Характеристика вегетативних органів

8. Морфологія скелетної частини: для дерев - висота, діаметр стовбура, особливості кірки на стовбурі та великих гілках, сочевички, їх форма, розміщення; особливості великих гілок, їх розміри, розміщення у просторі, форма крони (в лісі, на галявині , на відкритому місці); різноманіття пагонів у кроні (видовжені, вкорочені, пагони формування, відновлення тощо); для кущів і кущиків: положення зон кущіння, наявність кореневищ, особливості надземних пагонів (розміри, характер за довжиною міжвузлів).

9. Спосіб наростання багаторічних гілок (моноподіальне, симподіальне), особливості галуження пагонів (акро-базітонне, несправжньомутовчасте), величина річного приросту, характер передерми та корки на пагонах різного віку.

10. Характеристика річного пагону (за приростом останнього року): довжина, товщина та забарвлення стебла, особливості покривних тканин, листкорозміщення;

Листя: тип листкорозміщення (спіральне, супротивне, мутовчасте); різноманіття середніх листків (гетеро- або анізофілія); тип середніх листків (прості, складні); ступень вираженості в них черешка, прилистків, піхви та їх форма. Характер листкових пластинок (суцільні, лопатеві, роздільні, розсічені); їх форма (вказати форму лопатей, сегментів, долей); форма основи та верхівки листкової пластинки; характер краю та жилкування; забарвлення верхньої і нижньої поверхонь; особливості опушення; тривалість життя листя; світлове та тіньове листя, їх морфологічні та анатомічні відмінності; листкова мозаїка.

Бруньки: їх розташування, розміри, ступінь розвитку, відмінності верхівкової та бічних бруньок, наявність сплячих бруньок, їх особливості, будова бруньок (відкриті, закриті, особливості брунькових лусок, ступінь сформованості зачаткового пагону, бруньки поодинокі, серіальні, колатеральні, розташування бруньок відновлення).

Характеристика генеративних органів

Якщо можливо спостерігати цвітіння та плодоношення, описати суцвіття, квіти, плоди, насіння, відмітити термін цвітіння, тип запилення, засоби поширення плодів та насіння.

Суцвіття: тип (просте, складне); назва (китиця, колос, волоть, тирс); характер розташування листків (фрондозні, брактеозні, фрондульозні); особливості апікальних меристем; послідовність розкриття квіток (відкриті, бокоцвітні, верхоцвітні, закриті); тип і характеристика об’єднаних суцвіть – моно- чи політелічні, тирсоїдні тощо.

Квітка: на квітконіжці, або сидяча; квітколоже (опукле, плоске, увігнуте); характер симетрії (правильна, неправильна); розташування частин квітки на квітколожі (циклічне, ациклічне, геміциклічне), двостатева або одностатева квітка; тип оцвітини (проста, складна).

Проста оцвітина: форма, кількість листочків, їх забарвлення, опушеність тощо.

Чашечка: форма, кількість чашолистиків, їх форма, ступінь зростання, забарвлення, опушення тощо.

Віночок:форма; форма і зростання пелюсток; наявність відгинів, забарвлення, особливості зіва тощо.

Андроцей: кількість тичинок, характер їх розташування, ступінь зростання (для бобових одно- або двобратній андроцей); особливості будови тичинкових ниток та пиляків; характер розкриття пиляків: розкриваються щілинами або дірочками; злипання пиляків (складноцвіті).

Гінецей: тип (апокарпний, ценокарпний, син-, пара-, або лізікарпний); кількість плодолистиків (для апокарпного – моно- або полімерний); положення і форма зав’язі, ступінь вираженості стовпчика, форма та забарвлення приймочки; спосіб запилення; формула та діаграма квітки.

Плоди та насіння:

Плоди: тип (апо- або ценокарпні); назва (горішки, листянки, боби, коробочки, стручки, ягоди тощо); особливості розкриття сухих багатонасінних плодів, консистенція та забарвлення соковитих плодів.

Насіння: розмір; форма; забарвлення; наявність принасінника; особливості структури та забарвлення насіннєвої шкірки; екологія поширення плодів та насіння. Чи всі плоди та все насіння однакові за формою та біологічними особливостями, чи має місце гетерокарпія та гетероспермія?

11. Практичне значення, використання людиною.

Глосарій

Аналогічні органи– органи, подібні за будовою і виконуваними функціями, але відмінні за походженням.

Автотрофи – організми, які синтезують власні органічні сполуки з простих неорганічних речовин середовища, використовуючи при цьому зовнішні джерела енергії.

Агрегатні суцвіття– суцвіття, що утворені поєднанням різних типів суцвіть.

Актиноморфні (правильні) квітки – квітки, через які можна провести декілька площин симетрії.

Андроцей– сукупність тичинок однієї квітки.

Анемофілія– перенесення пилку при запиленні за допомогою вітру.

Анемохорія– поширення плодів повітряними течіями (вітром).

Антеридії– чоловічі статеві органи рослин.

Антиподи– три гаплоїдні клітини на протилежному полюсі зародкового мішка квіткових рослин.

Антропохорія– поширення плодів і насіння за участю людини.

Апогамія– розвиток зародка у квіткових рослин, без попереднього запліднення, з будь-якої клітини зародкового мішка, крім яйцеклітини.

Апокарпний (незрослий) гінецей – багаточленний гінецей, кожен плодолистик якого утворює свою індивідуальну маточку.

Апоміксис– випадки розвитку зародка без попереднього запліднення.

Апоспорія– розвиток зародка квіткових рослин, без попереднього запліднення, з будь-якої клітини насіннєвого зачатка, крім клітин зародкового мішка.

Архегонії– жіночі багатоклітинні статеві органи рослин.

Археспоріальна клітина – одна з клітин нуцелуса, з якої утворюються мегаспори квіткових рослин.

Асиметричні квітки– квітки, які не мають площин симетрії.

Ацидофіли– рослини, що ростуть на кислих ґрунтах.

Ациклічні квітки – квітки із спіральним розміщенням квітколистків на квітколожі.

Багаточленний гінецей – гінецей, утворений декількома плодолистиками.

Базальний полюс органа – фізіологічно нижній кінець органа рослини (яким він прикріплюється до основного тіла рослини).

Базифіли – рослини, що ростуть на лужних ґрунтах.

Біб – одногніздний плід з одного плодолистка, розкривається двома швами: спинним та черевним.

Біоморфа (життєва форма) – групи рослин, що характеризуються певними анатомо-морфологічними і еколого-фізіологічними ознаками, що виробилися і спадково закріпилися в процесі еволюції під впливом комплексу факторів середовища.

Бічні корені – відгалуження головного і додаткових коренів.

Брунька– вкорочений зачатковий пагін.

Брунькові лусочки – зовнішні, видозмінені, шкірясті листочки захищених бруньок.

Бульба– видозмінений запасаючий пагін, який виникає внаслідок потовщення стеблової його частини.

Бульбоцибулина– видозмінений пагін, у потовщеній стебловій частині якого відкладаються запасні продукти, а листки перетворилися в сухі лусочки, які виконують захисні функції.

Бульбочки коренів – округлі здуття (пухлини) на коренях переважно бобових рослин, які виникають внаслідок симбіозу коренів цих рослин з так званими бульбочковими бактеріями (рід Rhizobium).

Вегетативна брунька – брунька з якої утворюються звичайні вегетативні пагони.

Вегетативні органи – органи, що забезпечують індивідуальне життя рослини та її вегетативне розмноження.

Вегетативно-репродуктивна брунька – вегетативна брунька у якої конус наростання перетворився на зачаткову квітку чи суцвіття.

Верхівкова формація листків – видозмінені чи недорозвинуті листки квітконосних пагонів і суцвіть: приквітники, обгортки тощо.

Верхня зав’язь – зав’язь, розміщена вище інших елементів квітки і незросла з ними.

Виводкові бруньки – додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження, швидко відділяються від рослини і перетворюються у самостійні пагони.

Виткі пагони – пагони, які піднімаються у вищі яруси та використовують для цього зовнішні опори (як правило, інші рослини), обвиваються навколо них.

Віночок– частина оцвітини, утворена пелюстками.

Вічка – бруньки на підземній бульбі, розміщені в пазухах редукованих листків.

Вкорочений пагін– пагін, у якому міжвузля практично непомітні.

Волоть– складне моноподіальне, дуже розгалужене суцвіття, нижні гілочки якого галузяться сильніше, ніж верхні.

Вторинне ядро – диплоїдне ядро (клітина) у центрі зародкового мішка квіткових рослин.

Вузол (пагона) – ділянка стебла, до якої прикріплюються листки.

Вуса – надземні видозмінені повзучі пагони, які втратили функцію фотосинтезу і служать в основному для вегетативного розмноження.

Вусики – видозмінені органи пагіневого чи листкового походження, якими чіпкі рослини прикріплюються до зовнішніх опор.

Габітус – зовнішній вигляд організму.

Галофіти – рослини, що ростуть на дуже засолених ґрунтах.

Гаметангії – статеві органи, у яких формуються статеві клітини – гамети.

Гаметофіт– статеве покоління в циклі розвитку рослин.

Гарбузина – несправжній простий плід, утворений з нижньої зав’язі трьома плодолистиками; екзокарп здерев’янілий, мезокарп і ендокарп соковиті.

Гаусторії– корені-присоски паразитичних рослин.

Гейтеногамія (сусіднє запилення) – перехресне запилення між квітками в межах однієї особини квіткових рослин.

Геліофіти (світлолюбні рослини) – рослини, що потребують для свого розвитку багато світла.

Гемікриптофіти – багаторічні рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на поверхні ґрунту.

Геміцикличні квітки – квітки, у яких частина квітколисточків розміщена на квітколожі спірально, а частина колами.

Генеративна клітина – клітина пилку, з якої утворюються спермії.

Генеративні (репродуктивні) органи – органи рослин, призначені для статевого чи безстатевого (спорового) розмноження.

Геотропізм– здатність органа визначати напрям росту під впливом дії сили земного тяжіння.

Гермафродитні (двостатеві) квітки– квітки, в яких одночасно розвинуті тичинки і маточки.

Гетерогамія– статевий процес внаслідок злиття подібних за формою, але відмінних за розмірами гамет.

Гетеростилія– різностовпчатість квіток – невідповідність у довжині тичинкових ниток стовпчикам маточок, один з механізмів, що перешкоджає самозапиленню квіток.

Гетеротрофи – організми, які для свого живлення використовують готові органічні речовини, створені іншими живими істотами.

Гетерофілія– наявність значних морфологічних відмін між листками середньої формації однієї рослини.

Гігрофіти– наземні рослини, які ростуть лише в умовах великого зволоження.

Гідрофілія– перенесення пилку під час запилення за допомогою води.

Гідрофіти – водяні рослини, які занурені у воду цілком чи частково.

Гідрохорія – поширення плодів і насіння водою.

Гілчаста коренева система – коренева система, у якій бічні галуження (вторинні осі) майже не поступаються в розвитку осям першого порядку.

Гінецей– сукупність плодолистків (маточок) однієї квітки.

Гіподерма – додатковий захисний покрив хвої, утворений клітинами з потовщеними здерев’янілими стінками.

Гіпокотиль (підсем'ядольне коліно) - ділянка зародкового стебла між кореневою шийкою і сім’ядолями.

Голі бруньки – бруньки, які не вкриті захисними лусочками.

Головка– просте суцвіття з укороченою головною віссю, на верхівці якої скупчені сидячі квітки.

Головний корінь – корінь, який виникає із зародкового корінця.

Гомологічні органи – органи, які мають однакове походження, але відрізняються будовою внаслідок виконання неоднорідних функцій.

Горіх, горішок – однонасінний нерозкривний плід з жорстким дерев’янистим оплоднем. Горішок відрізняється від гороху меншими розмірами.

Губчаста паренхіма – мезофіл листка з округлих клітин і великих міжклітинників.

Дводомні рослини – рослини з роздільностатевими квітками, тичинкові квітки розміщені на одних особинах, а маточкові – на інших.

Денце – вкорочене видозмінене стебло цибулини.

Дихазій – складне симподіальне суцвіття з супротивним галуженням бічних осей, будь-яка вісь завжди закінчується квіткою, під якою утворюються осі наступних порядків.

Дихогамія– неодночасність дозрівання пилку і насінних зачатків в одній квітці, що перешкоджає їх самозапиленню.

Дихотомічне галуження пагона – верхівкове галуження пагона внаслідок поділу конуса наростання на дві рівноцінні гілочки.

Дихотомічне жилкування – жилки, які виходять з основи листової пластинки багаторазово вилчасто галузяться, кожен раз на дві рівноцінні гілочки.

Діаграма квітки– графічний запис, який відображає наявність і кількість членів квітки, та деякі особливості будови.

Додаткові бруньки – бруньки, які виникають на стеблі ендогенно, внаслідок діяльності бічної меристеми.

Додаткові корені – корені, які виникають на стеблі, листках чи їх видозмінах.

Дорсовентральні листки – листки, диференційовані на верхню (спинну) і нижню (черевну) сторони.

Дугове жилкування – від основи до верхівки листкову пластинку пронизують декілька нерозгалужених дугоподібних жилок.

Екзина– зовнішній шар спородерми.

Екзодерма – покривна тканина первинної кори кореня.

Екзокарп – зовнішній шар оплодня (перикарпа).

Ендодерма (кореня)– найглибший шар клітин первинної кори кореня.

Ендокарп – найглибший, внутрішній шар оплодня (перикарпа).

Ендосперм– тканина в насінні, у якій відкладаються запасні поживні речовини для живлення зародка при проростанні.

Ентомофілія – запилення за участю комах.

Епібласт – друга, редукована сім’ядоля зернівок злакових, яка знаходиться на гіпокотилю з протилежного боку щитка.

Епікотиль (надсім'ядольне коліно) – ділянка стебла між сім’ядолями і першими справжніми листочками проростка.

Епіфіти– рослини, які живуть на тілі інших рослин, використовуючи їх як місце існування.

Етильовані рослини– бліді, безхлорофільні рослини, які виростають в умовах недостатнього освітлення.

Еутрофи – рослини, що нормально розвиваються на багатих поживними речовинами ґрунтах.

Ефемери – однорічні рослини з дуже коротким періодом розвитку, що триває декілька тижнів.

Ефемероїди– багаторічні трав’янисті рослини з коротким, здебільшого весняним періодом розвитку.

Живець – відрізана від материнської рослини частина тіла чи орган з метою штучного вегетативного розмноження.

Жилки листка – судинно-волокнисті провідні пучки листка.

Жилкування листка – система провідних пучків у листовій пластинці.

Жолудь – горіхоподібний плід з менш жорстким, ніж у горіха оплоднем, і оточений біля основи чашоподібною плискою.

Заболонь– світлий периферичний шар деревини стовбура деяких дерев.

Зав’язь – нижня розширена порожниста частина матки.

Запасаючи корені – видозмінені корені, у яких відкладаються запасні продукти.

Зародковий мішок – жіночий гаметофіт квіткових рослин.

Захищені бруньки – бруньки, які вкриті захисними бруньковими лусочками.

Збірні (складні) плоди – плоди, що утворені декількома маточками однієї квітки.

Зернівка– однонасінний нерозкривний плід з шкірястим оплоднем, який зростається із спермодермою.

Зигоморфна (неправильна) квітка – квітка, яка має лише одну площину симетрії.

Зигота– запліднена яйцеклітина.

Змішана коренева система – коренева система, утворена системами головного і додаткових коренів.

Зона всмоктування (кореня) – ділянка молодого кореня, яка служить для вбирання води і поживних речовин з ґрунту (інакше, зона кореневих волосків).

Зона кущіння – приземна чи підземна основа пагона, у якій відбувається його бічне галуження.

Зона поділу клітин (кореня) – апікальна меристема кореня (конус наростання).

Зона розтягування клітин (кореня)– ділянка молодого кореня, у якій новоутворені клітини значно збільшують розміри за рахунок натягування води.

Зонтик– просте суцвіття з укороченою головною віссю, на верхівці якої прикріплені квітки приблизно однакові за довжиною квітконіжок.

Зооспорангії– органи безстатевого розмноження, у яких утворюються зооспори.

Зооспори– рухомі, джгутикові спори безстатевого розмноження.

Зоохорія – поширення плодів і насіння за участю тварин.

Ізогамія – статевий процес внаслідок злиття подібних за формою та розмірами гамет.

Ізолатеральний листок – листок з однорідною внутрішньою структурою по всій його товщі, недиференційований на верхню і нижню сторони.

Інтегументи – покриви насінного зачатка.

Інтина – внутрішній шар спородерми.

Кальцефіли– рослини, що ростуть на ґрунтах, багатих вуглекислим кальцієм.

Кальцефоби– рослини, що негативно реагують на наявність у ґрунті солей кальцію.

Квітка– видозмінений пагін, призначений для статевого і нестатевого (спорового) розмноження і утворення плодів та насіння.

Квітколоже – розширена стеблова частина квітки, на якій розміщуються квітколистки.

Квітконіжка– звужена, видовжена стеблова частина квітки, якою вона кріпиться на рослині.

Китиця – просте суцвіття з видовженою головною віссю, по всій довжині якої розміщені квітки з квітконіжками.

Кільця потовщення – бічна меристема, яка виникає з перициклу і призводить до вторинних потовщень стебла деяких груп однодольних рослин.

Кістянка – однонасінний плід, оплодень якого диференційований на плівчастий тонкий екзокарп, м’ясистий соковитий мезокарп і потовщений дерев’янистий ендокарп.

Клейстогамні квітки – нерозкривні самозапильні квітки.

Клітина-трубка – вегетативна клітина пилку.

Колеоптиль – захисний зародковий листочок, що вкриває зародкову брунечку насінини злакових рослин.

Колеориза – коренева піхва зародкового корінчика зародка насінини.

Колос– просте суцвіття з видовженою головною віссю, по всій довжині якої розміщені квітки без квітконіжок.

Колючки– захисні видозмінені органи пагіневого, листкового чи епідермального походження.

Комахоїдні рослини – рослини, що поліпшують своє мінеральне живлення (в першу чергу, азотне) та використовують комах як поживу.

Контрактильні (скоротливі) корені – корені, призначені для втягування в ґрунт пагонів з бруньками відновлення.

Коренева система головного кореня – система утворена головним коренем і його бічними галуженнями (осями наступних порядків).

Коренева система додаткових коренів – система, утворена додатковими коренями, що утворюються з будь-якої частини стебла чи листка.

Коренева шийка – місце переходу кореня в стебло.

Кореневий чохлик – група тонкостінних клітин, що вкривають ззовні конус наростання кореня і захищають зону поділу клітин від пошкоджень.

Кореневище – багаторічний підземний видозмінений пагін, який служить для накопичення запасних продуктів, вегетативного відновлення і розмноження.

Кореневищні злаки – злаки у луківництві з довгими горизонтальними кореневищами.

Кореневі бульби (кореневі шишки) – запасаючи корені, що виникли як видозміни бічних чи додаткових коренів.

Кореневі волоски – видовжені зовнішні вирости клітин епіблеми молодого кореня в зоні всмоктування.

Кореневі мички – короткочасні ниткоподібні корені, що виникають у зв’язку з сильним зволоженням ґрунту.

Коренеплоди– запасаючи корені, що виникають як видозміна головного кореня і нижньої частини стебла (гіпокотилю).

Корінь – осьовий полісиметричний, переважно підземний орган необмеженого росту, на якому ніколи не утворюються листки.

Коробочка – багатонасінний, утворений декількома маточками, плід з сухим оплоднем, з різноманітними способами розкривання.

Кошик – просте суцвіття з укороченою головною віссю, яке розростається у ложе, з щільно розміщеними на ньому квітками.

Крилатка – сухий, однонасінний, нерозкривний плід, оплодень якого має шкірястий чи плівчастий крилоподібний виріст.

Криптофіти– багаторічні трав’янисті рослини, у яких надземні органи на зиму відмирають, а бруньки відновлення знаходяться під землею чи під водою на кореневищах, бульбах, цибулинах тощо.

Крохмаленосна піхва – ендодерма первинної кори стебел деяких рослин, клітини якої містять крохмальні зерна.

Ксеногамія – власне перехресне запилення рослин, що відбувається між квітками різних особин одного виду рослин.

Ксерофіти– рослини, що пристосовані до посушливих умов існування.

Кущіння – одна з форм галуження пагона, коли бічні гілки утворюються лише біля основи пагона в приземній чи підземній його ділянках.

Кущові злаки – злаки у луківництві з короткими вертикальними кореневищами.

Листкові примордії – зачаткові листочки бруньки.

Листок – це тимчасовий бічний орган обмеженого росту.

Листопад – явище масової втрати листків рослиною, яке має захисне біологічне значення для зменшення витрат при випаровуванні в несприятливих умовах існування.

Листянка – сухий багатонасінний, утворений одним плодолистиком, одногніздний плід, який розкривається щілиною по черевному шву.

Ліани – рослини з тонкими, гнучкими, швидкоростучими стеблами, які використовують для підняття вгору зовнішні опори, певним чином прикріплюючись до них.

Ловильні апарати – видозмінені листки комахоїдних рослин, призначені для ловлі та засвоєння комах.

Лопатеві листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки сягає не більше чверті ширини половини пластинки.

Маточка – закрите вмістилище насінних зачатків, що утворене при зростанні країв плодолистків.

Маточкові (жіночі) квітки – роздільностатеві квітки, у яких із статевих частин є лише маточки.

Мегаспора – спора статевого розмноження, з якої виростає жіночий гаметофіт рослин.

Мегаспорангій – спорангій, призначений для утворення гаплоїдних мегаспор.

Мегаспорогенез– процес утворення гаплоїдних мегаспор у вищих рослин.

Мегаспорофіли – видозмінені листки вищих рослин, на яких утворюються мегаспорангії.

Мезокарп – середній шар оплодня (перикарпа).

Мезотрофи– рослини, помірно вибагливі до вмісту поживних речовин у ґрунті.

Мезофіл – асиміляційна хлорофілоносна паренхіма листка.

Мезофіти– рослини, що ростуть в умовах середнього зволоження.

Метамер (пагона) – структурна ланка пагона, яка складається з вузла із листком і брунькою та міжвузля, розміщеного нижче.

Метамерія – явище повторюваності (чергування) структурних ланок (метамерів) у органі (властиве пагонам).

Метаморфози органів – спадково закріплені зміни типової будови органа під впливом умов існування чи для виконання специфічної функції.

Мичкувата коренева система – коренева система, у якій головний корінь непомітний у масі додаткових коренів.

Міжвузля пагона – ділянка стебла між двома сусідніми вузлами.

Мікориза (грибокорінь) – симбіоз коренів вищих рослин з деякими ґрунтовими грибами.

Мікропіле (пилковхід) – отвір у покривах (інтегументах) для утворення гаплоїдних мікроспор.

Мікроспора – спора статевого розмноження, з якої виростає чоловічий гаметофіт рослин.

Мікроспорангій– спорангій призначений для утворення гаплоїдних мікроспор.

Мікроспорогенез – утворення гаплоїдних мікроспор у вищих рослин.

Мікроспорофіли – видозмінені листки вищих рослин, на яких утворюються мікроспорангії.

Мірмекофілія – один з видів ентомофілії – запилення за участю мурах.

Монокамбіальні коренеплоди – коренеплоди з одним кільцем камбію.

Моноподіальне (невизначене) галуження пагона – система галуження пагона, коли верхівковий конус наростання функціонує невизначено довго, а бічні гілки (осі другого і наступних порядків) не переганяють у рості основну вісь пагона.

Моноподіальні (невизначені, ботричні) суцвіття – суцвіття, у яких головна вісь наростає невизначено довго, а розкриття квіток відбувається від основи до верхівки.

Моносиметричний орган – орган, через який можна провести лише одну площину симетрії.

Монохазій – складне симподіальне суцвіття з черговим галуженням бічних осей.

Мутовчасте листорозміщення – розміщення трьох і більше листків на одному вузлі.

Надземний столон – недовговічний повзучий пагін, призначений для вегетативного розмноження (майже те ж саме, що й вус).

Напівнижня зав’язь – зав’язь, нижня частина якої, зрослась з іншими елементами квітки.

Насінина – орган, що містить зародок рослини і призначений для поширення рослин та перенесення несприятливих умов зимівлі насінними рослинами.

Насінний зачаток – видозмінений мегаспорангій насінних рослин, вкритий покривами – інтегументами.

Негативний геотропізм – напрям росту органа в протилежну від центра Землі сторону.

Нейтрофіли – рослини, що ростуть на ґрунтах з реакцією, близькою до нейтральної.

Несправжні плоди – плоди, в утворені яких, окрім гінецею, приймають участь й інші частини квітки.

Нижня зав’язь – зав’язь, в утворенні якої крім плодолистків беруть участь й інші елементи квітки.

Низова формація листків – недорозвинуті чи видозмінені приземні та підземні листки, що виконують захисні й запасаючи функції.

Нітрифіли – рослини, які нормально розвиваються лише на ґрунтах, що містять значні кількості засвоюваного азоту.

Нуцелус– мегаспорангій насінних рослин, ядро насінного зачатка.

Однодомні рослини – рослини з роздільностатевими квітками, у яких, на одних і тих самих особинах, містяться і маточкові, і тичинкові квітки.

Одночленний гінецей – гінецей з одного плодолистка.

Оліготрофи – рослини, що ростуть на неродючих, бідних ґрунтах.

Оогамія– статевий процес внаслідок злиття нерухомої яйцеклітини з рухомими сперматозоїдами (іноді, з нерухомими сперміями).

Орнітофілія– запилення за участю птахів.

Ортотропні органи – органи рослин, що орієнтовані вертикально поверхні Землі.

Оцвітина– безплідна (стерильна) частина квітки.

Пагін – молоде стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками.

Пазушна брунька – брунька, розміщена в куті, утвореному стеблом і відхиленим листком.

Пальчасте жилкування – сітчасте жилкування, утворене декількома головними жилками, що виходять з основи листової пластинки.

Пальчастоскладні листки – утворені декількома простими листочками, прикріпленими до верхівки рахісу.

Паразити – організми, які живуть у тілі (чи на тілі) інших живих істот, використовуючи їх як джерело органічного живлення.

Паралельне жилкування – від основи до верхівки листкову пластинку пронизують декілька нерозгалужених паралельних жилок.

Партеногенез– явище розвитку зародка з незаплідненої яйцеклітини.

Партенокарпічні плоди – безнасінні плоди, які утворюються без попереднього запліднення.

Пелюстки– яскраво забарвлені листочки оцвітини не зеленого кольору.

Перехресне запилення – запилення квітки пилком іншої квітки.

Перикарп (оплодень) – стінка плоду, яка формується переважно із стінок зав’язі.

Перисперм– запасна тканина насінини, яка утворюється з нуцелуса.

Перисте жилкування – сітчасте жилкування, утворене однією головною жилкою, від якої відходять численні бічні галуження.

Перистоскладні листки – утворені простими листочками, прикріпленими супротивно по всій довжині рахісу.

Перицикл – шар живих клітин, що вкриває ззовні центральний циліндр молодого кореня чи стебла.

Перицикличні волокна – механічні волокна склеренхіми у складі перициклу стебел деяких рослин.

Пилкова трубка – цитоплазматичний виріст вегетативної клітини пилку (клітини-трубки), який проникає по тканинах маточки до насінних зачатків.

Пилкові гнізда (пилкові мішки) – порожнини в пиляках тичинок, виповнені пилком.

Пилок– чоловічий гаметофіт квіткових рослин.

Пиляк– розширена верхня частина тичинки – видозмінений мікроспорангій квіткових рослин.

Підчаша квітки – коло листоподібних утворень під чашечкою квіток у деяких рослин.

Піхва листка – розросла основа черешка, яка охоплює стебло на деякій відстані.

Плагіотропні органи – органи рослин, що орієнтовані паралельно (чи під певним кутом) до поверхні Землі.

Плацента – місце прикріплення ніжки насінного зачатка до стінок зав’язі.

Плейохазій – складне симподіальне суцвіття з мутовчастим розміщенням нижніх розгалужень.

Плід – орган, що утворюється з квітки (переважно з гінецею) і служить для захисту та поширення насіння.

Плодолистики – видозмінені мегаспорофіли покритонасінних рослин.

Повзучі пагони – сланкі пагони з додатковими коренями у вузлах.

Подвійна оцвітина – оцвітина, у складі якої виділяють чашечку і віночок.

Подовжений пагін – пагін з добре помітними вузлами та міжвузлями.

Позитивний геотропізм – явище росту органа у напрямі дії сили земного тяжіння (до центру Землі).

Поліембріонія – явище багатозародковості в насінині.

Полікамбіальні коренеплоди - коренеплоди з декількома концентричними кільцями камбію.

Полісиметричний орган – орган, через який можна провести декілька площин симетрії.

Полярність (органів рослин) – явище морфо-фізіологічних відмін між відділеними кінцями (полюсами) органа.

Померанець (гесперидій) – багатонасінний плід із соковитим оплоднем, екзокарп якого шкірястий, мезокарп сухий, губчастий, а ендокарп м’ясистий і соковитий.

Початок – просте суцвіття з подовженою і потовщеною віссю, по довжині якої розміщуються сидячі квітки, вкриті спільним покривалом.

Приймочка – часто розширена і різноманітного вигляду верхня частина стовпчика маточки, призначена для уловлювання пилку.

Прилистки– парні бічні вирости при основі черешка листка.

Провідна зона (кореня) – зона кореня розміщена вище зони кореневих волосків (інакше, зона бічних галужень).

Пропускні клітини ендодерми– живі клітини ендодерми з нездерев'янілими тонкими стінками навпроти ділянок ксилеми.

Проста оцвітина – оцвітина, що утворена листочками лише одного якогось кольору.

Просте жилкування – утворене однією нерозгалуженою жилкою, що пронизує листок від основи до верхівки.

Простий плід – плід утворений лише з однієї маточки.

Прості листки – листки, що мають лише одну листову пластинку.

Прості суцвіття – нерозгалужені суцвіття, у яких квітки розміщуються на головній осі.

Радіальні промені кореня – ділянки тонкостінної паренхіми, які розділяють ділянки вторинної ксилеми кореня.

Рахіс – спільний черешок листочків складного листка.

Регенерація– відновлення організмом втрачених частин тіла чи органів.

Репродуктивна брунька – брунька, що утворена лише зачатковою квіткою чи суцвіттям без зачатків фотосинтезуючих листків.

Річні кільця – добре помітні концентричні шари деревини на поперечному розпилі стовбурів дерев, що є результатом періодичної і нерівномірної протягом сезону діяльності камбію.

Роздільні листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки сягає 1/3 ширини половини пластинки.

Роздільностатеві квітки – квітки, у яких є або лише тичинки, або лише маточки.

Розсічені листки – прості листки з виїмчастою пластинкою, у яких глибина виїмки досягає головної жилки.

Розтруб – трубчаста структура, що утворюється внаслідок зростання прилистків.

Самозапилення– запилення квітки власним пилком.

Сапрофіти – організми, які використовують для живлення органічні речовини (рештки) відмерлих рослин та тварин.

Середня формація листків – основна маса хлорофілоносних листків рослин.

Сережка – просте суцвіття з пониклою головною віссю, по всій довжині якої розміщені сидячі квітки.

Серцевина– тонкостінна великоклітинна паренхіма в центрі стебла.

Серцевинні промені – ділянки паренхіми, що розподіляють окремі провідні пучки у стеблі.

Сидяча приймочка – приймочка, розміщена безпосередньо на зав’язі (стовпчик відсутній).

Сидячий листок – листок, у якого немає черешка.

Сидячі квітки – квітки без помітних квітконіжок.

Симбіоз– взаємовигідне співіснування двох різних біологічних видів.

Симподіальні (визначені, цимозні) суцвіття – суцвіття, у яких головна вісь завжди закінчується квіткою, а розкриття квіток здійснюється від верхівки до основи суцвіття.

Симподільне (визначене) галуження пагона – система галуження пагона, при якій верхівкова меристема функціонує лише один сезон, а подальше наростання пагона здійснюється брунькою, розміщеною нижче.

Синергіди – клітини-супутниці яйцеклітини.

Сім’ядолі– зародкові органи живлення зародка насінини.

Сім’янка– однонасінний нерозкривний плід з сухим шкірястим оплоднем, що не зростається із спермодермою.

Сітчасте жилкування – утворення великої кількості дрібних жилок, що є бічними відгалуженнями однієї чи декількох головних жилок.

Складний зонтик – складне моноподіальне суцвіття, у якому на довгих осях, що виходять з верхівки головної осі розміщуються прості зонтики з короткими квітконіжками.

Складний колос – складне моноподіальне суцвіття, на бічних розгалуженнях якого розміщуються квітки без квітконіжок; ці бічні галуження називають колосками.

Складні листки – утворені певною кількістю листочків, прикріплених до загального черешка.

Складні суцвіття – суцвіття, в яких квітки розташовані на бічних розгалуженнях головної осі.

Складчаста паренхіма – клітини мезофілу хвої, які мають вгини поверхні (складки) всередину клітини, що збільшує їх загальну поверхневу площу.

Склерофіти – посухостійкі рослини з жорсткими листками, вкритими потужною кутикулою.

Сланкі пагони – пагони, що лежать на ґрунті.

Соломина– порожнисте стебло злакових рослин.

Соматогамія– статевий процес внаслідок злиття неспеціалізованих клітин тіла (члеників у грибів).

Сперматозоїд – дрібна чоловіча рухома (джгутикова) гамета.

Спермій – чоловіча безджгутикова гамета квіткових рослин.

Спермодерма– насінна шкірка – зовнішній покрив насінини.

Спіральне (чергове) листорозміщення – розміщення одного листка на вузлі пагона.

Спорангії– органи безстатевого розмноження, у яких формуються спори.

Спори – клітини безстатевого розмноження, кожна з яких є початком організму нового покоління.

Спородерма – зовнішній покрив спор.

Спорофіт– нестатеве покоління в циклі розвитку рослин.

Стамінодії – безплідні тичинки у квітках деяких рослин.

Стебло – осьовий полісиметричний орган необмеженого верхівкового, іноді вставного росту, на якому утворюються листки та бруньки.

Стовпчаста (палісадна) паренхіма – мезофіл дорсовентральних листків, утворений видовженими, вертикально розміщеними клітинами.

Стовпчик маточки – видовжена середня частина маточки, на верхівці якої міститься приймочка.

Столон – недовговічний підземний пагін деяких рослин, з якого утворюються бульби.

Стрижнева коренева система – система у якій головний корінь значно переважає в розвитку всі інші корені (добре помітний).

Стручок, стручечок – сухий багатонасінний плід, утворений двома плодолистиками (розкривається двома швами), насіння в якому прикріплюється до поперечної перегородки. У стручечка довжина перевищує ширину не більш як у два-три рази.

Сукуленти– рослини з соковитими, м’ясистими стеблами чи листками, у яких нагромаджується багато води.

Супліддя– результат зростання декількох плодів різних квіток чи суцвіття.

Супротивне листорозміщення – розміщення двох листків на одному вузлі пагона, направленими в протилежні сторони.

Сціофіти (тіньолюбні рослини) – рослини, що живуть в умовах постійного затінення.

Термінальний полюс органа – фізіологічно верхній (віддалений від основного тіла) кінець органа рослини.

Терофіти– однорічні рослини, що переживають несприятливу пору року у стані насіння.

Тирс – складне симподіальне суцвіття пірамідальної форми, на головній осі якого розміщені складні суцвіття інших видів – монохазій, дихазій тощо.

Тичинки– видозмінені мікроспорофіли квіткових рослин.

Тичинкові (чоловічі) квітки – квітки, у складі яких з плідних елементів є лише тичинки (маточки відсутні).

Тіньовитривалі рослини – рослини, що витримують умови значного затінення, але можуть рости і при доброму освітленні.

Трійчастоскладні листки – утворені трьома листочками, прикріпленими до верхівки рахісу.

Фанерофіти – дерева й кущі, бруньки відновлення яких знаходяться високо над поверхнею ґрунту.

Філокладії – видозмінені листоподібні пагони, розміщені в пазухах редукованих листків, які служать для утворення квіток.

Формація листків – угрупування листків однієї рослини, що різняться походження, морфологією і функціями.

Формула квітки – графічний запис, який відображає наявність і кількість членів квітки, та деякі особливості будови.

Фунікулус – ніжка насінного зачатка, якою він кріпиться до стінки зав’язі.

Хамефіти – напівкущі та дрібні кущики, бруньки відновлення яких знаходяться невисоко над поверхнею ґрунту і взимку вкриті снігом.

Хвоя– голчасті листки хвойних голонасінних рослин.

Хемосинтез – процес утворення органічних речовин деякими формами автотрофних організмів з простих неорганічних сполук за рахунок енергії окислення певних неорганічних речовин.

Хологамія– статевий процес внаслідок злиття двох одноклітинних особин.

Ценокарпний гінецей – багаточленний гінецей, плодолистики якого зрослися в одну маточку.

Цибулина – видозмінений запасаючий пагін із вкороченим стеблом, на якому тісно розміщені листки і додаткові корені.

Циклічні квітки – квітки із коловим розташуванням квітколистків на квітколожі.

Чашечка – частина подвійної оцвітини, утворена зеленими листочками.

Чашолистки– листочки зеленого кольору, які утворюються чашечку.

Черешок – звужена частина листка, якою він прикріплюється до стебла.

Чіпкі пагони – пагони, які піднімаючись у вищі яруси використовують зовнішні опори, укріплюючись на них вусиками.

Щиток – просте моноподіальне суцвіття, у якому на видовженій головній осі знаходяться квітки з квітконіжками неоднакової довжини, що закінчуються майже на одній висоті (в одній площині).

Ювенільні листочки – перші справжні листки проростка рослини.

Яблуко – несправжній соковитий багатонасінний плід, утворений п’ятьма зрослими плодолистиками з нижньої зав’язі.

Ягода – простий, переважно багатонасінний, плід з соковитим, за винятком тонкого екзокарпу, оплоднем.

Ядрова деревина – центральний шар деревини темного кольору у стовбурах деяких дерев.

Язичок піхви – плівчастий виріст на межі листової пластинки і піхви листків злакових рослин.

Яйцеклітина– велика нерухома жіноча гамета організмів.

Література:

Основна:

1. Григора І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М. Ботаніка. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 198 с.

2. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаніка. - К.: Вища школа, 1995. – 391 с.

3. Григора І.М., Верхогляд І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М., Якубенко Б.Є. Морфологія рослин. Навчальний посібник для аграрних ун-тів. – Київ: Фітосоціоцентр, 2004. – 143 с.

4. Тихоміров Ф.К., Навроцька А.А., Григора І.М. Ботаніка. – К.: Урожай, 1998. – 416 с.

5. Жуковский П.М. Ботаника. – М.: Колос, 1982. – 622 с.

6. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.І. Ботаніка, анатомія і морфологія рослин. – Київ: Вища школа, 1995. – 384 с.

7. Васильева А.Е., Воронин Н.С. и др. Ботаника. Морфология и анатомия растений. - М.: Просвещение, 1982. – 497 с.

8. Хржановский В.Г. Курс общей ботаники. - Т.1. - М.: Высшая школа, 1976.- 278 с.

9. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники. Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1979. – 422 с.

10. Войтюк Ю.О., Кучерява Л.Ф., Баданіна В.А., Брайон О.В. Морфологія рослин з основами анатомії та цитоембріології / Під ред. проф. О.В. Брайона. – Київ: Фітосоціоцентр. – 1988. – 216 с.

11. Курс низших растений / Под ред М.В. Горленко. - М.: Высшая школа, 1981. – 520 с.

12. Комарницкий Н.А. и др. Ботаника (систематика растений). - М.: Просвещение, 1975 – 608 с.

13. Горбунов Н.П., Клюшникова С.С., Комарницкий Н.А. Малый практикум по низшим растениям. - М.: Изд-во Московского университета, 1976. – 58 с.

Додаткова:

1. Курсанов Л.И., Комарницкий Н.А. и др. Ботаника. - Т.1. - М.: Просвещение, 1966. – 395 с.

2. Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 432 с.

3. Романщак С.П. Ботаніка. – К.: Вища школа, 1996. – 544 с.

4. Водоросли. Справочник. - Киев: Наукова думка, 1989. – 604 с.

5. Федоров А.А. и др. Атлас описательной морфологии высших растений. Лист. - Л.: Наука, 1956.

6. Федоров А.А. и др. Атлас описательной морфологии высших растений. Цветок. - Л.: Наука, 1975.

7. Федоров А.А. и др. Атлас описательной морфологии высших растений. Соцветие. - Л.: Наука, 1979.

8. Рейн П., Эверт Р. Современная ботаника. М.: Мир, 1990.

9. Потульницький П.М., Первова Ю.О., Сакало Г.О. Ботаніка. Анатомія і морфологія рослин. – К.: Вища школа, 1971. – 356 с.

10. Определитель высших растений Украины. – К.: Наукова думка, 1987. – 548 с.

11. Жизнь растений. Т.2. Грибы. - М.: Наука, 1979. – 479 с.

12. Жизнь растений. Т.3. Водоросли. - М.: Наука, 1977. - 435 с.

13. Визначник рослин України. – К.: Урожай, 1965. – 876 с.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ВИДАННЯ

(українською мовою)

Дубова Олена Віленівна

Бойка Олена Анатоліївна

Пересипкіна Тамара Микитівна

Самарська Олена Вікторівна