак у випадку успіху надає і гарантує подальшу необхідну ліквідність вторинного ринку через наявність розгалуженої структури власників СФІ. Другий варіант надає емітенту гарантії при первинному розміщенні випуску, але подальша ліквідність вторинного ринку залежить від самого андерайтера або специфічних умов договору про розміщення цінних паперів. На андерайтера крім інших можуть покладатись ще й такі функції: 1. Здійснення за дорученням та від імені емітента організації випуску, розміщення та обертання СФІ до їх погашення. 2. Розробка концепції обертання СФІ, умов випуску, проспекту ємісії. 3. Розробка і обгрунтування організаційно-фінансових схем та механізмів випуску і розміщення СФІ. 4. Забезпечення та здійснення необхідних дій щодо супроводу процедури випуску та розміщення фінансових інструментів на первинному та вторинному ринках.

     Використання фінансових інструментів в інвестиційній діяльності. Для аналізу інвестиційної привабливості  можна використати наступні основні економічні показники: БП – балансовий прибуток; СФ – статутний фонд, ОП – об”єм продажу, КЗ – кредиторська заборгованість, ДЗ – дебіторська заборгованість, ЧА – число акцій, СА – вартість активів, яка визначається як сума СФ + КЗ + БП. Тоді інвестиційну привабливість підприємств можна вирахувати як суму коефіцієнтів, які будуть зараз перераховані, кожний з яких помножується на відповідні вагові показники:

, де

R₁ – рентабельність продажу =БП/ОП, b₁=1;

R₂ - рентабельність активів = БП/СА (СА=СФ+БП+КЗ), b₂=1;

R₃ – коефіцієнт покриття = СА/КЗ, b₃ = 0.1;

R₄ – коефіцієнт обороту активів = ОП/СА, b₄=1;
R₅ - коефіцієнт обороту кредиторської заборгованості = ОП/КЗ, b₅=1;
R₆ - коефіцієнт перевищення строку погашення ДЗ над строком погашення               

  КЗ = (ДЗ-КЗ)/ОП, b₆=1;
R₇ – чисті активи на акцію = (СФ+ДЗ-КЗ+БП):ЧА, b₇=1;
R₈ – прибуток на акцію = БП/ ЧА, b₈=1.

Характеристика майнового паю та визначення його розміру.Майновий пай – частка майна учасника підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. А його співвласники – учасники підприємства, в т.ч. реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді, але які не отримали його в натурі, чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника.

       Розмір майнового паю визначається наступним чином.

       Спочатку в господарстві, що реформується, обов’язково проводиться інвентаризація майна, капітальних і фінансових вкладень, незавершеного виробництва, коштів у касі та на розрахункових рахунках, зобов’язань і розрахунків. Загальні збори співвласників можуть прийняти рішення про уточнення вартості активів і зобов’язань, створивши спеціальну комісію по оцінці , чи на базі даних незалежного експерт-оцінювача.

       Далі здійснюється розрахунок розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств:

1. Розрахунок трудового внеску. Для цього визначають календарний період (звичайно початок цього періоду обмежується наявністю документів, що зберігались у господарстві; узагальнюються дані про розмір заробітної плати (трудоднів) всіх робітників підприємства за цей період, визначається розмір скоригованої заробітної плати – для переведення трудоднів у грошові одиниці, для врахування інфляції та ін.

Головною умовою отримання майнового паю є участь у колективному

сільськогосподарському підприємстві. При цьому не є визначальним найменування підприємства, у якому абревіатура “КСП” може і не згадуватись. Це може бути агрофірма, колгосп чи селянський союз, головне – щоби статут цього підприємства дозволяв зробити висновок, що організаційно - правовою формою господарювання є саме колективне підприємство. Якщо ж сільгосппідприємство є господарським товариством (наприклад, акціонерним), то ні про яке паювання не може йти мови.

       Окрім того, не слід змішувати з членством у КСП трудові відносини, які складаються між господарством та найманим працівником. Людина може багато років працювати в КСП, але не бути прийнятим в його учасники, з іншого боку, теоретично учасником КСП може бути людина, що не працювала у даному господарстві. Наприклад, автоматично учасниками КСП стали всі члени реорганізованого у КСП господарства, включаючи пенсіонерів.

В пайовий фонд майна учасників підприємства враховується вартість основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші і відповідна доля від участі у діяльності інших підприємств та організацій.Право учасників підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пайовику підприємства повинна щорічно нараховуватись частина прибутку в залежності від долі в пайовому фонді, яка по його бажанню могла бути сплачена або зарахована у збільшення долі у пайовому фонді і у випадку виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грошима або цінними паперами.

Головною особливістю майнового паю (яка відрізняє його від долі в статутному капіталі господарського товариства) є його динамічність, яка обумовлена двома факторами. По-перше, постійно змінюється розмір пайового фонду (тобто вартість активів підприємства) – в результаті господарської діяльності він може і збільшуватись (наприклад, при збиранні урожаю), і зменшуватись (наприклад, в результаті витрати і списання ТМЦ), при амортизації основних засобів – зменшуватись, а при уточненні вартості майна та при уцінці об’єктів основних фондів – збільшуватись або зменшуватись.

По-друге, непостійним є відносний розмір трудового внеску пайовиків – він буде збільшуватись у працюючих і зменшуватись у непрацюючих, наприклад – пенсіонерів.

Зараз діють нормативні документи, прийняті КМУ постановою №177 від 28.02.01.

  Розрахунок уточненого пайового фонду майна членів підприємства проводиться за формулою:

П_ф = О_з + Н_а+ В_к + Д _фв + З_з + Ф_а - К_р - К_з - С_с - Н_м - В_пф +/- М_р

де П_ф- уточнений пайовий фонд майна членів підприємств

  О_з

        - уточнена залишкова вартість нематеріальних активів

  В_к - уточнена вартість незавершених капітальних вкладень і невстановленого устаткування.

  Д _фв - уточнена вартість довгострокових фінансових активів.

  З_з - уточнена вартість витрат і запасів, які входять у валюту балансу.

  Ф_а - уточнена вартість фінансових активів.

  К_р - зобов'язання підприємства з урахуванням списання його заборгованості перед бюджетом і позабюджетними фондами.

  К_з - капіталізовані зобов'язання.

  С_с - залишкова вартість об'єктів соціальної інфраструктури.

  Н_п - залишкова вартість об'єктів, що не підлягають розпаюванню.

  В_пф - вартість майна, виділеного в рахунок майнових паїв після реорганізації підприємства

  М_р - збільшення (зменшення) уточненого пайового фонду на суму неврегульованих інвентаризаційних різниць.                Визначення нормативу нарахування пайового фонду а одиницю скоргованої суми оплати праці (Нз). Номатив розраховується за фомулою:

                                    Нз = Пфз / Зск, де

  Пфз – пайовий фонд господарства,

  Зск - загальна сума скоригованої оплати праці по господарству за весь період, прийнятий для розрахунку індивідуальних майнови паїв

.

     3. Розрахунок індивідуального майнового паю (Пі). Для цього використовується наступна форула               Пі = Нз х Зскі,  де

  Нз – норматив нарахування паового фонду на одиницю скоригованої суми оплати праці,

  Зскі – загальна сума скоригованої оплати праці конкретного робітика.

2. Визначення нормативу нарахування пайового фонду на одиницю скоригованої суми оплати праці. (Нз). Норматив розраховується за формулою:

Нз=Пфз : Зскор, де

Пфз – пайовий фонд господарства;

Зскор – загальна сума скоригованої оплати праці по господарству за весь період, прийнятий для розрахунку індивідуальних майнових паїв.

3. Розрахунок індивідуального майнового паю (Пі). Для цього використовується ця формула:

Пі = Нз х Зскор, де

Нз – норматив нарахування пайового фонду на одиницю скоригованої суми оплати праці;

Зскор – загальна сума скоригованої оплати праці конкретного робітника.

       Фінансово-господарські операції, що можуть здійснюватись з майновим паєм:

1. Виокремлення натурою, грошима чи цінними паперами.

2. Купівля-продаж.

3. Отримання у спадок.

4. Внесення в статутні фонди господарських товариств, що створювались, чи в пайові або неподільні фонди кооперативів.

5. Оренда майнових паїв.

     Купівля-продаж майнових паїв в Україні здійснюється прилюдно у формі аукціону або конкурсу за умови наявності двох і більше пропозицій від покупців щодо придбання цих майнових прав. Слід вказати, що конкурс – це конкурентний спосіб продажу иайнових паїв, який полягає у передачі власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшого використання майнових пахв або за рівних умов – найвищу ціну; а на аукціоні до уваги береться тільки найвища ціна.

       Організаторами торгів можуть бути по-перше – власники майнових паїв або їх уповноважені представники. По-друге – представники центрів(відділів) реформування Міністерства агропромислового комплексу Автономної республіки Крим та головних управлінь сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій, по-третє – відділи реформування сільського господарства управлінь сільського господарства районних держадміністрацій.

     Оголошення про прилюдні торги повинне містити таку інформацію:

1. Назву майнових паїв, технічні чи інші характеристики і місцезнаходження майна, яким забезпечені ці паї;

2. Обмеження щодо активів, на які поширюються майнові паї, що підлягають продажу;

3. Початкову ціну продажу, розмір гарантійого внеску, строк і порядок його внесення;

4. Вартість документації для участі в торгах;

5. Порядок реєстрації учасників торгів;

6. Кінцевий термін прийняття заяви про участь у торгах;

7. Час, місце та форму проведення торгів;

8. Порядок оформлення результатів торгів;

9. Порядок ознайомлення з активами, на які поширюються майнові паї;

10. Адресу, номер телефону, час роботи організатора та виконавця торгів.

З дня опублікування оголошення про торги організатор зобов’язаний забезпечити конфідеційний режим зберігання поданий пропозицій та інформацію щодо учасників торгв,а також надавати відповіді на їх запити, забезпечуючі безоплатно рівний доступ усім учасникам для ознайомлення з документацією про торги. Слід мати на увазі, що додаткова інформація відносно майнових паїв, які виставляються на торги, надана письмово на запит одного з зареєстрованих учасників, обов’язково доводиться до відома всіх інших.

Емісія фінансових інструментів спеціально для розміщення за кордоном України можлива і в першу чергу для акцій і облігацій, але є намагання працювати з деривативами, наприклад з депозитними розписками.

 Дозвіл на обіг акцій і облігацій за межами України потрібен і надається якщо весь їх випуск розмішується за кордоном. Емітент повинен мати лістинг по попередніх випусках акцій та облігацій на фондовій біржі на території України або на торгівельно - інформаційній системі ( ТІС) і не може розміщувати за межами України перший випуск цінних паперів. Спеціальне закордонне розміщення дозволяється виключно (тільки) підприємствам - емітентам, статутний фонд яких не менше 5 млн. грн. і на загальну суму, що не перевищує 25 % цього фонду.

Емітент не може розміщувати цінні папери за межами України за ціною нижче тієї, що складається на фондовій біржі на території нашої держави або на торгівельно - інформаційній системі, та за ціною нижче номінальної. У разі падіння ціни на закордонні цінні папери національного емітента нижче їх ціни при обігу на території України емітент зобов'язаний повідомити ДК ЦПФР.

  Після їх розміщення за кордоном, акцій та облігації протягом 18 місяців не можуть бути поверненні для обігу на територію
України.

  На цінні папери, які розміщуються за межами України, підприємство - емітент може випускати депозитарні сертифікати та депозитарні свідоцтва, але тільки після закінчення такого розміщення та після отримання коштів.

  У разі, коли емітент не в повному обсязі від заявленого розмістив певний випуск акцій чи облігацій за кордоном, він може розмістити їх серед суб'єктів господарювання на території України, зареєструвати в ДК ЦПФР зміни до інформації по випуск цінних паперів. Звичайно, у цьому випадку акціонери підприємства - емітента мають переважне право на придбання випущених акцій у кількості, пропорційній їх частці у статутному фонді акціонерного товариства.