Характеристика документарних та бездокументарних цінних паперів.

Тема 2. Обіг та погашення фінансових інструментів

1. Емісія, розміщення та обіг фінансових інструментів. Погашення цінних паперів.

2.Розрахунок загальної інвестиційної привабливості вкладень в фінансові інструменти певного підприємства.

3. Характеристика майнового паю і визначення його розміру та порядку обігу.

4. Емісія фінансових інструментів спеціально для розміщення за кордоном.

Тема 3. Акції, їх емісія й розміщення

1. Акції і їх види. Визначення вартості акцій. 

2. Способи розміщення акцій. Розподіл акцій за установчим договором. Підписка на акції і порядок її проведення.

3.  Андерайтинг і умови його використання.

4. Розміщення акцій в разі проведення додаткової емісії, виплати дивідендів акціями, індексації статутного капіталу та конверсії цінних паперів.

5. Викуп емітентом своїх акцій.

Тема 4. Боргові фінансові інструменти та їх використання.

1. Боргові фінансові інструменти і їх види. Економічні та юридичні характеристики боргових цінних паперів.

2. Характеристика облігацій, векселів та ощадних (депозитних) сертифікатів.

3. Фінансові операції, які проводяться з використанням боргових фінансових інструментів.

4. Дохідність, амортизація, конверсія боргових цінних паперів.

 Тема 5. Державні облігації, їх ознаки, види та обіг

1. Характеристика державних облігацій. Економічні та юридичні ознаки державних облігацій.

2.  Процентні та безпроцентні державні облігації.

3. Облігації внутрішньої державної позики. (ОВДП) їх емісія і обіг.

Тема 6. Державні облігації та їх амортизація.

1. Характеристика облігацій внутрішньої ощадної позики (ОВДОП).

2. Облігації державної зовнішньої позики (ОДЗП) їх емісія, обіг і амортизація.

3. Характеристика казначейських зобов’язань (КЗ).

4. Конверсія державних облігацій.

5. Дохідність облігацій і методика її розрахунку.

6. Розміщення державних облігацій на первинному та вторинному ринках цінних паперів.

Тема 7. Корпоративні облігації, умови їх емісії та обігу.

1. Характеристика корпоративних облігацій.

2. Умови емісії облігацій підприємств.

3. Емісія облігацій і формування капіталу підприємства.

4. Процентні та цінові облігації підприємств. Умови погашення цінових облігацій.

5. Організація обігу корпоративних облігацій. Розміщення облігацій підприємств на вторинному ринку цінних паперів.

Тема 8. Облігації місцевих позик і їх використання.

1. Характеристика облігацій місцевих позик.

2. Використання місцевих позик з метою залучення фінансових ресурсів для фінансування регіональних програм.

3. Умови емісії і обігу місцевих позик. Амортизація облігацій місцевих рад народних депутатів.

4. Способи розміщення місцевих облігацій.

Тема 9. Ощадні та іпотечні сертифікати, їх емісія і обіг.

     Характеристика ощадних (депозитних) сертифікатів, умови емісії ощадних сертифікатів. Депозитні сертифікати НБУ, порядок їх емісії і обігу. Депозитні сертифікати комерційних банків і їх використання. Погашення ощадних (депозитних) сертифікатів. Розрахунок доходів (збитків) з операцій з депозитними сертифікатами.

Розрахунок прибутковості їх використання .

Емітенти та етапи емісії іпотечних сертифікатів. Організація випуску сертифікатів та інформація про умови їх випуску.

Особливості управління обігом ІПС з фіксованою дохідністю. Специфіка фінансових операцій з сертифікатами участі.

Емісія та операції з сертифікатами фонду операцій з нерухомістю.

Характеристика ощадних (депозитних) сертифікатів. Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника.

Тема 10. Види векселів і операції по їх випуску й обслуговуванню.

1. Векселя і їх види.

2. Характеристика простого векселя і операцій, які проводяться з його емісії і обслуговування.

3. Перевідний вексель і його емісія.

Тема 11. Фінансові операції з векселями.

1. Індосамент векселя.

2. Доміціляція векселів. Опротестування векселя.

3. Операції комерційних банків з векселями.

4. Розрахунок дохідності операцій з векселями.

Тема 12. Інвестиційні сертифікати і їх використання.

1. Інститути спільного інвестування, їх класифікація та місце серед продуцентів фінансових інструментів.

2. Особливості випуску та обігу цінних паперів ІСІ.

3. Характеристика інвестиційних сертифікатів та умови їх емісії інститутами спільного інвестування.

4. Організація випуску і викупу та оцінка вартості інвестиційних сертифікатів корпоративного інвестиційногофонду

Тема 13. Розрахунок і виплата доходів на цінні папери.

1. Економічні основи нарахування і виплати доходів на цінні папери.

2.  Фактори, які враховуються при проведені розрахунків доходів на цінні папери.

3.  Види доходів на фінансові інструменти. Доходи на часткові цінні папери.

4. Приріст капіталу і його розрахунок.

Тема 14. Розрахунок і виплата доходів на цінні папери підприємств

1. Дивіденди і їх види.

2. Дивідендна політика підприємства і фактори, які на неї впливають.

3. Форми виплати дивідендів. Виплата дивідендів облігаціями підприємства. Організація виплати дивідендів акціями. Виплати дивідендів акціями шляхом випуску і видачі додаткових акцій.

4.  Доходи на боргові цінні папери і їх види. Порядок проведення розрахунків і виплати доходів на боргові цінні папери.

5.  Процентні виплати на облігації, їх розрахунки і способи виплати.

Тема 15. Похідні фінансові інструменти і операції з деривативами.

1. Похідні фінансові інструменти і їх види.

2. Характеристика варантів, свопів, депозитних розписок.

3. Опціони і їх види. Опціони кол и пут.

4. Формування доходів опціонів кол і пут. Розрахунок доходів і збитків коротких опціонів і довгих опціонів.

5. Ф’ючерси і їх використання в проведенні фінансових операцій.

Тема 16. Використання опціонів і ф’ючерсів у фінансовій діяльності.

1. Хеджування з використанням опціонів і ф’ючерсів.

2.  Розрахунок доходів і збитків з операцій з ф’ючерсами.

Тема 17 Аналіз операцій з фінансовими інструментами неемімійного типу.

Тема 18. Оцінка фінансових інструментів.

1. Оцінка фінансових інструментів і їх використання при проведенні фінансових операцій. Розрахунок теперішньої вартості фінансових активів.

2. Способи розрахунку теперішньої вартості фінансових інструментів: розрахунок на основі врахування майбутніх доходів; розрахунок на основі оцінки реальної вартості активів, розрахунок з використанням коефіцієнтів.

3. Методика розрахунку теперішньої вартості боргових фінансових інструментів. Розрахунок облігаційної та конверсійної вартості облігацій.

4. Способи оцінки акцій. Розрахунок теперішньої вартості акцій з постійним і непостійним приростом дивідендів.

Лекція 1.Фінансові інструменти і їх використання в фінансовій діяльності.

1. Фінансові інструменти і їх призначення.

Економічні та юридичні характеристики фінансових інструментів.

Форми випуску фінансових інструментів.

Характеристика документарних та бездокументарних цінних паперів.

    Фінансові інструменти і їх призначення. Практично всі сфери людської діяльності мають свій інструментарій. Найпростіше уявити собі знаряддя лісоруба чи коваля, лікаря-хірурга чи слюсаря - ремонтника. Але й фінансист має певні провідники своїх дій, те, за допомогою чого він змінює фінансову дійсність – фінансові інструменти.

Фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно приводить до виникнення або збільшення фінансового активу у одного підприємства та фінансового зобов’язання або власного капіталу у іншого. (Під контрактом розуміється господарська угода чи договір)

По призначенню  фінансові інструменти – це, по-перше, засоби за допомогою яких здійснюється функціонування фінансової сфери, по-друге – носії інформації про грошові операції, по-третє - фіксатори майбутніх чи минулих фінансових подій.

     В основі фінансових інструментів звичайно лежить отримання коштів або самі гроші в базових формах. Але в фінансовій теорії на відміну від стандартів бухгалтерського обліку прямий рух “чистих грошей” виокремлений у самостійну дисципліну “Гроші та кредит”. Бо самі гроші не є контракт і не підходять під базове визначення фінансових інструментів. А разом з тим не вважаються фінансовими інструментами документи, що обслуговують звичайний перехід платіжних засобів від однієї особи до іншої. Важливою характеристикою фінансових інструментів є те, що дані цінності являють собою сукупність прав і не існують у відриві від нормативної бази. Але головним у предметі "фінансові інструменти" є орудний підхід, тобто пошук сприятливого, найбільш ефективного з точки зору підприємства використання акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів та ін.

Виходячи з суті фінансових інструментів та їх ролі у відтворювальному процесі розрізняють економічні, часові, просторові, зовнішні та внутрішні, макро- та мікроекономічні, якісні та кількісні, перерозподільчні, емісійні та ін. межі використання цінних паперів.

Кількісним виразом меж використання цінних паперів може бути реальний попит на фінансові інструменти і таким чином динаміка дивіденда, процента або іншого інтересу стає основим показником порушення меж запозичень чи аккумуляції власного капіталу. Наприклад, якщо рівень облігаційного процента в умовах помірної інфляції швидко зростає, чи надмірно високий, це свідчить про загальну ( або спеціальну – по фнансовим інструментам) недостатність пропозиції та проблеми з задоволенням реальних потреб господарюючих суб’ектів у інвестиційних коштах.

Згідно фінансово-облікової класифікації, існують наступні різновиди фінансових інструментів:

- фінансові активи;

- фінансові зобов'язання;

- інструменти власного капіталу;

- похідні фінансові інструменти.

Фінансовий актив - це:

- контракт, який надає право отримати кошти або будь-який фінансовий актив від іншого підприємства;

- контракт, що надає право обмінюватися фінансовими інструментами з іншими підприємствами на потенційно вигідних умовах;

- інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов'язання - контрактний обов'язок

а) передати кошти або будь-який фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно не вигідних умовах.

Інструмент власного капіталу - контракт, що підтверджує право на частку в активах підприємства, яка лишиться після віднімання суми всіх його зобов'язань.

Похідний фінансовий інструмент - це контракт:

- розрахунки по якому будуть здійснюватись у майбутньому;

- вартість якого змінюється внаслідок змін процентної ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, які є базисними;

- який не потребує початкових інвестицій.

Залежно від способу передачі капіталу та форми отриманих можливостей фінансові інструменти можна поділити на три групи:

1. Фінансові інструменти, які є фіксованим результатом боргових взаємовідносин між сторонами: кредиторська і дебіторська заборгованість, позики, факторинг, форфейтинг, фінансова оренда (операційна оренда не є фінансовим інструментом), векселі, облігації, депозитні (ощадні) сертифікати. Тут обов'язково присутнє зобов'язання виплатити капітальну суму боргу у майбутньому.

2. Фінансові інструменти співвласності, які свідчать про належність певних часток майна і коштів емітента (наприклад, інвестиційні сертифікати, пайові свідоцтва, акції та інше).

3. Деривативи - контракти, що укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків і мають на увазі проведення в майбутньому певної операції (купівлі, продажу, обміну або емісії) з базовим активом, який є предметом угоди.

     Відповідно до міжнародної класифікації фінансових інструментів, яка розроблена Міжднародною організацією по стандартам і є міжнародним стандартом класифікації (кодифікації) випусків цінних паперів та інших фінансових інструментів, Директив Ради ЕС № 89/298/ЕЕС, № 93/22/ЕЕС, та більшості міжнародних норм “деривативи” являють собою фінансові інструменти, ціна яких залежить безпосередньо або опосередковано від ціни (чи її зміни) їх базового активу та які засвідчують для сторін, що уклали угоду, зобов’язання чи право на придбання чи продаж базового активу або проведення розрахунків грошовими коштами в обумовлений строк у майбутньому за ціною і на умовах, визначених на поточний момент. (Рум.С. – с.8). В економічній літературі вказується, що на світових ринках найбільш поширеними видами деривативів є форвардні і ф'ючерсні контракти, а найбільш популярними видами базових активів - валюта, кошти у вигляді кредитів і депозитів, цінні папери.

В Україні форвардні контракти зустрічаються здебільшого на сільськогосподарську продукцію, серед інших фінансових інструментів можна назвати опціони "Укртелекому".

Як навчальний предмет та науковий напрямок фінансові інструменти виникають в Україні на основі знань і нормативних положень про цінні папери. Цей матеріал швидко накопичувався в умовах українських реалій приватизації шляхом акціонування та широкого розповсюдження облігаційних позик. І сьогодні цінні папери вважаються основним масивом фінансових інструментів.

У Господарському Кодексі України вказується, що “Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб’єктом господарювання,який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання згідно з умовами його випуску , а також можливість передачі прав ,що випливають з цього документа, іншим особам.” ( . с.373).

Згідно інших нормативних положень, цінні папери в Україні є грошовими документами, які:

а) засвідчують право володіння або відносини позики;

б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків;

г) передбачають можливість передачі фізичним чи юридичним особам грошових та інших прав, пов'язаних з володінням цими документами.

Господарський кодекс передбачає, що “ в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. У сфері господарювання використовуються такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішнії та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, інші види цінних паперів”( -с. 373).

      Згідно Закону “Про іпотеку” до цінних паперів також відносяться : а)заставні, б) іпотечні цінні папери (іпотечні облігації , іпотечні сертифікати).

Грошові документи, які не включені в законодавчий перелік цінних паперів і не відповідають встановленим у законі вимогам, не належать до цінних паперів, хоча в деяких випадках оперувати, діяти ними як фінансовими інструментами можна (наприклад, реалізувати дебіторську заборгованість, що належить даному підприємству).

Характерним елементом багатьох цінних паперів (акцій, облігацій та ін.) є купон. Купон – це частина цінного папера у вигляді відрізного талона, яка дозволяє отримати певну суму заохочення, інтересу (процентів, дивідендів) по настанню вказаного у ньому терміну. Купони інколи приєднують до основного бланка фінансового інструменту, але зазвичай з них формується купонний лист. У будь-якому випадку кожний купон повинен бути ідентифікованим, тобто повинен мати реквізити (в т.ч. нумерацію) основного документа.

Форми випуску фінансових інструментів. Характеристика документарних та бездокументарних цінних паперів.Фінансові інструменти випускаються в двох основних формах: документарній та недокументарній. Документарна форма означає, що бланк виготовлений на папері спеціально визначеними друкарнями України по встановленій технології. Це так звана матеріалізована форма.

Недокументарний фінансовий інструмент є віртуальним, виникає у вигляді певного електронного запису у комп'ютері (зрідка – на чипі). Означається також як непаперовий або дематеріалізований.

В Україні є фінансові інструменти, які обов'язково повинні існувати саме в електронній формі. Наприклад, спеціально призначені для розміщення за кордоном серії акцій чи облігацій підприємства. І навпаки, більшість підприємств видає й приймає документарні векселі.

Ані одна, ані друга форми не є однозначно кращою чи гіршою. Сучасна їх ефективність має ситуативний характер.

Документарність для утримувача може бути невигідна у зв'язку з ризиком втрати фінансового інструменту від природного лиха або викрадення, для емітента - високою собівартістю виготовлення спеціального бланку фінансового інструмента з багатьма рівнями захисту.

Електронна форма невигідна при створенні для передачі утримувачу разових, поодиноких або дрібносерійних фінансових інструментів (емітент повинен оформити досить велику по об'єму і коштовну по витратам документацію).

Щодо значних пакетів фінансових інструментів, то оплата утримувачем знаходження їх у депозитарії може скласти значну частину заприбуткованого інтересу, а в умовах масового ненарахування підприємствами України дивідендів ці затрати стають його чистим збитком.

При виході на довгу позицію (купівлі фінансового інструменту) потенційний утримувач повинен визначитися, наскільки підходить форма існування цієї акції, облігації, інвестиційного сертифікату та ін..

- Що вважаеться основним масивом фінансових інструментів ?

- Охарактеризуйте функції цінних паперів ?

- Які грошові документи вважає цінними паперами Закон України   “ Про цінні папери і фондову біржу” ?

- Дайте визначення емітента фінансових інструментів?

- Дайте визначення утримувача фінансових інструментів?

- Яка це документарна форма фінансових інструментів?

- Охарактеризуйте недокументарний фінансовий інструмент?

- Які види фінансових інструментів можуть існувати лише в певній формі випуску ?

- Назвіть вигідні та невигідні сторони форм випуску фінансових інструментів ?

- Як виникає фінансовий інструмент певного емітента ?

- Що таке розміщення фінансових інструментів ?

- Назвіть ознаки первинного або вторинного ринку фінансових інструментів ?

- Чи є обігом розміщення та вилучення ФІ ?