Правоохороні органи України

Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними. У Законах України «Про основи національної безпеки України» та «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» розкриваються тільки основні ознаки правоохоронних органів. Ряд підзаконних нормативно-правових актів містять невичерпні переліки таких органів.

Деякі установчі документи державних органів містять пряму вказівку на їх правоохоронний статус.

Отже, правоохоронними органами в Україні можна вважати наступні державні органи, або їх підрозділи, що здійснюють правоохоронні функції:

· суд;

· органи прокуратури;

· органи внутрішніх справ;

· органи служби безпеки;

· Військова служба правопорядку у Збройних Силах України;

· Служба зовнішньої розвідки України;

· митні органи;

· органи охорони державного кордону;

· органи Державної податкової служби (у тому числі підрозділи податкової міліції органів Державної податкової служби);

· органи і установи виконання покарань;

· слідчі ізолятори;

· органи Державної фінансової інспекції;

· органи рибоохорони;

· органи державної лісової охорони;

· Антимонопольний комітет України;

· Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

· Управління державної охорони України;

· Державна санітарно-епідеміологічна служба;

· Державна екологічна інспекція;

· Державна інспекція ядерного регулювання України;

· органи захисту прав споживачів;

· Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

· адвокатура;

· нотаріат.

Цей перелік не є вичерпним, він змінюється в залежності від утворення, ліквідації, реорганізації тих чи інших органів. Правильним є підхід до віднесення того чи іншого органу до складу правоохоронних за ознаками, що полягають у безпосередньому здійсненні правоохоронної діяльності. При чому, тут можна виділити:

органи, головним і основним призначенням яких є правоохоронна діяльність (наприклад, МВС);

органи, які поряд з іншими видами діяльності, провадять правоохоронну (наприклад, Держсанепідслужба);

органи, окремі підрозділи яких створені виключно у правоохоронних цілях (наприклад, підрозділи по боротьбі з контрабандою у складі митниць).

68.Юридична особа – установа, організація, підприємство, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа має дієздатність і правоздатність.

Ознаки юридичної особи:

1.наявність відокремленого майна

2.самостійна майнова відповідальність

3.участь у цивільних правовідносинах від свого імені

4.здатність виступати позивачем і відповідачем у суді.

Хар-ка сучасних республік

 Сьогодні більшість країн світу є республіками. Хоча республіка вважається багатьма сучасною формою влади і синонімом демократії, це помилкова думка, заснована на тому, що історично було більше державних утворень з монархічною формою правління, де влада передається у спадок.

У більшості сучасних республік голова держави (в основному, президент) обирається загальним голосуванням громадян країни або всенародно обраним парламентом. Влада голови держави також обмежена залежно від Конституції — від досить солідних повноважень (США, Росія, Франція) до чисто церемоніально-представницьких функцій (Австрія, Німеччина, Італія).

На відміну від середньовічних республік, в багатьох сучасних демократичних державах обмежені не тільки термін повноважень президента, але й кількість термінів. Також обмежена, хоч і в різній мірі, влада голови держави. Право голосу в республіках мають всі громадяни країни. Для порівняння, у Венеціанській республіці дож обирався довічно і не всіма громадянами, а також мав практично необмежені повноваження. Проте, і в наш час в деяких країнах вибори не є загальними. У ПАР до 1990-х не мали права голосу темношкірі і мулати. У Естонії і Латвії права голосу не мають до третини постійних жителів.

У республіках відмінений інститут дворянства. Всі громадяни мають рівні права, проте, не всі постійні жителі, навіть народжені на території країн мають громадянство.

У деяких республіках є довічні сенатори (Італія, Франція), але їхні місця не передаються у спадок.

74.Адміністративне стягнення- це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами, як правило виконавчої влади, від імені держави до осіб, винних у скоєнні адміністративного правопорушення.

Систему адміністративних стягненьзакріплено в ст.24 КУпАП, в якій їх перераховано з врахуванням зростання суворості:

- попередження (ст.26 КУпАП);

- штраф (ст.27 КУпАП);

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення (ст.28 КУпАП);

- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст.29 КУпАП);

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (ст.30 КУпАП);

- громадські роботи (ст.31-1 КУпАП)

- виправні роботи (ст.31 КУпАП);

- адміністративний арешт (ст.32 КУпАП).

*КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення

Договір спадкування

 Конституція України передбачає право спадкування власності громадян і надає можливість кожному громадянинові розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. Це конституційне право відображено і в Цивільному кодексі України, який передбачає можливість фізичної особи розпорядитися своїм майном на випадок смерті шляхом укладення спадкового договору.
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувана) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відчужувачем за цим договором може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем — фізична та юридична особи.
Спадковий договір складається письмово і посвідчується нотаріусом. Договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя. У цьому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а у разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором. Сторони можуть зазначити в договорі й інші умови, не заборонені законом.
Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини. У разі смерті відчужувача, набувач стає власником майна, визначеного в договорі.
Для забезпечення виконання спадкового договору на майно, визначене договором, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Заповіт, який відчу-жувач склав щодо майна, вказаного в спадковому договорі, є нікчемним.
Відчужувач має право призначити особу, яка буде контролювати виконання спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи виконання спадкового договору контролює нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Договір може бути розірвано судом також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

76. Юридична відповідальність — застосування державою або уповноваженим нею органом до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

Функції юридичної відповідальності - головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.
Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превентивну (попереджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну (поновлювальну); сигналізаційну (інформаційну).
Види юридичної відповідальності:

·  Кримінальна відповідальність

· Адміністративна відповідальність

· Цивільна відповідальність

· Дисциплінарна відповідальність

· Матеріальна відповідальність

· Фінансова відповідальність

· Конституційна відповідальність

· Міжнародно-правова відповідальність

77.Підстави набуття громадянства:

- За народженням

- За територіальним походженням

- Внаслідок прийняття до громадянства

Умови:

1.Дотримання і визнання Конституції України і Законів України

2.Безпосередне проживання на законних підставах на території України не менше, ніж 5 років

3.Зобовʼязання припинити іноземне громадянство

4.Одержання дозволу на постійне проживання в Україні

5.Володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування

6.Наявність законних джерел існування.